04.01.2022 Справа№ 914/4061/21
За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОФТСЕРВ», м. Львів
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Аль Хесен фо Трейдинг» (ALHESEN FOR TRADING W.L.L.), м. Доха, держава Катар
про:стягнення 19 456,00 доларів США
Суддя - Р.В. Крупник
На адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ТОВ «ЛОФТСЕРВ» (м. Львів) до ТОВ «Аль Хесен фо Трейдинг» (ALHESEN FOR TRADING W.L.L.) (м. Доха, держава Катар) про стягнення 19 456,00 доларів США.
Позовну заяву позивач обгрунтовує тим, що між ТОВ «ЛОФТСЕРВ» та ALHESEN FOR TRADING W.L.L. було укладено Договір на поставку товарів №01/2020 від 04.08.2020. Згідно цього Договору позивачем відправлено відповідачу товару (дерево-стружкових плит) на суму 78 962 долари США, що підтверджується рахунками-фактурами № INV0012-INV0015 від 04-06.08.2020, за реєстраційними номерами Торгової палати України № 14/18/53 - № 14/18/56 від 06.08.2020.
Як зазначає позивач, оскільки відповідач довгий час не оплачував поставлений товар, ТОВ «ЛОФТСЕРВ» скерував листа-скаргу від 19.11.2020 в Катарську ТПП, і за участі останньої між позивачем та відповідачем відбулося врегулювання існуючого спору. Зокрема, сторони погодили зменшити вартість контракту до 51 506 доларів США та розтермінувати платежі рівними частинами по 6 438,36 доларів, починаючи з 15.04.2020. Таких платежів повинно було бути вісім. Однак, ALHESEN FOR TRADING W.L.L. знову порушив умови Договору №01/2020 від 04.08.2020 та Угоди про розтермінування оплати, зокрема із 51 506 доларів США, сплатив лише 32 050 долари США. А тому позивач просить суд стягнути 19 456 доларів США, що є різницею між вартістю договору згідно зниженої ціни та сумою отриманих в якості оплати коштів.
Подаючи позовну заяву до Господарського суду Львівської області, ТОВ «ЛОФТСЕРВ» покликається на те, що з урахуванням положень ст. 8 ЗУ «Про міжнародний комерційний арбітраж» та п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України, українські суди повинні приймати до розгляду справи з іноземним елементом, навіть незважаючи на наявність арбітражної угоди чи арбітражного застереження. В свою чергу питання залишення такого позову без розгляду не застосовується судом самостійно, а лише за заявою хоча б однієї сторони по справі. Позивач наголошує на тому, що арбітражне застереження у Розділі 9 Договору від 04.08.2020 №01/2020 не може бути застосоване, а відповідно і виконане, оскільки в арбітражній угоді зазначена неіснуюча Арбітражна установа у м. Львові.
Відтак, оскільки арбітражне застереження не може бути виконане згідно вимог закону, справа підсудна господарському суду в Україні і сторони визначили, що розгляд справи має відбуватися за законодавством України та у м. Львів. Більш того, позивач зареєстрований у м. Львові, а тому найтісніший зв'язок територіальної підсудності і підстави розглядати справу в Україні має господарський суд за місцезнаходженням позивача, оскільки інша сторона взагалі не має зв'язку з Україною.
Ознайомившись зі змістом позовної заяви та долучених до неї матеріалів, суд зазначає наступне.
Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Господарський процесуальний кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, а також встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (ст. 1 ГПК України).
За змістом ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається. До міжнародного комерційного арбітражу за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що відповідає вимогам, визначеним законодавством України про міжнародний комерційний арбітраж, крім випадків, визначених законом.
Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, предметом позову в даній справі виступає матеріально-правова вимога ТОВ «ЛОФТСЕРВ» до ALHESEN FOR TRADING W.L.L. про стягнення заборгованості за поставлений товар (дерево-стружкові плити).
Поставка товару здійснювалася в межах Договору на поставку товарів №01/2020 від 04.08.2020, пунктом 9 котрого передбачено, що всі спори та розбіжності між Сторонами, що виникають з цього Договору або у зв'язку з ним, які не можливо вирішити шляхом проведення переговорів повинні бути врегульовані одним арбітром відповідно до Правил врегулювання та арбітражу Міжнародної торгової палати з застосуванням законодавства України. Містом проведення арбітража буде м. Львів. Мова ведення арбітража - українська.
Таким чином, з наведеного вбачається, що сторони передали спір, що є предметом позову в даній справі на розгляд міжнародного комерційного арбітражу.
Разом з тим, враховуючи вищевикладені вимоги ст. 4 ГПК України, наявність в Договорі на поставку товарів №01/2020 від 04.08.2020 арбітражного застереження ще не є безумовною підставою для залишення даного позову без розгляду, оскільки за змістом п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України (положення котрої є аналогічними до положень ст. 8 ЗУ «Про міжнародний комерційний арбітраж») суд залишає без розгляду позов, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Відтак, заслуговують на увагу твердження ТОВ «ЛОФТСЕРВ», що господарські суди (за відсутності інших підстав для повернення чи залишення без руху позовних заяв) повинні приймати до розгляду справи з іноземним елементом, незважаючи навіть на наявність арбітражної угоди чи арбітражного застереження. В свою чергу питання залишення такого позову без розгляду може бути вирішено судом лише за заявою відповідача поданою ним не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання першої заяви щодо суті спору.
