ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 14/259-32/29505.07.10
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Лук Авіа Ойл»
доАнтимонопольного комітету України
про визнання недійсним рішення
Суддя Хрипун О.О.
Представники:
від ПозивачаЗонтов Ю.В., Пхайко Ю.Л., Панченко Ю.В. -предст.
від ВідповідачаАхтімірова М.Г., Шевчук О.С. -предст., Загородня І.Я.-предст.
На новому розгляді Господарського суду міста Києва знаходиться справа № 14/259 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лук Авіа Ойл»(далі -ТОВ «Лук Авіа Ойл») до Антимонопольного комітету України (далі -АМК) про визнання недійсним рішення АМК № 147-р від 28.04.2009.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.08.2009 у справі № 14/259, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2009 та постановою Вищого господарського суду України від 10.12.2009, у позові відмовлено повністю.
13.04.2010 постановою Верховного Суду України зазначені вище рішення у справі № 14/259 скасовані, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
У вказаній постанові Верховний Суд України вказав на необхідність при новому розгляді справи звернути увагу на такі обставини: рішення АМК від 28.04.2009 № 147-р прийняте з порушенням вимог ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції»та Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, оскільки в ньому не наведено ознак ринкової влади в діях ТОВ «Лук Авіа Ойл»і правових підстав, з яких його становище на ринку визнано монопольним, не визначено потенційних конкурентів товариства, не встановлено кількості учасників ринку та не спростовано доводів товариства про відсутність його монопольного становища; в спірному рішенні АМК про застосування штрафних санкцій не вказано, з яких правових ознак, встановлених ч. 1 ст. 13 Закону «Про захист економічної конкуренції», виходив АМК, навівши висновок про наявність в діях ТОВ «Лук Авіа Ойл»зловживання монопольним становищем на ринку реалізації авіапального із заправки повітряних суден у межах території державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».
Крім того, Верховний Суд України звернув увагу на необхідність при новому розгляді справи надати правову оцінку таким встановленим у спірному рішенні АМК обставинам, як збільшення кількості суб'єктів господарювання на ринку реалізації авіапального із заправкою повітряних суден у межах території державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»в період з вересня по грудень 2008 року, протягом якого за рішенням АМК мало місце порушення законодавства про захист економічної конкуренції, внаслідок чого зменшилася частка ТОВ «Лук Авіа Ойл»на ринку.
28.05.2010 ухвалою Господарського суду міста Києва справа № 14/259 прийнята до розгляду під № 14/259-32/295.
16.06.2010 ТОВ «Лук Авіа Ойл»подало заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд визнати недійсним п. 6 рішення АМК № 147-р від 28.04.2009 в частині визнання дій ТОВ «Лук Авіа Ойл»щодо встановлення в період з вересня по грудень 2008 року завищених цін на авіапальне з заправкою повітряних суден у межах території державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»порушенням пункту 2 ст. 50 та п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку реалізації авіапального із заправкою повітряних суден в межах території державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»шляхом встановлення таких цін реалізації авіапального, які неможливо було б встановити за умови існування значної конкуренції на ринку; визнати недійсним п. 11 рішення АМК № 147-р від 28.04.2009.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при прийнятті спірного рішення АМК не дослідив ряд обставин, з'ясування яких є необхідним для встановлення факту зловживання монопольним становищем на ринку відповідно до Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку.
АМК в поданому до суду відзиві на позов та додаткових поясненнях заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що при прийнятті спірного рішення № 147-р від 28.04.2009 АМК дослідив усі обставини, встановлення яких є необхідним для констатації факту зловживання ТОВ «Лук Авіа Ойл»монопольним становищем на ринку реалізації авіапального з заправкою повітряних суден.
16.06.2010, 30.06.2010 в судових засіданнях оголошувалася перерва відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників осіб, що беруть участь у справі, Господарський суд міста Києва
28.04.2009 АМК прийняв рішення № 147-р у справі № 28-26.13/44-09 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу»(далі -Рішення).
