Рішення від 14.12.2021 по справі 910/10986/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.12.2021Справа № 910/10986/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В., за участю секретаря судового засідання Демидової А.А., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом 1. Міністерства оборони України;

2. Київського квартирно-експлуатаційного управління

до 1. Київської міської ради;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВ-ХОЛДИНГ";

3. Товариства з обмеженою відповідальністю ЖК "ІМПЕРІАЛ";

4. Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІГОРІС"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів: Кабінет Міністрів України

за участю: Офісу Генерального прокурора

про: визнання незаконними та скасування рішень Київської міської ради та визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок

за участю представників:

від позивачів: Сажієнко І.О.

від відповідача 1: Пилипчук І.І.

від відповідача 2: Гаращенко І.В.

від відповідача 3: Коломієць Т.М.

від відповідача 4: не з'явився

від третьої особи: Субота О.В.

від прокуратури: Гавловська А.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

17.08.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Міністерства оборони України, Київського квартирно-експлуатаційного управління до Київської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛВ-ХОЛДИНГ”, Товариства з обмеженою відповідальністю “ЖК “ІМПЕРІАЛ”, Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІГОРІС” про визнання незаконними та скасування рішень Київської міської ради та визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження (головуючий суддя Балац С.В.).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2019 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2019 у справі № 910/10986/18 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 10.10.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2019 у справі № 910/10986/18 скасовано, справу № 910/10986/18 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

05.11.2019 справа № 910/10986/18 надійшла до Господарського суду міста Києва та передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 у справі № 910/10986/18 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 21.09.2021 постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 у справі № 910/10986/18 скасовано, справу № 910/10986/18 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

05.10.2021 матеріали справи №910/10986/18 надійшли до Господарського суду міста Києва та за результатом автоматизованого розподілу передані судді Гулевець О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 суддею Гулевець О.В. прийнято справу № 910/10986/18 до свого провадження, призначено підготовче засідання у справі на 26.10.2021 та запропоновано учасникам справи надати суду в строк до 26.10.2021 пояснення по суті спору з урахуванням постанови Верховного Суду від 21.09.2021.

25.10.2021 через відділ діловодства суду від позивачів надійшли письмові пояснення по справі. У своїх поясненнях Міністерство оборони України та Київське квартирно-експлуатаційне управління посилаються на те, що земельна ділянка в межах військового містечка №111 по вул. Рибальська, 22, 24 у Печерському районі м. Києва відноситься за формою власності до земель державної власності, за цільовим призначенням - до земель оборони, знаходяться в управлінні і користуванні Міністерства оброни України та перебуває на обліку в Київському квартирно-експлуатаційному управлінні. Також, позивачі зазначили, що станом на 2004 рік виникнення права власності на об'єкти нерухомості не тягло безумовного переходу права власності чи права користування на земельну ділянку під об'єктом нерухомості, а потребувало окремого договірного регулювання шляхом укладення відповідних цивільно-правових угод між власниками земельної ділянки і власником споруди, проте не внаслідок самого факту набуття права власності на нерухомість. Окрім того, позивачі посилалися на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 12.06.2018 по справі №916/3727/15. Таким чином, за доводами позивачів наявність договорів купівлі-продажу будівель і споруд, без згоди Міністра оборони України на припинення права користування земельною ділянкою не є підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою та не свідчить про дотримання порядку вилучення земельної ділянки з земель оборони Міністерства оброни України.

25.10.2021 через відділ діловодства суду від позивачів надійшло клопотання про витребування доказів по справі.

У судовому засіданні 26.10.2021 відповідач 3 Товариство з обмеженою відповідальністю ЖК "ІМПЕРІАЛ" надав суду письмові пояснення по справі. У письмових поясненнях відповідач 3 зазначив, що спірні земельні ділянки не перебували у позивача на праві простійного користування, оскільки позивачі не надали докази вчинення дій щодо віднесення земельних ділянок на вул. Рибальській, 24/16 у місті Києві до земель оборони та будь-яке військове майно, станом на дату прийняття оскаржуваних рішень, на спірних земельних ділянках було відсутнє. Також, відповідач 3 вважає, що позивачем заявлені позовні вимоги про скасування рішень органу місцевого самоврядування, при цьому не зазначено яким чином такий спосіб захисту відновить порушене право, оскільки майно на земельній ділянці було відчужене позивачем.

У судовому засіданні 26.10.2021 суд оголосив про відкладення підготовчого засідання на 16.11.2021.

15.11.2021 через відділ діловодства суду від Офісу Генерального прокурора надійшли письмові пояснення по справі. У поясненнях прокурор по даній справі посилається на те, що відсутність у Київського квартирно-експлуатаційного управління відповідного державного акту на спірні земельні ділянки, надані в користування рішенням виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 15.01.1951 №5 не позбавляє Міністерство оборони України права, як органу, уповноваженого здійснювати функції управління, на користування вказаними земельними ділянками.

16.11.2021 через відділ діловодства суду від позивачів надійшли письмові пояснення по справі, зі змісту яких вбачається заперечення пояснень відповідача 3 та зазначено про помилковість доводів відповідача 3 про невірно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом визнання незаконними та скасування рішень Київської міської ради. Окрім того, позивачі зауважили, що за відсутності зміни цільового призначення земельної ділянки, яка належить до земель оборони, така земельна ділянка не може використовуватись у господарських цілях, а тому договори, об'єктом, яких є землі оборони, підлягають визнанню недійсними. Також, позивачі заперечили проти заяви відповідачів про застосування строків позовної давності.

У судовому засіданні 16.11.2021 розглянувши клопотання позивачів про витребування доказів, подане до суду 25.10.2021, суд прийшов висновку про відмову у його задоволенні, з огляду на наступне.

Згідно із ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Тобто, заявляючи клопотання про витребування доказів, стороною, якою заявлено таке клопотання має бути обґрунтовано те, що заявленим до витребування доказом може бути підтверджено обставини, що входять до предмету доказування, те, що у матеріалах справи відсутні інші докази на підставі яких можливо було б встановити фактичні обставини справи, те, що стороною вживались заходи щодо їх отримання, причини неможливості самостійного вчинення зазначених дії та обставини неможливості їх подання до суду. Позивачем вказаних обставин не наведено.

У своєму клопотанні про витребування доказів позивачі просили суд витребувати у Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, буд. 4-В) належним чином завірені копії інвентаризаційної справи, у тому числі матеріалів технічної інвентаризації, технічні паспорти та інші наявні документи щодо об'єктів, які входили в майновий комплекс розташований за адресою: м. Київ, вул. Рибальська, будинок 24/16. Перелік об'єктів нерухомого майна: Будівля 2-о поверхова (Літера А), загальною площею 3764,40 кв. м.; Караульна споруда (Літера Б), загальною площею 31,20 кв. м.; Споруда для відходів (Літера Г), загальною площею 206,20 кв.м; Споруда для автомобілів (Літера В), загальною площею 111,00 кв.м.; Склад КЕС (Літера Ж), загальною площею 181,00 кв. м; Гараж-4 бокси (Літера Е), загальною лею 87,00 кв. м.; Споруда для сміття (Літера Д), загальною площею 22,40 кв.м.

Неможливість подання доказів позивачами самостійно, обґрунтована наданням відповідей Комунальним підприємством Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» на запити Київського КЕУ, які на думку позивачів є формальними відмовами у наданні запитуваних документів.

Дослідивши надані позивачами листи-відповіді Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» на запити позивача 2 (№062/14-6835 (И-2020) від 03.07.2020, №062/14-8102 (И-2020) від 04.08.2020), судом встановлено, що відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої 24.05.2001 наказом Держбуду України за №127, зареєстрованої 10.07.2001 в Міністерстві юстиції України за №582/5773 технічні паспорти видаються замовнику, а копії технічних паспортів не зберігаються в інвентаризаційних справах. Водночас, Комунальним підприємством Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» було повідомлено про знесення з 2007 року об'єктів, що знаходились за адресою: м. Київ, вул. Рибальська, 24/16.

Враховуючи викладене, відсутність технічних паспортів на об'єкти, які входили в майновий комплекс розташованого за адресою: м. Київ, вул. Рибальська, будинок 24/16, а також відсутність об'єктів нерухомого майна в натурі не надасть змоги встановити площу земельної ділянки, яка перебувала під об'єктами нерухомості та яка була необхідною для обслуговування майнового комплексу.

Таким чином, з огляду на наведені у клопотанні обґрунтування та враховуючи наявні в матеріалах справи докази та відповіді Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», суд прийшов до висновку про недоцільність повторного витребування зазначених доказів, у зв'язку із чим, відмовив у його задоволенні.

У судовому засіданні 16.11.2021 судом відкладено підготовче засідання на 30.11.2021.