Однак, суд також наголошує на тому, що за змістом ст. 4 ГПК України, ст. ст. 2, 8 ЗУ «Про міжнародний комерційний арбітраж» та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод питання щодо прийняття до розгляду позову, що виступає предметом арбітражного застереження та розгляду цього позову до моменту подання відповідачем своїх заперечень щодо такого розгляду, а також визнання арбітражної угоди (застереження) недійсним повинно вирішуватися компетентним господарським судом.
Параграфом 3 глави 2 ГПК України урегульовано територіальну юрисдикцію (підсудність).
Відповідно до ч. 1 ст. 24 ГПК України, усі справи, що підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, розглядаються місцевими господарськими судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 27 ГПК України, позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Крім цього, у розгляді справ у спорах за участю іноземних підприємств і організацій господарським судам України слід виходити із встановленої статтею 11 ГПК України пріоритетності застосування правил міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо правил, передбачених законодавством України.
Відповідно до ст. 365 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно з ч. 1 ст. 366 ГПК України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Враховуючи відсутність між Україною та державою Катар міжнародного договору щодо визначення підсудності справ за участю суб'єктів спірних в даній справі приватно-правових відносин цих держав, питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із ЗУ «Про міжнародне приватне право».
Згідно ст. 75 ЗУ «Про міжнародне приватне право» підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.
Статтею 76 ЗУ «Про міжнародне приватне право» передбачено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, у таких випадках: якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача; дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України.
Крім цього, статтею 77 ЗУ «Про міжнародне приватне право» передбачені випадки виключної підсудності судам України спорів у справах з іноземним елементом.
Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, в даній справі відсутні випадки виключної підсудності спору з відповідачем. Крім цього, як зазначає сам позивач в позовній заяві та прослідковується з матеріалів справи, у відповідача відсутнє місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно на території України, зокрема, у Львівській області.
Також з Договору на поставку товарів №01/2020 від 04.08.2020 вбачається, що в ньому сторони не погодили підсудність спорів Господарському суду Львівської області. Сторони в п. 9 Договору вказали лише, що містом проведення арбітража буде м. Львів. Однак вказане положення стосується лише арбітража, а не суду.
Натомість доводи позивача, що даний спір має розглядати Господарський суд Львівської області, оскільки позивач зареєстрований у м. Львові, а тому найтісніший зв'язок територіальної підсудності і підстави розглядати справу в Україні має господарський суд за місцезнаходженням позивача, не заслуговують на увагу, оскільки вони суперечать положенням ст. 76 ЗУ «Про міжнародне приватне право».
Водночас, як вже зазначалося, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 76 ЗУ «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, якщо дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України.
З матеріалів справи вбачається, що підставою подання даного позову слугує факт поставки позивачем товару (дерево-стружкових плит) і не здійснення оплати цього товару зі сторони відповідача.
Таким чином, для правильного визначення підсудності даної справи судам України істотне значення має місце виконання позивачем свого обов'язку з поставки товару. Вказане також відповідатиме положенням ч. 5 ст. 29 ГПК України, котрими передбачено, що позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Відповідно до п. 2.1 Договору на поставку товарів №01/2020 від 04.08.2020 продавець поставляє Продукцію на умовах CIF м. Доха, Катар, що вказується в специфікаціях та рахунках, відповідно до Інкотермс-2010.
Згідно офіційних правил Міжнародної торгової палати Інкотермс-2010 продавець, погодившись на договірні умови CIF, не може виконати такий договір з використанням іншого виду транспорту, крім водного, оскільки за цими умовами він повинен надати покупцю коносамент чи інший морський транспортний документ, що просто неможливо при використанні інших видів транспорту.
Поставка продукції на умовах CIF (вартість, страхування та фрахт (… назва порту призначення)) означає, що продавець повинен укласти договір на перевезення, не приймаючи, проте, на себе ризик втрати чи пошкодження товару або додаткові витрати внаслідок подій, що мають місце після відвантаження та відправлення товару.
За змістом ст. ст. А4, А5 та Б4, Б5 терміну «CIF» правил Інкотермс-2010 продавець зобов'язаний здійснити поставку товару на борт судна в порту відвантаження та нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. Натомість, покупець зобов'язаний прийняти поставку, як тільки її здійснено у відповідності з ст. А4, одержати товар від перевізника в названому порту призначення та нести всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту переходу товару через поручні судна в порту відвантаження.
З урахуванням викладеного, за умовами укладеного Договору на поставку товарів №01/2020 від 04.08.2020 ТОВ «ЛОФТСЕРВ» виконало свій обов'язок щодо поставки товару відповідачу в порту відвантаження. Відтак, саме там відбулася дія, що стала підставою для подання цього позову.
З долучених до позовної заяви матеріалів, зокрема накладної ТОВ «Маерск Україна ЛТД» №203972999 від 09.09.2020 вбачається, що позивач виконав такий обов'язок в порту завантаження «Південний» (Одеська область).
За таких умов, компетентним судом, який вправі вирішувати питання щодо прийняття та подальшого розгляду справи за позовом ТОВ «ЛОФТСЕРВ» до ТОВ «Аль Хесен фо Трейдинг» (ALHESEN FOR TRADING W.L.L.) про стягнення 19 456,00 доларів США є Господарський суд Одеської області.
Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 31 ГПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2, 24, 27, 29, 31, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовну заяву ТОВ «ЛОФТСЕРВ» (м. Львів) до ТОВ «Аль Хесен фо Трейдинг» (ALHESEN FOR TRADING W.L.L.) (м. Доха, держава Катар) про стягнення 19 456,00 доларів США, з долученими до неї матеріалами, передати за територіальною підсудністю Господарському суду Одеської області (65000, м. Одеса, проспект Шевченка, 29).
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 254-259 ГПК України.
Суддя Крупник Р.В.