Справа № 141/832/21
Провадження №2/141/434/21
31 грудня 2021 року смт. Оратів
Оратівський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Климчука С.В.
при секретарі судового засідання Солоненко І.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу №141/832/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович та Оратівський районний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
16.11.2021 року до Оратівського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню
Позов обґрунтовано тим, що 27.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. був вчинений виконавчий напис № 243331 на підставі поданих ТОВ «Фінансова компанія управління активами» документів. Згідно виконавчого напису із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» стягнуто заборгованість у розмірі 21458,95 грн.
17.08.2021 року було відкрито виконавче провадження № 66529067 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса КМНО Остапенко Є.М. № 243331 від 27.06.2021 року.
Позивач вважає, що виконавчий напис №243331 від 17.08.2021 року вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, і не підлягає виконанню, оскільки позивач не заключав з відповідачем кредитного договору, так як документ № 3394756 від 08.01.2021 року насправді являє собою договір позики. Істотною ознакою, яка відрізняє кредитний договір від позики, є та обставина, що договір позики належить до групи реальних договорів і відповідно вважається укладеним з моменту передачі грошей або інших речей, що визначені родовими ознаками. А тому наявність договору позики ще не свідчить про його реальність, так як для цього потрібно надати докази передачі грошей, однак нотаріус не звернув увагу на особливості, що відрізняють кредитний договір від договору позики, та вирішив, що заборгованість беспірна.
Також на підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Однак позивач жодного разу не отримував від стягувача вимог про сплату боргу, а також не підписував кредитний договір з кредитором на умовах, що зазначені у виконавчому написі, оскільки у кредитному договорі, по якому вчинено виконавчий напис, відсутній його підпис, що свідчить про порушення нотаріусом ст. 87 Закону України «Про нотаріат», так як неможливо встановити безспірність грошових вимог кредитора.
Також при вчиненні виконавчого напису нотаріусом не враховано, що п. 2 Постанови КМУ № 1172 від 29.06.1999 року на час його застосування, а саме станом на 06.05.2021 року був визнаний незаконним та нечинним судовим рішенням, яке набрало законної сили. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, що затверджений постановою КМУ від 29.06.1999 № 1172, у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису, не містив п. 2 та стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитних договорів укладених у простій письмовій формі, оскільки п. 2 Переліку з 22 лютого 2017 року визнаний нечинним.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 243331, який був вчинений 27.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М.
Ухвалою суду від 22.11.2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі №141/832/21 без виклику сторін з роз'ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив. До участі у справі залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. та Оратівський районний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Хмельницький).
Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» належним чином повідомлявся про день та місце розгляду справи, однак відзив до суду не подав. При цьому, 16.12.2021 року на адресу Оратівського районного суду Вінницької області надійшли клопотання про врегулювання спору за участю судді, про визнання позовних вимог та клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
Також треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору пояснення щодо позову не надали.
Розглянувши клопотання про врегулювання спору за участю судді суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 201 ЦПК України врегулювання спору за участю судді проводиться за згодою сторін до початку розгляду справи по суті. Однак, позивач не надав своєї згоди на врегулювання спору за участю судді.
Крім того, відповідач у своїй заяві про визнання позовних вимог, визнає позовні вимоги, та просить суд їх задовольнити в частині визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису за реєстраційним № 243331, вчиненим 27.06.2021 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 204 ЦПК України врегулювання спору за участю судді припиняється: у разі укладення сторонами мирової угоди та звернення до суду із заявою про її затвердження або звернення позивача до суду із заявою про залишення позовної заяви без розгляду, або в разі відмови позивача від позову чи визнання позову відповідачем.
Зазначене виключає можливість застосування процедури врегулювання спору за участю судді.
Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
В силу ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Зі змісту договору позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 3394756 від 08.01.2021 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 вбачається, що позикодавець надає позичальникові позику у сумі 6500 грн. ( шість тисяч п'ятсот гривень 00 копійок) строком на 27 (двадцять сім днів) - з 08.01.2021 року до 04.02.2021 року (включно). Процентна ставка (базова в день) складає 1,99%. Слід відзначити, що договір не має підпису позивача, а лише містить відомості «електронний підпис».
Згідно договору факторингу № 2106, укладеного 21.06.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» ( в подальшому - Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» ( в подальшому - Фактор), Фактор передає грошові кошти, що дорівнюють ціні продажу в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступає Факторові права вимоги до боржників, зазначених в реєстрі заборгованостей (додаток № 1 до цього договору), в розмірі портфеля заборгованості. Сторони погодили, що до Фактора переходять всі права грошової вимоги, які належали клієнту за кредитними догорами (право вимоги).
Як вбачається з реєстру прав вимог № 1, Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступає Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» права вимоги заборгованостей до боржників на умовах, передбачених договором факторингу № 2106, згідно з наступним реєстром, за порядковим номером 5396 значиться ОСОБА_1 , загальна сума права вимоги за договором № 3394756 становить 21 433, 95 грн.