У судовому засіданні 30.11.2021 відповідачем 2 - Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛВ-ХОЛДИНГ" надано суду клопотання про витребування у позивачів оригіналу рішення звуженого засідання виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 15.01.1951 №5.

Як вбачається з клопотання ТОВ "ЛВ-ХОЛДИНГ" посилається на необхідність витребування оригіналу рішення звуженого засідання виконаного комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 15.01.1951 №5, оскільки існують сумніви щодо існування зазначеного рішення.

У судовому засіданні 30.11.2021 представником позивачів було повідомлено про наявність оригіналу рішення звуженого засідання виконаного комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 15.01.1951 №5, який буде наданий для огляду суду під час дослідження доказів по справі.

З урахуванням пояснень представників сторін, оскільки оригінал витребуваного рішення, який буде надано позивачами, судом досліджуватиметься під час розгляду справи по суті, а тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання ТОВ "ЛВ-ХОЛДИНГ" та відмовляє у задоволенні клопотання про витребування оригіналу доказу по справі, про що постановлено протокольну ухвалу.

У судовому засіданні 30.11.2021 судом оголошено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 14.12.2021, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 14.12.2021 судом змінено найменування державного органу «Генеральна прокуратура України» на «Офіс Генерального прокурора», про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 14.12.2021 представник позивачів надав пояснення по суті позову, просив суд позов задовольнити.

Представники Офісу Генерального прокурора та третьої особи - Кабінету Міністрів України надали пояснення, позов підтримали.

Представники відповідача 1, відповідача 2, відповідача 3 надали пояснення по суті своїх заперечень, просили суд у позові відмовити.

Представник відповідача 4 у судове засідання 14.12.2021 не з'явився, про розгляд справи по суті був повідомлений ухвалою суду від 30.11.2021.

У судовому засіданні 14.12.2021 представником позивача надано оригінал рішення звуженого засідання виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 15.01.1951 №5, який було оглянуто та досліджено судом.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У судовому засіданні 14.12.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

09.12.2004 між Державним підприємством Міністерства оборони України "Київський госпрозрахунковий центральний експериментальний виробничий комбінат" (продавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровський контракт" (покупець) укладено договір купівлі-продажу майнового комплексу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О.С. за № 9315 (надалі - договір № 9315), за яким продавець продав, а покупець купив майновий комплекс, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Рибальська, будинок 24/16, загальною площею 4403,20 кв м (надалі - нерухоме майно) (п. 1 договору).

Пунктом 2 договору № 9315 визначено, що загальна площа відчужуваного нерухомого майна становить 4403,20 кв м. До складу нерухомого майна входять наступні об'єкти нерухомого майна, що переходять у власність покупця: 1. Будівля 2-о поверхова (Літера А), загальною площею 3764,40 кв м; 2. Караульна споруда (Літера Б), загальною площею 31,20 кв м; 3. Споруда для відходів (Літера Г), загальною площею 206,20 кв м; 4. Споруда для автомобілів (Літера В), загальною площею 111,00 кв м; 5. Склад КЕС (Літера Ж), загальною площею 181,00 кв м; 6. Гараж - 4 бокси (Літера Е), загальною площею 87,00 кв м; 7. Споруда для сміття (Літера Д), загальною площею 22,40 кв м.

Положеннями пункту 3 договору № 9315 визначено, що нерухоме майно належить державі та перебуває на балансі продавця на підставі Свідоцтва про право власності на майновий комплекс серії МК № 010006968, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва Київської міської державної адміністрації 11.03.2004 на підставі Наказу "Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна" від 22.12.2003 № 1468-В, зареєстрованого Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" 06.10.2004 в реєстровій книзі № 21з-280 за реєстровим № 1067-з.

Продаж нерухомого майна здійснено продавцем на підставі дозволу Міністерства оборони України від 24.09.2004 № 227/4319, виданого відповідно до наказу Міністерства оборони України від 20.03.2004 №100 "Про організацію представництва Міністерства оборони України".

18.08.2005 Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровський контракт" на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 2134, реалізувало нерухоме майно загальною площею 4403,20 кв.м. фізичній особі ОСОБА_1 .

21.09.2005 між ОСОБА_1 (продавець) і ТОВ "ЛВ-Холдинг" (покупець, відповідач 2) укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В., зареєстрований в реєстрі за № 5154 (надалі - договір № 5154), відповідно до предмету якого продавець продав, а покупець купив майновий комплекс, який розташований за адресою: місто Київ, вулиця Рибальська, будинок 24/16, загальною площею 4403,20 кв.м.

Інформація щодо земельної ділянки, на якій розміщено відчужувані об'єкти нерухомого майна, та питання переходу до покупця права власності чи користування на земельну ділянку у вказаних вище договорах відсутня.

08.12.2005 Київською міською радою (надалі - відповідач 1) відповідно до ст.ст. 93,120,123,124 Земельного кодексу України прийнято рішення №585/3046 «Про передачу ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «ЛВ-Холдинг» для експлуатації та обслуговування будівель і споруд майнового комплексу у складі адміністративних і господарських будівель і споруд на вулиці Рибальській, 24/16 у Печерському районі міста Києва», за яким, зокрема, вирішено:

- затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "ЛВ-Холдинг" для експлуатації та обслуговування будівель і споруд майнового комплексу у складі адміністративних та господарських будівель і споруд на вул. Рибальській, будинок 24/16 у Печерському районі м. Києва;

- передати товариству з обмеженою відповідальністю "ЛВ-Холдинг", за умови виконання пункту 3 цього рішення, у короткострокову оренду на 1 рік земельну ділянку площею 0,59 га для експлуатації та обслуговування будівель і споруд майнового комплексу у складі адміністративних та господарських будівель і споруд на вул. Рибальській, будинок 24/16 у Печерському районі м. Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування, у зв'язку з переходом права власності на майновий комплекс (договір купівлі-продажу від 21.09.2005 № 5154 та акт прийому-передачі від 26.09.2005).

На підставі вказаного рішення між Київською міською радою і ТОВ "ЛВ-Холдинг" укладено договір оренди земельної ділянки від 19.12.2005 (зареєстровано в Департаменті земельних ресурсів 19.12.2005 за № 82-6-00334), за яким Київська міська рада передала, а ТОВ "ЛВ-Холдинг" прийняло в оренду земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:82:036:0013 площею 0,5917.

16.03.2006 Київською міською радою відповідно до ст. 128 Земельного кодексу України прийняте рішення № 327/3418 "Про продаж земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "ЛВ-ХОЛДИНГ" для експлуатації та обслуговування будівель і споруд майнового комплексу у складі адміністративних та господарських будівель і споруд на вул. Рибальська, 24/16 у Печерському районі м. Києва", яким, зокрема, вирішено:

- погодити звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки на вул. Рибальська, 24/16 у Печерському районі м. Києва (звіт додається).

- затвердити вартість земельної ділянки у розмірі 7228118,00 грн. (сім мільйонів двісті двадцять вісім тисяч сто вісімнадцять гривень 00 копійок) на підставі експертної грошової оцінки (висновок експерта про ринкову вартість земельної ділянки від 16.12.2005).

- продати товариству з обмеженою відповідальністю "ЛВ-Холдинг" земельну ділянку площею 0,5917 га за 7228118,00 грн. (сім мільйонів двісті двадцять вісім тисяч сто вісімнадцять гривень 00 копійок) для експлуатації та обслуговування будівель і споруд майнового комплексу у складі адміністративних та господарських будівель і споруд на Рибальська, 24/16 у Печерському районі м. Києва, яка перебуває в оренді у товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВ-Холдинг" згідно з договором оренди земельної ділянки від 19.12.2005 №82-6-00334.

- затвердити умови продажу товариству з обмеженою відповідальністю "ЛВ-Холдинг" земельної ділянки на вул. Рибальська, 24/16 у Печерському районі м. Києва (згідно з додатком).

На підставі вказаного рішення між Київською міською радою як продавцем та ТОВ "ЛВ-Холдинг" як покупцем укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 28.03.2006, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мисан В.І., зареєстрований в реєстрі за № 1113 (далі - договір № 1113), відповідно до якого продавець на підставі рішення від 16.03.2006 № 327/3418 продав, а покупець купив земельну ділянку, місце розташування якої на вул. Рибальська, 24/16 у Печерському районі м. Києва, площею 0,5917 га у межах, які перенесені у натуру (на місцевість) зазначені у технічній документації земельної ділянки (п. 1.1 договору № 1113).

Пунктом 1.2 договору № 1113 визначено, що земельна ділянка, зазначена у п. 1.1, продається для експлуатації та обслуговування будівель і споруд, майнового комплексу у складі адміністративних та господарських будівель і споруд.

