83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
30.06.10 р. Справа № 8/96пн
Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-комерційна виробничо-торгівельна фірма „Висмут” м. Маріуполь
до відповідача 1: Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька” м. Донецьк
до відповідача 2: Донецької міської ради м. Донецьк
за участю прокурора
про: визнання права власності
За участю
представників сторін
Прокурор - Пономарьов А.О.
від позивача: не з'явився
від відповідача 1: не з'явився
від відповідача 2: не з'явився
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-комерційна виробничо-торгівельна фірма „Висмут” м. Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька” м. Донецьк про визнання права власності на адміністративно-виробничий корпус (літера З-2) з прибудованим до нього тамбуром з крильцем (літера з2) загальною площею 409,2 кв.м., що розташована за адресою: м.Донецьк, пров.Ліста, 9 „а”.
Рішенням господарського суду Донецької області від 08.12.2009р. було повністю задоволено позовні вимоги по справі №8/96пн та визнано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-комерційна виробничо-торговельна фірма „Висмут”, м.Донецьк на адміністративно-виробничий корпус (літера З-2) з прибудованим до нього тамбуром з крильцем (літера з2) загальною площею 409,2 кв.м., що розташована за адресою: м.Донецьк, пров.Ліста, 9 „а”.
Постановою Вищого господарського суду України від 10.03.2010р. рішення господарського суду Донецької області від 08.12.2009р. по справі №8/96пн скасоване, справу передано на новий розгляд.
Підставою для скасування судового рішення по справі №8/96пн Вищим господарським судом України вказано ті обставини, що Донецьке БТІ здійснює лише прав власності на нерухоме майно і не може бути відповідачем щодо вимог ТОВ НКВТФ „Висмут” про визнання права власності.
Крім цього, згідно з постановою Вищого господарського суду України від 10.03.2010р. по справі №8/96пн, місцевому суду слід було вирішити питання про необхідність залучення міськради до участі у справі, оскільки спірний об'єкт нерухомості зведений на земельній ділянці територіальної громади (комунальної власності), інтереси якої представляє Донецька міська рада.
Згідно із ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наявність у нього права користування земельною ділянкою, на якій розташовано нерухоме майно, а також на відсутність з його боку будь-яких порушень прав інших осіб під час будівництва спірного об'єкту. Одночасно, позивач також посилається на ті обставини, що земельна ділянка, на якій розташоване спірне майно, надавалася йому в оренду для експлуатації існуючих будівель по пров. Ліста, 9а на території Куйбишевського району м. Донецька.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 31.03.2010р. праву прийнято до розгляду суддею Мартюхіною Н.О.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 26.05.2010р.до участі у справі в якості другого відповідача було залучено Донецьку міську раду.
Прокурор проти задоволення позовних заперечу.
Представники позивача та відповідачів у судові засідання жодного разу не з'явилися, вимоги ухвали суду не виконали, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.
Заслухавши доводи прокурора, дослідивши наявні докази у справі, ознайомившись з правовою позицією сторін, що викладена письмово, наявна у матеріалах справи, господарський суд ВСТАНОВИВ:
Рішенням №540/3 від 20.10.2004р. виконавчого комітету Донецької міської ради вирішено надати Товариству з обмеженою відповідальністю „Науково-комерційна виробничо-торговельна фірма „Висмут” земельну ділянку загальною площею 0,3085 га (кадастровий номер 1410137400:00:034:0008) в оренду для експлуатації існуючих будівель по пров. Ліста, 9а в Куйбишевському районі м. Донецька.
На підставі рішення виконавчого комітету Донецької міської ради №540/3 від 20.10.2004р., 31.01.2005р. між позивачем та зазначеним вище органом місцевого самоврядування був укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 3085м2, яка розташована за адресою: м.Донецьк, пров. Ліста, 9а.
За цим договором Орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий номер 1410137400:00:034:0008) для експлуатації існуючих будівель, які знаходяться на території Куйбишевського району м. Донецька по пров. Листа, буд. 9 „а”.
Пунктом 15 договору встановлено заборону самовільної забудови земельної ділянки.
Відповідно до п. 28 договору Орендар має право за письмовою згодою Орендодавця зводити у встановленому законом порядку будівлі і споруди без зміни цільового призначення земельної ділянки.
Рішенням господарського суду від 24.03.2006р. по справі №10/95пн за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-комерційна виробничо-торговельна фірма “Висмут” до Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька” позовні вимоги задоволено повністю: визнано право власності ТОВ “Науково-комерційна виробничо-торговельна фірма “Висмут” на адміністративно-виробничий корпус, який знаходиться за вказаною вище адресою.
За таких обставин, приймаючи до уваги положення ст.35 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи витяг №10569473 від 05.05.2006р. про реєстрацію права власності на нерухоме майно, за висновками суду, позивач є власником адміністративно-виробничого корпусу.
Як встановлено судом, згідно п.13 договору оренди від 31.01.2005р. земельна ділянка передавалась позивачу в оренду для експлуатації існуючих будівель.
Виходячи зі змісту позовної заяви, з метою здійснення господарської діяльності на вказаній земельній ділянці до адміністративно-виробничого корпусу позивачем було прибудовано тамбур з крильцем (літера з2) площею 15,2 кв.м.
Листом без номеру та дати позивач звернувся до відповідача з заявою про проведення державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, Куйбишевський район, вул. Ліста, 9а (факт направлення відповідачу вказаного листа підтверджується наявною у матеріалах справи поштовою квитанцією № 6687 від 04.04.2008р.).
