Справа № 953/13585/21
н/п 1-кп/953/828/21
"29" грудня 2021 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського районного суду м.Харкова, клопотання прокурора Київської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , рвніше не судимогоЮ
у вчиненні кримінальних правопорушеннях, передбачених ч.2 ст.15, ч.1 ст.185, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, -
В провадженні Київського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушеннях, передбачених ч.2 ст.15, ч.1 ст.185, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.
В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування клопотання сторона обвинувачення посилалася на продовження існування ризиків, які були враховані при обрані запобіжного заходу, передбачені п.п 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК , а також на те, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, що є тяжким злочином. На думку прокурора, слід враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 та особисті обставини, які можуть свідчити на користь збільшення ризиків переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. Застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу до обвинуваченого є неможливим, оскільки вони не забезпечать виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та не можуть запобігти вищевказаним ризикам.
Сторона захисту просила суд відмовити у задоволені клопотання у зв'язку з недоведеністю стороною обвинувачення продовження існування ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, з урахуванням відомостей про особу підозрюваного, стану його здоров'я, просили застосувати відносно нього більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Заслухавши позицію сторони обвинувачення та сторони захисту, дослідивши клопотання та матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 24.05.2021 обрано відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком в межах строку досудового розслідування до 20.07.2021 із застосуванням альтернативного запобіжного заходу- застави у розмірі 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 22 700 грн. 00 коп.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 11.11.2021 відносно ОСОБА_4 продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів до 09 січня 2022 року із застосуванням альтернативного запобіжного заходу- застави у розмірі 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 22 700 грн. 00 коп.
Дія запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_4 закінчується 09.01.2022, що стало підставою звернення сторони обвинувачення до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою.
Відповідно до вимог ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжних заходів є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, зокрема: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Під час розгляду клопотання про продовження строків застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про, зокрема, наявність достатніх підстав вважати, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою (п.1 ч.3 ст. 199 КПК України).
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Щодо продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України суддя зазначає наступне.
Суд вважає встановленим продовження існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість запобігання спробам обвинуваченого: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків,
Враховуючи те, що положення кримінального процесуального законодавства не розкриває зміст ризику втечі, передбачений ч.1 ст.177 КПК України, суддя, відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, при оцінці вказаного ризику враховує практику ЄСПЛ, яка розкриває зміст такого ризику.
Так, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від суду. Зазначена обставина може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому суд, вирішуючи питання щодо продовження застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_4 у сукупності з іншими обставинами.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, потерпілих та підозрюваних, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Суд зазначає, що на даний час підготовче провадження за обвинувальним актом відносно ОСОБА_4 не закінчено, судовий розгляд не призначений.
Вищезазначене дає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони обвинуваченого або інших зацікавлених осіб, як на свідків та потерпілу.
Разом з тим, суд вважає не доведеним ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався. А тому, будь-які обґрунтовані підстави вважати, що наявний ризик можливого вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, з посиланням на те, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 185, ч.2 ст.185, ч.3 ст. 185 КК України, перебуває у провадженні Київського районного суду, без надання відповідного обвинувального вироку, є неприпустимим і суперечить презумпції невинуватості.
Крім того, суд враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, корисливим злочином, а саме злочином проти власності, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 6 років, а також данні щодо його особи, який раніше не судимий, не одружений, офіційно ніде не працює, тобто не має стійких соціальних зав'язків та виявляє підвищену соціальну небезпеку.
Можливість застосування більш м'яких запобіжних заходів, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК.
Як вище зазначалося, ст. 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, серед іншого, переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого (стаття 178 КПК України).
Фактично, суд повинен встановити, чи є запобіжний захід пропорційним для запобігання ризику або ризикам, на які вказує сторона обвинувачення, з метою захисту прав підозрюваного та дотримання принципу верховенства права.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться стороною захисту, проте в даному конкретному випадку суд приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог громадського інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання ним процесуальних рішень у справі.
Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Отже, враховуючи продовження існування ризиків, передбачених п.1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин передбачених ст. 178 КПК України, застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим, за таких обставин клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із застосуванням альтернативного запобіжного заходу - застави у розмірі 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 22 700 грн. 00 коп, з покладенням на обвинуваченого обов'язків, визначених ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 24.05.2021, передбачені частиною 5 статті 194 КПК України, є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 199, 331 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора Київської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушеннях, передбачених ч.2 ст.15, ч.1 ст.185, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на 60 (шістдесят) днів, тобто до 26 лютого 2022 року включно із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави застави у розмірі 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 22 700 грн. 00 коп.-до сплину терміну тримання під вартою.
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_4 з-під варти звільнити.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з -під варти внаслідок внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язки, визначені ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 24.05.2021, передбачені частиною 5 статті 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду; не відлучатися з м.Харкова без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання або перебування; утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому, що у випадку внесення застави, оригінал документів з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУДСА України коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз'яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.
Роз'яснити заставодавцю, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, максимальне покарання за яке передбачене законом у вигляді позбавлення волі на строк до 6 років, та попередити його про обов'язки із забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його явки за викликом до суду, а також про наслідки не виконання цих обов'язків.
Покласти на заставодавця наступні обов'язки: забезпечувати належну поведінку обвинуваченого; забезпечувати явку, належно повідомленого обвинуваченого до суду; повідомлення суд про причини неявки обвинуваченого.
Зобов'язати заставодавця забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків щодо повідомлення суд про зміну свого місця проживання або перебування, обов'язку не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду.
Попередити заставодавця, що в разі невиконання покладених на нього та самого обвинуваченого обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим в той же строк, але з моменту отримання копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали складено 30 грудня 2021 року.
Суддя ОСОБА_1