Згідно з рішенням від 16.03.2006 № 327/3418 та договору № 1113 у департаменті Київської міської ради зареєстрований державний акт від 31.03.2006 № 02-8-00109 на право власності ТОВ "ЛВ-Холдинг" на земельну ділянку площею 0,5917 га. з цільовим призначенням (використанням) земельної ділянки: для експлуатації та обслуговування майнового комплексу у складі адміністративних та господарських будівель і споруд.

28.09.2006 Київською міською радою відповідно до ст.ст. 93,120,123,124 Земельного кодексу України прийняте рішення № 81/138 "Про передачу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "ЛВ-Холдинг" для експлуатації та обслуговування майнового комплексу у складі адміністративних та господарських будівель і споруд на вул. Рибальська, 24/16 у Печерському районі м. Києва", яким вирішено:

- затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "ЛВ-Холдинг" для експлуатації та обслуговування майнового комплексу у складі адміністративних та господарських будівель і споруд на вул. Рибальська, 24/16 у Печерському районі м. Києва;

- передати товариству з обмеженою відповідальністю "ЛВ-Холдинг", за умови виконання пункту 3 цього рішення, у довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку площею 1,60 га для експлуатації та обслуговування майнового комплексу у складі адміністративних та господарських будівель і споруд на вул. Рибальська, 24/16 у Печерському районі м. Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування, у зв'язку з переходом права власності на майновий комплекс (договір купівлі-продажу від 21.09.2005 №5154 та акт приймання-передачі від 26.09.2005).

На підставі вказаного рішення між Київською міською радою як продавцем та ТОВ "ЛВ-Холдинг" укладено договір оренди земельної ділянки від 11.10.2006 (зареєстрований в департаменті земельних ресурсів від 12.10.2006 за № 82-6-00384), за яким відповідач-1 передав, а відповідач-2 прийняв в оренду земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:82:036:0041 площею 1,5915 га.

31.10.2006 Київською міською радою відповідно до ст. 128 Земельного кодексу України прийнято рішення № 212/269 "Про продаж земельної ділянки ТОВ "ЛВ-Холдинг" для експлуатації та обслуговування майнового комплексу у складі адміністративних та господарських будівель і споруд на вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі м. Києва ", яким, зокрема, вирішено:

- погодити звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки на вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі м . Києва (звіт додається);

- затвердити вартість земельної ділянки у розмірі 23939123,00 грн на підставі експертної грошової оцінки (висновок експерта про ринкову вартість земельної ділянки від 23.10.2006);

- продати ТОВ "ЛВ-Холдинг" земельну ділянку площею 1,5915 га за 23939123,00 грн для експлуатації та обслуговування майнового комплексу у складі адміністративних та господарських будівель і споруд на вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі м. Києва, яка перебуває в оренді у ТОВ "ЛВ-Холдинг" згідно з договором оренди земельної ділянки від 12.10.2006 №82-6-00384;

- затвердити умови продажу ТОВ "ЛВ-Холдинг" земельної ділянки на вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі м. Києва (згідно з додатком).

08.11.2006 між Київською міською радою як продавцем і ТОВ "ЛВ-Холдинг" як покупцем укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Т.М., зареєстрований в реєстрі за № 4497 (далі - договір № 4497), відповідно до умов якого продавець на підставі рішення Ради від 31.10.2006 № 212/269 передав, а покупець купив земельну ділянку для експлуатації та обслуговування майнового комплексу у складі адміністративних та господарських будівель і споруд, місце розташування якої на вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:82:036:0041, площею 1,5915 га, у межах, які перенесені на місцевість і зазначені у технічній документації земельної ділянки (пункти 1.1, 1.2).

Згідно з рішенням Київської міської ради від 31.10.2006 № 212/269 та договору №4497 у Департаменті земельних ресурсів зареєстрований державний акт від 17.11.2006 № 02-8-00118 на право власності ТОВ "ЛВ-Холдинг" на земельну ділянку площею 1,5915 га з цільовим призначенням (використанням): для експлуатації та обслуговування майнового комплексу у складі адміністративних та господарських будівель і споруд.

21.12.2006 Київською міською радою прийняте рішення № 384/441 "Про зміну цільового призначення земельної ділянки ТОВ "ЛВ-Холдинг" для будівництва, експлуатації та обслуговування офісно-житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі м. Києва", яким, зокрема, вирішено:

- затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "ЛВ-Холдинг" для будівництва, експлуатації та обслуговування офісно-житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на вул. Рибальській, 24 /16 у Печерському районі м. Києва;

- змінити цільове призначення земельної ділянки площею 2,1832 га на вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі м. Києва, право власності на яку посвідчено державними актами на право власності на земельну ділянку від 31.03.2006 №02-8-00109, від 17.11.2006 №02-8-00118, та дозволити її використання для будівництва, експлуатації та обслуговування офісно-житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом.

На підставі рішення № 384/441 у Департаменті земельних ресурсів зареєстрований державний акт від 22.01.2007 № 02-8-00123 на право власності ТОВ "ЛВ-Холдинг" на земельну ділянку площею 2,1832 га з цільовим призначенням (використанням) земельної ділянки: будівництво, експлуатація та обслуговування офісно-житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом.

В подальшому, ТОВ "ЛВ-Холдинг" реалізовано земельну ділянку площею 2,1832 га Товариству з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА ТОРГІВЕЛЬНА ЛІНІЯ", яке, в свою чергу, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.07.2010 відчужило вказану земельну ділянку ТОВ "Вігоріс" (надалі - відповідач 4).

30.03.2011 начальником Головного квартирно-експлуатаційного управління подано на затвердження Міністру оборони України Акт списання будівлі (споруди) № 11/4 (сховище для техніки) військового містечка № 11 по вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі м. Києві (надалі - Акт списання №1). Акт списання майна підписаний Начальником Київського квартирно-експлуатаційного управління 28.09.2010, затверджений Міністром оборони України 14.04.2011.

В Акті списання зазначено, що відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 26.12.2006 № 1829 «Про будівництво житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі» ТОВ «ЛВ-Холдинг» здійснило знесення нежитлової будівлі № 11/4, що знаходилося на балансовому обліку Київського Квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України та була повністю компенсована на рахунки Міністерства оборони України згідно оціночної вартості.

30.03.2011 Начальником Головного квартирно-експлуатаційного управління подано на затвердження Міністру оборони України Акт списання будівлі (споруди) № 11/7 (склад) військового містечка № 11 по вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі м. Києві (далі - Акт списання №2). Акт списання майна підписаний Начальником Київського квартирно-експлуатаційного управління 28.09.2010 та затверджений Міністром оборони України 14.04.2011.

В Акті списання № 2 зазначено, що відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 26.12.2006 № 1829 «Про будівництво житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі» ТОВ «ЛВ-Холдинг» здійснило знесення нежитлової будівлі № 11/7, що знаходилося на балансовому обліку Київського КЕУ МО України та була повністю компенсована на рахунки Міністерства оборони України згідно оціночної вартості.

У вказаних актах також зафіксовано відсутність фундаменту, стін, покриття та покрівель списаного нерухомого майна.

29.04.2011 між ТОВ "Вігоріс" як продавцем і ТОВ "ЖК "Імперіал" (надалі - відповідач 3) як покупцем укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маковецькою О.А., зареєстрований в реєстрі за № 1103 (далі - договір № 1103), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити відповідно до умов цього договору нерухоме майно, а саме: земельну ділянку площею 2,1832 га, кадастровий номер 8:000000000:82:036:0091, що розташована на вулиці Рибальській, 24/16 у Печерському районі м. Києва, цільове призначення: будівництво, експлуатація та обслуговування офісно-житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом (пункт 1.1).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачі зазначали, що Міністерство оборони України є користувачем земельної ділянки загальною площею 3,3086 га, яка знаходиться в межах військового містечка №11 по вул. Рибальській, 22, 24 у Печерському районі м. Києва, відноситься за формою власності до земель державної власності, за цільовим призначенням - до земель оборони, перебуває на обліку в Управління, власником цієї землі є держава в особі Кабінету Міністрів України.