Судом встановлено, що 27.06.2021 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович вчинив виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 243331, яким звернуто стягнення з ОСОБА_1 невиплачені в строк грошові кошти на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», якому Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», на підставі договору факторингу № 2106 від 21.06.2021 року відступлено право вимоги за кредитним договором №3394756 від 08.01.2021 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 за період з 20.06.2021 року по 27.06.2021 року включно, суму у розмірі: 6500,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 14933,95 грн заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами, 25 грн плата за вчинення виконавчого напису. Загальна сума заборгованості складає 21458,95 грн.
На підставі даного виконавчого напису нотаріуса, начальником Оратівського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Дрижко Т.М. було відкрито виконавче провадження № 66529067 від 17.08.2021 року.
Непогоджуючись із вказаним виконавчим написом, позивач просить суд визнати його таким, що не підлягає виконанню.
Визначаючись щодо спірних правовідносин та встановлених обставин, суд керується наступним.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст.1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону «Про нотаріат»).
За змістом ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року передбачено порядок вчинення виконавчих написів.
Згідно п.1.1 даної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Відповідно до п.1.2. перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.3.1 вказаної Глави, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Відповідно до п.3.2 безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Поряд з цим, з п.3.5 встановлено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Тобто, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Таке вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. При цьому, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року за №1172.
З моменту прийняття цієї постанови і до 10.12.2014 року була чинною редакція Переліку, згідно якої стягнення кредитної заборгованості на підставі виконавчих написів було можливе тільки за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також звернення стягнення на заставлене майно.
10.12.2014 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою, зокрема, Перелік був доповнений новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», яким створено можливість вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису за кредитним договором, за яким боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначення заборгованості.
Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року було залишено без змін.
Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23; резолютивну частину ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 24 листопада 2017 року № 92.
Постановою Великої Палати Верховного Суду № 11-174ас18 від 20.06.2018 року у задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року відмовлено.
Отже, починаючи з 22.02.2017 року нотаріуси можуть вчиняти виконавчі написи за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченої угоди та документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Відповідно до ч. 2 ст. 518 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.
Стаття 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
Стаття 1082 ЦК України зобов'язує боржника здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Отже, за змістом наведених вище положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов'язку виконати зобов'язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов'язання на рахунок первинного кредитора.
При цьому аналіз змісту ст. 1082 ЦК України дозволяє дійти висновку, що викладені в ній положення щодо обов'язку боржника здійснити платіж факторові за умови, що боржник одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, стосуються позасудового порядку вирішення спору. При цьому невиконання фактором цього обов'язку не звільняє боржника від виконання обов'язків за кредитним договором, а лише дає йому право на виконання свого обов'язку перед первісним кредитором.
До суду не надано доказів щодо надання ТОВ «Фінансова компанія управління активами» приватному нотаріусу Остапенко Є.М. необхідних документів, що підтверджують безспірність заборгованості позивача.
Також судом встановлено, що оскаржуваний виконавчий напис про стягнення заборгованості, що випливає з кредитних відносин, вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. 27.06.2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.
Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного суду України від 05.06.2017 року у справі № 6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачам документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів; для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Оскільки укладений між банком та позивачем договір позики, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Аналогічний правовий висновок Першої судової палати Верховного Суду викладено у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18 (провадження № 61-16749св19).
Враховуючи обставини справи та той факт, що відповідач надав заяву від 02.12.2021 року про визнання позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач при зверненні до суду з даним позовом сплатив 908,00 грн за подання позову, що підтверджується квитанцією № 0.0.2331475414.1 від 08.11.2021 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Згідно ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 454,00 грн (50% від суми сплаченого судового збору за подання позову). Решта, 454,00 грн підлягає поверненню з державного бюджету на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265,268, 354-355 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича від 27.06.2021 року, зареєстрований в реєстрі за №243331 щодо стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (Код ЄДРПОУ 35017877) заборгованості у розмірі 21458 грн. 95 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (Код ЄДРПОУ 35017877) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 454,00 грн.
Повернути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого при подачі позову відповідно квитанції № 0.0.2331475414.1 від 08.11.2021 року на суму 908,00 грн, тобто, у розмірі 454,00 гривні.
Копію рішення направити сторонам у справі згідно ч. 5 ст. 272 ЦПК України.
Повний текст рішення суду оформлено та виготовлено 31.12.2021 р.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (вул. Михайла Стельмаха, буд. 9а, оф. 203, м. Ірпінь, Київська область, 08200, код ЄДРПОУ 35017877)
Треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович (вул. Мала Житомирська, буд. 6/5, м.Київ, 01001).
Оратівський районний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (вул. Героїв Майдану, буд. 100, смт. Оратів, Вінницька область, 22600).
Суддя С.В. Климчук