83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
29.06.10 р. Справа № 8/120пд
Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Кварцяній О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Яснувата, ідентифікаційний номер НОМЕР_1
до Відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Яснувата, ідентифікаційний номер НОМЕР_2
про: визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення від 26.05.2008р.
та за зустрічною позовною заявою: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Яснувата, ідентифікаційний номер НОМЕР_2
до Відповідача 1: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Яснувата, ідентифікаційний номер НОМЕР_1
та Відповідача 2: Ясинуватської міської ради, м. Яснувата, ідентифікаційний код 24166610
про: визнання права власності на нерухоме майно
із залученням третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Виконавчого комітету Ясинуватської міської ради, м. Яснувата, ідентифікаційний код 04053335
за участю уповноважених представників:
від Позивача (за первісним позовом)- ОСОБА_1 (паспорт серії ВВ НОМЕР_3, виданий Ясинуватським МВ УМВС України в Донецькій області 24.02.1999 р.);
від Відповідача (за первісним позовом)- ОСОБА_3 (за довіреністю № 437804 від 30.03.2010р.);
від Відповідача 2 (за зустрічним позовом) - не з'явився;
від Третьої особи - не з'явився
Згідно із ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався з 16.09.2009р. на 14.10.2009р., з 14.10.2009р. на 21.10.2009р., з 21.10.2009р. на 02.11.2009р. 27.10.2009р. - зупинено провадження у справі. 09.03.2010р. суд поновив провадження по справі, розгляд справи призначив на 22.03.2010р., з подальшим відкладанням на 31.03.2010р., з 31.03.2010р. на 26.04.2010р., з 26.04.2010р. на 17.05.2010р. 17.05.2010р. оголошена перерва до 31.05.2010р. 31.05.2010р. розгляд справи у зв'язку з розглядом заяви про відвід відкладався без визначення дати судового засідання, пізніше ухвалою від 01.06.2010р. суд призначив дату судового засідання - 29.06.2010р.
Фізична особа -підприємець ОСОБА_1, м. Ясинувата (далі - Позивач), звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Яснувата (далі - Відповідач) про визнання недійсним договору від 26.05.2008р. оренди нежитлового приміщення.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що Відповідач не є власником орендованого приміщення, у зв'язку з чим укладений спірний договір є таким, що суперечить положенням чинного законодавства України.
На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір оренди нежитлового приміщення від 26.05.2008р.; правоустановчі документи; акт прийому-передачі від 30.05.2008р.
Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 16, 203, 215, 316, 317, 319, 321, 761, 793 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 193, 283 Господарського кодексу України.
Відповідач під час первісного розгляду справи у відзиві без номеру та дати, який надійшов на адресу господарського суду Донецької області 28.07.2008р., проти позовних вимог заперечив, посилаючись на відсутність будь-яких порушень норм діючого законодавства під час укладання спірного договору (а.с.а.с.52,53 т.1), а також надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.15-34 т.1).
Крім того, 23.07.2008р. Відповідач звернувся до Господарського суду Донецької області з зустрічною позовною заявою до первісного Позивача про визнання права власності на нежитлове приміщення -магазин загальною площею 56,3 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та визнання дійсним договору від 26.05.2008р. оренди нежитлового приміщення.
Ухвалою від 24.07.2008р. зустрічна позовна заява прийнята до спільного розгляду з первісним позовом.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог Відповідач посилається на виникнення у нього права власності на нежитлове приміщення, внаслідок укладання договору від 16.01.2008р. купівлі-продажу квартири та проведення її перебудови.
Позивач у відзиві від 28.07.2008р. (а.с.а.с 55, 56 т.1) проти зустрічних позовних вимог заперечив, посилаючись на свою позицію, приведену у первісному позові.
Під час нового розгляду справи, запровадженого Постановою Вищого господарського суду України від 02.12.2008р., ухвалою суду від 05.01.2009р. в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача залучено Виконавчий комітет Ясинуватської міської ради (далі - Третя особа). Третя особа протягом нового розгляду справи свою позиції по суті розглядуваного спору виклала у письмових обґрунтуваннях від 31.03.2010р. (а.с.а.с. 137-140 т.1), в яких проти зустрічних позовних вимог заперечила, підтримавши первісні позовні вимоги, вказуючи на порушення Відповідачем вимог законодавства, що регламентує будівництво те реконструкцію об'єктів відносно наявності дозвільної документації.