Згідно з п. 1 резолютивної частини Рішення акціонерне товариство «Укртатнафта», закрите акціонерне товариство «Спільне українсько-голландське підприємство «КРЕБО», ТОВ «Лук Авіа Ойл»визнано такими, що займали у період з вересня по грудень 2008 року монопольне (домінуюче) становище на ринку реалізації авіапального із заправкою повітряних суден у межах території державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».
Як слідує з заяви про уточнення позовних вимог, ТОВ «Лук Авіа Ойл»не погоджується з законністю та обґрунтованістю пп. 6 та 11 Рішення.
Пунктом 6 Рішення визнано, зокрема, дії ТОВ «Лук Авіа Ойл»щодо встановлення у період з вересня по грудень 2008 року завищених цін на авіапальне із заправкою повітряних суден у межах території державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»такими, що порушують п. 2 ст. 50 та п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку реалізації авіапального з заправкою повітряних суден в межах території державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»шляхом встановлення таких цін реалізації авіапального, які не можливо було б встановити за умови існування значної конкуренції на ринку.
Відповідно до п. 11 Рішення за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене в п. 6 цього Рішення, на товариство з обмеженою відповідальністю «Лук Авіа Ойл»накладено штраф у розмірі 20 000 000,00 грн.
На обґрунтування порушення ТОВ «Лук Авіа Ойл»законодавства про захист економічної конкуренції в спірному Рішенні встановлено ряд обставин щодо діяльності останнього на ринку реалізації авіапального з заправкою повітряних суден в 2008 році, а саме:
- з січня по серпень 2008 року на ринку реалізації авіапального з заправкою повітряних суден в межах ДП «МА «Бориспіль»діяли два суб'єкти господарювання -ЗАТ СП «КРЕБО»та ТОВ «Лук Авіа Ойл»; у вересні 2008 року на цей ринок увійшов ще один учасник - АТ «Укртатнафта», а у грудні 2008 року -ТОВ «ТНК-Авіа»(стор. 2 Рішення);
- частки суб'єктів господарювання на ринку реалізації авіапального із заправкою повітряних суден в межах території ДП «МА «Бориспіль»в період з січня по серпень 2008 року становили: ЗАТ СП «КРЕБО»- 64,6%, ТОВ «Лук Авіа Ойл»- 35,4%; у період з вересня по грудень 2008 року: АТ «Укртатнафта»- 56,51%, ТОВ «Лук Авіа Ойл»- 23,1%, ЗАТ СП «КРЕБО»- 20,38%, ТОВ «ТНК-Авіа»- 0,01% (стор. 3 Рішення);
- частки ЗАТ СП «КРЕБО»та ТОВ «Лук Авіа Ойл»на ринку послуг із заправки авіапальним повітряних суден на території ДП «МА «Бориспіль»у період з вересня по грудень 2008 року становили: ЗАТ СП «КРЕБО»- 98,36%, ТОВ «Лук Авіа Ойл»- 1,64%. Порівняно невеликий розмір частки ТОВ «Лук Авіа Ойл»свідчить про те, що компанія не могла відчутно впливати на умови конкуренції на ринку послуг із заправки авіапальним (стор. 4 Рішення);
- ЗАТ СП «КРЕБО»не чинило на ринку реалізації авіапального зі заправкою повітряних суден на території ДП «МА «Бориспіль»значної конкуренції для ТОВ «Лук Авіа Ойл», оскільки ці підприємства мали свої стабільні кола споживачів, визначені відповідними договорами, у межах яких товариства могли встановлювати власні ціни реалізації авіапального, що могли суттєво відрізнятися (стор. 4 Рішення);
- у період з вересня по грудень 2008 року зниження цін на авіапальне ТОВ «Лук Авіа Ойл»склало у порівнянні з серпнем 26,1%. При цьому в період з вересня по грудень 2008 року зниження цін закупівлі ТОВ «Лук Авіа Ойл»авіаційного пального становило 39% порівняно з серпнем 2008 року (стор. 7 Рішення);
- якщо у період з січня по вересень 2008 року різниця між середньозваженими цінами реалізації пального та його придбання ТОВ «Лук Авіа Ойл» склала 426 грн. на тоні, то у вересні 2008 року цей показник становив 325,49 грн. У жовтні 2008 року ТОВ «Лук Авіа Ойл»не придбавало пального, а продовжувало реалізовувати попередньо придбане, продовжуючи при цьому знижувати ціни на авіа пальне. У листопаді та грудні 2008 року середньозважені ціни реалізації ТОВ «Лук Авіа Ойл»авіапального продовжували знижуватися, однак при цьому ціни придбання цим товариством аівапального знижувалися більш швидкими темпами, ніж ціни його реалізації (стор. 8 Рішення);
