вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"04" січня 2022 р. Справа № 911/3126/21
Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи
Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Дюна"
про стягнення 155000,01 грн
без виклику учасників справи
До Господарського суду Київської області звернулось Приватне акціонерне товариство "Івано-Франківськцемент" з позовною заявою від 22.10.2021 № 01/1925-1/7 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Дюна" про стягнення 175000,01 грн заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором про продаж продукції від 20.12.2017 № 79/10-18 ВН.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.11.2021 відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи) та встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій у справі.
01.12.2021 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Дюна" надійшов відзив на позов (вх. номер 27649/21), у прохальній частині якого викладено клопотання про поновлення строку для подання відзиву та прийняття його до розгляду.
Розглянувши клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву на позов, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 113 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Частиною 8 ст. 165 ГПК України врегульовано, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.11.2021 відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов. Вказаний строк є таким, що встановлений судом та відповідає встановленому законом строку.
Ухвалу суду від 01.11.2021 відповідач отримав 12.11.2021, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103280254251. Отже, п'ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву сплинув 29.11.2021.
Клопотання про поновлення строку разом з відзивом на позовну заяву відповідачем подано до суду 01.12.2021, що підтверджується відтиском печатки господарського суду Київської області за вх. номером 27649/21. Отже, відповідачем строк на подання відзиву на позовну заяву пропущено.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку на подання відзиву на позов відповідач стверджує про те, що ним не було отримано позовну заяву з додатками, а ознайомлення з матеріалами справи відбулось 16.11.2021, у зв'язку з чим відповідач не мав можливості скористатись своїм правом на подачу обґрунтованого відзиву на позов.
Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ч. 2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
З метою повного та всебічного встановлення фактичних обставин справи, зважаючи на те, що період пропуску вчинення відповідної процесуальної дії є незначним (два дні), а також враховуючи, що продовження встановленого судом процесуального строку не ставиться у залежність від поважності причин його пропуску, суд, керуючись ч. 2 ст. 119 ГПК України, вважає за можливе з власної ініціативи продовжити відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 01.12.2021 (фактична дата подання відзиву до суду) та врахувати його під час вирішення спору.
Так, не погоджуючись з позовними вимогами позивача, відповідач заперечує сам факт прийняття товару на спірну суму, оскільки, за його словами, в якості доказу існування боргу позивачем надано видаткові накладні, які з боку відповідача не підписані, а відтак не є належним доказом, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Разом з тим, 07.12.2021, 16.12.2021 та 04.01.2022 відповідачем були подані письмові пояснення, з доданими в якості доказів часткової оплати коштів в сумі 20000,00 грн; 15000,00 грн та 50000,00 грн. згідно платіжних доручень № 974 від 06.12.2021, № 986 від 14.12.2021 та №1010 від 29.12.2021 відповідно, які долучено до матеріалів справи.
20.12.2021 до господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив за вх. номером 29236/21, в якій він зазначає, що товар згідно залізничних накладних був отриманий відповідачем, а відтак не підписання з боку покупця накладних не є підставою стверджувати, що товар не був отриманий взагалі. Разом з тим, в поданій відповіді, в п. 1 міститься прохання про зменшення розміру позовних вимог, що мотивовано частковим погашенням відповідачем основної суми заборгованості в розмірі 20000,00 грн після подання позовної заяви до суду.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
У даному випадку справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Зважаючи на вказані вище судом приписи, приймаючи до уваги, що клопотання про зменшення розміру позовних вимог, викладене у відповіді на відзив від 14.12.2021, подане до суду 20.12.2021 з дотриманням строку встановленого ч. 2 ст. 252 ГПК України (до початку по суті) та відповідає вимогам ст. ст. 46, 170 ГПК України, зокрема, до неї додано докази направлення примірника такої заяви відповідачу у справі, відповідна заява Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" приймається судом до розгляду, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову, з урахуванням якої здійснюється розгляд спору, а саме - 155000,01 грн.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, та об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
20 грудня 2017 року між Приватним акціонерним товариством «Івано-Франківськцемент» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова фірма «Дюна» (покупець) було укладено Договір № 79/10-18ВН від 20.12.2017р. про продаж продукції (надалі - Договір), умовами якого визначено що протягом дії даного договору продавець зобов'язується постачати покупцю будівельні матеріали (товар), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та вчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.
