31 травня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого - судді Балацької Г.О.,
суддів Боголюбської Л.Б., Бєлан Н.О.,
за участю прокурора ОСОБА_4,
представника потерпілої ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7,
розглянувши у залі суду у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора Сівакової І.П., яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, представників потерпілої ОСОБА_8 і ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 16 лютого 2010 року, -
Даним вироком
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, громадянин України, непрацюючий, не судимий, -
засуджений за ст. 286 ч. 2 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки, з покладенням на нього відповідно до ст. 76 КК України обов'язку періодично з'являтися в органи кримінально-виконавчої системи для реєстрації.
Постановлено стягнути з ОСОБА_7 судові витрати за проведення експертизи та експертних досліджень: на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві - 376,62 грн. та на користь ДНДЕКЦ МВС України - 1.126,08 грн. і 750,72 грн.
Також постановлено стягнути з ТОВ “Форпост-2002” на користь ОСОБА_9 15.594 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 150.000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
За вироком суду ОСОБА_7 визнано винним у тому, що він 18.07.2007 року о 22.25 годин, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, рухаючись по вул. Столичне шосе в м. Києві - 23 км. автодороги Київ-Обухів, в порушення п.п. 2.3 “б”, 10.1, 11.1 Правил дорожнього руху України проявив неуважність, не відреагував на зміну дорожньої обстановки, при зміні напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, виїхав на смугу зустрічного руху, при цьому перетнувши горизонтальну дорожню розмітку 1.1 - вузька суцільна лінія, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, де вчинив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_10, який отримав множинні переломи кісток тулуба з пошкодженням внутрішніх органів, від яких помер, а його пасажиру ОСОБА_11 були спричинені тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
В апеляції прокурор Сівакова І.П., яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи фактичних обставин справи, встановлених судом, та правильності кваліфікації дій ОСОБА_7, просить вирок скасувати в частині призначеного засудженому покарання внаслідок його м'якості, постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
При цьому прокурор посилається на те, що ОСОБА_7 призначено покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого злочину, що відноситься до тяжких, його ставлення до вчиненого, що вину не визнав та не розкаявся, по справі давав неправдиві показання, намагаючись ввести в оману орган досудового слідства та суд, уникнувши тим самим кримінальної відповідальності.
Також прокурор звертає увагу на настання тяжких наслідків - смерть ОСОБА_10 та спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_11, що за своїм характером спричинили значну шкоду її здоров'ю, оскільки потребують постійного лікування.
Вказує прокурор і про те, що ОСОБА_7 не відшкодував в повному обсязі збитки потерпілим, тобто суспільна небезпека вчиненого ОСОБА_7 злочину не усунута, що в свою чергу, на думку апелянта, виключає можливість застосування до нього ст. 75 КК України при призначенні покарання за тяжкий злочин, а також вказує на необхідність збільшення розміру додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами - на строк 3 роки.
В апеляції представники потерпілої ОСОБА_8 та ОСОБА_5 також просять вирок відносно ОСОБА_7 скасувати у зв'язку з безпідставним застосуванням до нього положень ст. 75 КК України та постановити свій вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ст. 286 ч. 2 КК України у виді 5 років позбавлення волі.
При цьому представники потерпілої вказують на те, що ОСОБА_7 свою вину не визнав, потерпілій ОСОБА_9 шкоду не відшкодував, зокрема затрат на поховання ОСОБА_10 Посилаються і на те, що його батьки похилого віку залишилися без допомоги сина, який загинув з вини ОСОБА_7
В апеляції захисник ОСОБА_6 просить вирок скасувати, а провадження у справі закрити за п. 2 ст. 6 КПК України, оскільки вина ОСОБА_7 не доведена, бо з достовірністю не встановлено, на якій смузі руху технічних засобів сталася дорожньо-транспортна пригода, висновки ж автотехнічних експертиз, що містяться в матеріалах справи з цих обставин, суперечливі.
Заслухавши доповідь головуючого, пояснення прокурора, який підтримав доводи апеляцій прокурора і представників потерпілої та просив вирок суду першої інстанції скасувати внаслідок м'якості призначеного ОСОБА_7 покарання, у тому числі з застосуванням ст. 75 КК України, постановити по справі новий вирок, яким призначити засудженому за ч. 2 ст. 286 КК України покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, пояснення представника потерпілої ОСОБА_5, що підтримав доводи своєї апеляції та апеляції прокурора в повному обсязі, пояснення захисника та засудженого про необхідність скасування вироку та закриття справи на підставі п. 2 ст. 6 КПК України, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів уважає апеляції прокурора та представників потерпілої такими, що підлягають частковому задоволенню, а апеляція захисника - задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Так, сам засуджений не заперечував обставин того, що 18.07.2007 року біля 22 години на 23 км. автодороги Київ-Обухів сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля “Мітцубісі” під його керуванням та автомобіля ВАЗ під керуванням ОСОБА_10
Доводи апеляції захисника про те, що по справі не встановлено, на смузі руху якого транспортного засобу “Мітцубісі” чи ВАЗ сталася дорожньо-транспортна пригода, є безґрунтовними, оскільки спростовуються сукупністю доказів по справі.