- з 26.12.2007до кінця 2008 року ДП «МА «Бориспіль»надавало ТОВ «Лук Авіа Ойл»послуги з перекачки авіапального зі складу ПММ на склад ЦЗС аеропорту, вартість яких була в 2,5 рази вищою, ніж для ЗАТ СП «КРЕБО». Як наслідок, ТОВ «Лук Авіа Ойл»було змушене понести додаткові витрати при реалізації пального (стор. 10 Рішення).
На підставі наведених обставин в Рішенні зроблений висновок про те, що дії ТОВ «Лук Авіа Ойл»щодо встановлення у листопаді та грудні 2008 року завищених цін на авіапальне є порушенням п. 2 ст. 50 та п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку реалізації авіапального із заправкою повітряних суден в межах ДП «МА «Бориспіль»шляхом встановлення таких цін реалізації авіапального, які неможливо було б встановити за умови існування значної конкуренції на ринку.
Причиною спору в даній справі є заперечення ТОВ «Лук Авіа Ойл»законності та обгрунтованості висновку АМК щодо зловживання ТОВ «Лук Авіа Ойл»монопольним становищем на ринку реалізації авіапального з заправкою повітряних суден.
За результатами нового розгляду справи, врахувавши вказівки Верховного Суду України, що містяться в постанові від 13.04.2010, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції»зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції
Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.
З наведених норм слідує, що в діях суб'єкта господарювання має місце склад правопорушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачений п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за умови, якщо будуть встановлені в сукупності такі обставини: суб'єкт господарювання займає монопольне становище на ринку; суб'єкт господарювання встановлює такі ціни чи інші умови придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умови існування значної конкуренції на ринку; такі дії суб'єкта господарювання призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції або ущемленням прав інших суб'єктів господарювання чи споживачів.
Порядок визначення монопольного становища суб'єктів господарювання на ринку регулюється ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції»та Методикою визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженою розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р (далі -Методика).
Так, згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції»суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; він не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції»монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.
Монопольним (домінуючим) також може бути визнане становище суб'єкта господарювання, якщо його частка на ринку товару становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам (ч. 3 ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).
Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції»вважається, що кожен із двох чи більше суб'єктів господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо стосовно певного виду товару між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція і щодо них, разом узятих, виконується одна з умов, передбачених частиною першою цієї статті.
Монопольним (домінуючим) вважається, згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції», також становище кожного з кількох суб'єктів господарювання, якщо стосовно них виконуються такі умови: сукупна частка не більше ніж трьох суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 50 відсотків; сукупна частка не більше ніж п'яти суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 70 відсотків - і при цьому вони не доведуть, що стосовно них не виконуються умови частини четвертої цієї статті.
Суд звертає увагу на те, що в спірному Рішенні не визначено, за якою з наведених вище ознак ТОВ «Лук Авіа Ойл»визнане таким, що займає монопольне становище на ринку реалізації авіапального із заправкою повітряних суден в межах ДП «МА «Бориспіль».
У Рішенні зроблений висновок про те, що ЗАТ СП «КРЕБО»не чинило значної конкуренції для ТОВ «Лук Авіа Ойл», оскільки ці підприємства мали свої стабільні кола споживачів, визначені відповідними договорами, у межах яких товариства могли встановлювати власні ціни реалізації авіапального, що могли суттєво відрізнятися.
