29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"29" грудня 2021 р. Справа № 924/992/21
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Вибодовського О.Д., при секретарі судового засідання Сорока Д.В., розглянувши матеріали
за позовом Керівника Волочиської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України
Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, м.Хмельницький
до Державного навчального закладу "Лісоводський професійний аграрний ліцей", с.Лісоводи, Городоцького району, Хмельницької області
до Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004", с.Попівці, Волочиського району, Хмельницької області
про визнання недійсним Договору №27/11/2020 від 27.11.2020р. та зобов"язати звільнити земельні ділянки
Представники сторін:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідачів: Лозюк С.Ф. - представник ПП "Аграрна компанія 2004" за довіреністю № 1 від 02.01.2021р. (в режимі відеоконференції);
Від прокуратури: Юхимчук М.О.
В судовому засіданні відповідно до ст.240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору:
До господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Керівника Волочиської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, м.Хмельницький до Державного навчального закладу "Лісоводський професійний аграрний ліцей", с.Лісоводи, Городоцького району, Хмельницької області про визнання недійсним Договору №27/11/2020 від 27.11.2020р. та зобов"язати звільнити земельні ділянки.
Ухвалою суду від 01.10.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 25.11.2021р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
На адресу суду 26.10.2021р. від Державного навчального закладу "Лісоводський професійний аграрний ліцей" надійшло заперечення на позов в якому зазначено, що між ДНЗ "Лісоводський професійний аграрний ліцей" та ПП «Аграрна компанія 2004» було укладено договір №27/11/2020 від 27.11.2020 р. який має на меті організацію навчально - виробничого процесу на земельних ділянках земельних ділянок площею 105,8766 га та 60,0000 га (кадастрові номера: 6821283200:03:008:1442, 6821283200:03:010:0009). Укладення даного договору було зумовлено необхідністю забезпечення виконання навчальної (навчально - виробничої) програми учнями ліцею. Метою даного договору є надання учням, слухачам обладнаних робочих місць для проходження виробничого навчання та виробничої практики, підвищення якості підготовки кваліфікованих спеціалістів на базі навчального закладу, впровадження у навчально - виробничий процес передових, новітніх технологій, апробації нових виробничих технологій, удосконалення ферм методів ведення сучасного господарства, використання сучасної вітчизняної та зарубіжної сільськогосподарської техніки та інше.
Даний договір не є договором оренди землі в розумінні ст.79 Цивільного Кодексу України та Закону України «Про оренду землі», оскільки не передбачає передачу стороні земельної ділянки на встановлений термін у володіння та користування за плату, що відповідно і зазначено у п.1.5 договору. За договором, сторони співпрацюючи спільними зусиллями здійснюють обробіток даної землі, тобто даний договір є двостороннім та наділяє правами та обов'язками обидві сторони. Отже договір не передбачає передачу в оренду земельної ділянки ПП «Аграрна компані 2004» та не містить ознак договору оренди землі як це передбачено ст.13 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998р.
Відповідач не погоджується із посиланням прокуратури на те, що даний договір є удаваним правочином та є прихованим договором оренди землі, оскільки даний договір сторонами виконувався, і укладався для досягнення тієї мети, яку визначила для себе кожна із його сторін, виходячи із предмету договору, у відповідності до вимог ст.ст.627-628 Цивільного Кодексу України, а тому відповідач вважає, що даний спірний договір за своєю правовою природою не є договором оренди та не містить ознак удаваного правочину.
Щодо посилання прокурора на порушення ліцеєм ч.2 ст. 203 Цивільного Кодексу України, а саме відсутності у керівника ліцею необхідного обсягу цивільної дієздатності при укладенні спірного договору також є безпідставним, оскільки договір з боку ліцею був укладений в особі директора, який діє на підставі Статуту затвердженого міністром освіти України №228 від 05.03.2018 року. Окрім цього, згідно п.2.6 зазначеного статуту ліцей має право укладати цивільно - правові угоди із підприємствами, установами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання. У п.6.3 Статуту зазначено, що керівник організовує ефективне використання закріпленого за ліцеєм майна.
Відповідно до п.7.9 даного Статуту, майно професійного аграрного ліцею є державною власністю, що закріплена Міністерством освіти і науки за професійний аграрним ліцеєм, і перебуває в оперативному управлінні професійного аграрного ліцею. Отже, керівництво ліцею має право при розпорядженні даним майном укладати угоди.
З огляду на вище викладене представник ДНЗ "Лісоводський професійний аграрний ліцей" просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" (в режимі відеоконференції) у своїх усних поясненнях та у поданому відзиві на позов від 27.10.2021р., посилаючись на практику Верховного Суду, зазначає, що прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду й замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Прокурор у позовній заяві не довів, яким чином оспорюваним Договором №27/11/2020 від 27.11.2020 року на спільне вирощування сільськогосподарської продукції на земельних ділянках: кадастровий номер:6821283200:03:008:1442, площею 105,8766 га та кадастровий номер: 6821283200:03:010:0009, площею 60,0 га, порушуються інтереси держави.
Позивачем порушено імперативний порядок щодо розірвання господарських договорів передбачений ст. 188 ГК України та порядок розірвання оспорюваного договору.