Відповідач за первісним позовом у своїх поясненнях, наданих 24.02.2009р. (а.с.а.с.129-131 т.1) вказав, що посилання Третьої особи на порушення Відповідачем правових норм щодо необхідності отримання спеціального дозволу для перебудови приміщення у магазин є недостатньою підставою для відмови Відповідачу у задоволенні його вимог за зустрічним позовом про визнання права власності на нежитлове приміщення.
Під час повторного нового розгляду справи, запровадженого постановою Вищого господарського суду України, Третьої особою була викладена позиція (а.с.а.с.62, 63 т.2) відносно обґрунтованості вимог первісного та безпідставності зустрічного позову з підстав, викладених раніше під час попереднього розгляду справи.
В свою чергу, Позивачем у поясненнях від 31.03.2010р. (а.с.64 т.2) наголошено на тому, що відсутність згаданих Третьою особою дозволів діючим законодавством не передбачено у якості підстави для невизнання права власності на переобладнане приміщення.
Відповідач 07.04.2010р. надав пояснення, якими повністю підтримав свою попередньо позицію по суті розглядуваної справи, а 27.04.2010р. - клопотання про залучення до участі у справу у якості відповідача Ясинуватської міської ради, яке (залучення) відбулося на підставі ухвали суду від 26.04.2010р., згідно якої Ясинуватська міська рада Донецької області в порядку ст. 24 Господарського процесуального кодексу України набула статусу Відповідача 2 за зустрічним позовом.
Вказаним Відповідачем 2 була письмово сформульована позиція по суті розглядуваної справи (а.с.а.с.78,79 т.2), яка збігається із позицією Виконавчого комітету Ясинуватської міської ради.
Відповідачем за первісним позовом 31.05.2010р. надані письмові пояснення з підтверджуючими доказами (а.с.а.с.82-98, 105-109 т.2) щодо відсутності повноважень на здійснення представництва інтересів Ясинуватської міської ради та її Виконавчого комітету у осіб, які приймали участь у попередніх судових засіданнях. Крім того, заявою про уточнення позовних вимог, наданою у судовому засіданні 29.06.2010р. (а.с.110 т.2), Відповідач зустрічні позовні вимоги сформулював наступним чином - визнати за ним право власності на нерухоме майно, загальною площею 56,3кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Первісний Позивач 29.06.2010р. надав заяву про відмову від позову та припинення провадження за ним, посилаючись на закінчення строку дії спірного договору оренди.
У судовому засіданні 29.06.2010р. присутні представники первісного Позивача та Відповідача підтримали свою остаточну позицію щодо відмову від первісного позову та зміни предмету за зустрічним.
Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка представників належним чином повідомлених Відповідача 2 за зустрічним позовом та Третьої особи у світлі приписів ст.ст. 4-3, 33, 33 цього Кодексу не перешкоджає вирішенню справи по суті, оскільки за змістом ст. 77 Кодексу відкладання розгляду справи можливе лише в межах процесуальних строків, тоді як 29.06.2010р. є останнім днем наявного строку розгляду цієї справи.
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд
16.01.2008р. між Відповідачем (Покупець) та ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 (Продавці) був укладений в нотаріальній формі договір купівлі-продажу квартири(а.с.20 т.1), за умовами п.п.1, 2, 20 якого Продавці зобов'язалися передати у власність Покупця квартиру номер 2, яка складається з двох кімнат загальною площею 56,5кв.м., в тому числі - житловою площею 35,6кв.м., в будинку № 10, право власності на яку у Покупця виникає з моменту державної реєстрації договору.
Означений договір в день укладання був зареєстрований у Державному реєстрі правочинів (а.с.21 т.1), а право власності Відповідача на придбане приміщення підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 31.03.2008р. (а.с.22 т.1).
В перебігу здійснення господарської діяльності, Відповідач, який набув статусу підприємця 15.01.2008р. (а.с.16 т.1) здійснив переобладнання придбаної квартири для використання у якості магазину, сутність якого (переобладнання) за змістом наявного в матеріалах справи науково-технічного звіту (а.с.а.с.23-30 т.1), складеного Дочірнім підприємством "Науково-дослідницький та проектний інститут „ДОНЕЦЬКИЙ ПРОМБУДНДІПРОЕКТ" Державного акціонерного товариства „Будівельна компанія „УКРБУД”, полягала у демонтажу між кімнатних перегородок, виконання новий полегшених перегородок та окремого входу. У звіті вказано, що загальне технічне становище конструкцій переобладнаного приміщення (з проведенням демонтажу міжкімнатних перегородок) задовільне, подальша його експлуатація можлива.
