91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
01.07.10 Справа № 8/94
За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА»», м. Київ,
до Акціонерної страхової компанії «Оранта-Лугань», м. Луганськ,
за участю Третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -ОСОБА_1, м. Алчевськ Луганської області, -
про стягнення 2839 грн. 20 коп.
Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,
при секретарі судового засідання Качановській О.А.,
в присутності представників сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача -Захарова Т.Ю. -представник за довіреністю № 02-07/1262 від 04.12.09 року;
від третьої особи -представник не з'явився, -
розглянувши матеріали справи, -
суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 2839,20 грн.
Позов мотивовано тим, що 27.07.09 року, о 15 год. 15 хв., по вул. Комсомольська міста Жданівка Донецької області, мала місце дорожньо-транспортна пригода (далі -ДТП) -зіткнення двох транспортних засобів, забезпечених у розумінні Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме: автомобіля ЗАЗ-110247, державний номерний знак (далі -д.н.з.) НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_3, яким на момент ДТП правомірно керував ОСОБА_1, - з автомобілем Dacia Logan, д.н.з. НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_4, під керуванням останнього. За наслідками ДТП автомобіль Dacia Logan зазнав технічних ушкоджень.
Вказана ДТП позивачем була визнана страховим випадком, у зв'язку з чим позивач як страховик сплатив на користь вигодонабувача за договором Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»страхове відшкодування у сумі 2839,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4321 від 28.08.09 року (том 1, а.с.73).
На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 19.04.10 року до 11.05.10 року -у зв'язку з неявкою сторін та з 11.05.10 року до 17.06.10 року -у зв'язку з витребуванням додаткових доказів.
Ухвалою суду від 11.05.10 року на підставі ч. 4 ст. 69 ГПК України термін вирішення спору продовжено на 1 місяць -до 01.07.10 року.
До початку судового засідання 01.07.10 року від представника відповідача надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.
Позивач участь свого представника у судовому засіданні не забезпечив, про причини неявки до суду не повідомив, заяву про відмову від позову, зміну позовних вимог або розгляд спору по суті за його відсутності до суду не спрямував, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (том 2, а.с.17).
Відповідач позов не визнав з підстав, про які йдеться у відзиві на нього від 14.04.10 року за вих. № 02-07/669 (том 1, а.с.83-85), при цьому основна суть їх зводиться до того, що власник автомобіля ЗАЗ-110247, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_3 та водій ОСОБА_1 порушили вимоги Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у т.ч. підпункту 33.1.2 п. 33.1 ст. 33 цього Закону, не повідомивши відповідача як страховика про факт вищезгаданої ДТП.
Аналогічної позиції його представник дотримувався в ході судового розгляду спору.
Третя особа до судового засідання не з'явилася, витребувані судом документи не надала, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (том 1, а.с.1; 127; том 2, а.с.19).
Представник відповідача не заперечив проти вирішення спору по суті за відсутності позивача та третьої особи.
З урахуванням викладеного, обставин справи та наявних у ній доказів, приймаючи до уваги те, що термін вирішення цього спору добігає кінця 01.07.10 року, тобто сьогодні, що позбавляє суд можливості подальшого відкладення розгляду справи, керуючись ст.ст.4-3,22,32-34,36,43,69 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе вирішити спір по суті у цьому судовому засіданні на підставі наявних у справі доказів, за відсутності позивача та третьої особи.
І. Заслухавши представника відповідача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.
04.12.08 року між страховиком - Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА»»(м. Київ) (далі -ТДВ «СК «НАСТА», - позивач), вигодонабувачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та страхувальником - ОСОБА_4 -власником автомобіля Dacia Logan, д.н.з. НОМЕР_2, випуску 2007 року, укладено договір №209.200513 добровільного страхування наземного транспорту, - згідно якому вищезгаданий транспортний засіб страховою вартістю 55000,00 грн. застраховано щодо низки страхових випадків, у тому числі випадку А.1 - ДТП, при цьому страховий тариф обрано на рівні 5,73%; сума франшизи для випадку А.1 -275,00 грн.