При подачі позову керівником Волочиської окружної прокуратури не зазначено жодних причин неможливості здійснення ДНЗ «Лісоводський професійний аграрний ліцей», який є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів в судовому порядку.
Крім того, прокурором не наведено доказів того, що ДНЗ «Лісоводський професійний аграрний ліцей» не може чи не бажає здійснювати захист інтересів держави та звертатись до суду самостійно з відповідним позовом до відповідача.
З огляду на вказані обставини справи, сама присутність прокурора на судовому процесі в якості позивача ставить під загрозу принцип рівності та справедливий баланс між сторонами, та створює відчуття нерівності у сторони відповідача.
Враховуючи викладене, відповідач просить суд позов керівника Волочиської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області до ДНЗ «Лісоводський професійний аграрний ліцей», ПП «Аграрна компанія 2004», про визнання недійсним договору №27/11/2020 від 27.11.2020 року та зобов'язання звільнити земельні ділянки, у справі №924/992/21 - залишити без руху.
Що стосується клопотання відповідача ПП «Аграрна компанія 2004» про залишення без руху позовної заяви по справі №924/992/21, суд звертає увагу, що відповідно до ч.1, ст.174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Відкривши ухвалою суду від 01.10.2021р. провадження у даній справі суд не вбачав підстав передбачених ГПК України для залишення позовної заяви без розгляду, отже клопотання відповідача ПП «Аграрна компанія 2004» про залишення без руху позовної заяви по справі №924/992/21 задоволенню не підлягає.
Присутній в засіданні суду представник Хмельницької обласної прокуратури позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.
На адресу суду 29.12.2021р. від представника Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області надійшло клопотання про здійснення розгляду даної справи без його участі.
Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, суд встановив:
Волочиською окружною прокуратурою проведено перевірку додержання вимог законодавства при використанні Державним навчальним закладом «Лісоводський професійний аграрний ліцей» земельних ділянок площею 105,8766 га та 60,0000 га (кадастрові номера: 6821283200:03:008:1442, 6821283200:03:010:0009), які надані в постійне користування для дослідних і навчальних цілей та розташовані за межами населеного пункту с. Клинове Городоцького району Хмельницької області.
Державний навчальний заклад «Лісоводський професійний аграрний ліцей» (далі - професійний ліцей) - є підпорядкований Міністерству освіти та науки України державним закладом другого (базового) рівня професійної (професійно-технічної) освіти, що забезпечує реалізацію права громадян на здобуття робітничих кваліфікацій та професійної середньої освіти, відповідно до Статуту Державного навчального закладу «Лісоводський професійний аграрний ліцей», який затверджений наказом Міністерства освіти і науки України від 05.03.2018р. № 228.
У постійному користуванні ДНЗ «Лісоводський професійний аграрний ліцей» знаходяться земельні ділянки площею 105,8766 га та 60,0000 га (кадастрові номера 6821283200:03:008:1442 та 6821283200:03:010:0009), які розташовані за межами населеного пункту с. Клинове Городоцького району Хмельницької області на підставі державних актів на право постійного користування земельних ділянок ЯЯ № 334611 та ЯЯ №334610 від 02.04.2009р.
Вищевказані земельні ділянки надані ДНЗ «Лісоводський професійний аграрний ліцей» для дослідних та навчальних цілей.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, земельні ділянки з кадастровими номерами 6821283200:03:008:1442 та 6821283200:03:010:0009 загальною площею 165,8766 га перебувають у державній власності Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.
Вартість вищевказаних земельних ділянок, загальною площею 165,8766 га становить 11 943 115,2 гривень.
27.11.2020р. між Державним навчальним закладом «Лісоводський професійний аграрний ліцей», іменований в договорі «Навчальний заклад» та Приватним підприємством «Аграрна компанія 2004», іменований в договорі «Сільськогосподарський товаровиробник» укладено Договір № 27/11/2020 (далі по тексту - Договір).
Відповідно до пунктів 1.1.-1.4. вказаного Договору, Сторони зобов'язуються здійснювати заходи з організації навчально-виробничого процесу, яка полягає у надані учням, слухачам обладнаних робочих місць для проходження виробничого навчання та виробничої практики.
Результатом виконаних робіт за даним Договором є вирощений та зібраний урожай озимих та ярих сільськогосподарських культур, перелік та обсяги яких погоджуються Сторонами у заявках, які складаються кожного року окремо у письмовій формі та є невід'ємними додатками до цього Договору.
Навчальний заклад набуває право власності на сільськогосподарську продукцію після отримання такої продукції від Сільськогосподарського товаровиробника за актом приймання-передачі відповідно до п.3.3. цього Договору. До підписання вказаного акту посіви, вироблена сільськогосподарська продукція є власністю Сільськогосподарського товаровиробника.
Витрачені за цим Договором матеріально-технічні ресурси Сільськогосподарського товаровиробника є його власністю протягом усього строку дії цього Договору.
Пунктом 3.1 та 3.2 вказаного Договору зазначено, що вартість витрат, понесених Сільськогосподарським товаровиробником при виконанні робіт, що є предметом даного Договору, підтверджується калькуляціями.
Загальна ціна Договору складається із вартості робіт та витрат, виконаних згідно цього Договору.
Згідно із пунктом 2.1 Договору Сільськогосподарський товаровиробник щорічно вносить Навчальному закладу забезпечення виконання Договору у сумі 450 000,00 гривень шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Навчального закладу до 31 грудня поточного року.
