Справа № 2-1915
2010р.
Іменем України
07 червня 2010р. Святошинський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді - Оздоби М.О.,
при секретарі - Скиданенко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Виробничо-комерційна компанія «Максимус» про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача та з урахуванням збільшених позовних вимог просить суд стягнути з відповідача заробітну плату за період роботи з лютого по червень 2009р. у розмірі 17250грн., компенсацію за невикористану щорічну відпустку у сумі 4861,36грн., середній заробіток за весь час затримки за період з 30.06.2009р. по 19.06.2010р. у розмірі 31834,09грн., індекс інфляції у розмірі 1932грн., а також 10000грн. у відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ті обставини, що з 01.08.2007р. працював в ТОВ «Максимус» на посаді слюсаря та 30.06.2009р. був звільнений з посади за власним бажанням. Відповідачем не було виплачено заробітну плату за період роботи з лютого по червень 2009р., яка складала 3450грн. на місяць, також не виплачено компенсацію за невикористану відпустку, а також при звільненні не проведено розрахунок. Оскільки невиплата заробітної плати призвела до моральних страждань, позивач також просить відшкодувати моральну шкоду, яка виразилась у значних моральних стражданнях, втрати душевного спокою, необхідністю позичати гроші, що в сукупності позначилось на стані здоров»я.
В судовому засіданні позивач збільшені позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог.
Представник відповідача в судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заперечень проти позову та документи, на запит суду, не подав. За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача в порядку ч.4 ст.169 ЦПК України на підставі наявних у матеріалах справи доказів (постановити заочне рішення).
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 01.08.2007р., ОСОБА_1 прийнятий на роботу в ТОВ «Виробничо-комерційна компанія «Максимус» на посаду слюсаря із збирання алюмінієвих конструкцій. 30.06.2009р. звільнений з роботи за власним бажанням відповідно до ст.38 КЗпП України (а.с.5 - копія трудової книжки).
Як пояснив в судовому засіданні позивач, відповідач за період роботи з лютого по день звільнення не виплачував йому заробітну плату, яка складала 3450грн. на місяць. Також на день звільнення з ним не було проведено розрахунку.
Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Згідно ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, підприємство установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Приймаючи до уваги, що відповідач в судове засідання не з»явився, жодних заперечень проти позову та доказів в обґрунтування своїх заперечень суду не надав, також не було надано і витребуваних судом документів, суд приходить до висновку про визнання відповідачем суми заборгованості у розмірі, заявленому у позовних вимогах позивача, а тому вважає, що позов в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку із врахуванням індексу інфляції підлягає задоволенню відповідно до наданого позивачем розрахунку.
Вирішуючи питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд виходить з того, що у зв»язку із неотриманням належних позивачу сум при звільненні, він зазнав моральних страждань, які виразились у душевних стражданнях через відсутність коштів, а також, приймаючи до уваги, що позивач не працює, на обліку у центрі зайнятості не перебуває, а тому, виходячи із засад розумності та справедливості та в порядку ст.237-1 КЗпП України, суд вважає за необхідне стягнути з ТОВ «Максимус» на користь ОСОБА_1 500грн. у відшкодування моральної шкоди, задовольнивши позовні вимоги в цій частині частково.
Крім того на підставі ст.88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати на користь держави у розмірі 687,27грн.
Керуючись ст.ст.115-117, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 10-11, 57-60, 88, 169 ч.4, 209, 212-215, 224-228 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна компанія «Максимус» (м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 31/27 (літ.А), ідентифікаційний код 34926316) на користь ОСОБА_1 (прож: АДРЕСА_1) - 17250грн. заборгованості по заробітній платі, 4861,36грн. компенсацію за невикористану відпустку, 31834,09грн. середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, 1932грн. індексу інфляції, 500грн. у відшкодування моральної шкоди, а всього стягнути 56 377 (п»ятдесят шість тисяч триста сімдесят сім)грн. 45 коп.
Стягнути з ТОВ Виробничо-комерційна компанія «Максимус» судові витрати на користь держави у розмірі 687,27грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення.
Заочне рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через районний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: