Справа № 2-2433\10
Категорія 51
24 червня 2010 року Ленінський районний суд м. Севастополя у складі:
головуючого судді - Пузіної В.І.
при секретарі - Поліщук О.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства „Придніпровська залізниця” про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд
Позивачка звернулась до суду (здала на пошту) 04.12.2009 року з позовом, в якому вказує, що між нею та відповідачем 30.12.2008 року був укладений контракт № 772 і вона працювала провідником пасажирських вагонів. Наказом № 739 від 06.11.2009 року була звільнена в зв'язку з достроковим розірванням контракту за невиконання обов'язків, передбачених контрактом, по п. 8 ст. 36 КЗпП України. Просить визнати цей наказ незаконним, поновити її на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу. Вимоги обґрунтовує тим, що підставою звільнення відповідач вказав перевезення двох безквиткових пасажирів 24.10.2009 року, але вона перевозила без квитка робітників залізниці Росії, тобто осіб, які мають право на безкоштовний проїзд. Також вказує, що має великий та бездоганний стаж роботи, а, оскільки звільнення є надзвичайним заходом, вважає, що відповідач застосував до неї занадто суворе покарання. Передбачені п. 6.3 контракту додаткові підстави для звільнення просить визнати незаконними, такими, що не передбачені законодавством.
Представник відповідача позов не визнала, пояснила, що звільнення за пунктом 8 статті 36 Кодексу законів про працю України не є заходом дисциплінарного стягнення, тому позивач була звільнена за умовами укладеного контракту, який сама підписала. Доводить, що факт безквиткового перевезення пасажирів 24.10.2009 року встановлений, позивачкою визнаний, ці дії вважає порушенням укладеного контракту, отже наявні підстави для звільнення позивачки. Просить в задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає позов необґрунтованим та таким що не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що 22.09.2009 року між позивачем та відповідачем був укладений контракт з провідником пасажирського вагона № 1096 (а.с. 31-32) строком дії до 22.09. 2010 року. Пунктом 6.3. контракту передбачено, що він може бути розірваний з ініціативи роботодавця до закінчення терміну його дії у разі, зокрема, встановлення факту перевезення безквиткових пасажирів або надлишкової ручної поклажі.
24.10.2009 року ревізорами пасажирського вагонного депо Орел ЛВЧД-8 філії Федеральної пасажирської дирекції Московської регіональної дирекції по обслуговуванню пасажирів ВАТ «Российские железные дороги» (Московська залізниця) на дільниці Москва - Орел був перевірений поїзд № 17 сполученням «Москва-Севастополь», в складі якого працювала позивач. Перевіркою було встановлено, що у вагоні № 4/21841 - провідник пасажирського вагону ОСОБА_1 допустила перевезення двох безквиткових пасажирів без постільних приналежностей в салоні вагону: від станції Москва до станції Курськ та від станції Москва до станції Тула, про що ревізорами був складений відповідний акт від 24 жовтня 2009 року серії АА № 162907 (а.с. 42), який підписаний начальником пасажирського поїзду Асатряном С. В. без заперечень. З безквиткових пасажирів ревізорами була стягнута квиткова частина тарифу по квитанціям форми РС-97 №№ 210819, 210820 на загальну суму 453 рубля 60 копійок.
За фактом провозу безквиткових пасажирів позивач 24.10.2009 року надала письмове пояснення, де визнала цей факт (а.с. 43).
Оперативною нарадою під головуванням начальника Сімферопольського пасажирського вагонного депо Зенова В. П. від 26 жовтня 2009 року (а.с. 44) по розбору порушень, виявлених ревізорами Московської залізниці при перевірці поїзда № 17 сполученням «Москва-Севастополь», було встановлено, що провідник пасажирського вагону ОСОБА_4, при виконанні своїх посадових обов'язків, порушила вимоги: Правил перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 27 грудня 2006 року № 1196 (а.с. 45,46), а саме розділу 7 «Перевезення пасажирів», Інструкції провіднику пасажирських вагонів № ПЛ-0038, затвердженої наказом Міністру транспорту України - Генерального директора Укрзалізниці № 234-Ц «Про затвердження Інструкції провіднику пасажирських вагонів» (а.с. 49-53).
Відповідно до п. 6.5 розділу 6 контракту, укладеного між позивачем та відповідачем, 25.10.2009 року позивач була попереджена про розірвання контракту (а.с.57).