Відповідно до пункту 2.1.1. Договору, у разі невнесення Сільськогосподарським товаровиробником забезпечення виконання Договору відповідно до графіку, Сільськогосподарський товаровиробник сплачує навчальному закладу штраф у сумі, що дорівнює 0,1% невнесеного забезпечення.
Згідно із п.2.2. для виконання умов цього Договору Сільськогосподарський товаровиробник зобов'язаний використовувати власне устаткування, сільськогосподарську техніку, транспортні засоби, високоякісне репродуктивне насіння, якісні добрива, паливно-мастильні матеріали та інше, яке необхідне для виконання умов цього Договору.
Відповідно до п.2.5. Договору, навчальний заклад зобов'язується забезпечити Сільськогосподарському товаровиробнику безперешкодний доступ до відповідної земельної ділянки для виконання робіт протягом 3 календарних днів з моменту підписання цього договору.
Згідно із пунктом 3.3. Договору в рахунок вартості витрат, понесених Сільськогосподарським товаровиробником, залишає у себе частину вирощеної продукції у фізичній вазі, а іншу частину вирощеної продукції у фізичній вазі, передає Навчальному закладу за умови виконання Навчальним закладом вимог п.2.1.2 (після сплати забезпечення, визначеного в п.2.1. даного Договору та завершення роботи Сільськогосподарським товаровиробником, Навчальний заклад протягом 10 (десяти) робочих днів повертає Сільськогосподарському товаровиробнику забезпечення виконання Договору) даного Договору, але не менше ніж загальна сума здійснених забезпечувальних платежів. При цьому вартість продукції, яка передається Навчальному закладу, визначається виходячи із середньо ринкових цін, що склалися в області на дату передачі продукції.
Як передбачено пунктом 5.1.4. Договору, для виконання умов цього Договору Сільськогосподарський товаровиробник за власний рахунок забезпечує: придбання високоякісного репродуктивного насіння, якісних добрив, паливно-мастильних матеріалів, засобів для захисту рослин від шкідників та іншого, яке необхідне для виконання умов Договору, підготовку площ для виконання сільськогосподарських робіт з виконанням заходів поліпшення та збереження природно-ресурсного потенціалу землі, здійснення комплексу сільськогосподарських робіт в межах земельних ділянок, право доступу до яких надано Договором.
Пунктом 7.1. Договору визначено строк дії договору, який починає свій перебіг з дати його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2021 року, але у будь-якому випадку до моменту закінчення виробничого циклу та повного взаєморозрахунку між Сторонами.
Відповідно до пункту 7.2. Договору якщо Сторони за тридцять календарних днів до закінчення терміну дії Договору не заявлять про припинення його дії, він вважається пролонгованим на новий строк, без укладення додаткової угоди. Пролонгація строку дії Договору здійснюється без обмеження кількості разів.
Із змісту укладеного між сторонами договору № 27/11/2020 від 27.11.2020р. вбачається, що ПП «Аграрна компанія 2004» здійснює виробництво сільськогосподарської продукції на земельних ділянках, розташованих за межами с. Клинове Городоцького району Хмельницької області, загальною площею 165, 8766 га, які знаходяться у постійному користуванні навчального закладу на підставі державних актів ЯЯ № 334611 та ЯЯ №334610 від 02.04.2009р. та при цьому сплачує кошти Державному навчальному закладу «Лісоводський професійний аграрний ліцей».
У навчального закладу немає жодних зобов'язань щодо сплати коштів Сільськогосподарському товаровиробнику. Вказане суперечить вимогам ст.ст. 837, 901 ЦК України, які передбачають, що за виконані роботи, надані послуги кошти сплачує замовник.
Оспорюваний договір не містить переліку послуг, що надаються за ним Державному навчальному закладу «Лісоводський професійний аграрний ліцей», та з боку ПП «Аграрна компанія 2004» зобов'язань їх надати.
Укладенням удаваного договору № 27/11/2020 від 27.11.2020р. сторони фактично приховали укладення договору оренди земельних ділянок. Зокрема, вищенаведені умови договору (в тому числі й ті, що сформульовані як надання можливості товаровиробнику безперешкодно виконувати сільськогосподарські роботи та вживати інших заходів, спрямованих на вирощування та збирання врожаю на земельних ділянках (п.п. 1.3,1.4, 2.5. Договору), засвідчують, що мало місце використання Сільськогосподарським товаровиробником земельних ділянок навчального закладу з метою виробництва сільськогосподарської продукції, та підтверджують фактичну передачу права користування земельними ділянками за визначену плату для здійснення підприємницької діяльності.
Як свідчить п.п. 2.1., 3.4. даного Договору, Сільськогосподарський товаровиробник щорічно вносить Навчальному закладу забезпечення виконання Договору у сумі 450 000,00 гривень, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Навчального закладу до 31 грудня поточного року. У випадку невиконання Навчальним закладом умов п. 2.1.2. Договору, вирощена продукція в повному обсязі залишається в Сільськогосподарського товаровиробника, а сума забезпечення залишається в Навчального закладу.