Предметом постачання є наступний товар: цемент, азбестоцементні та волокнистоцементні вироби, гіпсове в'яжуче, сухі будівельні суміші в асортименті (п. 1.2 Договору).
Згідно п. 2.2 Договору, покупець зобов'язується бути готовим прийняти товар у день, узгоджений сторонами.
Як зазначає позивач, на виконання умов Договору ним було відвантажено відповідачу портландцемент, загальна вартість якого становить 1265402 грн. 48 коп., що підтверджується видатковими накладними: № 4632 від 09.02.19, № 4633 від 10.02.19, № 6722 від 22.02.19, №12588 від 21.03.19, № 12590 від 21.03.19, № 17121 від 07.04.19, № 23321 від 04.05.19, № 23324 від 04.05.19, № 38757 від 01.07.19.
Ціни на товар встановлюються продавцем шляхом видачі покупцю рахунків на оплату (п.3.1. Договору).
На виконання зазначених умов Договору, позивачем були виставлені відповідачу рахунки №2435 від 08.02.2019 на суму 263 520,00 грн, №3478 від 20.02.2019 на суму 167700,36 грн, №8141 від 05.04.19 на суму 147528,00 грн, № 10735 від 02.05.19 на суму 295056,00 грн, № 17416 від 27.06.19 на суму 157680,00 грн.
Пунктом 2.1 Договору визначено, що асортимент, кількість та терміни відвантаження кожної окремої партії товару визначає покупець разом з продавцем шляхом подання і прийняття до виконання письмових заявок (при відвантаженні залізницею) чи довіреності (при поставці на умовах «самовивозу»).
Відповідно до п. п. 2.2.,2.3 Договору перехід ризиків та права власності на товар відбувається в момент передачі товару перевізнику.
На підставі наявних в матеріалах справи заявок № 4 від 08.02.19, №5 від 20.02.2019, № 8 від 05.04.19, № 9 від 02.05.19, №14 від 27.06.19, відправлених ТОВ «Торгова фірма «Дюна» на адресу ТОВ «Івано-Франківськцемент», доставка товару здійснювалася залізничним транспортом.
Факт передачі товару перевізнику підтверджується залізничними накладними № 37145190 від 09.02.2019, №37150646 від 10.02.2019, № 37329208 від 22.02.2019, №37872231 від 21.03.2019, №37872256 від 21.03.2019, №38184776 від 06.04.2019, №38684080 від 04.05.2019, №38684049 від 04.05.2019, № 39644117 від 01.07.2019.
Звертаючись з позовом до суду, позивач стверджує про те, що відповідач не в повному обсязі виконав свої зобов'язання за договором про продаж продукції від 20.12.2017, у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 155000,01 грн (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), яку позивач заявив до стягнення шляхом подання відповідного позову до суду.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).
Відповідності до приписів ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ст. 193 Цивільного кодексу України).
Зі змісту ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України випливає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).
Спір між сторонами виник у зв'язку з неналежним виконанням умов договору про продаж продукції від 20.01.2017.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Як установлено судом та про що зазначалось вище, позивачем належним чином виконано умови укладеного між сторонами договору та поставлено відповідачеві товар на загальну суму 1265402,48 грн., про що свідчать видаткові накладні, заявки відповідача на відвантаження товару, виставлені рахунки на оплату, а також залізничні накладні.
Заперечуючи проти позову, відповідач наголошує на тому, що ним здійснено 100% оплату всього отриманого від позивача товару. Що стосується заявленого в даному позові боргу, то зі слів відповідача, оскільки видаткові накладні не підписані з боку покупця, останні не можуть бути належними доказами отримання товару, а відтак заборгованість за отриманий товар відсутня.
З даного приводу позивач заперечив, про що зазначив у відповіді на відзив, вказавши, що беззаперечне отримання товару (вантажу) підтверджується залізничними накладними, які містять електронний підпис представника отримувача вантажу, а відтак підстав стверджувати, що товар не був отриманій покупцем немає. Крім того, 06.12.2021 після відкриття провадження у справі відповідачем було здійснено проплату згідно спірних накладних, що також свідчить про отримання товару з боку відповідача та визнання наявності заборгованості.
