Запорізької області
21.06.10 Справа № 28/101/10
За позовом: Приватної науково-виробничої фірми «Росткорм», м.Херсон
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод напівфабрикатів», м.Запоріжжя
Суддя О.В. Яцун
Представники:
від позивача: Савченко В.В., представник на підставі довіреності №б/н від 07.05.2010р.
від відповідача: не з'явився
Заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 4.640грн.00коп. на підставі договору купівлі-продажу №17 від 01.03.2009р., 549грн.87коп. пені, 80грн.47коп. 3% річних та 353грн.83коп. інфляційних втрат за порушення виконання умов договору.
Ухвалою суду від 13.04.2010р. порушено провадження у справі № 28/101/10, судове засідання призначено на 12.05.2010р.
Ухвалою В.о. голови суду від 12.05.2010р. в порядку ст.77 ГПК України розгляд справи 28/101/10 відкладено на 08.06.2010р.
Представником позивача було заявлено клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
В судовому засіданні 08.06.2010р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, направив на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з тим, що позивач не виконав приписи ч.1 ст. 57 ГПК України, а саме: не надіслав йому додатки до позовної заяви (договір, накладні, довіреності та інш.), а лише позов з розрахунком, внаслідок чого відповідач був позбавлений можливості проаналізувати та розглянути позов і надати свої заперечення.
Представник позивача проти задоволення клопотання заперечив, вважає, що всі вказані в додатку документи мають бути у відповідача, як у сторони по договору.
З метою встановлення фактичних обставин справи, витребування у сторін необхідних для вирішення даної справи документів та неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 21.06.2010р.
В судовому засіданні, яке відбулося 21.06.2010р. представник позивача заявив клопотання про уточнення заявлених позовних вимог, а саме просить суд вийти за межі позовних вимог і стягнути з ТОВ «Запорізький завод напівфабрикатів»4640грн. основного боргу, 766грн.30коп. пені, 112грн.89коп. 3% річних та 353грн.52коп. інфляційних втрат за неналежне виконання грошового зобов'язання. Також позивач просить стягнути витрати на послуги юриста, затрати на відрядження, затрати на квитки.
Клопотання заявлено у відповідності до ст. 22 ГПК України.
Зазначене клопотання розглянуто в судовому засіданні та відхилено, оскільки, по-перше клопотання по суті є збільшенням позовних вимог. В той же час, позивач доказів оплати державного мита в установленому розмірі суду не надав. По-друге, ч.4 ст. 22 ГПК України встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст.5 цього кодексу… Доказів направлення копії клопотання про уточнення позовних вимог на адресу відповідача, суду не надано. За таких обставин, слід зазначити, що позивачем не дотримано вищезазначені норми закону.
Враховуючи вищевикладене, судом розглядаються первинні позовні вимоги.
Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судове засідання за викликом не з'явився. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином. Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.
На підставі чого, у відповідності до ст. 85 ГПК України представнику позивача за його згодою було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд встановив,
Правовідносини сторін є господарськими.
Згідно з ч.І ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
У відповідності до ст.526 ЦК України зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлені законом або договором терміни.
Згідно зі ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як свідчать надані до суду документи, 01.03.09р. між ПНВФ «Росткорм»(постачальник) та ТОВ «Запорізький завод напівфабрикатів» (покупець) укладено договір купівлі-продажу №17, за умовами якого позивач (продавець) взяв на себе зобов'язання передати у власність відповідачу продукцію, а відповідач (покупець), в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити продукцію -муку соєву.
Згідно із п.2.3 договору оплата отриманої продукції здійснюється протягом п'яти банківських днів з момента отримання продукції.
Згідно зі ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу муку соєву в кількості 800кг. на загальну суму 4640грн., про що свідчать видаткова накладна №РН-0000113 від 21.08.2009р. та довіреність №2108-01 від 21.08.2009р. на ім'я Батракова В.О.
Відповідно до п.1 ст.692 ЦК України обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товарозпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, а у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплатити товару та сплати процентів за користування чужими коштами.
Однак, відповідач договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату за отриману продукцію у встановлений договором строк, в повному обсязі не здійснив, чим порушив умови договору.
Таким чином, на момент розгляду справи, борг за поставлену продукцію складає 4640грн.00коп.
Факт наявності заборгованості у розмірі 4640грн.00коп. підтверджується матеріалами справи.
Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання. Зобов'язання відповідача оплатити поставлений товар не припинено.
На день розгляду спору відповідач оплату отриманої продукції в повному обсязі не довів, тому вимоги позивача про стягнення заборгованості у сумі 4640грн.00коп. суд визнає документально підтвердженими, нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем оплати за поставлений товар, позивачем заявлені вимоги про стягнення пені у розмірі 549грн.87коп.
На підставі ст. 611 ЦК України одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.
Пунктом 3.1 договору сторонами узгоджено, що за порушення строків перерахування грошових коштів вина сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
Факт прострочення матеріалами справи доведений.
Разом з тим, заявлена вимога задоволенню не підлягає з наступних підстав:
Відповідно до п.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до норм ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Нікчемним правочином -це такий, недійсність якого встановлена законом і не потребує його судового визнання.
Відповідно до норм ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно зі ст.2 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В той же, час при укладанні договору сторони не дотримались вищезазначених норм закону щодо чіткого встановлення відсотка обчислення від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання, розмір пені сторонами конкретизований не був (подвійна облікова ставка НБУ є змінною).
Таким чином, дана вимога задоволенню не підлягає.
Також за порушення виконання грошового зобов'язання позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 353грн.83коп. та 80грн.47коп. 3% річних.
Згідно з ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо законом чи договором не встановлений інший розмір відсотків.
Інший розмір відсотків договором не встановлений.
Відповідно до розрахунку позивача сума річних за період прострочення з 26.08.2009р. по 25.03.2010р. складає 80грн.47коп., сума інфляційних втрат за період прострочення з 26 серпня 2009р. по 01 лютого 2010р. складає -353грн.83коп.
Факт прострочення матеріалами справи доведений.
Враховуючи, що наданий розрахунок не суперечить нормам чинного законодавства, розрахунок зроблений вірно, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат та 3% річних слід задовольнити в повному обсязі.
Судові витрати відносяться на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82-85 ГПК України, ст.526,611,625,692 ЦК України, ст. ст. 175, 193 ГК України суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод напівфабрикатів»(69006, м.Запоріжжя, Північне шосе, буд.27; фактична адреса: 69076, м.Запоріжжя, вул. Новобудова, 9, код ЄДРПОУ 33570613, р/р 26003302160804 в філії відділення ПІБ м.Запоріжжя, МФО 313355) на користь Приватної науково-виробничої фірми «Росткорм»(73000, м.Херсон, вул. Філатова, 41, р/р 26004188929600 в АКІБ «Укрсіббанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 30144981) 4640(чотири тисячі шістсот сорок)грн. 00коп. основного боргу, 80(вісімдесят)грн. 47коп. 3% річних, 353(триста п'ятдесят три)грн.83коп. інфляційних втрат, 92(дев'яносто дві)грн.02коп. державного мита та 212(двісті дванадцять)грн.92коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
В решті заявлених позовних вимог відмовити.
Суддя
Рішення підписано: 22 червня 2010р.