За змістом оспорюваного договору між сторонами фактично склалися правовідносини з оренди землі, оскільки з умов зазначеного договору вбачається, що Державний навчальний заклад «Лісоводський професійний аграрний ліцей» фактично передав ПП «Аграрна компанія 2004» на платній основі земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні ліцею, тому положення договору повинні відповідати законодавству, що регулює правовідносини у сфері оренди землі.
Таким чином, у постійного користувача - Державного навчального закладу «Лісоводський професійний аграрний ліцей» відсутні повноваження щодо розпорядження земельними ділянками, у тому числі вчинення правочинів щодо передачі права користування нею іншим суб'єктам господарювання.
Зі змісту оспорюваного договору слідує, що ДНЗ «Лісоводський професійний аграрний ліцей» фактично передав у користування земельні ділянки, якими не мав права розпоряджатися, за відсутності рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, без проведення аукціону.
Державний навчальний заклад «Лісоводський професійний аграрний ліцей» є державною організацією (установою, закладом), заснованим на державній власності і підпорядкованим Міністерству освіти і науки України, і є підзвітним йому, що в свою чергу свідчить про певну специфіку регулювання його господарської діяльності.
Вказані обставини підтверджуються витягом з ЄДРПОУ та Статутом ДНЗ «Лісоводський професійний аграрний ліцей», який затверджений наказом Міністерства освіти і науки України від 05.03.2018 № 228, що діяв на момент укладення договору № 27/11/2020 від 27.11.2020р.
Пунктом 6 частин 1 статті 8 Закону України «Про професійно-технічну освіту» передбачено, що до повноважень міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані професійно-технічні навчальні заклади, відноситься розпорядження державним майном, що перебуває у користуванні підпорядкованих професійно-технічних навчальних закладів.
Розпорядження державним майном - земельними ділянками, що надані Державному навчальному закладу «Лісоводський професійний аграрний ліцей», відповідно вказаного закону відноситься до компетенції Міністерства освіти і науки України як органу виконавчої влади, якому підпорядкований даний ліцей.
Відповідно до п. п. 1.1, 1.6. Статуту Державного навчального закладу «Лісоводський професійний аграрний ліцей», Державний навчальний заклад «Лісоводський професійний аграрний ліцей» підпорядковується Міністерству освіти і науки України. Професійний ліцей має землю у постійному користуванні та здійснює господарську діяльність з виробництва продукції, що пов'язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробному вигляді (сільськогосподарське виробництво), а також займається переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Відповідно до п. 7.9 даного Статуту, функції управління майном, яке закріплюється за професійним ліцеєм, здійснює центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Майно та земельні ділянки, що закріплюються за професійним ліцеєм, не можуть бути предметом застави, а також не підлягають вилученню або передачі у власність, оренду (суборенду) юридичним і фізичним особам без згоди центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки, крім передбачених законодавством випадків.
Пунктом 7.11. Статуту, передбачено, що професійний ліцей несе відповідальність перед Міністерством освіти і науки України за збереження та використання за призначенням закріпленого за ним майна.
Земельним законодавством та статутом не передбачено право постійного користувача розпоряджатись земельними ділянками шляхом передачі її іншим особам у платне користування.
З умов спірного договору вбачається, що ДНЗ «Лісоводський професійний аграрний ліцей», взявши на себе зобов'язання надати ПП «Аграрна компанія 2004» земельні ділянки для вирощування та збирання сільськогосподарської продукції, фактично усунувся від права самостійного господарювання на земельних ділянках та надав право обробки земельних ділянок та збору врожаю приватному підприємстві, тим самим розпорядився земельними ділянками за відсутності повноважень на передачу наданої йому в постійне користування земель в оренду іншим особам.
Укладення договору №27/11/2020 від 27.11.2020р. між Державним навчальним закладом «Лісоводський професійний аграрний ліцей» та Приватним підприємством «Аграрна компанія 2004» всупереч встановленому державою порядку, зачіпає інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, що є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом звернення до суду з позовом, оскільки уповноваженими органами заходи щодо визнання спірного договору недійсним з моменту його укладення по теперішній час не вживаються, незважаючи на те, що окружною прокуратурою скеровано листи про приведення укладених вищезазначених правовідносин у відповідність до вимог чинного законодавства.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:
Частиною 1 ст.1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
В пунктах 1-10 ч.2 ст.16 ЦК України наведено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.
До того ж, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
В силу частини 1 статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Згідно ст.20 Господарського кодексу України, Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зазначене конституційне положення встановлює обов'язок органам державної влади, органам місцевого самоврядування та їх посадовим особам дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень.
Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 01.04.2008 №4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прокуратуру», прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
На прокуратуру покладаються такі функції: зокрема, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом, та Господарським процесуальним кодексом України.
Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини 4 цієї статті, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020.
Також Велика Палата Верховного Суду при розгляді вказаної справи звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 р. №3-рп/99, з'ясовуючи поняття «інтереси держави» дійшов висновку, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).
Як вказує прокурор, ДНЗ "Лісоводський професійний аграрний ліцей" має державну форму власності та підпорядкований Міністерству освіти і науки України, що, у свою чергу, зумовлює контроль Міністерством за ефективністю використання майна закладу освіти.
Проте, Міністерством не вжито заходів з метою визнання правочинів недійсними та не зорієнтовано підконтрольну установу на законне використання земельних ділянок. Відповідно, вказаний факт залишився без реагування і з боку закладу освіти.