Будь-яких інших доказів того, що ТОВ «Лук Авіа Ойл»не зазнавало значної конкуренції у зв'язку з діяльністю ЗАТ СП «КРЕБО»та/або інших суб'єктів господарювання на ринку реалізації авіапального в Рішенні не наведено.
Натомість, згідно з п. 10.3 Методики суб'єкт (суб'єкти) господарювання не зазнає(ють) значної конкуренції, якщо завдяки своїй ринковій владі має (мають) здатність не допускати, усувати чи обмежувати конкуренцію, зокрема обмежувати конкурентоспроможність інших суб'єктів господарювання, чи ущемлювати інтереси інших суб'єктів господарювання чи споживачів.
Ознаками ринкової влади є: здатність суб'єкта (суб'єктів) господарювання, який (які) не є єдиним (єдиними) виробником (постачальником) відповідного товару (товарної групи), диктувати свої умови при продажу товару (товарної групи), укладенні договору про поставки, нав'язувати споживачу невигідні умови; здатність суб'єкта (суб'єктів) господарювання шляхом монополізації ринку постачання виробничих ресурсів обмежувати конкуренцію, витісняти з ринку інших підприємців, які виробляють відповідні товари (товарні групи) із застосуванням цих виробничих ресурсів, або створювати бар'єри вступу на ринок; здатність суб'єкта (суб'єктів) господарювання скорочувати або обмежувати випуск товарів (товарних груп) і постачання їх на ринок збуту з метою отримання однобічної користі при купівлі або продажу товарів (товарних груп), при укладанні договорів і угод про постачання товарів (товарних груп), а інші суб'єкти господарювання, які є його конкурентами, не здатні компенсувати утворений дефіцит товарів (товарних груп); здатність суб'єкта (суб'єктів) господарювання підвищувати ціни на товари (товарні групи) і підтримувати їх на рівні, що перевищує рівень, обумовлений конкуренцією на ринку.
Як вбачається зі змісту спірного Рішення, питання щодо наявності в діях чи становищі ТОВ «Лук Авіа Ойл»ознак ринкової влади в розумінні п. 10.3 Методики, Антимонопольним комітетом України не досліджувалося і будь-яких передбачених вище доказів ринкової влади ТОВ «Лук Авіа Ойл»на ринку реалізації авіапального в Рішенні не наведено.
Крім того, відповідно до п. 10. 3 Методики важається, що суб'єкт (суб'єкти) господарювання не зазнає (зазнають) значної конкуренції, зокрема, коли: у нього (у них) на ринку немає жодного конкурента; частки на ринку, які належать конкурентам, порівняно невеликого розміру; можливості доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів (товарних груп) суттєво обмежені; бар'єри доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявні пільги чи інші обставини суттєво обмежують вступ на ринок нових суб'єктів господарювання.
Викладене в спірному Рішенні твердження про те, що ТОВ «Лук Авіа Ойл»не зазнавало значної конкуренції на рнику реалізації авіапального із заправкою повітряних суден спростовується рядом встановлених у самому Рішенні та досліджених судом вище обставин, пов'язаних, зокрема, з тим, що у вересні 2008 року на ринок реалізації авівапального вийшов новий учасник -АТ «Укртатнафта», частка якого на ринку майже відразу склала 56,51%, а в грудні 2008 року на ринок увійшло також ТОВ «ТНК-Авіа»; після виходу на ринок нових учасників частка ТОВ «Лук Авіа Ойл»зменшилася на 12,3%.
Крім того, в Рішенні зазначено, що частки ЗАТ СП «КРЕБО»та ТОВ «Лук Авіа Ойл»на ринку послуг із заправки авіапальним повітряних суден на території ДП «МА «Бориспіль»у період з вересня по грудень 2008 року становили: ЗАТ СП «КРЕБО»- 98,36%, ТОВ «Лук Авіа Ойл»- 1,64%. Далі в Рішенні зроблений висновок, що порівняно невеликий розмір частки ТОВ «Лук Авіа Ойл»свідчить про те, що компанія не могла відчутно впливати на умови конкуренції на ринку послуг із заправки авіапальним.
