83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
24.06.10 р. Справа № 10/86
Господарський суд Донецької області у складі:
головуючого судді - Приходько І. В.;
при секретарі судового засідання - Давидовській Т.В.;
за участю представники сторін:
від позивача - Бережна В.М. - довіреність;
від відповідача - Самойленко С.Є. - довіреність;
розглянув у відкритому судовому засіданні суду справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „НК-Порто” м.Донецьк,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Грінко-Дон” м.Донецьк,
про стягнення пені у розмірі 8 083,30 грн., індексу інфляції у розмірі 7 788,44 грн.
в судовому засіданні оголошувалась перерва
з 21.06.2010 р. до 24.06.2010 р.
До господарського суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „НК-Порто” м.Донецьк, з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Грінко-Дон” м.Донецьк, про стягнення пені у розмірі 14 731, 12 грн. та індексу інфляції у розмірі 5 345, 70 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на договір поставки № 101 від 03.01.2008 р., договір відступлення права вимоги від 30.06.2009 р., рішення суду по справі № 7/33 від 04.03.2010 р., розрахунок суми заявлених позовних вимог.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву від 14.04.2010 р. підтвердив наявність договору № 101 та договору відступлення права вимоги, а також отримання 10.03.2009 р. вимоги за договором поставки та наявність станом на 30.06.2009 р. боргу за договором поставки у розмірі 70 804, 04 грн.
Вважає, що пеня нарахована без врахування приписів частини 6 ст.232 ГК України.
17.05.2010 р. від позивача надійшло пояснення в обґрунтування позовних вимог, в якому він фактично зменшує позовні вимоги та просить стягнути пеню у розмірі 8 129,86 грн. за період з 18.03.2009 р. по 18.09.2009 р. та індекс інфляції у розмірі 5 345, 70 грн. за період з березня 2009 р. по січень 2010 р.
Вказана заява прийнята судом у порядку визначеному статтею 22 Господарського процесуального кодексу України.
01.06.2010 р. від позивача надійшло пояснення в обгрунтування позовних вимог, в якому він фактично зменшує позовні вимоги та просить стягнути пеню у розмірі 8 083,30 грн. за період з 18.03.2009 р. по 18.09.2009 р. та індекс інфляції у розмірі 7 788,44 грн. за період з квітня 2009 р. по березень 2010 р.
Вказана заява прийнята судом у порядку визначеному статтею 22 Господарського процесуального кодексу України.
Представник відповідача проти уточнених позовних вимог заперечував з підстав, викладених раніше, а також надав додаткові пояснення на змінені позовні вимоги, в яких проти нарахування пені заперечує з підстав пропущення строку позовної давності.
Вважає, що відзив, який був наданий по справі № 7/33, не є підставою для продовження строку позовної давності, оскільки наданий до справи у період коли строк позовної давності в один рік для нарахування пені ще не сплив.
Термін розгляду справи відповідно до положень статті 69 Господарського процесуального кодексу України продовжувався на 1 місяць за клопотанням сторін.
Розглянув матеріали справи, додатково представлені сторонами документи, заслухав їх пояснення, оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню враховуючи наступне.
Судом встановлено, що 03.01.2008 р. між ТОВ «НК «Артеміда» (постачальник) та ТОВ «Грінко-Дон (покупець) був укладений договір поставки № 101.
Відповідно до умов вказаного договору ТОВ «НК «Артеміда» зобов'язувалось поставити, а відповідач (покупець) отримати та оплатити товар - паливо.
Як зазначили сторони у пункті 4.1. договору, покупець за прострочку оплати отриманого товару сплачує пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення від вартості несплаченого товару або несвоєчасно оплаченого товару.
06.03.2009 р. ТОВ «НК-Артеміда» направило на адресу ТОВ «Грінко-Дон» вимогу за № 10, яку останній отримав 10.03.2009 р.
30.06.2009 р. між ТОВ «НК «Порто» (позивач по справі) та ТОВ «НК-Артеміда» був укладений договір № 9 відступлення права вимоги (цесії).