Волочиською окружною прокуратурою 25.08.2021р. до Міністерства освіти та науки України направлено лист №51-2492 з метою захисту державних інтересів та усунення порушень, допущених при розпорядженні ДНЗ "Лісоводський професійний аграрний ліцей" землями державної форми власності, однак, відповідь на лист не отримано.
Окрім цього, відповідно до положень статті 15-1 Земельного кодексу України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Відповідно до статті 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб.
За змістом підп. 13 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016р. № 308, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, в тому числі розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Хмельницької області.
Головне управління Держгеокадастру в Хмельницькій області є розпорядником земельної ділянки, переданої в постійне користування ДНЗ "Лісоводський професійний аграрний ліцей".
Організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичним особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, стаття 152 Земельного кодексу України відносить до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, земельних відносин.
Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015р., серед основних завдань Держгеокадастру зазначено реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, в тому числі державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок, дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, дотриманням правил, установленого режиму експлуатації протиерозійних, гідротехнічних споруд, збереженням захисних насаджень і межових знаків, дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.
Однак, Головним управлінням Держгеокадастру в Хмельницькій області належним чином не забезпечено контроль за цільовим використанням земельних ділянок, наданих у користування ДНЗ "Лісоводський професійний аграрний ліцей", і відповідно не вжито заходів щодо поновлення інтересів держави.
02.09.2020р. Волочиською окружною прокуратурою спрямовано повідомлення за №51-2671вих-21 в Головне управління Держгеокадастру в Хмельницькій області щодо встановлених порушень вимог земельного законодавства при використанні ДНЗ "Лісоводський професійний аграрний ліцей" земельних ділянок, які надані в постійне користування.
Згідно листів Головного управління Держгеокадастру в області №10-22-0.61-4561/2-21 від 14.09.2021р. останні не вживатимуть заходів спрямовані на розірвання спірного договору.
Тобто, уповноваженим державою органом неналежним чином не здійснюється захист інтересів держави.
Відповідно, обґрунтованими є доводи прокурора, що у даному випадку у прокурора виникає обов'язок виконати субсидіарну функцію щодо захисту інтересів держави у земельній та освітній сферах.
Як зазначає прокурор, його звернення до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у встановленні законності при вирішенні суспільно значимого питання щодо використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, яке здійснюється з порушенням вимог чинного законодавства. А саме, у даному випадку порушення інтересів держави полягає в незаконній передачі земельної ділянки державної власності із відання навчального закладу у господарювання юридичної особи для здійснення господарської діяльності.
Відтак, суд вважає, що прокурором обґрунтовані та доведені підстави представництва інтересів держави в суді.
Відповідно до п. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну припинення цивільних прав та обов'язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України).
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України).
Загальні підстави недійсності правочину встановлені ст. 215 Цивільного кодексу України. Так, згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 215 Цивільного кодексу України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Звертаючись із позовом до суду, прокурор в обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що договір №27/11/2020 від 27.11.2020р., укладений між Державним навчальним закладом «Лісоводський професійний аграрний ліцей» (Навчальний заклад) та Приватним підприємством «Аграрна компанія 2004», іменований в договорі «Сільськогосподарський товаровиробник» є прихованим договором оренди землі, його зміст суперечить вимогам Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі», укладений не уповноваженою стороною, та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а тому підлягає визнанню недійсним.
Відповідно до ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 Цивільного кодексу України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.11.2020р. між Державним навчальним закладом «Лісоводський професійний аграрний ліцей», іменований в договорі «Навчальний заклад» та Приватним підприємством «Аграрна компанія 2004», іменований в договорі «Сільськогосподарський товаровиробник» укладено Договір № 27/11/2020.
Відповідно до пунктів 1.1.-1.4. вказаного Договору, Сторони зобов'язуються здійснювати заходи з організації навчально-виробничого процесу, яка полягає у надані учням, слухачам обладнаних робочих місць для проходження виробничого навчання та виробничої практики.
Результатом виконаних робіт за даним Договором є вирощений та зібраний урожай озимих та ярих сільськогосподарських культур, перелік та обсяги яких погоджуються Сторонами у заявках, які складаються кожного року окремо у письмовій формі та є невід'ємними додатками до цього Договору.
Навчальний заклад набуває право власності на сільськогосподарську продукцію після отримання такої продукції від Сільськогосподарського товаровиробника за актом приймання-передачі відповідно до п.3.3. цього Договору. До підписання вказаного акту посіви, вироблена сільськогосподарська продукція є власністю Сільськогосподарського товаровиробника.
Витрачені за цим Договором матеріально-технічні ресурси Сільськогосподарського товаровиробника є його власністю протягом усього строку дії цього Договору.
Пунктом 3.1 та 3.2 вказаного Договору зазначено, що вартість витрат, понесених Сільськогосподарським товаровиробником при виконанні робіт, що є предметом даного Договору, підтверджується калькуляціями.
Загальна ціна Договору складається із вартості робіт та витрат, виконаних згідно цього Договору.
Згідно із пунктом 2.1 Договору Сільськогосподарський товаровиробник щорічно вносить Навчальному закладу забезпечення виконання Договору у сумі 450 000,00 гривень шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Навчального закладу до 31 грудня поточного року.