А саме, як пояснила в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_11 вона разом з ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в якості пасажирів автомобіля ВАЗ під керуванням ОСОБА_10 рухалися в своїй смузі руху в напрямку м. Обухова.
Свідок ОСОБА_12 під час досудового слідства та в судовому засіданні показав, що він перебував на передньому сидінні пасажира автомобіля ВАЗ під керуванням ОСОБА_10 В.З. На ділянці дороги, що мала заокруглення вправо по напрямку їх руху, на їхню смугу руху, після того, як вони розминулися з однією з машин, раптово виїхав автомобіль “Мітцубісі”, з яким відбулося зіткнення. При цьому ОСОБА_10, щоб уникнути зіткнення, вивернув кермо вправо і удар відбувся в його бік.
На досудовому слідстві та в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 вказала, що вона за вказаних у вироку суду обставин, як пасажир автомобіля ВАЗ, побачила на їх смузі руху світло фар та машину, що раптово з'явилася. ОСОБА_10 повернув кермо праворуч, але зіткнення уникнути не вдалося. Вона - свідок наполягає на тому, що роздільну смугу руху вони не перетинали.
Вказані показання потерпіла та свідки підтвердили при відтворенні обстановки та обставин події.
Згідно з даними протоколів огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, схемами та фототаблицями до них від 18 та 19 липня 2007 року, подряпини на асфальті, уламки битого скла, пластмаси та фарби знаходяться на смузі руху автомобіля ВАЗ. Між смугами руху автомобілів “Мітцубісі” та “ВАЗ” є додаткова смуга руху шириною 2,5 м ( т. 1 а.с. 8-14, 22-24, 26-28, 30-32).
У відповідності з висновком судової транспортно-трасологічної експертизи від 20.10.2008 року зіткнення автомобілів ВАЗ та “Мітцубісі” відбулося на правій по напрямку руху на смт. Козин смузі руху, в районі початку подряпин на покритті дороги, тобто на смузі руху автомобіля ВАЗ ( т. 1 а.с. 194-202).
На підставі висновку судової автотехнічної експертизи від 05.11.2008 року, водій автомобіля ВАЗ ОСОБА_10 в умовах даної пригоди не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем “Мітцубісі” за умов руху, як при обраній, так і допустимій за умови видимості елементів дороги швидкості руху керованого ним транспортного засобу. В його діях, з технічної точки зору, невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху, які знаходяться в причинному зв'язку з настанням події дорожньо-транспортної пригоди, не вбачається.
В діях водія ОСОБА_7, з технічної точки зору, вбачаються невідповідності вимогам п.п. 10.1, 11.1 Правил дорожнього руху, які знаходяться в причинному зв'язку з настанням події дорожньо-транспортної пригоди.
Також в експертному висновку вказано, що показання водія ОСОБА_7 при відтворенні обстановки та обставин події щодо розташування місця зіткнення транспортних засобів, а саме на його смузі руху, тобто на смузі руху в напрямку м. Києва на відстані 0.6 м від осьової лінії - неспроможні з технічної точки зору, а в показаннях пасажирів автомобіля ВАЗ ОСОБА_11, ОСОБА_13 та ОСОБА_12 стосовно розташування місця зіткнення транспортних засобів суперечностей технічного характеру експертом не вбачається ( т. 2 а.с. 8-13).
При цьому слід відмітити, що ОСОБА_7 при відтворенні обстановки та обставин події 01.09.2007 року не зміг вказати розміщення автомобіля ВАЗ в момент, коли він вперше його побачив ( т. 1 а.с. 120-122).
Вказані висновки експерт ОСОБА_14 підтвердив в судовому засіданні, пояснивши, що висновки ним зроблені на підставі дослідження матеріалів справи та самого автомобіля ВАЗ.
Доводи апеляції захисника про те, що вказані висновки суперечать висновкам експерта ОСОБА_15 - не вказують на неправильність висновків експерта ОСОБА_14, оскільки висновки останнього експерта узгоджуються з дослідженими в судовому засіданні доказами в їх сукупності, а тому правильно взяті судом першої інстанції до уваги.
При цьому не можна не вказати на те, що як пояснив в судовому засіданні експерт ОСОБА_15, його висновки від 15.11.2007 року та від 25.03.2008 року побудовані на вихідних даних, які були йому надані для проведення експертиз щодо місця зіткнення транспортних засобів на смузі руху автомобіля під керуванням ОСОБА_7 ОСОБА_9 же безпосередньо місця зіткнення автомобілів він не встановлював, оскільки для цього необхідно проводити трасологічну експертизу ( т. 1 а.с. 128-137, 163-171; т. 2 а.с. 242 зв.-243).
Таким чином наведені вище докази спростовують доводи захисту про те, що зіткнення відбулося на смузі руху ОСОБА_7 і категорично вказують не те, що зіткнення автомобілів відбулося саме на смузі руху автомобіля ВАЗ під керуванням ОСОБА_10, а тому необхідності в проведенні комплексної трасологічної та автотехнічної експертизи - не убачається.