Наказом від 06.11.2009 року № 739 «Про звільнення» позивач була звільнена з підприємства 08.11.2009 року в зв'язку з достроковим розривом контракту за невиконання обов'язків, передбачених сторонами у контракті, за пунктом 8 статті 36 КЗпП України (а.с. 58).
В день звільнення позивач була відсутня на роботі, тому 09.11.2009 року відповідач направив на адресу позивача телеграму № 066/095, якою позивач викликалася до відділу кадрів відповідача для отримання трудової книжки у зв'язку зі звільненням, ознайомлення з наказом про звільнення від 06 листопада 2009 року № 739 та отримання остаточного розрахунку (а.с. 59). 11.11.2009 року відповідач направив на адресу позивача телеграму № 066/127, якою просив позивача повідомити про ймовірне знаходження на лікарняному (а.с. 60). В той же день відповідач направив на адресу позивача копію наказу «Про звільнення» від 06 листопада 2009 року № 739 разом із супровідним листом «Про необхідність отримання трудової книжки» від 11 листопада 2009 року № 537 (а.с. 61), який, відповідно поштовому повідомленню № 1615008 (а.с. 62), позивач отримала особисто 01 грудня 2009 року.
08 грудня 2009 року позивач особисто отримала наказ про звільнення (а.с. 72), а також відмовилася від отримання трудової книжки (а.с. 73).
Суд погоджується з доводами відповідача, що відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП України, контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України. Перелік категорій та посад працівників залізничного транспорту, які працевлаштуються по контрактній формі трудового договору затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 року № 764 «Про затвердження переліку категорій і посад працівників залізничного транспорту, які працевлаштуються по контрактній формі трудового договору» із змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2003 року № 630 (а.с. 39). Посада провідник пасажирського вагону включена до вказаного вище Переліку.
Пунктом 12 частини 3 листу Держкомітету України з питань регуляторної політики і підприємництва від 23 травня 2000 року № 1-222/1331 (а.с. 40) щодо застосування контрактної форми трудового договору визначено, що контракти можуть укладатися з працівниками залізничного транспорту загального користування, які здійснюють обслуговування пасажирів (ст. 15 Закону України від 04.07.96 N 273/96-ВР «Про залізничний транспорт», Перелік категорій і посад працівників залізничного транспорту, які оформляються по контрактній формі трудового договору, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.97 N 764).
Оскаржуваний контракт був укладений між позивачем та відповідачем за взаємною згодою та на вимогу самого позивача, що підтверджується власною заявою позивача (а.с. 30) та власним підписом позивача в контракті від 22.09.2009 року № 1096 (а.с. 31-32).
Таким чином суд вважає, що спірний контракт укладений у повній відповідності з вимогами законодавства, тому відсутні підстави для визнання пункту 6.3 розділу 6 зазначеного контракту недійсним.
Згідно пункту 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», на підставі пункту 8 статті 36 КЗпроП України припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання.
Відповідно до положень контракту, укладеного між позивачем та відповідачем 22.09.2009 року № 1096, а саме: пункту 6.3 розділу 6 - працівник може бути звільнений, а цей контракт розірваний з ініціативи роботодавця до закінчення терміну його дії у разі встановлення факту перевезення безквиткових пасажирів або надлишкової ручної поклажі. При розірванні контракту з підстав, не передбачених чинним законодавством, звільнення проводиться за пунктом 8 статті 36 Кодексу законів про працю України.
Суд враховує, що звільнення за пунктом 8 статті 36 КЗпП України не є заходом дисциплінарного стягнення, позивач була звільнена за умовами укладеного контракту, тому посилання позивача на Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 січня 1993 року № 55 є необґрунтованим.
Таким чином, суд визнає доведеним, що позивач була звільнена у відповідності із вимогами трудового законодавства України, а тому відсутні законні підстави для поновлення позивача на роботі та стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Оскільки при зверненні до суду позивач звільнена від сплати судових витрат, а в задоволенні позову їй відмовлено, судові витрати зі сторін не стягуються.
На підставі ст. 36 п.8 КЗпП України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212- 215 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства „Придніпровська залізниця” про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд м. Севастополя шляхом подачі в Ленінський суд заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення і апеляційної скарги протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.
Суддя -