1 Справа: № 11-а-989
Головуючий у І-й інстанції: Новак Р.В.
Доповідач: Юденко Т.М.
25 травня 2010 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:
Головуючого судді: Гладія С.В.
суддів: Юденко Т.М. та Верховець Т.М.
за участю прокурора: Пламадяла І.П.
адвоката: ОСОБА_1
засудженого: ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду м. Києва подання про скасування умовної міри покарання відносно ОСОБА_2 за апеляціями адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_2 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 9 листопада 2009 року,
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 9 листопада 2009 року подання старшого інспектора Печерського підрозділу Голосіївського МРВ КВІ м. Києва ОСОБА_3 про скасування умовної міри покарання відносно ОСОБА_2 задоволено.
Скасовано звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, призначеного вироком Бобровицького районного суду Чернігівської області від 26.12.2008 року та направлено його в місця позбавлення волі для подальшого відбування призначеного покарання.
Крім того, ОСОБА_2 оголошено у розшук, а строк відбування покарання обчислено з моменту його затримання.
Задовольняючи подання, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що засудженим ОСОБА_2 не виконано покладених на нього обов'язків, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення.
В апеляціях ОСОБА_2 та його адвоката ОСОБА_1, з посиланням на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, ставиться питання про скасування постанови суду, відмові в задоволенні подання про скасування умовної міри покарання відносно ОСОБА_2 та звільнення його з-під варти.
Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_2 та його адвоката ОСОБА_1, які підтримали подані ними апеляції, пояснення ОСОБА_2 про те, що він дійсно вказував місцем свого проживання АДРЕСА_1, яке ще до винесення вироку змінив, а потім жив за іншими адресами у м. Чернігові, але не вважав за потрібне повідомляти кожного разу про це органи міліції або суд, думку прокурора, який не заперечував проти апеляцій, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Як вбачається з вироку Бобровицького районного суду Чернігівської області від 26 грудня 2008 року, на ОСОБА_2, який проживав в АДРЕСА_1, на підставі ст. 75 КК України покладено обов'язок не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Ці вимоги ОСОБА_2 виконані не були, так як вже на день винесення вироку 26.12.2008 року ОСОБА_2 не повідомив суд про те, що з 20.12.2008 року він не проживав за вказаним місцем проживання, що узгоджується з рапортами працівників міліції (а.с.2, 18, 26).
В подальшому ОСОБА_2 не проживав і за місцем своєї реєстрації в АДРЕСА_2, на проживанні якого за вказаною адресою наполягають він та його захисник в апеляціях. Ці доводи спростовуються даними протоколу затримання засудженого від 21.03.2010 року за іншою адресою в м. Чернігові (а.с.48).
Доводи апеляцій про те, що ОСОБА_2 не ухилявся від виконання вироку, так як звертався до КВІ м. Чернігова, нічим не підтверджені, а копія наданого суду листа КВІ не містить печаток або штампів.
Те саме стосується і довідок та характеристик з місця роботи засудженого, яку він полишив у листопаді 2009 року.
У характеристиці з місця проживання вказано, що ОСОБА_2 мешкав за адресою: АДРЕСА_1 з 1979 року, що суперечить іншим матеріалам справи і свідчить про те, що засуджений неодноразово змінював місця свого мешкання і цим позбавив можливості відповідних органів контролювати його поведінку належним чином, тобто, ОСОБА_2 не виконав покладених на нього обов'язків судом, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується і доводи апеляцій про невідповідність цих висновків фактичним обставинам справи вважає необґрунтованими.
Підстав для звільнення ОСОБА_2 з-під варти колегія суддів не вбачає, а тому довід апеляції про це задоволенню не підлягає.
Таким чином, не знаходячи підстав для скасування постанови суду з мотивів, наведених в апеляціях, колегія суддів вважає її законною та обґрунтованою і такою, що має бути залишена без зміни, а подані на неї апеляції без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів Апеляційного суду міста Києва, -
Апеляції ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Печерського районного суду м. Києва від 9 листопада 2009 року відносно ОСОБА_2 - без зміни.
Судді: _____________ ______________ ______________