Згідно висновку судово-медичної експертизи від 09.08.2007 року смерть ОСОБА_10 настала в результаті множинних переломів кісток тулуба з пошкодженням внутрішніх органів.
Виявлені ушкодження могли утворитися в процесі автомобільної травми та знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті ( т. 1 а.с. 43-44).
У відповідності з висновком судово-медичної експертизи від 08.08.2007 року у ОСОБА_11 виявлені: перелом лобкової та сідничної кісток зліва зі зміщенням уламків, розрив лобкового з'єднання, переломовивих у лівому кульшовому суглобі, вивих стегнової кістки, перелом кісток у межах вертлюгової западини зі зміщенням уламків, травматична екстракція 3-х верхніх зубів, що могли утворитися при дорожньо-транспортній пригоді та відносяться до середнього ступеня тяжкості ( т. 1 а.с. 51-52).
Дослідивши з достатньою повнотою всі докази по справі, в їх сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про порушення ОСОБА_7, що керував транспортним засобом, п.п. 2.3 “б”, 10.1, 11.1 та вимог дорожнього знаку 1.1 Правил дорожнього руху України, що спричинило смерть ОСОБА_10 та середньої тяжкості тілесне ушкодження ОСОБА_11, кваліфікувавши його дії за ч. 2 ст. 286 КК України.
Доводи апеляцій прокурора та представників потерпілої про невідповідність призначеного ОСОБА_7 покарання, у тому числі зі звільненням від його відбування з випробуванням, тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, є обґрунтованими.
Так, відповідно до ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Якщо ж суд при призначенні покарання, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, мотивуючи прийняття такого рішення.
Дані вимоги закону не дотримані, оскільки можливість застосування до ОСОБА_7 положень ст. 75 КК України судом першої інстанції не мотивована.
При призначенні покарання ОСОБА_7 суд послався на ступінь тяжкості вчиненого злочину, його особу, що раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання та має батьків пенсіонерів.
Разом з тим, прийнявши до уваги дані про особу засудженого та звільняючи його від відбування покарання з випробуванням, судом не в повній мірі були враховані тяжкість вчиненого злочину, конкретні обставини справи та наслідки злочину.
А саме, вчинений ОСОБА_7 злочин за ч. 2 ст. 286 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
Як свідчать обставини справи, ОСОБА_7 грубо порушив Правила дорожнього руху України, виїхавши на смугу зустрічного руху, перетнувши у тому числі і додаткову смугу руху, внаслідок чого відбулося зіткнення з транспортним засобом під керуванням ОСОБА_10, який від отриманих тілесних ушкоджень помер, а його пасажир ОСОБА_11 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
Крім того, протягом досудового та судового слідства ОСОБА_7 не приймав заходів для відшкодування потерпілій ОСОБА_9 завданої матеріальної шкоди, надавши відомості про це лише в суді апеляційної інстанції.
Враховуючи наведене, ставлення засудженого до злочину, який вину свою не визнав та у вчиненому не розкаявся, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку винного, колегія суддів приходить до висновку про безпідставне застосування до ОСОБА_7 положень ст. 75 КК України, а тому апеляції прокурора та представників потерпілої в частині скасування вироку із-за призначення покарання зі звільненням від його відбування підлягають задоволенню.
Виходячи з тяжкості вчиненого злочину, зазначених вище конкретних обставин справи та його наслідків, колегія суддів приходить до висновку про необхідність ізоляції ОСОБА_7 від суспільства.
Разом з тим, з урахуванням викладених вище даних про особу ОСОБА_7, на утриманні якого перебуває двоє неповнолітніх дітей та наявність батьків пенсійного віку, колегія суддів вважає за можливе призначити йому основне покарання у близьких до мінімальної межі, встановленої в санкції ч. 2 ст. 286 КК України, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
На думку колегії суддів, заслуговують на увагу і доводи апеляції прокурора про необґрунтоване м'яке щодо розміру призначення ОСОБА_7 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у мінімальних межах, встановлених для цього виду покарання, виходячи з тяжкості вчиненого злочину та його наслідків, а тому доводи апеляції прокурора в цій частині також підлягають задоволенню.
За вказаних обставин апеляції прокурора та представників потерпілої підлягають частковому задоволенню, а апеляція захисника задоволенню не підлягає.
Правильність вирішення судом першої інстанції цивільного позову та стягнення судових витрат ніким з учасників судового розгляду не оспорюється.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 378 КПК України, колегія суддів, -
Апеляції прокурора Сівакової І.П., яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, та представників потерпілої ОСОБА_8 і ОСОБА_5 частково задовольнити, а апеляцію захисника залишити без задоволення.
Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 16 лютого 2010 року відносно ОСОБА_7 в частині призначеного покарання - скасувати.
Постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України покарання у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишити підписку про невиїзд.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.
В решті вирок залишити без зміни.
Вирок може бути оскаржений до Верховного Суду України через Апеляційний суд міста Києва протягом одного місяця з моменту його проголошення.
Боголюбська Л.Б. Балацька Г.О. Бєлан Н.О.