У зв'язку з не проведенням Комунальним підприємством “Бюро технічної інвентаризації м. Донецька” у передбачені діючим законодавством строки реєстрації права власності на зазначений об'єкт нерухомості, а також за відсутністю відповідних правоустановчих документів, позивачем заявлені вимоги про визнання права власності на адміністративно виробничий корпус (літера З-2) з прибудованим до нього тамбуром з крильцем (літера з2), загальною площею 409,2м2, що розташований за адресою: м. Донецьк, пров. Ліста, буд. 9а.
Оцінивши в сукупності викладені сторонами доводи та заперечення та представлені в їх обґрунтування докази, враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, господарський суд вважає, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-комерційна виробничо-торгівельна фірма „Висмут” задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (в редакції чинній на момент подання позовної заяви) систему органів державної реєстрації прав складають центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, створена при ньому державна госпрозрахункова юридична особа з консолідованим балансом (центр державного кадастру) та її відділення на місцях, які є місцевими органами державної реєстрації прав.
Відповідно до пункту 5 Перехідних положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (в редакції чинній на момент подання позовної заяви) до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
Частиною 2 статті 7 вказаного Закону до функцій місцевих органів державної реєстрації прав віднесено, зокрема, реєстрацію прав на нерухоме майно, забезпечення в установленому порядку формування та внесення кадастрових планів земельних ділянок та даних технічної інвентаризації інших об'єктів нерухомого майна до Державного реєстру прав.
Згідно з пунктом 1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5 (у редакції, яка була чинною на час розгляду справи), реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.
Зі змісту пункту 6.1 Тимчасового положення вбачається, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності провадиться місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.
Відповідно до вказаних норм законодавства КП “Бюро технічної інвентаризації м. Донецька” не є належним відповідачем у справі і здійснює лише реєстрацію прав власності на нерухоме майно, тому у відносинах реєстрації права власності не виникає спору про майнове право позивача з реєструючим органом.
Відповідно до частини 2 статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно з вимогами частини 1 статті 376 вказаного Кодексу житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Частиною 2 вищезазначеної статті передбачено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Водночас право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (частина 3 статті 376 ЦК України).
Проте за частиною 4 статті 376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Виходячи зі змісту наведених вище правових норм, необхідними умовами узаконення самочинно побудованих об'єктів є: відведення для цієї мети в установленому порядку забудовнику земельної ділянки; відсутність заперечень з боку власника земельної ділянки; відсутність порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач користується земельною ділянкою під об'єктом щодо яких він просить визнати право власності на умовах оренди згідно з укладеного договору оренди.
Згідно п. “б” ст. 80, ч. 1 ст. 83 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Відповідно до п. “а”, “є” ст. 11 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержання земельного та екологічного законодавства.
За приписами ст. 95 Земельного кодексу України та ст. 25 Закону України “Про оренду землі” орендар має право зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати, багаторічні насадження, лише за письмовою згодою орендодавця. Аналогічні положення викладені у п. 28 договору оренди.
За приписом ст. 24 Закону України “Про планування і забудову територій” право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та відповідно до містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, встановлених згідно з вимогами цього Закону.
Як видно з умов договору земельна ділянка надавалися в оренду з метою та за цільовим призначенням для експлуатації існуючих будівель.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази погодження Донецькою міською радою, як орендодавця земельних ділянок, будівництва позивачем спірного об'єкту нерухомості, дотримання вимог щодо цільового використання переданих в оренду земельних ділянок.
Крім того, господарський суд зазначає, що згідно ст.5 Закону України “Про основи містобудування”, ст.ст.12, 23 Закону України “Про планування та забудову територій”, ст.9 Закону України “Про архітектурну діяльність” будівництво об'єкту нерухомості вимагає розробки і затвердження у встановленому порядку компетентними органами проекту його будівництва та отримання дозволів і узгоджень відповідних органів та служб на здійснення будівельних робіт.
Отже, вимагаючи визнати право власності на нерухоме майно, позивач з допомогою належних та допустимих доказів повинен довести дотримання ним вимог зазначених норм щодо будівництва нерухомого майна.
Проте, позивач в супереч ст.ст. 33-34 ГПК України, не довів суду означених обставин та не надав доказів отримання дозволу на будівництво та погодження з відповідними державними органами проекту будівництва.
Представлений позивачем висновок про технічний стан будівельних конструкцій будівлі по пров. Листа № 9а Куйбишевського району м. Донецька після самовільної прибудови тамбуру з ганком виконаний ДП „Науково-дослідним та проектним інститутом Донецький Промстройниипроект” не може бути прийнятий судом в якості належного доказу на підтвердження відповідності самочинно забудованих об'єктів нерухомого майна вимогам чинних будівельних норм і правил, їх відповідності містобудівним умовам, з огляду на приписи ст.ст. 34, 41, 43 ГПК України, положення постанови Кабінету Міністрів України № 923 “Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів”.
Враховуючи викладені вище обставини, в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-комерційна виробничо-торгівельна фірма „Висмут”, слід відмовити.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Судові витрати, підлягають віднесенню на позивача в порядку що передбачений статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного керуючись ст. 328, 331, 376 Цивільного кодексу України, ст. 33, 43, 49, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарського суд,-
В И Р I Ш И В:
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-комерційна виробничо-торгівельна фірма „Висмут” м. Донецьк до Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації” м. Донецьк та Донецької міської ради м. Донецьк про визнання права власності на адміністративно-виробничий корпус (літера З-2) з прибудованим до нього тамбуром з крильцем (літера з2) загальною площею 409,2 кв.м., що розташована за адресою: м.Донецьк, пров.Ліста, 9 „а” - відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дні набрання рішенням законної сили.
Суддя