Відповідно до пункту 2.1.1. Договору, у разі невнесення Сільськогосподарським товаровиробником забезпечення виконання Договору відповідно до графіку, Сільськогосподарський товаровиробник сплачує навчальному закладу штраф у сумі, що дорівнює 0,1% невнесеного забезпечення.
Згідно із п.2.2. для виконання умов цього Договору Сільськогосподарський товаровиробник зобов'язаний використовувати власне устаткування, сільськогосподарську техніку, транспортні засоби, високоякісне репродуктивне насіння, якісні добрива, паливно-мастильні матеріали та інше, яке необхідне для виконання умов цього Договору.
Відповідно до п.2.5. Договору, навчальний заклад зобов'язується забезпечити Сільськогосподарському товаровиробнику безперешкодний доступ до відповідної земельної ділянки для виконання робіт протягом 3 календарних днів з моменту підписання цього договору.
Згідно із пунктом 3.3. Договору в рахунок вартості витрат, понесених Сільськогосподарським товаровиробником, залишає у себе частину вирощеної продукції у фізичній вазі, а іншу частину вирощеної продукції у фізичній вазі, передає Навчальному закладу за умови виконання Навчальним закладом вимог п.2.1.2 (після сплати забезпечення, визначеного в п.2.1. даного Договору та завершення роботи Сільськогосподарським товаровиробником, Навчальний заклад протягом 10 (десяти) робочих днів повертає Сільськогосподарському товаровиробнику забезпечення виконання Договору) даного Договору, але не менше ніж загальна сума здійснених забезпечувальних платежів. При цьому вартість продукції, яка передається Навчальному закладу, визначається виходячи із середньо ринкових цін, що склалися в області на дату передачі продукції.
Як передбачено пунктом 5.1.4. Договору, для виконання умов цього Договору Сільськогосподарський товаровиробник за власний рахунок забезпечує: придбання високоякісного репродуктивного насіння, якісних добрив, паливно-мастильних матеріалів, засобів для захисту рослин від шкідників та іншого, яке необхідне для виконання умов Договору, підготовку площ для виконання сільськогосподарських робіт з виконанням заходів поліпшення та збереження природно-ресурсного потенціалу землі, здійснення комплексу сільськогосподарських робіт в межах земельних ділянок, право доступу до яких надано Договором.
Пунктом 7.1. Договору визначено строк дії договору, який починає свій перебіг з дати його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2021 року, але у будь-якому випадку до моменту закінчення виробничого циклу та повного взаєморозрахунку між Сторонами.
Відповідно до пункту 7.2. Договору якщо Сторони за тридцять календарних днів до закінчення терміну дії Договору не заявлять про припинення його дії, він вважається пролонгованим на новий строк, без укладення додаткової угоди. Пролонгація строку дії Договору здійснюється без обмеження кількості разів.
Згідно із ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до п. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 ЦК України):
Відповідно до ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання, іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
За удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.
У такій ситуації існують два правочини: один удаваний, а інший той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.
Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначено, що правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладення договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов'язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків (постанова від 17.06.2020 справа №913/420/19).
В укладеному між Державним навчальним закладом «Лісоводський професійний аграрний ліцей» та ПП «Аграрна компанія 2004» оспорюваному договорі № 27/11/2020 від 27.11.2020р. наявні посилання на ст. 1130, 1131, 1133 ЦК України, що дає підстави припустити, що сторонами укладено договір про спільну діяльність.
Згідно із ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 1130 ЦК України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
Договір про спільну діяльність укладається в письмовій формі.
Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
Істотними умовами для договору такого типу згідно ЦК України є:
- досягнута сторонами домовленість діяти спільно задля отримання прибутку;
- дотримана письмова форма договору;
- визначено вклади сторін;
- визначена грошова оцінка вкладів за домовленістю учасників;
- передбачено умови ведення спільних справ;
- визначено порядок відшкодування збитків та шкоди;
- визначено порядок розподілу прибутку, що відповідає умовам чинного законодавства.
Так, виходячи з положень ст. 1130 ЦК України, а також положень оспорюваного договору від 27.11.2020 (зокрема, пункту 1.7. цього Договору, яким прямо передбачено, що даний договір не є спільною діяльністю чи підрядом), отже відсутні істотні умови, що характерні для договорів про спільну діяльність, зокрема договором не визначені вклади сторін (їх частки), які вони об'єднують для здійснення спільної діяльності, що в силу приписів ст.ст. 1137, 1138, 1139 ЦК України є визначальним при розподілі прибутку, спільних витрат, збитків та відповідальності за спільними зобов'язаннями.
Спірний договір № 27/11/2020 від 27.11.2020р. не є договором підряду та договором про надання послуг оскільки, згідно із ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
За договором надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 ЦК України).
Із змісту укладеного між сторонами договору № 27/11/2020 від 27.11.2020р. слідує, що ПП «Аграрна компанія 2004» здійснює виробництво сільськогосподарської продукції на земельних ділянках, розташованих за межами с. Клинове, Городоцького району, Хмельницької області, загальною площею 165, 8766 га, які знаходяться у постійному користуванні навчального закладу на підставі державних актів ЯЯ № 334611 та ЯЯ №334610 від 02.04.2009р. та при цьому сплачує кошти Державному навчальному закладу «Лісоводський професійний аграрний ліцей».