Також, позивачі зазначили, що вказана земельна ділянка була виділена Міністерству оборони України на підставі рішення звуженого засідання Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 15.01.1951 № 5 "Про відновлення відводу та встановлення меж земельних ділянок у Печерському та Ленінському районах м. Києва" (надалі - Рішення №5), яким постановлено:

- відновити відвід із встановленням меж земельних ділянок, об'єктів адміністративного, жилого та господарського призначення квартирно-експлуатаційного управління Київського військового округу у Печерському та Ленінському районах м. Києва, в межах, відповідно проекту управління у справах архітектури м. Києва від 06.11.1950, у відповідності з генеральним планом реконструкції м. Києва та на умовах, доданих до дійсного рішення, зокрема, об'єкту за адресою: м. Київ, вул. Рибальська, № 24 ; найменування об'єкту - склади; площа - 2,1; характеристика об'єкту - двоповерхова цегляна споруда; військове містечко № 11;

- враховуючи те, що за генеральним планом реконструкції м. Києва наведені території підлягають капітальній забудові жилими, громадськими та культурно-освітніми спорудами, передати Квартирно-експлуатаційному управлінню Київського військового округу такі ділянки у тимчасове користування; подальшу забудову та освоєння їх у відповідності із призначенням здійснювати капітальними багатоповерховими будинками за отриманими умовами забудови від управління у справах архітектури м. Києва.

Позивачі стверджують, що станом на 2004 рік (час укладення договору № 9315 від 09.12.2004) виникнення права власності на об'єкти нерухомості не тягло безумовного переходу права власності чи права користування на земельну ділянку під об'єктом нерухомості, а потребувало окремого договірного регулювання шляхом укладення цивільно-правових угод між власником земельної ділянки і власником споруди у встановленому порядку, а не внаслідок самого лише факту набуття права власності на нерухомість.

Також позивач 1 вказував, що на підставі спірних рішень Київської міської ради відповідачу-2 передано земельну ділянку площею 2,1832, що значно перевищує площу набутого об'єкта нерухомого майна та земельної ділянки, зайнятої ним.

Відповідно до витягів з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна станом на час звернення до суду на земельній ділянці військового містечка № 11 продовжують перебувати 3 військові будівлі та споруди державної власності, стосовно яких Міністерство оборони України продовжував бути суб'єктом, що здійснює управління майном, а Київське квартирно-експлуатаційне управління - балансоутримувач державного майна, а саме: - інв. № 2 - склад загальною площею 1888,9 кв.м; - інв. № 30 - КПП загальною площею 25 кв.м; - інв. № 34 - прибудова до КПП загальна площа 16,6 кв.м.

Зазначені обставини справи, за твердженнями позивачів, свідчать про факт незаконної передачі в оренду, а в подальшому і продаж відповідачу 2 земельної ділянки за рахунок земель Міністерства оборони України, яка була відведена оборонному відомству на підставі рішення звуженого засідання Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 15.01.1951 № 5 "Про відновлення відводу та встановлення меж земельних ділянок у Печерському та Ленінському районах м. Києва" і на якій розміщено нерухоме майно державної форми власності.

Враховуючи викладене позивачі звернулися до суду із позовними вимогами:

- визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради ІІІ сесії V скликання від 28.09.2006 № 81/138 "Про передачу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "ЛВ-ХОЛДИНГ" для експлуатації та обслуговування майнового комплексу у складі адміністративних та господарських будівель і споруд на вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі м. Києва";

- визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради ХІ сесії ІV скликання від 08.12.2005 № 585/3046 "Про передачу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "ЛВ-ХОЛДИНГ" для експлуатації та обслуговування будівель і споруд майнового комплексу у складі адміністративних та господарських будівель і споруд на вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі м. Києва";

- визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради ІІІ сесії V скликання від 31.10.2006 № 212/269 "Про продаж земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "ЛВ-ХОЛДИНГ" для експлуатації та обслуговування майнового комплексу у складі адміністративних та господарських будівель і споруд на вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі м. Києва";

-визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 08.11.2006, укладений між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "ЛВ-ХОЛДИНГ", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Демяненко Т.М., зареєстрований в реєстрі за № 4497;

- визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради ХІІ сесії ІV скликання від 16.03.2006 № 327/3418 "Про продаж земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "ЛВ-ХОЛДИНГ" для експлуатації та обслуговування будівель і споруд майнового комплексу у складі адміністративних та господарських будівель і споруд на вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі м. Києва ";

-визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 28.03.2006, укладений між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "ЛВ-ХОЛДИНГ", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мисан В.І., зареєстрований в реєстрі за № 1113;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 29.04.2011, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "ВІГОРІС" та товариством з обмеженою відповідальністю "ЖК "ІМПЕРІАЛ", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 1103.

Верховний Суд постановою від 21.09.2021 касаційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління задовольнив частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 у справі № 910/10986/18 скасував, справу передав на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд зазначив, що під час нового розгляду справи господарські суди обох інстанцій проігнорували вказівки, викладені Верховним Судом у постанові від 10.10.2019, знову вдалися до оцінки доказів наявності порушеного права позивачів, дійшли безпідставного висновку щодо неналежності форми та порядку закріплення цієї ділянки за позивачами за часів Радянського Союзу, жодним чином не дослідили питання щодо наявності у Ради повноважень для розпорядження землями оборони на момент прийняття спірних рішень, а також щодо наявності підстав для застосування наслідків спливу позовної давності до заявлених у цій справі позовних вимог.

При цьому колегія суддів зауважила на безпідставному врахуванні судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі №910/23064/16, адже, по-перше, відповідна позиція про недоведеність Міністерством оборони України наявності прав на земельну ділянку у вказаній справі ґрунтувалась на преюдиційних обставинах, встановлених у іншій справі судовим рішенням, яке набрало законної сили, тобто, у правовідносинах, які не є подібними до спірних, по-друге, така постанова ухвалена раніше, ніж постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №910/18560/16, на необхідність врахування висновків якої посилався Верховний Суд, направляючи цю справу на новий розгляд.

Водночас, у постанові від 10.10.2019 Верховний Суд направляючи справу на новий розгляд вказав, що підстави та порядок переходу права на земельну ділянку при переході права власності на розташовані на ній житловий будинок, будівлю або споруду визначаються статтею 377 ЦК України та статтею 120 ЗК України, а також звернув увагу на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16. Верховний Суд зазначив, що з огляду на наведені вище приписи законодавства про підстави та порядок переходу права користування земельною ділянкою та висновки Великої Палати Верховного Суду про їх застосування у спірних правовідносинах (подібних до правовідносин, у яких виник спір у цій справі № 910/10986/18) висновки суду апеляційної інстанції про недоведеність порушених прав позивачів у спірних правовідносинах (апеляційний суд зазначив, що прокурор та позивачі не довели права позивачів на користування спірною земельною ділянкою на час прийняття рішення та укладення спірного договору оренди, адже на цей час земельна ділянка вже не перебувала в управлінні МО України та не використовувалася під розміщення військового містечка. У зв'язку з продажем нежитлових будівель військового містечка за договором купівлі-продажу військового майна у землекористувачів (МО України та ККЕУ) право користування частиною земельної ділянки, на якій розташоване реалізоване майно, припинилося на підставі статті 377 ЦК України та частини другої статті 120 ЗК України. Разом з тим МО України не вчинило дій щодо юридичного оформлення земельних правовідносин відповідно до вимог земельного законодавства) є помилковими. Суди попередніх інстанцій вказані висновки Великої Палати Верховного Суду не врахували, а також не надали належної правової оцінки доводам позивачів про належність земельних ділянок під об'єктами військового майна до земель оборони в силу вимог законодавства (надання їх для розміщення і постійної діяльності військової частини).

Частиною 5 статті 310 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи вказівки Верховного Суду у постанові від 21.09.2021, суд дійшов висновку про наступне.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Отже, за доводами позивачів, уклавши спірні правочини, Київська міська рада незаконно розпорядилася землями державної власності, які належать до земель оборони, за відсутності будь-яких рішень Міністерства оборони України про надання згоди на припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Статтями 13, 41 Конституції України передбачено, що від імені Українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Згідно із частиною першою статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Частиною другою статті 84 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) визначено, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації відповідно до закону.

Особливості правового режиму земель оборони визначені статтею 77 ЗК України, за частинами першою та другою якої (станом на час прийняття оскаржуваних рішень) землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України; землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про використання земель оборони" землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, визнаються землями оборони. Військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог ЗК України (стаття 2 наведеного Закону).

За статтею 14 Закону України "Про Збройні Сили України" землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних Сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління. Вирішення питань щодо порядку надання Збройним Силам України в управління об'єктів державної власності, в тому числі і земельних ділянок, за статтею 9 вказаного Закону відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України.

Разом з тим, статтею 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" (в редакції, чинній на час прийняття спірних рішень) відчуження військового майна здійснюється МО України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеного частиною другою цієї статті; рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням МО України.

До повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин стаття 13 ЗК України відносить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом. Кабінет Міністрів України може розпоряджатися землями лише у випадках та в порядку, прямо передбачених законом: 1) у разі вилучення та надання у власність чи користування земельних ділянок державної власності (частина сьома статті 122, статті 149, 150 ЗК України); 2) у разі продажу земельних ділянок державної власності іноземним державам та юридичним особам (стаття 129 ЗК України).