Також в Рішенні встановлено, що з 26.12.2007 до кінця 2008 року ДП «МА «Бориспіль»надавало ТОВ «Лук Авіа Ойл»послуги з перекачки авіапального зі складу ПММ на склад ЦЗС аеропорту, вартість яких була в 2,5 рази вищою, ніж для ЗАТ СП «КРЕБО». Як наслідок, ТОВ «Лук Авіа Ойл»було змушене понести додаткові витрати при реалізації пального
Незважаючи на встановлення АМК наведених вище обставин, в спірному Рішенні вони не були враховані при констатації факту зайняття ТОВ «Лук Авіа Ойл»монопольного становища на ринку та не прийняті до уваги при оцінці дій ТОВ «Лук Авіа Ойл»щодо формування ціни на авіапаливо та послуги з заправки повітряних суден.
Відтак, суд приходить до висновку про те, що в спірному Рішенні не встановленні та не досліджені обставини, встановлення та дослідження яких є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства для визначення факту зайняття ТОВ «Лук Авіа Ойл»монопольного становища на ринку.
Таким чином, в Рішенні не встановлена та не визначена обов'язкова ознака такого виду правопорушення як зловживання монопольним становищем на ринку.
На допущення АМК зазначених порушень при прийнятті спірного Рішення вказано в постанові Верховного Суду України від 13.04.2010.
Відповідно до ч. 1 ст. 111-21 ГПК України вказівки, що містяться у постанові Верховного Суду України, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи та для Вищого господарського суду України під час розгляду матеріалів касаційної скарги чи касаційного подання.
В п. 15.4 Рекомендацій Вищого господарського суду України від 29.10.2008 № 04-5/247 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства»зазначено, що господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, та встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку.
Таким чином, встановлення обставин, що свідчать про зайняття суб'єктом господарювання монопольного становища на ринку, є виключною компетенцією АМК і не входить до повноважень суду під час розгляду господарської справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції»заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.
Частиною 2 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції»передбачено, що рішення Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України та державного уповноваженого Антимонопольного комітету України оскаржуються до Господарського суду міста Києва.
Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції»підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
З огляду на те, що в постанові Верховного Суду України від 13.04.2010, а також при новому розгляді справи було встановлено, що АМК при прийнятті спірного Рішення не з'ясував усі обставини, які мають значення для встановлення факту зловживання ТОВ «Лук Авіа Ойл»монопольним становищем на ринку, не довів наявності ряду умов, необхідних для констатації порушення ТОВ «Лук Авіа Ойл»п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», суд має достатні підстави для визнання недійсним спірного Рішення в частині, що стосується ТОВ «Лук Авіа Ойл».
16.06.2010 Антимонопольним комітетом України було заявлено клопотання про припинення провадження у справі № 14/259-32/295 у зв'язку з тим, що рішенням Конституційного Суду України від 11.03.2010 № 8-рп/2010 визначено, що конституційний статус Верховного Суду України не передбачає наділення його законодавцем повноваженнями суду касаційної інстанції щодо рішень вищих спеціалізованих судів, відтак, Верховний Суд України не мав права переглядати в касаційному порядку постанову Вищого господарського суду України від 10.12.2009 у справі № 14/259.
Зазначене клопотання АМК не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 4 ГПК України передбачено, що господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з ч. 3 ст. 124 Конституції України судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.
Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції, відповідно до ч. 2 ст. 125 Конституції України, є Верховний Суд України.
Згідно з п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 111-14 ГПК України в редакції, чинній на момент прийняття даного рішення, передбачено, що сторони у справі та Генеральний прокурор України мають право оскаржити у касаційному порядку постанову Вищого господарського суду України, прийняту за наслідками перегляду рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, чи постанови апеляційного господарського суду, а також ухвалу Вищого господарського суду України про повернення касаційної скарги (подання) до Верховного Суду України.