Як зазначено у пункті п.п.3-5 договору № 9 відступлення відбулось за договором поставки № 101 від 03.01.2009 р. у розмірі 70 804,04 грн.
04.03.2010 р. господарським судом Донецької області по справі № 7/33 прийнято рішення та стягнуто з ТОВ «Грінко-Дон» (відповідач по справі) на користь ТОВ «НК «Порто» (позивач по справі) заборгованість у розмірі 70 804,04 грн., яка утворилась на підставі договору поставки № 101 від 03.01.2008 р. та договору відступлення права вимоги № 9 від 30.06.2009 р.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на прострочку виконання зобов'язань за договором поставки № 101, договір відступлення права вимоги № 9, направлення на адресу відповідача вимоги № 10 від 06.03.2009 р., період нарахування пені та індексу інфляції починаючи з 18.03.2009 р.
Приймаючи рішення, суд враховує наступне.
Положеннями статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Як зазначено у рішенні господарського суду від 04.03.2010 р. по справі № 7/33 у ТОВ «Грінко-Дон» (відповідач по справі) виникли зобов'язання перед ТОВ «НК -Порто» (позивач по справі) по сплаті отриманої продукції на підставі договору поставки № 101, вказана сума боргу перейшла до ТОВ «НК -Порто» за договором № 9 відступлення права вимоги.
Позовні вимоги ТОВ «НК -Порто» були задоволені та з відповідача, ТОВ «Грінко-Дон» , було стягнуто заборгованість у розмірі 70 804, 04 грн.
Крім того, рішенням суду встановлено, що відповідач отримав від ТОВ «НК-Артеміда» претензію № 10 від 06.03.2009 р.
Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язані в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вже зазначалось судом, відповідно до договору № 9, про що зазначено в рішенні господарського суду по справі № 7/33, до позивача перейшло право вимоги боргу у розмірі 70 804,04 грн., який утворився на підставі неналежного виконання відповідачем зобов'язань по договору № 101.
За умовами договору № 101 (п.3.1 ), оплата товару повинна була здійснюватись у повному обсязі до моменту поставки товару. Вказаний порядок розрахунків сторонами був змінений, поставка товару відбулася без 100% предоплати.
Тому суд враховує вимогу № 10 та положення частини другою статті 530 Цивільного кодексу України, якими встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язав негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Суд зазначає, що рішенням суду по справі № 7/33 встановлено, що відповідач отримав від ТОВ «НК-Артеміда» претензію № 10 від 06.03.2009 р.
Крім того, копія претензії (вимоги) № 10 була надана позивачем до суду, на ній міститься позначка про отримання її 10.03.2009 р.
Представник відповідача проти факту отримання вимоги 10.03.2009 р. не заперечував, наявність вимоги № 10 від 06.03.2009 р. не спростував.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також сплатити 3 % річних від простроченої суми.
Враховуючи викладене, рішення суду по справі № 7/33 від 04.03.2010 р., суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення індексу інфляції у розмірі 7 788, 44 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Приймаючи рішення щодо стягнення пені у розмірі 8 083, 30 грн. , суд враховує наступне.
Положеннями статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судом встановлено, що у пункті 4.1. договору № 101, сторони встановили відповідальність покупця за прострочку оплати отриманого товару у вигляді пені у розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення від вартості несплаченого товару або несвоєчасно оплаченого товару.
Враховуючи положення частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, позивач зменшив позовні вимоги щодо стягнення пені до 8 083, 30 грн. та здійснив нарахування за період з 18.03.2009 р. по 18.09.2009 р.
Представник відповідача проти розрахунку проведеного позивачем не заперечував. В той же час посилався на положення статті 258 Цивільного кодексу України, якими встановлена позовна давність в один рік для застосування неустойки (штрафу пені). Тому вважає, що позивач пропустив строк позовної давності, оскільки позивач звернувся до суду 26.03.2010 р.