Страхування здійснюється без врахування зносу (В.1) та з відшкодуванням транспортування (В.3).
Сторони домовилися, що договір є чинним з 00 год. 00 хв. 06.12.08 року до 24 год. 00 хв. 05.12.09 року; територія його дії -Україна та Європа.
Клас договору на початок його дії -К4.
Згідно п.1.1 договору його предметом є страхування майнових інтересів страхувальника, пов'язаних з володінням, користуванням та розпорядженням визначеним цим договором транспортним засобом та додатковим обладнанням, встановленим на ньому. Страховик зобов'язався на умовах, визначених договором, відшкодувати шкоду, заподіяну транспортному засобу (далі -ТЗ) та додатковому обладнанню (КАСКО).
Сторони визначили перелік страхових випадків, у т.ч. А.1 - ДТП (п.2.1).
Відповідно до п.4.1 договору по кожному страховому випадку встановлюється безумовна франшиза -частина збитку, що не відшкодовується страховиком.
Страховик зобов'язаний: при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у строк, передбачений п.8.4 цього договору; відшкодувати доцільні витрати, понесені страхувальником при настанні страхового випадку щодо запобігання або зменшення розміру можливого збитку від настання страхової події (п.5.1.5).
Страхувальник зобов'язався: при настанні події, яка має ознаки страхового випадку, діяти відповідно до умов розділу 6 договору (п.5.2.8); передати страховику право вимоги до третьої особи, відповідальної за спричинений збиток, у розмірі виплаченої суми страхового відшкодування (п.5.2.15); повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, передбачений п.6.1.1 цього договору (п.5.2.17).
Страхувальник має право отримати страхове відшкодування у розмірі та у порядку, передбачених розділом 8 та 9 договору (п.5.4.1).
Згідно п. 6.1.1 договору сторони домовилися, що у разі настання події, що має ознаки страхового випадку з ТЗ або з додатковим обладнанням, встановленим на ньому, страхувальник зобов'язаний негайно, але не пізніше 48 годин з моменту, як тільки йому стало відомо про настання події, будь-яким способом повідомити страховика про настання страхового випадку, з подальшим письмовим підтвердженням цієї обставини (відповідно до п.6.1.6 цього договору).
У розділі 7 сторони договору визначили перелік документів, якими підтверджується факт настання страхового випадку; умови та порядок виплати страхового відшкодування вони узгоджено у розділі 8 договору.
Згідно розділу 9 договору сторони домовилися, що розмір збитку визначається відповідно до чинної на момент настання страхового випадку Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої Міністерством юстиції України. Визначення розміру страхового відшкодування проводиться страховиком на підставі: рахунків СТО, на якому проводитиметься ремонт застрахованого ТЗ (дана норма може застосовуватися лише у разі перерахування страхового відшкодування на розрахунковий рахунок СТО); квитанцій (інших розрахункових документів), накладних та /або актів виконаних робіт, які підтверджують витрати, понесені страхувальником на проведення відновлювального ремонту; актів оцінки незалежного експерта та/або спеціалізованого підприємства по ремонту ТЗ та/або калькуляції ремонту, складеної страховиком (п.9.1; 9.1.1-9.1.3) (том 1, а.с. 27-35).
11.11.08 року між відповідачем -страховиком Акціонерною страховою компанією «Оранта-Лугань»(далі -АСК «Оранта-Лугань») та страхувальником -ОСОБА_3 на термін з 12.11.08 року до 11.11.09 року було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту (тип 1), - згідно якому автомобіль ЗАЗ 110247, д.н.з. НОМЕР_1 застрахований на випадок, внаслідок якого заподіяна шкода третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
На підтвердження факту наявності такого договору відповідач надав до справи поліс № ВС/2679166 від 11.11.08 року.
Як сказано вище у цьому рішенні, 27.07.09 року, о 15 год. 15 хв., мала місце ДТП, винним у скоєнні якої постановою Алчевського міського суду Луганської області від 26.08.09 року по справі про адміністративне правопорушення №3-1917/09 визнано водія ОСОБА_1, який керував автомобілем ЗАЗ-110247, д.н.з. НОМЕР_1, та порушив вимоги ст. 124 Кодексу про адміністративні правопорушення України (том 1, а.с.22).