В той же час у навчального закладу немає жодних зобов'язань щодо сплати коштів Сільськогосподарському товаровиробнику. Вказане суперечить вимогам ст.ст. 837, 901 ЦК України, які передбачають, що за виконані роботи, надані послуги кошти сплачує замовник.
Крім того, оспорюваний договір не містить переліку послуг, що надаються за ним Державному навчальному закладу «Лісоводський професійний аграрний ліцей», та з боку ПП «Аграрна компанія 2004» зобов'язань їх надати.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Проаналізувавши умови оспорюваного договору можна зробити висновок, що договір № 27/11/2020 від 27.11.2020, укладений між відповідачами, не містить ознак ні договору про спільну діяльність, ні договору підряду, ні договору про надання послуг, а також не є змішаним договором.
Натомість, предметом даного Договору є використання вказаних земельних ділянок. Саме на використанні земельних ділянок (споживанні її корисних властивостей) ґрунтується даний договір. Без використання земельних ділянок усі інші умови договору не мають змісту, а договір не становить комерційного, економічного інтересу для сторін.
Таким чином, враховуючи зміст вищенаведених та інших умов оспорюваного правочину, досліджуючи правову природу зазначеного договору, слід прийти до висновків про те, що укладенням удаваного договору №27/11/2020 від 27.11.2020 р. сторони фактично приховали укладення договору оренди земельних ділянок. Зокрема, вищенаведені умови договору (в тому числі й ті, що сформульовані як надання можливості товаровиробнику безперешкодно виконувати сільськогосподарські роботи та вживати інших заходів, спрямованих на вирощування та збирання врожаю на земельних ділянках (п.п. 1.3,1.4, 2.5. Договору), засвідчують, що мало місце використання Сільськогосподарським товаровиробником земельних ділянок навчального закладу з метою виробництва сільськогосподарської продукції, та підтверджують фактичну передачу права користування земельними ділянками за визначену плату для здійснення підприємницької діяльності.
У п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009р. № 9 зазначено, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають; але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019р. у справі № 522/14890/16-ц.
Враховуючи вищевикладене можна дійти висновку, що до спірного правочину слід застосовувати правила, передбачені для договору оренди землі.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі» та іншими нормативно-правовими актами.
Вказаними законодавчими актами визначено істотні умови та порядок укладання договору оренди, якого, в даному випадку сторонами дотримано не було.
Так, ст. 6 Законом України «Про оренду землі» встановлено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
За нормою ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Тобто, при оренді землі здійснюється обробіток ґрунту, що становить собою користування земельною ділянкою, внаслідок якого вирощується товарна сільськогосподарська продукція.
З огляду на зазначене, правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане в користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).
Як свідчить п.п. 2.1., 3.4. даного Договору, Сільськогосподарський товаровиробник щорічно вносить Навчальному закладу забезпечення виконання Договору у сумі 450 000,00 гривень, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Навчального закладу до 31 грудня поточного року. У випадку невиконання Навчальним закладом умов п. 2.1.2. Договору, вирощена продукція в повному обсязі залишається в Сільськогосподарського товаровиробника, а сума забезпечення залишається в Навчального закладу.
Натомість, предметом даного Договору є використання вказаних земельних ділянок. Саме на використанні земельних ділянок (споживанні їх корисних властивостей) ґрунтується даний договір. Без використання земельних ділянок усі інші умови договору не мають змісту, а договір не становить комерційного, економічного інтересу для сторін.
Отже, за змістом оспорюваного договору між сторонами фактично склалися правовідносини з оренди землі, оскільки з умов зазначеного договору вбачається, що Державний навчальний заклад «Лісоводський професійний аграрний ліцей» фактично передав ПП «Аграрна компанія 2004» на платній основі земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні ліцею, тому положення договору повинні відповідати законодавству, що регулює правовідносини у сфері оренди землі.
Згідно положень статті 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про оренду землі», орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Згідно із ч. 1 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
Частиною 1 статті 92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Таким чином, у постійного користувача Державного навчального закладу «Лісоводський професійний аграрний ліцей» відсутні повноваження щодо розпорядження земельними ділянками, у тому числі вчинення правочинів щодо передачі права користування ними іншим суб'єктам господарювання.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.
Відповідно положень ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
Згідно із вимогами ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів.
Зі змісту оспорюваного договору слідує, що ДНЗ «Лісоводський професійний аграрний ліцей» фактично передав у користування земельні ділянки, якими не мав права розпоряджатися, за відсутності рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, без проведення аукціону.
Державний навчальний заклад «Лісоводський професійний аграрний ліцей» є державною організацією (установою, закладом), заснованим на державній власності і підпорядкованим Міністерству освіти і науки України, і є підзвітним йому, що в свою чергу свідчить про певну специфіку регулювання його господарської діяльності.
Вказані обставини підтверджуються витягом з ЄДРПОУ та Статутом ДНЗ «Лісоводський професійний аграрний ліцей», який затверджений наказом Міністерства освіти і науки України від 05.03.2018 р. № 228, що діяв на момент укладення договору № 27/11/2020 від 27.11.2020 р.
Пунктом 6 частин 1 статті 8 Закону України «Про професійно-технічну освіту» передбачено, що до повноважень міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані професійно-технічні навчальні заклади, відноситься розпорядження державним майном, що перебуває у користуванні підпорядкованих професійно-технічних навчальних закладів.
