Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
04 січня 2022 року № 520/23286/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про стягнення суми,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- стягнути з Держави України в особі Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на користь ОСОБА_1 7354 (сім тисяч триста п'ятдесят чотири) гривні недоплаченої частини разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік;
- стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 603349,56 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач перебуває на обліку як учасник бойових дій та в 2021 році він отримав щорічну разову грошову допомогу до 05 травня у розмірі 1491,00 грн., що відповідає розміру, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 № 325. Проте, розмір виплаченої позивачу зазначеної грошової допомоги суперечить ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» згідно якою грошова допомога повинна виплачуватись у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Отже, всупереч рішенню Конституційного Суду України рішення від 27 лютого 2020 року №3-р/2020, відповідач протиправно виплатив грошову допомогу у зменшеному розмірі.
Ухвалою суду від 17.11.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене провадження у справі за вищевказаним позовом.
Представником відповідача через канцелярію суду було подано відзив на позовну заяву, в якому, зокрема, заявлено клопотання про залучення у якості співвідповідача Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради. Також, представником відповідача вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує з підстав його необґрунтованості та недоведеності. При цьому, представником відповідача вказано, що відповідно до постанови Фрунзенського районного суду від 13.09.2011 по справі №2-а-4629/11 зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення у Фрунзенському районі м. Харкова призначити та Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації виплачувати щорічну допомогу до 5 травня, згідно вимог п.2 ч.22 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як ветерану війни - учаснику бойових дій, виходячи з розміру 5 мінімальних пенсій за віком - довічно. Відтак, представником відповідача вказано, що позивачу розпорядженням від 07.06.2021 року Управлінням соціального захисту населення Немишлянського району Харківської міської ради призначено недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік в сумі 7354,00 грн., а Центром включено вказану суму до Інформації щодо потреби в бюджетних асигнуваннях для забезпечення грошових зобов'язань.
Суд, дослідивши поданий до суду відзив та наявні в матеріалах справи докази зазначає наступне.
Згідно положень ч.ч.1, 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Під час розгляду справи судом встановлено, що згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень 18.11.2021 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду прийнято постанову по справі №200/6104/21, якою ухвалу Донецького окружного адміністративного суду про відмову у відкритті провадження від 25 травня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2021 року по справі №200/6104/21 - залишено без змін.
У вказаній постанові Верховний Суд прийшов до висновку, що згідно з пунктами 1-2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Приписами п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відтак, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Відповідно до частини 5 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Суд зазначає, що позовну вимогу про відшкодування шкоди, заявлену в адміністративному судочинстві, обов'язково зумовлює вимога про вирішення публічно-правового спору (зокрема, визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень).
Велика палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 по справі №803/3/18 дійшла висновку, що адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, у тому числі й на користь держави) мають приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.
З огляду на вищевикладене, слід дійти висновку про те, що вимоги про відшкодування шкоди можуть бути розглянуті в порядку адміністративного судочинства за правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такі вимоги стосуються шкоди, завданої протиправними діями (бездіяльністю), рішеннями суб'єкта владних повноважень, і заявлені в одному провадженні з вимогою щодо вирішення публічно правового спору. У іншому випадку позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди, з огляду на положення статей 2, 4, 16 Цивільного процесуального кодексу України, підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Зазначена позиція суду відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 13.11.2019 у справі №638/14694/18, від 26.06.2019 у справі №263/5125/18, прийнятих у подібних правовідносинах.
Судом встановлено, що позивачем звернено до суду позовні вимоги щодо стягнення на його користь недоплаченої одноразової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році в розмірі 7354,00 грн. та 603349,56 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Однак, вимог щодо вирішення публічно-правового спору (визнання протиправними дій/бездіяльності чи рішення Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) позивачем заявлено не було.
Відповідно до ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відтак, відсутність вимоги вирішити публічно-правовий спір унеможливлює розгляд вимог про стягнення матеріальної шкоди в порядку адміністративного судочинства, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення грошової допомоги та моральної шкоди не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а мають вирішуватись відповідним місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відтак, враховуючи вищевикладене та з огляду на предметну юрисдикцію та характер спірних правовідносин в даній адміністративній справі, а також враховуючи позицію Верховного Суду, суд приходить до висновку щодо необхідності закриття провадження у даній справі.
Водночас, відповідно до положень ч.2 ст. 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Суд роз'яснює особі, яка звернулася з позовною заявою, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції місцевого суду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст. 238, 243, 248, 250, 256, 294, 295, 297 КАС України, суд
Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Держави Україна в особі Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (вул. Чернишевська, буд. 51, м. Харків, 61002) про стягнення суми.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Мельников Р.В.