Справа №2-1631
2010р.
Іменем України
29 червня 2010р. Святошинський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді - Оздоби М.О.,
при секретарі - Скиданенко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, яка діє також в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: ВГІРФО Святошинського РУ ГУМВС України в м.Києві, Святошинська районна у м.Києві державна адміністрація, Служба у справах дітей Святошинської районної у м.Києві державної адміністрації про виселення без надання іншого жилого приміщення та зняття з реєстраційного обліку та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, яка діє також в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, треті особи: Святошинська районна у м.Києві державна адміністрація, Служба у справах дітей Святошинської районної у м.Києві державної адміністрації про зміну договору найму жилого приміщення, суд, -
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 та просить постановити рішення, яким виселити відповідача з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення та зняти його з реєстраційного обліку за вказаною адресою.
В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на ті обставини, що відповідач систематично порушує правила співжиття, веде аморальний і антигромадський спосіб життя, в стані алкогольного сп»яніння вчиняє сварки, погрожує фізичним насильством, у зв»язку із чим вона, позивачка, неодноразово протягом травня 2008р.- січня 2009р. зверталась до правоохоронних органів. На підставі ст.116 ЖК України, позивачка просить задовольнити позов.
В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та порушення своїх житлових прав та прав неповнолітньої доньки.
Відповідач та його представник в судовому засіданні проти позову заперечували, посилаючись на його безпідставність та необгрунтованість, а також те, що позивачка з метою виселення провокує сварки в сім»ї та постійно безпідставно викликає міліцію. Відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просить змінити договір найму жилого приміщення - квартири АДРЕСА_1 та виділити йому в користування кімнату розміром 12,4 кв.м. з балконом, а відповідачці разом із неповнолітньою донькою - кімнату 17,2 кв.м.з балконом, місця загального користування залишити у спільному користуванні. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з 2007р. між ним та відповідачкою склався такий порядок користування спірною квартирою, а тому з метою уникнення конфліктних ситуацій з приводу користування житлом, на підставі ст.ст. 63, 104 ЖК України, просить задовольнити зустрічний позов.
Позивача ОСОБА_1 проти зустрічного позову заперечувала, посилаючись на правомірність її вимог про виселення відповідача зі спірної квартири.
Треті особи - ВГІРФО Святошинського РУ ГУМВС України в м.Києві та Святошинська РДА в судове засідання не з»явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, просять розглянути справу у відсутності їх представників.
Служба у справах дітей Святошинської РДА просить винести рішення в інтересах та на корить дитини.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні основного позову, а зустрічний позов задовольнити, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі по 04.09.2007р. (а.с.7 - копія свідоцтва про розірвання шлюбу).
Від даного шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.15 - копія свідоцтва про народження).
Сторонами не оспорювалось, що спірна двокімнатна квартира АДРЕСА_1 на підставі ордеру була надана в 1999р. на сім»ю з трьох осіб: ОСОБА_1, ОСОБА_3 та їх доньку ОСОБА_2
Як вбачається із довідки з місця проживання сім»ї та реєстрації, у спірній квартирі зареєстровані та проживають сторони по справі (а.с.8). Вказана квартира складається з двох кімнат житловою площею 29,6 кв.м., у тому числі кімнат площею 12,4 кв.м. та 17,2 кв.м. (а.с.62-64 - копія технічного паспорту).
В обґрунтування позовних вимог, позивачка ОСОБА_1 посилалась на ті обставини, що відповідач систематично порушує правила співжиття, веде аморальний і антигромадський спосіб життя, в стані алкогольного сп»яніння вчиняє сварки, погрожує фізичним насильством, у зв»язку із чим вона, позивачка, неодноразово протягом травня 2008р.- січня 2009р. зверталась до правоохоронних органів. Раніше вона також зверталась до суду із аналогічним позовом, рішенням Апеляційного суду м.Києва їй було відмовлено у задоволенні позову, однак відповідач і після цього свою поведінку в сім»ї не змінив, робить неможливим проживання її та доньки в одній в квартирі.
Зазначені обставини позивачка підтверджує копіями своїх заяв до міліції та матеріалами про відмову в порушенні кримінальної справи, з яких вбачається, що в період 2009р. по заявам ОСОБА_1 проводились перевірки з приводу неправомірної поведінки ОСОБА_3 в сім»ї, який працівникам міліції пояснював про те, що його колишня дружина, з метою його виселення, провокує сварки в сім»ї, безпідставно викликає міліцію, він ніколи не погрожував та не бив ОСОБА_1 та доньку. Із даних матеріалів також вбачається, що у ході перевірки були неодноразово опитані і сусіди сторін, які сварок між ними не бачили і не чули, а ОСОБА_3 характеризують з позитивної сторони.