Представник позивача в частині заперечень відповідача щодо пропущення строку позовної давності, надав додаткові обґрунтування та пояснив, що на підставі відзиву відповідача, наданого по справі № 7/33, відбувся перебіг строку позовної давності, при цьому посилався на положення статті 264 Цивільного кодексу України.
Представник відповідача, вважає, що відзив від 04.03.2010 р. по справі № 7/33 не може бути врахований судом, оскільки він був наданий у період (04.03.2010 р.), коли ще не сплив строк позовної давності в один рік для застосування штрафних санкцій, тобто до 18.03.2010 р.
Дослідив спірний відзив, суд встановив, що він дійсно був наданий відповідачем до позовної заяви по справі № 7/33.Вказаний відзив містить дату «04.03.2010 р.», в абзаці 12 спірного відзиву відповідач визнає позовні вимоги, зокрема в частині нарахування пені.
Статтею 264 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Таким чином, положення вказаної статті встановлюють підстави, за наявності яких починається новий перебіг строку позовної давності, незалежно від строку, який сплив до часу виникнення цих обставин, за умови, якщо до виникнення цих підстав не сплив строк позовної давності.
Норма частини першої цієї статі встановлює, що перебіг позовної давності переривається вчиненням боржником саме дій.
Чинне законодавство не містить переліку таких дій, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав та обов'язків, що свідчить про визнання ним свого боргу або іншого обов'язку.
Суд вважає, що діями по визнанню боргу є дії боржника безпосередньо по відношенню до кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором або іншого зобов'язання; відповідь на претензію; підписання боржником акту звірки розрахунків або іншого документа, в якому визнано його заборгованість або інше зобов'язання.
Враховуючи викладене, у суду не має підстав не прийняти до уваги відзив відповідача від 04.03.2010 р. по справі № 7/33, в якому останній погодився з зобов'язанням щодо сплати пені за прострочку платежів за отриманий товар.
Як зазначено у частині третій статті 264 Цивільного кодексу України, після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Враховуючи положення статті 264 Цивільного кодексу України , а також вірне застосування позивачем періоду нарахування пені, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 8 083, 30 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
На підставі статей 264, 514, 530 625 Цивільного кодексу України, статей 230, 232 Господарського кодексу України, керуючись статтями 22, 33, 35, 43, 69, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „НК-Порто” м.Донецьк, заявлені до Товариства з обмеженою відповідальністю „Грінко-Дон” м.Донецьк, про стягнення пені у розмірі 8 083,30 грн. та індексу інфляції у розмірі 7 788,44 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Грінко-Дон” м.Донецьк (83023, м.Донецьк, вул.Лабутенко, 14, ЄДРПОУ 33671231, р/р 26002301786105 у філії «ГУ ПІБ» в Донецькій області м.Донецьку, МФО 334635) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „НК-Порто” м.Донецьк (83012, м.Донецьк, вул.Словацька, 51, кв.5, ЄДРПОУ 32831596, р/р 26006000100688 у філії ДД ПАТ «Банк «Камбіо» м.Донецьк, МФО 394523) пеню у розмірі 8 083,30 грн. та індекс інфляції у розмірі 7 788,44 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Грінко-Дон” м.Донецьк (83023, м.Донецьк, вул.Лабутенко, 14, ЄДРПОУ 33671231, р/р 26002301786105 у філії «ГУ ПІБ» в Донецькій області м.Донецьку, МФО 334635) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „НК-Порто” м.Донецьк (83012, м.Донецьк, вул.Словацька, 51, кв.5, ЄДРПОУ 32831596, р/р 26006000100688 у філії ДД ПАТ «Банк «Камбіо» м.Донецьк, МФО 394523) державне мито у розмірі 158, 72 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 186,57 грн.
В судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст підписано 29.06.2010 р.
Суддя
Надруковано 3 прим.:
1 прим. - позивачу;
1 прим. - відповідачу 1;
1 прим. - у справу,