Законами України "Про оборону України" (стаття 9) та "Про Збройні Сили України" (стаття 9) передбачено, що Кабінет Міністрів України встановлює порядок надання Збройним Силам України, іншим військовим формуванням у користування державного майна, в тому числі земельних ділянок, інших природних, енергетичних ресурсів тощо. Перелік повноважень Кабінету Міністрів України у галузі земельних відносин, закріплений статтею 13 ЗК України, не є вичерпним. До них належать повноваження із нормативно-правового регулювання земельних відносин у випадках, визначених законом; прийняття визначених законом індивідуально-правових актів у сфері земельних відносин; загальна виконавчо-розпорядча діяльність Кабінету Міністрів України як вищого органу в системі органів виконавчої влади (в тому числі й розпорядження землями державної власності).

Міністерство оборони України забезпечує використання земельних ділянок державної власності, виділених для потреб Збройних Сил України. Закон України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" (стаття 2) передбачає, що МО України, будучи центральним органом управління Збройних Сил України, здійснює управління військовим майном. Цим законом також встановлено, що відчуження військового майна здійснюється МО України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства і організації.

Відповідно до цих приписів, наведених у Законі України "Про оборону України" та Законі України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", Міністерство оборони України є уповноваженим державою органом управління військовим майном.

Отже, спеціальні положення Земельного кодексу України та законодавства, яке регулює правовий режим військового майна у Збройних Силах України, на час укладення договору купівлі-продажу військового майна (09.12.2004) передбачали належність земельних ділянок до земель оборони фактично за їх суб'єктною ознакою - надання їх для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, що не узгоджується з наведеним у статті 19 Земельного кодексу України поділом земель України на категорії за основним цільовим призначенням.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/18560/16 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15.

Військове майно - державне майно, закріплене на праві оперативного управління за військовими частинами, до якого належать будинки, споруди (цілісні майнові комплекси, об'єкти соціальної інфраструктури, нежитлові приміщення, об'єкти незавершеного будівництва та інше нерухоме майно), передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо (абз. 2 п. 2 Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1282 від 29.07.2002 (в редакції на час укладення договору купівлі-продажу військового майна).

Судом встановлено, що 09.12.2004 між Державним підприємством Міністерства оборони України "Київський госпрозрахунковий центральний експериментальний виробничий комбінат" (продавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровський контракт" (покупець) укладено договір купівлі-продажу майнового комплексу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О.С. за № 9315 відповідно до якого продавець продав, а покупець купив майновий комплекс, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Рибальська, будинок 24/16, загальною площею 4403,20 кв м. Загальна площа відчужуваного нерухомого майна становить 4403,20 кв м. До складу нерухомого майна входять наступні об'єкти нерухомого майна, що переходять у власність покупця: 1. Будівля 2-о поверхова (Літера А), загальною площею 3764,40 кв м; 2. Караульна споруда (Літера Б), загальною площею 31,20 кв м; 3. Споруда для відходів (Літера Г), загальною площею 206,20 кв м; 4. Споруда для автомобілів (Літера В), загальною площею 111,00 кв м; 5. Склад КЕС (Літера Ж), загальною площею 181,00 кв м; 6. Гараж - 4 бокси (Літера Е), загальною площею 87,00 кв м; 7. Споруда для сміття (Літера Д), загальною площею 22,40 кв м. (п. 1 та п. 2 договору № 9315).

Водночас, умовами договору було визначено, що нерухоме майно належить державі та перебуває на балансі продавця на підставі Свідоцтва про право власності на майновий комплекс серії МК № 010006968, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва Київської міської державної адміністрації 11.03.2004 на підставі Наказу "Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна" від 22.12.2003 № 1468-В, зареєстрованого Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" 06.10.2004 в реєстровій книзі № 21з-280 за реєстровим № 1067-з

В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 18.08.2005, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу і зареєстрованого в реєстрі за № 2134, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровський контракт» реалізувало вказані будівлі і споруди загальною площею 4403,20 кв. м. ОСОБА_1 .

Відповідно до договору купівлі-продажу від 21.09.2005, ОСОБА_1 відчужив вказані будівлі і споруди загальною площею 4403,20 кв.м. Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛВ-ХОЛДИНГ».

За таких обставин, ТОВ «ЛВ-ХОЛДИНГ» набуло право власності на майновий комплекс, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Рибальська, будинок 24/16, загальною площею 4403,20 кв.м.

Отже, як підтверджується матеріалами справи та не заперечувалось сторонами, станом на час укладення договору купівлі-продажу майнового комплексу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О.С. за № 9315 від 09.12.2004 нерухоме військове майно в межах військового містечка № 11 по вул. Рибальська, 24/16 у Печерському районі м. Києва належало державі, уповноваженим органом управління якої є Міністерство оборони України, зокрема 7 будівель і споруд, що перебували на балансі Державного підприємства Міністерства оборони України "Київський госпрозрахунковий центральний експериментальний виробничий комбінат" та в подальшому було відчужене відповідачу 2 - ТОВ «ЛВ-ХОЛДИНГ».

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 18.12.1990 № 563-ХІІ «Про земельну реформу» та на виконання спільного наказу Голови Державного комітету України по земельних ресурсах та Міністра оборони України № 34/203 від 03.12.1992 проведено інвентаризацію земель Міністерства оборони України у Печерському районі м. Києва.

Як вбачається зі змісту Технічного звіту по інвентаризації земель Міністра оборони України в Печерському районі м. Києва, проведеної Київським міським управлінням земельних ресурсів на підставі спільного наказу голови Державного комітету України по земельних ресурсах та Міністра оборони України від 03.12.1992 № 34/902 «Про інвентаризацію земель, що знаходяться в користуванні Міністерства оборони України», результати якої затверджені розпорядженням голови Київської міської державної адміністрації від 30.12.1995 № 406, - в межах військового містечка № 11 по вул. Рибальська, 22, 24 у Печерському районі м. Києва у користуванні Міністерства оборони України перебувала земельна ділянка площею 3,3086 га. В межах військового містечка № 11 по вул. Рибальська, 22, 24 у Печерському районі м. Києва на площі 3,3086 га. розташовано:

- військова база № 716 (11-1) по Рибальська, 22, на площі 2,7516 га. Земельна ділянка надана на підставі рішення виконкому Київміськради від 15.01.1951 № 5, не використовується для потреб оборони і пропонується для передачі в народне господарство;

- комбінат по ремонту речового майна (11-2) по Рибальська, 24, на площі 0,5570 га. Земельна ділянка надана на підставі рішення виконкому Київської міської ради від 15.01.1951 № 5 і використовується за цільовим призначенням.

Отже, спірні земельні ділянки перебували в управлінні Міністерства оборони України на законних підставах, що підтверджується матеріалами справи, а тому за висновками суду, враховуючи розміщення військового містечка № НОМЕР_1 по вул. Рибальська, 22, 24 у Печерському районі м. Києва, спірні земельні ділянки належали до земель оборони.

Суд відхиляє доводи як і відповідачів щодо відсутності доказів віднесення земельної ділянки по вул. Рибальська, 24/16 у Печерському районі м. Києва до земель оборони, так і позивачів щодо перебування земельних ділянок у позивача на праві постійного користування саме на підставі рішення звуженого засідання виконаного комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 15.01.1951 №5, оскільки правовий режим земель оборони передбачає належність земельних ділянок до земель оборони фактично за їх суб'єктною ознакою та наявність чи відсутність документів на користування земельною ділянкою не змінює її правового статусу, оскільки його визначено законом.

Аналогічну правову позицію щодо правового режиму використання земель оборони Верховний Суд неодноразово висловлював, зокрема, у постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №5017/2972/2012 та від 24.04.2019 у справі № 5017/3706/2012.

Водночас підстави та порядок переходу права на земельну ділянку при переході права власності на розташовані на ній житловий будинок, будівлю або споруду визначаються статтею 377 ЦК України та статтею 120 ЗК України.

За частиною першою статті 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування (частина друга статті 377 ЦК України).

За частиною першою статті 120 ЗК України (у редакції, чинній на час укладення договору купівлі-продажу військового майна від 09.12.2004) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Суд звертає увагу, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/18560/16 вирішено виключну правову проблему щодо застосування і трактування норм права у правовідносинах стосовно переходу права на земельну ділянку у зв'язку з набуттям іншими особами права власності на частину будівель майна в контексті положень статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України.

