ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 10/4101.06.10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТОН-ХХІ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «Артан»
про стягнення заборгованості та повернення майна
Суддя Котков О.В
Секретар судового засідання Божук Д.А.
Представники сторін:
від позивача: Кульчицький О.В. довіреність № 03./10-04 від. 10.03.2010 року;
від відповідача: не з'явились;
В судовому засіданні 01.06.2010р. на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Товариство з обмеженою відповідальністю «АТОН-ХХІ»(надалі ТОВ «АТОН-ХХІ», позивач) звернулось до суду з позовом про повернення обєкту лізингу, а саме напівавтомату зварювального ПДГ 351 з приладами в комплекті з зварювальним рукавом RF 36 KZ-2, вартістю 3 098,99 грн. та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «Артан»(надалі ТОВ «Торгово-виробнича компанія «Артан», відповідач ) заборгованості у сумі 4 200,88 грн., з яких: 1 949,18 грн. суми основного боргу, 178,33 грн. пені, 38,86 грн. інфляційних втрат, 30,70 грн. -3% річних, 2 003,81 грн. неустойки за прострочення повернення обєкту лізингу.
Позовні вимоги неодноразово уточнювались, згідно наданої позивачем заяви про уточнення позовних вимог від 14 травня 2010 року на розгляд суду передані вимоги про повернення обєкту лізингу та стягнення 1 949,18 грн. суми основного боргу, 178,33 грн. пені, 113,01 грн. інфляційних втрат, 40,96 грн. -3% річних, 3 249,12 грн. неустойки за прострочення повернення обєкту лізингу.
Позовні вимоги мотивовано тим, що між позивачем та відповідачем укладено договір оперативного лізингу (оренди) № 252 від 17.09.2007 року (надалі договір) на виконання якого позивачем передано відповідачу напівавтомат зварювальний ПДГ 351 з приладами в комплекті з зварювальним рукавом RF 36 KZ-2. В порушення взятих на себе зобов'язань, відповідачем сплата лізингових платежів у повному обсязі не здійснена, строки сплати лізингових платежів погоджені у додатку № 2 до договору «Рорахунок лізингових платежів»відповідачем порушені. Крім того, на вимогу позивача відповідач не повернув об'єкт лізингу.
З посиланням на положення Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості, що утворилась в судовому порядку. Також до стягнення заявлено суму пені, інфляційних втрат, 3 % річних та неустойки.
19.04.2010 року від відповідача через канцелярію господарського суду міста Києва надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з веденням переговорів з позивачем про підписання мирової угоди.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.04.2010 року розгляд справи було відкладено, чим надано відповідачу можливість для врегулювання спору.
Однак станом на 01.06.2010 року відповідач відзиву на позов не надав, в судове засідання не з'явився.
Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, заслухавши поясненя представника позивача, господарський суд, -
17 вересня 2007 року між ТОВ «АТОН-ХХІ»та ТОВ «Торгово-виробнича компанія «Артан»укладено договір № 252 оперативного лізингу (оренди), предмет якого є надання лізингодавцем в користування лізингоодержувача об'єкт лізингу (майна) з метою здійснення останнім підприємницької діяльності на визначений строк, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів (додаток № 2).
Згідно п. 1.2. договору, об'єктом оперативного лізингу за даним договором є напівавтомат зварювальний ПДГ 351 з приладами в комплекті з зварювальним рукавом RF 36 KZ-2, найменування, строки та умови передачі якого, вартість, кількість, тип, марка, модель, індивідуальні ознаки, експлуатаційні характеристики визначені, погоджені сторонами у «замовленні»і наведені в додатку № 1, які є невід'ємною частиною даного договору.
На виконання договору, позивачем за актом прийому-передачі передано в оперативний лізинг відповідачу напівавтомат зварювальний ПДГ 351 з приладами в комплекті з зварювальним рукавом RF 36 KZ-2.
Порядок розрахунків сторони погодили у розділі 3 договору, згідно з п. 3.1 якого лізингові платежі за домовленістю сторін відображенів додатку № 1 до договору, який є його невідємною частиною та сплачуються в національній валюті України -гривні. Загальна сума лізингової плати, строки та порядок сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцеві встановлюються в «Графіку сплати лізингових платежів»(додаток № 2), який є невід'ємною частиною договору. Сплата лізингових платежів здійснюється лізингоодержувачем шляхом перерахування належної суми на розрахункоий рахунок лізингодавця. Лізинговий платіж перерахований несвоєчасно або не в повному обсязі тягне за собою накладання штрафних санкцій, передбачених в пункті 11.2. договору (п.3.2.).
Оскільки відповідачем, в порушення взятих на себе зобов'язань (п. 3.2 договору) лізингові платежі сплачені не у повному обсязі, по договору утворився борг, який станом на 11.03.2010року складає 1 949,18 грн., доказів у спростування визначеної суми заборгованості суду не представлено.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк ст. 759 ЦК України.
Відповідно до положень ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Заборгованість за користування предметом лізингу по договору № 252 в сумі 1 949,18 грн., що виникла станом на 11.03.2010 року (на час розірвання договору) відповідачем не погашена, доказів зворотнього суду не представлено. Розрахунок суми боргу наданий до матеріалів справи та містить посилання на положення договору що були підставою для здійснення нарахувань.
Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Строки виконання зобов'язань по оплаті лізингових платежів встановлені в додатку № 2 до договору станом на час розгляду справи є такими, що настали.