Як вбачається зі змісту технічного паспорту, складеного 24.04.2008р. Комунальним підприємством „Бюро технічної інвентаризації Ясинуватської міської ради” (а.с.а.с.46-48 т.1) переобладнане приміщення має загальну площу 56,3кв.м.
26.05.2008р. між фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 (Орендодавець) був укладений договір оренди нежитлового приміщення (а.с.а.с. 9-12 т.1), згідно п. 1.1 - п.1.3, 2.1 якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове оплатне користування нежитлове приміщення загальною площею - 56, 3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, строком на 2 роки, про що був складений та підписаний обома сторонами відповідний акт прийому-передачі (а.с.13 т.1).
Заперечуючи наявність у Орендодавця права власності на об'єкт оренди Позивач звернувся до суду з позовом про визнання його недійсним. В свою чергу, Відповідачем подано зустрічний позов про визнання за ним права власності на нежитлове приміщення -магазин загальною площею 56,3 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та визнання дійсним договору від 26.05.2008р. оренди нежитлового приміщення.
Справа двічі розглядалася Господарським судом Донецької області у зв'язку із скасуванням рішень касаційною інстанцію, якими задовольнялися зустрічні вимоги, а у первісному позові відмовлялося.
Востаннє у постанові Вищого господарського суду України від 02.06.2009р. при направленні справи на новий розгляд в порядку ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України були сформульовані обов'язкові вказівки відносно необхідності оцінки заявлених вимог про визнання права власності на нежитлове приміщення в контексті заперечень Виконавчого комітету Ясинуватської міської ради та приписів Житлового кодексу України щодо здійснення виконавчими комітетами органів місцевого самоврядування функцій з державного контролю за використанням та схоронністю житлового фонду та можливості переобладнання житлового приміщення у нежитлове з дозволу виконавчого комітету.
В порядку виконання означених вказівок судом було встановлено, що Виконавчим комітетом Ясинуватської міської ради не приймалося рішення про переведення спірного приміщення у статус нежитлового.
Суд розглядає справу з урахуванням заяви первісного Позивача про відмову від позову від 29.06.2010р. та заяви Відповідача про уточнення позовних вимог за зустрічним позовом від 29.06.2010р., яку суд кваліфікує в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України як зміну предмету позову, що управнений здійснювати позивач (у тому числі - за зустрічним позовом) до прийняття рішення по справі.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, враховуючи обов'язкові вказівки Вищого господарського суду України, суд вважає за необхідне припинити провадження за первісним позовом, а зустрічний позов - задовольнити в контексті його зміненого предмету, враховуючи наступне:
Відносно первісного позову позиція суду ґрунтується на такому:
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає заяву Позивача про відмову від позову такою, що підлягає прийняттю, з урахуванням наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову. Згідно ч.ч. 1,4 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова від позову опосередковується письмовою заявою позивача та є підставою для припинення провадження у справі.
Разом із цим, як встановлено ч. 6 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України суд не приймає відмови від позову, якщо це суперечить законодавству або порушує права та інтереси.
З огляду на наведені процесуальні положення суд зазначає наступне:
- заява про відмову здійснена уповноваженою на вчинення такої дії особою - безпосередньо Позивачем та у встановленій діючим законодавством формі;
- Позивачу судом у засіданні були роз'яснені процесуальні наслідки прийняття відмови від позову. Більш того, обізнаність із такими наслідками безпосередньо вбачається із змісту заяви;
- оскільки учасниками розглядуваних правовідносин є лише учасники справи, у суду відсутні підстави припускати порушення прав та інтересів інших осіб внаслідок відмови від позову.
За таких обставин судом не встановлено підстав для не прийняття відмови від позову.
З урахуванням наведеного, провадження у справі за первісним позовом підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відмовою Позивача від позову та прийняттям такої відмови судом.
Судові витрати за первісним позовом покладаються на Позивача, оскільки діюче законодавство (п. 3 ст. 8 Декрету КМУ „Про державне мито”) передбачає можливість їх повернення лише у разі припинення провадження у справі на підставі п.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічна позиція закріплена і в п. 9 Роз'яснення ВАСУ „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України” від 23.08.94 р. N 02-5/612.
Згідно правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п. 31 Інформаційного листа „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році” від 18.03.2008 р. N 01-8/164, у розглядуваному випадку питання при припинення провадження відносно первісного позову та про задоволення зустрічного може бути вирішено у єдиному процесуальному документі - рішенні.