Цей висновок, крім того, підтверджується матеріалами перевірки, здійсненої інспектором дізнання відділу дізнання Державної автомобільної інспекції міста Єнакієве УМВС України у Донецькій області Качевіним В.В. після скоєння ДТП, згідно яким водій ТЗ ЗАЗ 110247, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 порушив вимоги п.13.3 Правил дорожнього руху України (том 1, а.с.18-21;23-25).
27.07.09 року страхувальник автомобіля Dacia Logan, д.н.з. НОМЕР_2, ОСОБА_4 на виконання вимог чинного законодавства та умов п.6.1.1 вищезгаданого договору № 209.200513 від 04.12.08 року звернувся до ТДВ «СК «НАСТА»»з заявою про настання страхового випадку (том 1, а.с. 36-41).
30.07.09 року було здійснено огляд транспортного засобу автомобіля Dacia Logan, д.н.з. НОМЕР_2 та за участю власника, представника страхової компанії і спеціаліста складено акт огляду, згідно якому у ТЗ виявлено пошкодження крила заднього правого та дверей задніх правих (том 1, а.с.48-49).
Згідно звіту про оцінку вартості матеріальних збитків, спричинених власнику транспортного засобу №144/7 від 31.07.09 року, власнику ТЗ спричинені матеріальні збитки у сумі 3846,20 грн. (том 1, а.с.42-47), що, крім висновку, підтверджується також доданими до справи документальними доказами (том 1, а.с.50-57; 61).
26.08.09 року позивач як страховик склав страховий акт №2009-07-28/019, відповідно до якого визначив, що розмір страхового відшкодування, що підлягає виплаті на користь страхувальника ОСОБА_4 (за мінусом франшизи 275,00 грн.), становить 2839,20 грн. (том 1, а.с.58); він також додав до справи розрахунок суми відшкодування (том 1, а.с.59-60).
Факт виплати позивачем страхового відшкодування на користь вигодонабувача - Донецької філії ТОВ «Укрпромбанк»підтверджується доданим до справи платіжним дорученням №4231 від 28.08.09 року на суму 2839,20 грн. (том 1, а.с.73).
Відповідач не спростував жоден з вищезгаданих документів, а також факт події ДТП та причетності до нього забезпеченого траспортного засобу ЗАЗ 110247, д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1; він же не заперечив та не спростував факт наявності вини останнього у виникненні ДТП та її наслідків.
Він вважає неправомірним включення до складу суми страхового відшкодування 83,00 грн. -коштів, сплачених власником ТЗ ОСОБА_4 за отримання довідки про ДТП, оскільки, на його думку, ст.ст.29 та 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»не передбачає відшкодування таких витрат, а п.56.1 ст. 56 того ж Закону зобов'язує органи державної влади та місцевого самоврядування безоплатно надавати таку інформацію на запит страховиків та МТСБУ (пояснення від 01.07.10 року за вих. №02-07/989).
Підставою для відмови у позові відповідач вважає факт порушення власником та водієм забезпеченого транспортного засобу ЗАЗ 110247, д.н.з. НОМЕР_1, вимог підпункту 33.1.2 п.33.1 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»- щодо повідомлення страховика АСК «Оранта-Лугань»про вищезгадану ДТП.
ІІ. Заслухавши представника відповідача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Оцінка судом договору, укладеного між позивачем і власником ТЗ ОСОБА_4, та страхового полісу про укладення між відповідачем та власником ТЗ ОСОБА_3 аналогічного договору, свідчить, що вони укладені у відповідності до ЦКУ та Закону №1961-ІУ і не суперечать їм.
Згідно наявним у справі доказам обидва транспортні засоби, причетні до ДТП, є забезпеченими транспортними засобами у розумінні Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тобто їх власники уклали (відповідно, з позивачем та відповідачем) договори добровільного страхування цивільно-правововї відповідальності наземного транспортного засобу.
За загальним правилом (ст. 979 ЦКУ) за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Його предметом може бути відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (п.3 ст.980 Кодексу).