Враховуючи відсутність доказів, що спростовують доводи позивача зазначені у позовній заяві (докази внесення лізингових платежів у відповідності з погодженим графіком), суд визнає обґрунтованими заявлені вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 1 949,18 грн., що є заборгованістю за користування предметом лізингу за договором № 252 від 17.09.2007 року до дати розірвання договору, у зв'язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.
Згідно п. 11. 2.1 договору оперативного лізингу (оренди) № 252 від 17.09.2007 року у випадку порушення термінів сплати лізингових платежів, передбачених п. 3.2. договору, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню у сумі 0,1 % від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки до повного розрахунку.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Сума пені, що підлягає стягненню з відповідача розрахована позивачем виходячи з облікових ставок встановлених Постановою НБУ № 343 від 12.06.2009 року в розмірі 11%, Постановою НБУ № 468 від 10.08.2009 року в розмірі 10,25%, з урахуванням виникнення зобов'язання щодо оплати по сумах, які складають суму боргу та за період прострочення станом на 11.03.2010 року, становить 178,33 грн. та в цій частині підлягає задоволенню.
Згідно з положеннями ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи розмір заборгованості відповідача, 3 проценти річних за весь час прострочення складають 40,96 грн., а інфляційні збитки -113,01 грн., факт прострочення сплати лізингових платежів матеріалами справи не спростований, жодних належних доказів перерахування коштів відповідачем на рахунки позивача у повному розмірі та у строки згідно погодженого розрахунку лізингових платежів (додаток № 2 до договору), суду не представлено.
Згідно ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
За період з 28.11.2009 року по 14.05.2010 року сума нарахованої неустойки по договору складає 3 249,12 грн. та у вказаному розмірі підлягає стягненню.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України, якою визначені підстави для зміни і розірвання договору, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 782 ЦК України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Також, положеннями п.15.2. договору, передбачено, що на вимогу лізингодавця договір може бути достроково розірваний у випдку, коли лізингоодержувач не сплачує лізингові платежі протягом двох чергових строків (додаток № 2 до договору).
У повідомленні про розірвання договору та повернення майна, яке надіслано ТОВ «Торгово-виробнича компанія «Артан»23.11.2009 року лізингодавцем було зазначено про прийняття рішення про розірвання договору та повернення майна за адресою м. Київ. вул. Солом'янська, 5 майна, що є предметом лізингу за договором. Вказане повідомлення отримано відповідачем 27.11.2009 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Згідно п.12.1. договору після закінчення строку дії договору, лізингоодержувач повертає об'єкт лізингу лізингодавцеві у задовільному стані з урахуванням звичайного зносу, за адресою, вказаною лізингодавцем. Передача об'єкта лізингу відбувається за Актом приймання-передачі, який підписується зацікавленими сторонами і затверджується директором ТОВ «Атон-ХХІ».
Враховуючи невиконання вказаних вимог ТОВ «Торгово-виробнича компанія «Артан», наявність у останнього в силу положень договору, зобов'язань повернути майно передане в лізинг за договором № 252 від 17.09.2007 року, вимоги позивача про повернення майна, що є предметом лізингу підлягають задоволенню шляхом зобов'язання до повернення майна на користь ТОВ «АТОН-ХХІ».
Заявлені позовні вимоги відповідачами не спростовані, відзиву на позов, контррозрахунку штрафних санкцій, доказів здійснення розрахунків за договором № 252 від 17.09.2007 року у відповідності з положеннями договору та згідно графіку платежів, повернення предмету лізингу на користь позивача, на вимоги суду не представлено, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Заявлена до стягнення з відповідача сума витрат по оплаті послуг адвоката в розмірі 5 000,00 грн. не підлягає стягненню з останнього виходячи з наступного.
В абзаці третьому пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 № 01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права»зазначено, що при визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат. Зазначених доказів та обґрунтувань позивачем до матеріалів справи не надано, а заявлена позивачем сума є явно завищеною.
Враховуючи здатність кожної юридичної особи бути позивачем та відповідачем у суді, відповідно до частини другої статті 80 Цивільного кодексу України, отримання позивачем юридичних послуг, пов'язаних з представленням інтересів позивача в суді, не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, тому витрати по оплаті юридичних послуг не підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «Артан» (03680, м. Київ, вул. Святошинська, 34, з рахунку виявленого під час виконання судового рішеня, ідент. код 33747614) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТОН-ХХІ» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 30; 03110, м. Київ, вул. Соломянська, 5, офіс 508, ідент. код 32957866) суми основного боргу за несплаченими лізинговими платежами у розмірі 1 949,18 грн. (одна тисяча дев'ятсот сорок дев'ять гривень 18 копійок), пені в сумі 178,33 грн. (сто сімдесят вісім гривень 33 копійки), суми інфляційних втрат в розмірі 113,01 грн. (сто тринадцять гривень 01 копійка), 3% річних в розмірі 40,96 грн. (сорок гривень 96 копійок), суми неустойки за прострочення повернення об'єкту лізингу в розмірі 3 249,12 грн. (три тисячі двісті сорок дев'ять гривень 12 копійок), витрат по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн. (сто дві гривні) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень).
3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «Артан» (03680, м. Київ, вул. Святошинська, 34, з рахунку виявленого під час виконання судового рішеня, ідент. код 33747614) повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТОН-ХХІ» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 30; 03110, м. Київ, вул. Соломянська, 5, офіс 508, ідент. код 32957866) майно, що є предметом лізингу за договором № 252 від 17.09.2007 року, а саме: напівавтомат зварювальний ПДГ 351 з приладами в комплекті з зварювальним рукавом RF 36 KZ-2.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя О.В. Котков
дата підписання повного тексту рішення 02.07.2010р.