Відносно зустрічного позову позиція суду ґрунтується на такому:
Враховуючи сформульовані у постановах Вищого господарського суду України зауваження відносно необхідності врахування позиції Третьої особи відносно законодавства, яке регламентує здійснення виконавчими комітетами органів місцевого самоврядування функцій з державного контролю за використанням та схоронністю житлового фонду та можливості переобладнання житлового приміщення у нежитлове з дозволу виконавчого комітету, суд зазначає, що первісний предмет позову про визнання за Відповідачем права власності на нежитлове приміщення магазину фактично опосередковував зміну у судовому порядку статусу придбаної квартир з житлового фонду на нежитловий.
Наразі, суд, як орган державної влади за змістом ч. 2 ст. 19 Конституції України, здійснюючи функцію правосуддя, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вказаний принцип у повній мірі стосується із способів судового захисту, які можуть бути вжиті судом, що кореспондується із приписами ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України.
Однак, діюче законодавство не передбачає зміну статус житлових приміщень у якості способу судового захисту прав та інтересів їх власника. Більш того, за змістом ст.ст. 7, 8 Житлового кодексу України переведення (зміна статусу) житлових приміщень у нежитлові здійснюється у виняткових випадках після визнання їх у встановленому порядку непридатними для проживання виключно на підставі рішення виконавчого комітету міської ради і не належить до компетенції суду.
Втім, з урахуванням зміни предмету зустрічних позовних вимог, сутність спору в цій частині полягала виключно у встановленні приналежності Відповідачеві приміщення у стані після його самовільного переобладнання з приналежної квартири - тобто без зміни статусу означеного приміщення, що усуває потребу у дослідженні та надання правової оцінки можливості визнання права власності саме не нежитлове приміщення магазину в контексті відповідних заперечень Ясинуватської міської ради та її Виконавчого комітету.
Відповідно до ч. 2 ст. 41 Конституції України право власності набувається в порядку, визначеному законом. В свою чергу, ст. 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається зокрема із правочинів.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України права та обов'язки виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Виходячи із змісту зустрічної позовної заяви та наявних матеріалів справи, наявність спірного права Позивачем обґрунтовується посиланням на договір купівлі-продажу від 16.01.2008р.
Укладання Відповідачем договору купівлі-продажу квартири у нотаріальній формі, у сукупності із доказами його (договору) державної реєстрації та реєстрації права власності на придбану квартири у світлі не спростованих в межах цієї справи презумпцій, встановлених ст. 204 та ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу України, щодо правомірності правочину і набуття права власності, зумовлюють висновок суду про виникнення у Відповідача права власності на придбану за цим договором квартиру у розумінні ст. 334 Цивільного кодексу України, проти чого учасники справи не заперечують.
Наявність у Відповідача статусу власника квартири передбачає і наявність відповідних повноважень із здійснення прав власника, встановлених ст.ст. 317, 319 Цивільного кодексу України з володіння, користування та розпорядження своєю власністю.
Здійснення в перебігу власної господарської діяльності реконструкції і переобладнання приналежної квартири хоча і впливає на можливість використання цього об'єкту власності за первісним призначенням -як жилої квартири, але, водночас, у світлі гарантій щодо здійснення права власності, його непорушності та визначеності підстав для його припинення, встановлений ч.ч.1,4 ст. 41 Конституції України та ст.ст.321, 346 Цивільного кодексу України не мало і не могло мати своїм наслідком припинення або обмеження прав власності Відповідача на придбане майно з урахуванням його перебудови.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 Основного закону України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, а положення ст. 320 Цивільного кодексу України визначають можливість використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності. Наразі, доказів використання Відповідачем придбаної квартири для промислового виробництва, забороненого ч. 1 ст. 383 Цивільного кодексу України, до матеріалів справи не надано, а із наявних - не вбачається.
Відтак, в контексті викладених положень діючого законодавства, Відповідач цілком правомірно міг розраховувати на використання цієї власності як нежитлового приміщення при здійсненні підприємницької діяльності, що вимагало проведення відповідного пристосування (переобладнання та реконструкції) квартири під потреби такої діяльності, що узгоджується із ч. 2 ст. 383 Цивільного кодексу України. Здійснення такого пристосування із дотриманням сталості конструкцій підтверджується наявним у справі технічним звітом (а.с.а.с.23-30 т.1), складеного Дочірнім підприємством "Науково-дослідницький та проектний інститут „ДОНЕЦЬКИЙ ПРОМБУДНДІПРОЕКТ" Державного акціонерного товариства „Будівельна компанія „УКРБУД”
Здійснення переобладнання хоча і охоплюється повноваженнями власника майна, встановленими ст.ст. 317, 319 Цивільного кодексу України, проте потребує дотримання певного порядку, зокрема -погодження із уповноваженими органами та відповідність реконструкційних робіт технічним вимогам.