Частиною 1 ст. 981 ЦКУ встановлено, що договір страхування укладається в письмовій формі; він також може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).
Статтею 984 цього Кодексу встановлено, що страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Страхувальником може бути фізична або юридична особа.
Відповідно до ст. 985 ЦКУ страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування (у даному випадку - це ТОВ «Український промисловий банк»).
Пунктом 3 ч.1 ст. 988 Кодексу визначено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.
Пунктом 5 ч.1 ст. 989 ЦКУ на страхувальника покладено обов'язок повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором (п.5 ч.1 ст. 989 ЦКУ).
Законом (ст. 990 ЦКУ) встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
Спірні правовідносини по цій справі врегульовані також спеціальним Законом України від 01.07.04 року №1961-ІУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(далі -ЗУ №1961-ІУ).
Згідно преамбулі цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України, - тобто з преамбули вбачається, що вона спростовує доводи відповідача щодо того, що він не повинен нести відповідальності в частині відшкодування шкоди, з посиланням на вищенаведені причини.
Цей висновок витікає з того, що договір добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів укладається з метою забезпечення інтересів третіх осіб, які не є стороною договору, але потерпіли від дій забезпеченого транспортного засобу, про що прямо сказано у п.1.3 ст. 1 Закону №1961-ІУ, а саме: потерпілі -це треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу.
Аналогічна норма міститься у ст. 3 Закону.
У розумінні п.1.7 ст. 1 останнього забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах.
З наданого відповідачем полісу №ВС/2679166 вбачається, що між відповідачем як страховиком та власником ТЗ ОСОБА_3 як страхувальником укладено договір страхування 1-го типу.
Згідно п.15.1 ст. 15 Закону договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу).
По справі документально доведено та не спростовано, що водій ТЗ ЗАЗ 110247, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 на момент ДТП керував транспортним засобом на законних підставах.
Системна оцінка судом дій позивача щодо виплати страхового відшкодування на користь вигодонабувача свідчить про те, що вони відповідають чинному законодавству, у т.ч. вищецитованим ст.ст.979,988 та 990 Цивільного кодексу.
Вони також узгоджуються з п. 22.1 ч. 1 ст.22 Закону №1961-ІУ, згідно якому при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи.
Законом (ст. 990 ЦКУ) встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
Відповідно до п.37.4 ст. 37 Закону №1961-ІУ страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
З цими нормами кореспондується п.8.3 договору №209.200513, укладеного між позивачем, страхувальником ОСОБА_4 та вигодонабувачем ТОВ «Український промисловий банк».
Позивач дотримався вимог вищеперелічених нормативних актів та договору.
Дослідивши доводи відповідача про те, що до суми страхового відшкодування безпідставно включено витрати у вигляді грошових коштів у сумі 83,00 грн., сплачених страхувальником ОСОБА_4 за отримання довідки ДАІ про ДТП (том 1, а.с.21), суд не погоджується з ними з огляду на таке.
Статті 28 та 29 Закону 1961-ІУ дійсно не включають до переліку витрат, що підлягають відшкодуванню, кошти, витрачені на отримання потерпілим довідки ДАІ про ДТП, - однак, ст. 32 Закону, якою врегульовано перелік випадків, коли шкода не відшкодовується, не містить заборони відшкодування вищезгаданого виду витрат, понесених потерпілим від ДТП.
Відсутнє таке положення і у п. 3.2 договору, укладеного між позивачем та страхувальником.
Відповідно до пункту 35.1 ст. 35 Закону №1961-ІУ особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий -МТСБУ) відповідну заяву, до якої згідно пункту 35.2 тієї ж статті заявник повинен додати довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.
З аналізу ст. 56 вищеназваного Закону вбачається, що її дія не розповсюджується на страхувальників.
Отже, доводи відповідача щодо безпідставності включення до суми страхового відшкодування 83,00 грн. не грунтуються на чинному законодавстві та на фактичних обставинах справи.
З огляду на вищевикладене суд вважає дії позивача щодо пред'явлення цього позову законними та обгрунтованими також з урахуванням наступного.