Згідно з ч. 1 ст. 111-20 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги, касаційного подання Генерального прокурора України на постанову чи ухвалу Вищого господарського суду України більшістю голосів суддів, які брали участь у перегляді постанови чи ухвали Вищого господарського суду України, ухвалюється постанова Верховного Суду України.
Постанова Верховного Суду України є остаточною і оскарженню не підлягає (ч. 3 ст. 111-20 ГПК України).
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються судоустрій, судочинство, статус суддів.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про судоустрій в Україні» передбачено, що Верховний Суд України переглядає справи у касаційному порядку у випадках, встановлених законом.
Таким чином, повноваження Верховного Суду України щодо касаційного перегляду постанов Вищого господарського суду України передбачене ГПК України, норми якого є обов'язковими для суду при розгляді справи в порядку господарського судочинства.
Конституційний Суд України в резолютивній частині рішення від 11.03.2010 № 8-рп/2010 у справі № 1-1/2010 (справа щодо офіційного тлумачення термінів «найвищий судовий орган», «вищий судовий орган», «касаційне оскарження», які містяться у статтях 125, 129 Конституції України) зазначив: визначення у положенні пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України як однієї з основних засад судочинства "забезпечення касаційного оскарження рішення суду" у системному зв'язку з положеннями частини першої статті 8, статті 125 Основного Закону України означає лише одноразове касаційне оскарження та перегляд рішення суду; законом можуть бути передбачені й інші форми оскарження та перегляду рішень судів загальної юрисдикції; визначення у частині третій статті 125 Конституції України вищих судів як вищих судових органів спеціалізованих судів означає, що вищі суди здійснюють на підставах і в межах, встановлених законами про судочинство, повноваження суду касаційної інстанції стосовно рішень відповідних спеціалізованих судів; визначення у частині другій статті 125 Конституції України Верховного Суду України як найвищого судового органу в системі судів загальної юрисдикції означає, що конституційний статус Верховного Суду України не передбачає наділення його законодавцем повноваженнями суду касаційної інстанції щодо рішень вищих спеціалізованих судів, які реалізують повноваження касаційної інстанції.
Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Суд звертає увагу на те, що дослідженим вище рішенням Конституційного Суду Україин не визнано неконституційними положення ст.ст. 111-14 -111-22 ГПК України, які визначають порядок перегляду рішень Вищого господарського суду України Верховним Судом України, на дату прийняття даного рішення вказані норми ГПК України є чинними, а відтак, обов'язковими для застосування судом при вирішенні справи.
До того ж, переглянута Верховним Судом України в касаційному порядку постанова Вищого господарського суду України у справі № 14/259 була прийнята 10.12.2009, тобто до прийняття рішення Конституційного Суду України від 11.03.2010 у справі № 1-1/2010.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсним п. 6 рішення Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Урицького, 45; код ЄДРПОУ 00032767) № 147-р від 28.04.2009 в частині визнання дій товариства з обмеженою відповідальністю «Лук Авіа Ойл»щодо встановлення в період з вересня по грудень 2008 року завищених цін на авіапальне з заправкою повітряних суден у межах території державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»порушенням пункту 2 ст. 50 та п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку реалізації авіапального із заправкою повітряних суден в межах території державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»шляхом встановлення таких цін реалізації авіа пального, які неможливо було б встановити за умови існування значної конкуренції на ринку.
Визнати недійсним п. 11 рішення Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Урицького, 45; код ЄДРПОУ 00032767) № 147-р від 28.04.2009.
Стягнути з Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Урицького, 45; код ЄДРПОУ 00032767) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Лук Авіа Ойл» (08307, Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт; код ЄДРПОУ 31479919) 85,00 грн. (вісімдесят гривень 00 коп.) державного мита та 312,50 грн. (триста дванадцять гривень 50 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя Хрипун О.О.