Наразі, як вбачається із наданих до матеріалів справи документів, Відповідачем здійснено переобладнання придбаної квартири самовільно - без отримання відповідних дозвільних документів, що зумовлює необхідність застосування в цій частині положень ст. 376 Цивільного кодексу України.
Враховуючи встановлену згаданим технічним висновком відповідність проведеної реконструкції будівельним вимогам, а технічним паспортом від 24.04.2008р. Комунального підприємством „Бюро технічної інвентаризації Ясинуватської міської ради” (а.с.а.с.46-48 т.1) - індивідуалізуючи ознаки (літери, площа) та походження (внаслідок перебудови власної квартири) -зумовлюють висновок про здійснення Відповідачем перероблення власного майна у інший об'єкт.
Переробка власного ж майна у світлі положень ст. 332 Цивільного кодексу України, яка передбачає можливість, за певних умов, набуття особою, яка здійснила переробку речі, приналежної іншій особі, права власності на відповідну нову річ, виключає у розглядуваному випадку можливість набуття права власності на створене приміщення будь-якою іншою, ніж Відповідач особою, що у повній мірі узгоджується із змістом права мирного володіння своїм майном, встановленим ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р., ратифікованого Законом України від 17.07.1997р. № 475/97-ВР.
Приймаючи до уваги, що створене за результатами реконструкції майно у повній мірі відповідає ознакам об'єкту нерухомості, встановленим ст. 181 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про наявність у Відповідача права власності на таке приміщення, зважаючи на відсутність доказів суперечності суспільним інтересам, порушення прав інших осіб та істотного порушення будівельних норм та правил, яке (приміщення) утворено із приналежного Позивачеві об'єкту нерухомості.
За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача, а також -належності обраного способу судового захисту.
З огляду на обраний Відповідачем у зустрічному позові спосіб захисту свого права, в контексті приписів ст. 392 Цивільного кодексу України, до предмету доказування, а, відповідно, і судової оцінки у розглядуваній справі, крім наявність у заявника таких вимог права власності на спірне майно, відноситься також і факт порушення (не визнається або оспорюється) такого права іншою особою -первісним Позивачем.
Приймаючи до уваги, що факт невизнання первісним Позивачем за фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 статусу власника відповідного приміщення -об'єкту оренди за спірним договором, покладений (факт) в основу первісного позову, суд вважає за можливе погодитися із заявником зустрічного позову про правомірність застосування такого способу судового захисту, як визнання його власником об'єкту оренди, що відповідає критеріям належність та адекватність, як складовими елементами права на ефективний судовий захисту, гарантоване ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. Відмова від первісного позову не усуває факт виникнення спору за зустрічним.
В свою чергу, оскільки доказів порушення прав зустрічного з боку залученого Відповідача 2 - Ясинуватьської міської ради до моменту подання такого позову до справи не надано, у задоволені остаточних зустрічних вимог до Ясинуватської міської ради Донецької області суд відмовляє.
Таким чином, зустрічний позов в остаточній редакції його предмету підлягає повному задоволенню судом відносно первісного Позивача.
Судові витрати за зустрічним позовом відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відносяться на рахунок заявника позову, оскільки первісної причиною виникнення спору відносно приналежності спірного майна є здійснення його переобладнання без відповідних погоджень та подальшої реєстрації права власності на перебудоване приміщення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 60, 78, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Прийняти відмову від позову та припинити провадження у справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Яснувата (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Яснувата (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення від 26.05.2008р.
2. Зустрічні позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Яснувата (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Яснувата (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та Ясинуватської міської ради, м. Яснувата (ідентифікаційний код 24166610) про визнання права власності на нерухоме майно задовольнити частково.
3. Визнати за Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, м. Яснувата (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) право власності на право власності на нерухоме майно, загальною площею 56,3кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
4. У задоволені вимог Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2, м. Яснувата (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) до Ясинуватської міської ради, м. Яснувата (ідентифікаційний код 24166610) про визнання права власності на нерухоме майно - відмовити.
5. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку -після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.
За згодою присутніх представників сторін у судовому засіданні 29.06.2010р. оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення.
Повний текст судового рішення підписано 01.07.2010р.
6. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання ним законної сили.
Суддя