Застосування наведених вище норм у подібних правовідносинах як у даній справі №910/10986/18, а саме щодо автоматичного переходу права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди та застосування ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України були предметом дослідження у справі №910/18560/16 за позовом заступника Генерального прокурора України - Головного військового прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Київського квартирно-експлуатаційного управління до Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехнології», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів Військова частина НОМЕР_2 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, визнання відсутнім права користування земельною ділянкою, на що і звернув увагу Верховний Суд у постановах від 10.10.2019 та від 21.09.2021 у справі № 910/10986/18, направляючи справу на новий розгляд.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.12.2018 у справі №910/18560/16 викладено наступний правовий висновок.

Земельні відносини, які формуються з приводу переходу земельних прав при набутті майнових прав на об'єкти нерухомості, розташовані на конкретній земельній ділянці, регламентуються нормами ЗК України, які є спеціальними відносно до цивільно-правових норм, які є загальними.

Правові норми, які визначали долю земельної ділянки, наданої у власність чи користування, в разі відчуження розташованих на ній будівель чи споруд неодноразово змінювалися. Так, при відчуженні об'єктів нерухомого майна під час дії статті 30 ЗК України в редакції 1992 року закон передбачав автоматичний перехід права власності на земельну ділянку до набувача з необхідністю подальшого оформлення набувачем цього права. За приписами статті 120 ЗК України в редакції від 25 жовтня 2001 року (в період з 1 січня 2002 року до 20 червня 2007 року) при відчуженні об'єкта нерухомого майна, розташованого на відповідній ділянці, до набувача могло переходити право на цю земельну ділянку. Водночас автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди передбачала стаття 377 ЦК України.

Стаття 120 ЗК України (в редакції Закону України № 997-V від 27 квітня 2007 року) знову закріпила автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди. Поточна редакція статті 120 ЗК України (зі змінами, внесеними Законом України № 1702-VI від 5 листопада 2009 року) також передбачає автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі або споруди, і ці норми мають імперативний характер.

Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об'єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Однак передбачений законодавцем принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди не знаходить належного втілення у нормах, які регулюють перехід прав на земельну ділянку при переході права власності на споруду, яка на ній розташована, коли такий об'єкт нерухомого майна знаходиться на земельній ділянці, що перебуває на праві постійного користування, зокрема, щодо об'єктів нерухомості, які мають режим військового майна.

Адже стаття 92 ЗК України обмежує коло осіб, які можуть бути постійними користувачами земельних ділянок, а статті 140, 141 та 142 ЗК України (в редакції на час укладення договору купівлі-продажу військового майна) не містили відповідних підстав та механізму переходу прав на земельну ділянку поза волевиявленням попереднього власника чи користувача земельної ділянки.

Враховуючи, що перехід права на будівлю і споруду є однією із законних підстав виникнення прав на землю в набувача об'єкта нерухомості, то можливість реалізації ним таких прав не може залежати від того, чи додержав попередній землекористувач процедур й порядку припинення землекористування, подавши заяву про відмову від права постійного користування, позаяк юридичними підставами для такого переходу виступають закон, договір, рішення суду, інші обставини, що мають юридичне значення.

Спеціальні положення Земельного кодексу України та законодавства, яке регулює правовий режим військового майна у Збройних Силах України, на час укладення договору купівлі-продажу військового майна передбачали належність земельних ділянок до земель оборони фактично за їх суб'єктною ознакою.

Тому перехід права на земельну ділянку, що має правовий режим земель оборони, до приватного власника придбаного об'єкта нерухомості, розташованого на ній, об'єктивно зумовлює зміну її цільового призначення, зокрема, на землі забудови (житлової або громадської) або землі промисловості, адже змінюється суб'єкт її використання, земельна ділянка в такому випадку використовується для експлуатації придбаного у власність об'єкта нерухомості, розташованого на цій земельній ділянці, а не є наданою для розміщення і діяльності військової частини.

Наведені вище земельно-правові та цивільно-правові норми встановлюють, що перехід майнових прав до іншої особи тягне за собою перехід до неї і земельних прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований об'єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Розмір цієї частини земельної ділянки має визначатися на основі державних будівельних норм та санітарних норм і правил.

Таким чином, особа, яка набула право власності на об'єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім'я документів на користування земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача - власника об'єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об'єкта нерухомості розташованого на ній.

Набуття юридичними особами приватного права чи фізичними особами у визначеному законодавством порядку права приватної власності на будівлі, які належали до військового майна, створює правові підстави для переходу права на земельну ділянку до власника об'єкта нерухомості, розташованого на ній, у розмірі відповідно до положень статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України саме в силу правочину з придбання військового майна та автоматичного переходу права користування земельною ділянкою відповідно до принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди. Цим зумовлюється право власника такого об'єкта нерухомості вимагати оформлення у встановленому порядку свого права користування відповідною земельною ділянкою незалежно від отримання відмови уповноваженої особи від вказаних земель.

Дослідивши зазначену вище правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.12.2018 щодо застосування норм права, яка є подібною до правовідносин у справі №910/10986/18, суд вважає за доцільне врахувати висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16.

Отже, враховуючі правові висновки, викладені у постанові від 04.12.2018 у справі №910/18560/16 разом з переходом 09.12.2004 від Державного підприємства Міністерства оборони України "Київський госпрозрахунковий центральний експериментальний виробничий комбінат" (за дозволом Міністерства оборони України від 24.09.2004 №227/4319) до ТОВ "Дніпровський контракт" права власності на майновий комплекс, що знаходився за адресою: місто Київ, вулиця Рибальська, будинок 24/16, загальною площею 4403,20 кв.м., до ТОВ "Дніпровський контракт", а в подальшому до ТОВ "ЛВ-ХОЛДИНГ", в силу ст. 377 ЦК України автоматично перейшло і право на земельні ділянки, які розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Рибальська, будинок 24/16, що розташовані під об'єктами нерухомого майна та для їх обслуговування.

Право Міністерства оборони України на спірні земельні ділянки, які мали правовий режим земель оборони у зв'язку з розташуванням на них військового містечка, припинилось 09.12.2004, у зв'язку зі зміною власника об'єкта нерухомого майна, а тому змінився суб'єктний склад власників майна, а відповідно і спірних земельних ділянок.

Перехід відбувся до прийняття Київською міською радою оскаржуваних рішень та укладення спірних договорів.

Враховуючи встановлені у справі обставини щодо відчуження ТОВ "Дніпровський контракт" за дозволом Міністерства оборони України військового майна - майнового комплексу, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Рибальська, будинок 24/16, загальною площею 4403,20 кв м. на підставі договору купівлі-продажу від 09.12.2004, яке належало на праві власності державі, в приватну власність, а в подальшому було відчужено ТОВ "ЛВ-ХОЛДИНГ", суд дійшов висновку щодо переходу до ТОВ "Дніпровський контракт" та надалі до ТОВ "ЛВ-ХОЛДИНГ" як покупця об'єктів нерухомого майна, право на спірні земельні ділянки, на яких розміщене придбане нерухоме майно для обслуговування цього майна. Зазначене відповідає вищенаведеним нормам законодавства та судовій практиці Верховного Суду при розгляді судових спорів, що стосуються принципу нерозривної єдності юридичної долі земельної ділянки та об'єктів нерухомості, які на ній розташовані.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 року № 1919 затверджено Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, відповідно до якого: до військового майна, яке може бути предметом відчуження, належать цілісні майнові комплекси, у тому числі військових містечок, будинки, споруди та інше нерухоме майно, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо; відчуження військового майна - вилучення військового майна із Збройних Сил у результаті його реалізації через уповноважені підприємства (організації).

Рішення про відчуження військового майна приймає Кабінет Міністрів України із затвердженням за пропозицією Міноборони переліку нерухомого військового майна Збройних Сил (п. 6 Положення). Міноборони щороку узагальнює відомості про відчужене військове майно і до 1 квітня року, що настає за звітним періодом, надсилає їх Кабінетові Міністрів України, Мінекономіки та уповноваженим підприємствам (організаціям) (п. 22 Положення).

Відповідно до пунктів 15, 16, 19, 44, 45, 46, 48, 50 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22 грудня 1997 року № 483, за відсутністю потреби або по закінченню терміну користування землі, надані для потреб Збройних Сил України, підлягають передачі місцевим органам влади. Передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою МОУ або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України. Своєчасне виявлення земель, що не використовуються, та надання відомостей про них покладається на заступників Міністра оборони України - командувачів видів Збройних Сил України, командуючих військами військових округів, Північного оперативно-територіального командування, начальників управлінь центрального апарату МОУ, а також командирів військових частин - землекористувачів. Перелік земель, які пропонуються до передачі місцевим органам влади, Головне управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України погоджує з заступниками Міністра оборони України - командувачами видів Збройних Сил України, начальниками управлінь центрального апарату МОУ, командувачами військами військових округів, Північного оперативно-територіального командування, на території яких знаходиться земельна ділянка, і подає на затвердження Міністру оборони України. Оформлення передачі земель місцевим органам влади здійснюють землекористувачі спільно з квартирно-експлуатаційною частиною, відділенням морської інженерної служби Військово-Морських Сил України, на обліку яких знаходяться земельні ділянки, в порядку, встановленому ЗК України.