Суд також враховує, що доказів на підтвердження нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 в судовому засіданні не встановлено, із матеріалів про відмову в порушенні кримінальної справи вбачається, що сторонам радили звернутись до суду з приводу вирішення їх житлового питання, а притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст.173 (дрібне хуліганство) КУпроАП не свідчить про систематичне порушення правил співжиття, до відповідальності за вчинення насильства в сім»ї ОСОБА_3 не притягувався.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4, яка є двоюрідною сестрою позивачки, пояснила, що в 2009р. вона неодноразово приходила до квартири, щоб забрати до себе доньку сторін ОСОБА_2, у зв»язку з тим, що відповідач був у нетверезому стані, ображав дитину, погрожував їй та не випускав із квартири. Ії також зі слів сестри та дитини відомо, що відповідач вживає алкогольні напої, вчиняє сварки, б»є позивачку.
Допитана в судовому засіданні неповнолітня ОСОБА_2 пояснила, що батько постійно перебуває в стані алкогольного сп»яніння, виганяє її і маму з квартири, погрожує, мама постійно викликає міліцію, а вона боїться батька, особливо коли перебуває з батьком сама вдома. Крім того її батько намагався вчинити щодо неї насильство, у зв»язку з чим вони звертались до прокуратури, але рішення не було прийнято. Крім того пояснила, що вона і мама відвідували психолога.
Відповідно до ст.116 ЖК України, якщо наймач, члени його сім»ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Як роз»яснив Пленум Верховного Суду України в п.17 Постанови №2 від 12.04.1985р. «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», при вирішення справ про виселення на підставі ст.116 ЖК осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку та членів ЖБК, трудових колективів й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення).
Таким чином, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, приймаючи до уваги вищенаведене, а також те, що відповідач працює, за місцем роботи характеризується позитивно (а.с.42 - характеристика), іншого житла не має, у зв»язку із протиправною поведінкою в сім»ї до відповідальності не притягувався, а позивачем не надано в судовому засіданні належних та допустимих доказів, які б давали підстави суду виселити відповідача з квартири без надання іншого жилого приміщення в порядку ст.116 ЖК України, у зв»язку з чим суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Вирішуючи питання щодо задоволення зустрічного позову, суд виходить з того, що в судовому засіданні достовірно встановлено, що між сторонами з 2007р. склався порядок користування спірною квартирою, за яким ОСОБА_3 займає кімнату житловою площею 12,4 кв.м., а ОСОБА_1 разом із неповнолітньою донькою ОСОБА_2 - кімнату житловою площею 17,2 кв.м. Житлова площа квартири складає 29,6 кв.м., таким чином, на одну особу в спірній квартирі припадає 9,9кв.м. житлової площі.
Відповідно до 104 ЖК України, член сім»ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім»ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього і може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам статті 63 цього Кодексу, тобто не менше розміру, встановленого для надання одній особі.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні та приймаючи до уваги, що між сторонами склався порядок користування спірною квартирою, спірні кімнати, можуть бути виділені відповідно до вимог ст.ст. 63, 104 ЖК України, суд вважає можливим відступити від ідеальної житлової долі в спірній квартирі, задовольнивши позовні вимоги, оскільки вимоги позивача не протирічать закону, не порушують житлових прав відповідачки щодо її житлової долі, відступлення від ідеальної долі на таких умовах суд вважає незначним та таким, що відповідає інтересам обох сторін, а заперечення відповідача проти позову ґрунтуються на неприязних стосунках, що виникли між сторонами і не можуть бути правовою підставою для відмови в позові.
Керуючись ст.ст.63, 104, 116 ЖК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1, яка діє також в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: ВГІРФО Святошинського РУ ГУМВС України в м.Києві, Святошинська районна у м.Києві державна адміністрація, Служба у справах дітей Святошинської районної у м.Києві державної адміністрації про виселення без надання іншого жилого приміщення та зняття з реєстраційного обліку - відмовити.
Зустрічний позов задовольнити.
Змінити умови договору житлового найму в квартирі АДРЕСА_1 та виділити в користування ОСОБА_1 разом із неповнолітньою ОСОБА_2 кімнату житловою площею 17,2 кв.м. з балконом, а ОСОБА_3 кімнату житловою площею 12,4 кв.м. з балконом у вказаній квартирі, шляхом укладення окремих договорів житлового найму, місця загального користування залишити у спільному користуванні.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через районний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: