Справа № 953/13585/21
н/п 1-кп/953/828/21
"29" грудня 2021 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засідані в приміщенні Київського районного суду м. Харкова, клопотання прокурора Київської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого 15.02.2021 Київським районним судом м.Харкова за ч.1 ст.185 КК України до покарання у вигляді 80 годин громадських робіт,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, -
В провадженні Київського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушеннях, передбачених ч.2 ст.15, ч.1 ст.185, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.
В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
В обґрунтування клопотання сторона обвинувачення посилалася на продовження існування ризиків, які були враховані при обрані запобіжного заходу, передбачені п.п 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК , а також на те, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, що є тяжким злочином. На думку прокурора, слід враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 та особисті обставини, які можуть свідчити на користь збільшення ризиків переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. Застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу до обвинуваченого є неможливим, оскільки вони не забезпечать виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та не можуть запобігти вищевказаним ризикам.
Сторона захисту в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання у зв'язку з недоведеністю продовження існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України. Крім того повідомила, що обвинувачений ОСОБА_4 має міцні соціальні зв'язки, що підтверджується наявністю родичів. Крім того, зазначила, до 20.07.2021 ОСОБА_4 не перебував під вартою, добросовісно виконував покладені на нього обов'язки, з'являвся на виклики органу досудового розслідування та суду, не впливав на свідків та не підозрюється у вчиненні інших злочинів. Крім того, ОСОБА_4 повністю відшкодував матеріальну шкоду потерпілій. Вважає, що продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою є безпідставним, у зв'язку з тим, що прокурором не доведено продовження існування ризиків, передбаченим ст. 177 КПК України та з його боку не було допущень жодного покладеного судом обов'язку в межах дії строку запобіжного заходу.
Заслухавши позицію сторони обвинувачення та сторони захисту, дослідивши клопотання та матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 01.07.2021 скасовано ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 24.05.2021 та застосовано відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком в межах строку досудового розслідування до 21.07.2021 із застосуванням альтернативного запобіжного заходу - застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 45 400 грн. 00 коп., з покладенням на обвинуваченого обов'язків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4, 8 частини 5 статті 194 КПК України.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 11.11.2021 продовжено застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківській слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 09 січня 2022 року із застосуванням альтернативного запобіжного заходу - застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 45 400 грн. 00 коп., з покладенням на обвинуваченого обов'язків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4, 8 частини 5 статті 194 КПК України.
Дія запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_4 закінчується 09.01.2022, що стало підставою звернення сторони обвинувачення до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою.
Відповідно до вимог ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжних заходів є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, зокрема: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Під час розгляду клопотання про продовження строків застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про, зокрема, наявність достатніх підстав вважати, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою (п.1 ч.3 ст. 199 КПК України).
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Щодо продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає наступне.
Суд вважає встановленим продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість запобігання спробам обвинуваченого: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків, вчинити інші кримінальні правопорушення.
Враховуючи те, що положення кримінального процесуального законодавства не розкриває зміст ризику втечі, передбачений ч.1 ст.177 КПК України, суд, відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, при оцінці вказаного ризику враховує практику ЄСПЛ, яка розкриває зміст такого ризику.
Так, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від суду. Зазначена обставина може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому суд, вирішуючи питання щодо продовження застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_4 у сукупності з іншими обставинами.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, потерпілих, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Суд зазначає, що на даний час підготовче провадження за обвинувальним актом відносно ОСОБА_4 не закінчено, судовий розгляд не призначений.
Вищезазначене дає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони обвинуваченого або інших зацікавлених осіб, як на свідків та потерпілих.
Також достатньо обґрунтованим є ризик вчинення іншого кримінального правопорушення ОСОБА_4 , оскільки він засуджений 15.02.2021 вироком Київського районного суду м.Харкова за злочини проти власності, має не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість.
Крім того, суд враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, корисливим злочином, а саме злочином проти власності, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 6 років, а також данні щодо його особи, який раніше судимий, у встановленому законом порядку має не зняту та не погашену судимість, не одружений, офіційно ніде не працює, тобто не має стійких соціальних зав'язків та виявляє підвищену соціальну небезпеку.
Суд зазначає, що зазначені дані про особу, не зменшують існування вищезазначених ризиків, оскільки вони існували як на час вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, так і на час обрання та продовження обвинуваченому запобіжного заходу, а тому вони не утворюють жодних моральних запобіжників, які унеможливлюють при обрані обвинуваченим моделі поведінки, а відтак не здатні на даному етапі кримінального провадження перешкоджати вчинити йому дії, передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.
Доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даного клопотання не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не гуртуються на наявних в матеріалах провадження.
Щодо посилань сторони захисту на відсутність претензій збоку потерпілої, то це може бути визнано пом'якшуючою покарання обставиною, проте також не є достатньою підставою для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який.
Так само це стосується і відшкодування потерпілій завданої злочином шкоди.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться стороною захисту, проте в даному конкретному випадку суд приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог громадського інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання ним процесуальних рішень у справі.
З огляду на зазначене, суд вважає, що конкретні обставини даного кримінального провадження, характер та тяжкості злочину, у якому обвинувачується ОСОБА_4 , дані про його особу, сукупність обставин, на підставі яких встановлено наявність ризиків, передбачених у статті 177 КПК України, вказує на недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для забезпечення обвинуваченим виконувати покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.
При цьому суд зазначає, що при оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, в тому числі застава, домашній арешт, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
За таких обставин суд приходить до висновку, що клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із застосуванням альтернативного запобіжного заходу - застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 45 400 грн. 00 коп, з покладенням на обвинуваченого обов'язків, визначених ухвалою Харківського апеляційного суду від 01.07.2021, передбачені пунктами 1, 2, 3, 4, 8 частини 5 статті 194 КПК України, є обґрунтованим та підлягає задоволенню, що є підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченому.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 199, 201, 331 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора Київської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи "Харківський слідчий ізолятор" строком на на 60 (шістдесят) днів, тобто до 26 лютого 2022 року включно із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 45 400 грн. - до сплину терміну тримання під вартою.
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_4 з-під варти звільнити.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з -під варти внаслідок внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язки, визначені ухвалою Харківського апеляційного суду від 01.07.2021, передбачені пунктами 1, 2, 3, 4, 8 частини 5 статті 194 КПК України, а саме: прибувати до визначеної службової особи із встановленої періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та або/місця роботи; утримуватись від спілкування з ОСОБА_6 , потерпілими та свідками; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому, що у випадку внесення застави, оригінал документів з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУДСА України коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз'яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.
Роз'яснити заставодавцю, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, максимальне покарання за яке передбачене законом у вигляді позбавлення волі на строк до 6 років, та попередити його про обов'язки із забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його явки за викликом до суду, а також про наслідки не виконання цих обов'язків.
Покласти на заставодавця наступні обов'язки: забезпечувати належну поведінку обвинуваченого; забезпечувати явку, належно повідомленого обвинуваченого суду; повідомлення суд про причини неявки обвинуваченого.
Зобов'язати заставодавця забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків щодо повідомлення суд про зміну свого місця проживання або перебування, обов'язку не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду.
Попередити заставодавця, що в разі невиконання покладених на нього та самого обвинуваченого обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим в той же строк, але з моменту отримання копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали складено 30 грудня 2021 року.
Суддя ОСОБА_1