У силу положень земельного законодавства саме Міністерству оборони України та Київському квартирно-експлуатаційному управлінню належало вчинити необхідні дії щодо юридичного оформлення земельних правовідносин згідно із вимогами законодавства щодо наслідків переходу права власності на реалізовані будівлі та привести дані щодо земель, наданих у користування для розміщення і постійної діяльності військової частини, у відповідність з наявними документально підтвердженими відомостями про те, які землі, що обліковувались за військовим містечком, для потреб оборони не використовуються в силу правочину, який відбувся.

Однак таких дій позивачі не вчинили і законодавство не містить вказівки на можливість змусити позивачів до дій з такого оформлення поза їх волевиявленням.

Аналогічні правові висновки зазначені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16.

Водночас, стаття 92 Земельного кодексу України (в редакції чинній станом на прийняття спірних рішень) обмежує коло осіб, які можуть бути постійними користувачами земельних ділянок, а отже ТОВ "ЛВ-ХОЛДИНГ" не відноситься до кола осіб, які згідно ст. 92 Земельного кодексу України, можуть набувати права постійного користування земельною ділянкою.

Як зазначено судом вище, особа, що придбала нерухомість на земельній ділянці, може вимагати оформлення на своє ім'я документів на користування земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача - власника об'єкта нерухомості.

Тому, відповідач 2 ТОВ «ЛВ-Холдинг» після набуття права власності на об'єкт нерухомого майна набув право на оформлення відповідного права користування земельною ділянкою, на якій розташований цей об'єкт.

ТОВ «ЛВ-Холдинг» звернулось до Київської міської ради з проханням про надання земельної ділянки для обслуговування майнового комплексу по вул. Рибальській, 24 у Печерському районі м. Києва.

Суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності (п.п. б ст. 80 ЗК України).

За змістом ч.1 та ч. 2 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Згідно ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам міст належить право комунальної власності на землю.

Як вбачається зі змісту рішення Київської міської ради від 08.12.2005 №585/3046 «Про передачу ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «ЛВ-Холдинг» для експлуатації та обслуговування будівель і споруд майнового комплексу у складі адміністративних і господарських будівель і споруд на вулиці Рибальській, 24/16 у Печерському районі міста Києва» та від 28.09.2006 № 81/138 "Про передачу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "ЛВ-Холдинг" для експлуатації та обслуговування майнового комплексу у складі адміністративних та господарських будівель і споруд на вул. Рибальська, 24/16 у Печерському районі м. Києва", вказані рішення прийняті відповідно до ст.ст. 93, 120, 123, 124 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Київська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції станом на прийняття спірних рішень) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам (ч. 2 ст. 93 ЗК України в редакцій чинні на час прийнятті спірних рішень).

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції станом на прийняття спірних рішень) надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Судом встановлено, що договір купівлі - продажу від 09.12.2004 не містив жодних умов, які б передбачали перехід прав на земельні ділянки, на яких був розміщений майновий комплекс та для його обслуговування.

Враховуючи, що суб'єкт власності майнового комплексу, що знаходився за адресою: місто Київ, вулиця Рибальська, будинок 24/16 був змінений та майно, розташоване на спірних земельних ділянках, перейшло в приватну власність, а тому на момент прийняття Київською міською радою спірних рішень, розпорядником земельних ділянок була Київська міська рада.

Отже, ТОВ «ЛВ-Холдинг» на час набуття у власність майнового комплексу скористався у встановленому законом порядку можливістю набути права на земельні ділянки, а тому в подальшому Київською міською радою правомірно прийняті рішення, які оскаржуються позивачами.

Також, судом враховано, що у матеріалах справи містяться копії Акту списання будівлі (споруди) № 11/4 (сховище для техніки) військового містечка № 11 по вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі м. Києві, підписаний Начальником Київського квартирно-експлуатаційного управління 28.09.2010, затверджений Міністром оборони України 14.04.2011, а також Акту списання будівлі (споруди) № 11/7 (склад) військового містечка № 11 по вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі м. Києві, підписаний Начальником Київського квартирно-експлуатаційного управління 28.09.2010 та затверджений Міністром оборони України 14.04.2011.

В зазначених актах міститься інформація, що ТОВ «ЛВ-Холдинг» здійснило знесення нежитлових будівель № 11/4, № 11/7, що знаходилися на балансовому обліку Київського Квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України та були повністю компенсовані на рахунки Міністерства оборони України згідно оціночної вартості. Також, зафіксовано відсутність фундаменту, стін, покриття та покрівель списаного нерухомого майна. Отже, станом на 30.03.2011 будь-яке військове майно за актами на вказаних земельних ділянках відсутнє.

Щодо перевищення площі спірної земельної ділянки площі нерухомого майно, судом встановлено наступне.

З 21.09.2005 ТОВ «ЛВ-Холдинг» був власником майнового комплексу, який розташований за адресою: місто Київ, вулиця Рибальська, будинок 24/16, загальною площею 4403,20 кв.м.

Дане нерухоме майно складалося з: 1. Будівля 2-х поверхова (Літера А), загальною площею 3764,40 кв м; 2. Караульна споруда (Літера Б), загальною площею 31,20 кв м; 3. Споруда для відходів (Літера Г), загальною площею 206,20 кв м; 4. Споруда для автомобілів (Літера В), загальною площею 111,00 кв м; 5. Склад КЕС (Літера Ж), загальною площею 181,00 кв м; 6. Гараж - 4 бокси (Літера Е), загальною площею 87,00 кв м; 7. Споруда для сміття (Літера Д), загальною площею 22,40 кв м.

Так, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «ЛВ-Холдинг» для експлуатації та обслуговування майнового комплексу на вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі м. Києві виготовлено на підставі звіту щодо меж землекористування та матеріалів будівництва житлового будинку з підземним паркінгом, а також на підставі дозволу Київради від 24.07.2006 №Д-1599 щодо відведення додаткової площі для експлуатації обслуговування будівель та споруд майнового комплексу у складі адміністративних та господарських споруд на вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі м. Києві.

Рішення Київської міської ради про надання земельної ділянки було прийняте на підставі даних щодо площі земельної ділянки, вказаної у проекті землеустрою, та затверджені проекти землеустрою щодо відведення ТОВ «ЛВ-Холдинг» земельних ділянок загальною площею 2,1832 га не суперечив нормам законодавства.

Водночас, факт перевищення площі переданих земельних ділянок над займаним нерухомим майном та площею для його обслуговування не може бути самостійною підставою для визнання рішення про передачу земельної ділянки неправомірним.

Отже, оскільки саме позивачами оскаржується законність передачі земельних ділянок, а тому на позивачів покладається обов'язок доведення розміру, який є дійсно необхідним для обслуговування та експлуатації майнового комплексу.

Суд не приймає твердження позивачів щодо перевищення площі переданої земельної ділянки у 5 разів площі нерухомого майна, оскільки позивачами не визначено площу земельної ділянки, яка підлягала передачі ТОВ «ЛВ-Холдинг», а також не надано жодного доказу щодо встановлення факту перевищення в 5 разів площі спірної земельної ділянки від площі нерухомого майна. При цьому, жодним нормативним актом, яким регулюється порядок передачі у власність (користування) земельних ділянок державної власності, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не передбачено вимог чи умов дотримання певних пропорцій співвідношення площі таких об'єктів та площі земельної ділянки, яка передається в користування.

Поряд з тим, суд зазначає, що об'єкти нерухомого майна, які належать на праві власності та розташовані ТОВ «ЛВ-Холдинг» на спірній земельній ділянці, яка передана для експлуатації та обслуговування є будівлі, караульна споруда, споруда для відходів, споруда для автомобілів, склад, 4 бокси гаражу, споруда для сміття.

Отже, частина спірної земельної ділянки має використовуватись для обслуговування об'єкта за цільовим призначенням.

З огляду на встановлені судом обставини, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку про необґрунтованість доводів позивача про те, що оскаржувані рішення Київської міської ради прийняті з порушенням вимог законодавства.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.