Позивач у порядку та у спосіб, передбачені чинним законодавством, довів що він законно та обгрунтовано сплатив на користь вигодонабувача страхове відшкодування у спірній сумі.
За приписами ст. 1191 ЦКУ особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічна норма міститься у ст. 27 Закону України від 07.03.96 року №85/96-ВР «Про страхування».
З огляду на викладене та на виконання умов пункту 5.2.15 вищезгаданого договору №209.200513 від 04.12.08 року - позивач довів наявність у нього такого права.
По справі встановлено, що особами, відповідальними за збитки, завдані майну страхувальника ОСОБА_4, є відповідач - страховик АСК «Оранта-Лугань»відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів»в межах, передбачених страховим полісом №ВС/2679166 від 11.11.08 року, а також власник ТЗ ОСОБА_3 та водій ОСОБА_1 - у тій частині, що не підлягає відшкодуванню АСК «Оранта-Лугань».
Частинами 1-2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦКУ шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За цим спором збитки завдані джерелом підвищеної незбезпеки -автомобілем.
Частинами 1-2 ст. 1187 ЦКУ встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Як встановлено ст. 1194 Кодексу, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Цивільно-правову відповідальність власника автомобіля ЗАЗ 110247, д.н.з. НОМЕР_1 за спричинені ним у разі ДТП збитки у розмірах, визначених згадуваним тут страховим полісом, взяла на себе АСК «Оранта-Лугань», - з огляду на що вона і повинна відшкодувати їх позивачу шляхом сплати на його користь спірної суми коштів.
Докази того, що остання є недостатньою для відшкодування збитків, спричинених власнику ТЗ ОСОБА_4, у справі відсутні.
З урахуванням обставин справи та чинного законодавства суд не погоджується з доводами відповідача щодо того, що позов не підлягає задоволенню з огляду на те, що страхувальник ОСОБА_3 та водій ОСОБА_1, порушуючи вимоги підпункту 33.1.2 п.33.1 ст. 33 Закону №1961-ІУ, не повідомили відповідача як страховика (згідно полісу №ВС/267166 від 11.11.08 року) про факт згадуваної тут ДТП, - оскільки це порушення норми Закону з боку названих осіб не впливає на ступінь відповідальності АСК «Оранта-Лугань» за відшкодування збитків, які є предметом спору по цій справі.
Ст. 32 вищезгаданого Закону не містить такої підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, як неповідомлення або несвоєчасне повідомлення страхувальником - страховика про настання страхового випадку.
Правило, викладене у підпункті ґ) ч.1 ст. 38 Закону №1961-ІУ, відповідно до якого страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право звернутися з регресним позовом до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону, - у даному конкретному випадку може впливати на правовідносини між відповідачем як страховиком та страхувальником ОСОБА_3 і водієм ОСОБА_1, - а не між відповідачем та позивачем по цій справі.
В цілому аналогічно Верховним Судом України вирішено спір по справах: 11/406-07, постанова від 25.11.08 року та № 25/454-4/429, постанова від 20.10.10 року.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного суд вважає, що позивач довів законність та обгрунтованість своїх позовних вимог, з огляду на що вони підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України. суд покладає судові витрати на відповідача.
На підставі викладеного, ст.ст.11,16,979-981,984,988,990,993, 1166,1187,1191, 1194 Цивільного кодексу України; ст.ст.1,15,22,37 Закону України від 01.07.04 року №1961-ІУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», керуючись ст.ст. 4-3, 22, 32-34, 36, 43, 44, 47-1, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Акціонерної страхової компанії «Оранта-Лугань», ідентифікаційний код 02305867, яка знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Оборонна, 20, - на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА»», ідентифікаційний код 35893575, яка знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Володимирська, 5-Б, - страхове відшкодування в порядку регресу у свумі 2839 (дві тисячі вісімсот тридцять дев'ять) грн. 20 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 01.07.10 року за згодою представника відповідача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у той же термін.
Рішення складено у повному обсязі та підписано -05 липня 2010 року.
Суддя А.П.Середа