Стаття 693 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Положеннями статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно приписів ч. 2 ст. 664 Цивільного кодексу України, якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
У відповідності до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або іншими актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до п. 4.1. Договору № 79/10-18ВН від 20.12.2017, покупець зобов'язується оплатити отриманий товар шляхом 100% попередньої оплати готівкою або по перерахунку. Продавець має право відвантажити замовлений покупцем товар без попередньої оплати з обов'язковою оплатою покупцем отриманого товару не пізніше 10-ти календарних днів з моменту відвантаження.
Так, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем частково виконано обов'язок з оплати вартості отриманого товару та на момент подачі позову до суду сплачено лише 1090402,47 грн, про що свідчать платіжні доручення №3441 від 20.02.2019, № 3486 від 14.03.2019, № 189 від 15.03.2019, № 3488 від 15.03.2019, № 3489 від 15.03.2019, № 3493 від 18.03.2019, № 3497 від 20.03.2019, № 3547 від 05.04.2019, № 3578 від 02.05.2019, №39 від 27.06.2019, № 134 від 06.08.2019, № 296580 від 08.08.2019, № 256 від 12.08.2019, № 313 від 02.10.2019, № 280 від 17.10.2019, № 659 від 30.01.2020, № 336 від 05.06.2020, № 346 від 11.06.2020, № 359 від 18.06.2020, № 401 від 10.07.2020, № 429 від 22.07.2020, № 454 від 13.08.2020, № 955 від 17.09.2020, а також довідка видана філією акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» у м. Івано-Франківську від 05.10.2021 № 0541900/31618-21, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем станом на день подачі позову виник борг у сумі 175000,01 грн.
Пізніше, після відкриття провадження у справі відповідачем було здійснено часткову оплату отриманого товару в розмірі 20000,00 грн (платіжне доручення № 974 від 06.12.2021), про що також позивачем подано клопотання про зменшення суми позовних вимог та стягнення з відповідача на користь ПАТ «Івано-Франківськцемент» 155 000,01 грн. суми основного боргу.
В подальшому, 14.12.2021 та 29.12.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова фірма «Дюна» було проведено ще дві часткові оплати в рахунок виконання зобов'язань з оплати коштів за договором № 79/10-18ВН від 20.12.2017 в розмірі 65000,00 грн, про що останнім зазначено в письмових поясненнях з поданими в якості доказів платіжними дорученнями № 986 (на суму 15000,00 грн) та № 1010 (на суму 50000,00 грн).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Зважаючи на те, що предмет спору в частині стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 65000,00 грн, які сплачені після відкриття провадження у справі, відсутній, провадження у справі в цій частині слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Стосовно залишку основного боргу в сумі 90 000,01 грн, суд зазначає наступне.
Згідно доданих до матеріалів справи письмових доказів та вчинених дій відповідача щодо погашення боргу вбачається наявність у ТОВ «ТФ «Дюна» грошового зобов'язання перед позивачем, строк виконання якого настав і яке відповідачем у повному обсязі не виконане. Разом з тим, доказів повної оплати даної заборгованості, а також повернення відповідачем отриманого на зазначену суму товару згідно Договору № 79/10-18 ВН останнім не надано, а тому враховуючи зазначені вище положення законодавства та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково та стягнення з відповідача на користь позивача 90000,01 грн основного боргу.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, суд керується п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, відповідно до якого судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому судом враховано, що відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи те, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та саме з його вини спір між сторонами доведено до суду, а також з огляду на те, що часткова оплата заборгованості здійснена відповідачем після відкриття провадження у справі, на відповідача покладається судовий збір у розмірі 2625,00 грн в повному розмірі.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 129, 231, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Провадження в частині стягнення 65000,00 грн основного боргу - закрити.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова фірма «Дюна» (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, будинок 79, Код ЄДРПОУ: 30547136) на користь Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" (77422, с. Ямниця, Тисменицький район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ: 00292988) - 90000 (дев'яносто тисяч) грн 01 коп. основного боргу та 2625 (дві тисячі шістсот двадцять п'ять) грн 00 коп. судового збору.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Щоткін