У відповідності до частини першої статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно із п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

У відповідності до ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Встановленими вище обставинами підтверджується правомірність прийняття Київською міською радою рішень ІІІ сесії V скликання від 28.09.2006 № 81/138 "Про передачу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "ЛВ-ХОЛДИНГ" для експлуатації та обслуговування майнового комплексу у складі адміністративних та господарських будівель і споруд на вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі м. Києва"; ХІ сесії ІV скликання від 08.12.2005 № 585/3046 "Про передачу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "ЛВ-ХОЛДИНГ" для експлуатації та обслуговування будівель і споруд майнового комплексу у складі адміністративних та господарських будівель і споруд на вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі м. Києва"; ІІІ сесії V скликання від 31.10.2006 № 212/269 "Про продаж земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "ЛВ-ХОЛДИНГ" для експлуатації та обслуговування майнового комплексу у складі адміністративних та господарських будівель і споруд на вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі м. Києва"; ХІІ сесії ІV скликання від 16.03.2006 № 327/3418 "Про продаж земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "ЛВ-ХОЛДИНГ" для експлуатації та обслуговування будівель і споруд майнового комплексу у складі адміністративних та господарських будівель і споруд на вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі м. Києва ".

Обґрунтованих підстав для визнання незаконним та скасування рішень Київської міської ради позивачем не наведено.

Обставин щодо порушення норм законодавства внаслідок прийняття Київською міською радою оспорюваних рішень матеріалами справи не підтверджено.

Враховуючи наведене, оскільки позивачем не підтверджено належними та достатніми доказами наявності підстав для визнання незаконним та скасування рішень Київської міської ради, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Оскільки судом встановлено, що позивачі не обґрунтували та не довели належними доказами щодо наявності підстав для визнання незаконними та скасування рішень Київської міської ради, а тому суд також відмовляє у задоволенні похідних вимог про визнання недійсними договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 08.11.2006, укладений між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "ЛВ-ХОЛДИНГ", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Демяненко Т.М., зареєстрований в реєстрі за № 4497; договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 28.03.2006, укладений між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "ЛВ-ХОЛДИНГ", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мисан В.І., зареєстрований в реєстрі за № 1113; договір купівлі-продажу земельної ділянки від 29.04.2011, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "ВІГОРІС" та товариством з обмеженою відповідальністю "ЖК "ІМПЕРІАЛ", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 1103.

Відповідачами заявлялось про застосування позовної давності до заявлених позовних вимог.

Позивачі в заперечення заяви про застосування позовної давності зазначили, що про порушення своїх прав дізналися з 05.10.2015 при ознайомленні з «Матеріалами аналізу стану обліку земельних ділянок в розрізі військових містечок, розташованих в межах Печерського району м. Києва», що були розроблені Комунальним підприємством «Київський інститут земельних відносин» на виконання договору від 17.07.2015 про надання послуг на виконання робіт, укладеного між Київським квартирно-експлуатаційним управлінням та Комунальним підприємством «Київський інститут земельних відносин» та переданих за Актом № 182/1 приймання-передачі виконаних робіт від 05.10.2015. Про всі інші оскаржувані у справі рішення Київської міської ради, договори позивачам стало відомо вже за результатами здійснення запитів до відповідних уповноважених органів у 2018 році, та отримання відповідей на такі запити 30.03.2018 та 03.04.2018 відповідно, а також, зокрема, при безпосередньому ознайомленні уповноваженого представника з відповідними проектами землеустрою в Департаменті земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Також, позивачі зазначили, що позовна давність на правовідносини щодо усунення перешкод у користуванні державою таким майном не поширюються, оскільки фактично йдеться про негаторний позов.

Судом встановлено, що станом на 30.03.2011 (дата подання Головним квартирно-експлуатаційним управлінням на затвердження Міністру оборони України Акти списання будівлі) позивачі були обізнані щодо передачі земельних ділянок ТОВ «ЛВ-Холдинг» під будівництво житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на вул. Рибальській, 24/16. Крім того, пред'явлений позов не є негаторним, оскільки вимоги щодо витребування майна не пред'явлено.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, яку відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права, позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Боржник має певні матеріально-правові права, які безпосередньо пов'язані з позовною давністю. Будь-який суд національної юрисдикції, вирішуючи питання про пропуск кредитором позовної давності, фактично вирішує питання не тільки про право кредитора на звернення до суду за захистом свого порушеного права, але й про право боржника бути звільненим від переслідування або притягнення до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2011 року у справі "ВАТ "Нафтова компанія "ЮКОС" проти Росії").

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, положення закону про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання. У разі якщо у позивача немає суб'єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд повинен відмовити в позові не через пропущення позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.

Однак, враховуючи, що у задоволенні зазначених вище позовних вимог судом відмовлено з підстав їх необґрунтованості, суд не застосовує при цьому позовну давність та наслідки її спливу, оскільки позовна давність застосовується лише за наявності порушення прав особи.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на встановлені вище обставини, враховуючи вказівки Верховного Суду у постанові від 21.09.2021, оскільки позивачами при зверненні до суду з цим позовом не було доведено порушення норм законодавства внаслідок прийняття Київською міською радою оспорюваних рішень та підстав для визнання оспорюваних договорів недійсними, повно та всебічно оцінивши письмові пояснення учасників судового процесу та наявні у справі докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог Міністерства оборони України та Київського квартирно-експлуатаційного управління.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні позову Міністерства оборони України та Київського квартирно-експлуатаційного управління про визнання незаконними та скасування рішень Київської міської ради, а саме від 28.09.2006 № 81/138 "Про передачу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "ЛВ-ХОЛДИНГ" для експлуатації та обслуговування майнового комплексу у складі адміністративних та господарських будівель і споруд на вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі м. Києва"; від 08.12.2005 № 585/3046 "Про передачу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "ЛВ-ХОЛДИНГ" для експлуатації та обслуговування будівель і споруд майнового комплексу у складі адміністративних та господарських будівель і споруд на вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі м. Києва"; від 31.10.2006 № 212/269 "Про продаж земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "ЛВ-ХОЛДИНГ" для експлуатації та обслуговування майнового комплексу у складі адміністративних та господарських будівель і споруд на вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі м. Києва"; від 16.03.2006 № 327/3418 "Про продаж земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "ЛВ-ХОЛДИНГ" для експлуатації та обслуговування будівель і споруд майнового комплексу у складі адміністративних та господарських будівель і споруд на вул. Рибальській, 24/16 у Печерському районі м. Києва " та визнання недійсними договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 08.11.2006, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Демяненко Т.М., зареєстрований в реєстрі за № 4497; договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 28.03.2006, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мисан В.І., зареєстрований в реєстрі за № 1113; договір купівлі-продажу земельної ділянки від 29.04.2011, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 1103.

Судові витрати за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивачів.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 04.01.2022.

Суддя О. В. Гулевець

Попередній документ

102408224

Наступний документ

102408226

Інформація про рішення:

№ рішення:	102408225
№ справи:	910/10986/18
Дата рішення:	14.12.2021
Дата публікації:	24.08.2022
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд міста Києва
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Направлено до суду касаційної інстанції (01.01.2024)
Дата надходження:	05.10.2021

Розклад засідань:

Минулі засідання (29)

20.01.2020 15:00	Господарський суд міста Києва
13.02.2020 16:15	Господарський суд міста Києва
27.02.2020 15:30	Господарський суд міста Києва
29.10.2020 11:00	Господарський суд міста Києва
17.12.2020 12:45	Господарський суд міста Києва
28.01.2021 14:00	Господарський суд міста Києва
13.04.2021 15:30	Північний апеляційний господарський суд
20.04.2021 14:00	Північний апеляційний господарський суд
07.09.2021 15:25	Касаційний господарський суд
14.09.2021 16:15	Касаційний господарський суд
26.10.2021 16:10	Господарський суд міста Києва
16.11.2021 13:50	Господарський суд міста Києва
30.11.2021 15:40	Господарський суд міста Києва
14.09.2022 14:20	Північний апеляційний господарський суд
09.11.2022 14:00	Північний апеляційний господарський суд
07.12.2022 12:30	Північний апеляційний господарський суд
18.01.2023 14:20	Північний апеляційний господарський суд
27.09.2023 14:00	Північний апеляційний господарський суд
25.10.2023 15:00	Північний апеляційний господарський суд
01.11.2023 15:40	Північний апеляційний господарський суд
31.01.2024 16:00	Касаційний господарський суд
13.03.2024 16:00	Касаційний господарський суд
27.03.2024 17:30	Касаційний господарський суд
10.04.2024 17:00	Касаційний господарський суд
16.05.2024 12:00	Касаційний господарський суд
20.06.2024 12:00	Касаційний господарський суд
12.09.2024 11:00	Касаційний господарський суд
24.10.2024 10:00	Касаційний господарський суд
21.11.2024 10:00	Касаційний господарський суд