Розпорядження державним майном - земельними ділянками, що надані Державному навчальному закладу «Лісоводський професійний аграрний ліцей», відповідно вказаного закону відноситься до компетенції Міністерства освіти і науки України як органу виконавчої влади, якому підпорядкований даний ліцей.
Відповідно до п. п. 1.1, 1.6. Статуту Державного навчального закладу «Лісоводський професійний аграрний ліцей», Державний навчальний заклад «Лісоводський професійний аграрний ліцей» підпорядковується Міністерству освіти і науки України. Професійний ліцей має землю у постійному користуванні та здійснює господарську діяльність з виробництва продукції, що пов'язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробному вигляді (сільськогосподарське виробництво), а також займається переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Відповідно до п.7.9 даного Статуту, функції управління майном, яке закріплюється за професійним ліцеєм, здійснює центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Майно та земельні ділянки, що закріплюються за професійним ліцеєм, не можуть бути предметом застави, а також не підлягають вилученню або передачі у власність, оренду (суборенду) юридичним і фізичним особам без згоди центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки, крім передбачених законодавством випадків.
Пунктом 7.11. Статуту, передбачено, що професійний ліцей несе відповідальність перед Міністерством освіти і науки України за збереження та використання за призначенням закріпленого за ним майна.
Таким чином, земельним законодавством та статутом не передбачено право постійного користувача розпоряджатись земельними ділянками шляхом передачі її іншим особам у платне користування.
Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
З умов спірного договору вбачається, що ДНЗ «Лісоводський професійний аграрний ліцей», взявши на себе зобов'язання надати ПП «Аграрна компанія 2004» земельні ділянки для вирощування та збирання сільськогосподарської продукції, фактично усунувся від права самостійного господарювання на земельних ділянках та надав право обробки земельних ділянок та збору врожаю приватному підприємству, тим самим розпорядився земельними ділянками за відсутності повноважень на передачу наданої йому в постійне користування земель в оренду іншим особам.
Відповідно до вищевикладеного, встановлено невідповідність спірного договору вимогам ч. 2 ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання недійсності правочину відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України.
Враховуючи викладене, спірний договір є прихованим договором оренди землі, його зміст суперечить вимогам Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі», який укладений без погодження уповноваженого органу та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а тому підлягає визнанню недійсним відповідно до ст. 203, 215 ЦК України.
Отже, правова оцінка договору від 27.11.2020 р., здійснена господарським судом, свідчить про його недійсність як удаваного правочину, направленого на приховування фактично вчиненого сторонами договору оренди землі, укладеного не уповноваженою на те особою, без дотримання вимог, передбачених Земельним кодексом, Законом України «Про оренду землі».
З огляду на встановлені обставини, позовні вимоги щодо визнання оспорюваного правочину недійсним підлягають задоволенню, відповідно укладений між відповідачами договір від № 27/11/2020 від 27.11.2020 р. підлягає визнанню недійсним .
З огляду на усунення в судовому порядку обставини (визнання недійсним договору від № 27/11/2020 від 27.11.2020 р.), в силу дії якої спірна земельна ділянка використовувалась Приватним підприємством «Аграрна компанія 2004», суд вважає, що позовні вимоги прокурора в частині зобов'язання відповідача 2 звільнити спірну земельну ділянку є цілком обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.129 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідачів.
Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити.
Визнати недійсним договір № 27/11/2020 від 27.11.2020р., який укладений між Державним навчальним закладом «Лісоводський професійний аграрний ліцей» та Приватним підприємством «Аграрна компанія 2004».
Зобов'язати Приватне підприємство «Аграрна компанія 2004» звільнити займані земельні ділянки державної форми власності з кадастровими номерами 6821283200:03:008:1442 та 6821283200:03:010:0009 загальною площею 165,8766 га, які займає на підставі договору № 27/11/2020 від 27.11.2020 р.
Стягнути з Приватного підприємства «Аграрна компанія 2004» (31222, с. Попівці, Волочиського району, Хмельницької області, вул. Шкільна, 34а, код: 33007579) на користь Хмельницької обласної прокуратури (м.Хмельницький, пров. Військоматський, буд. 3, код 02911102, Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, розрахунковий рахунок UА 188201720343120002000002814, код класифікації видатків бюджету 2800) 2 270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ.
Стягнути з Державного навчального закладу "Лісоводський професійний аграрний ліцей", (с.Лісоводи, Городоцького району, Хмельницької області, вул. Сугерова, 2, код: 05537756) на користь Хмельницької обласної прокуратури (м.Хмельницький, пров. Військоматський, буд. 3, код 02911102, Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, розрахунковий рахунок UА 188201720343120002000002814, код класифікації видатків бюджету 2800) 2 270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно - західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 31.12.2021 р.
Суддя О.Д. Вибодовський
Віддрук 6 прим.:
1- до справи
2- позивачу - 31200, Волочиській окружній прокуратурі, м.Волочиськ, вул.Слави, 8 (secretaiat@khmel.gp.gov.ua);
3- позивачу - 01135, Міністерству освіти і науки України, м.Київ, вул.Перемоги,10 (mon@mon.gov.ua);
4- позивачу - 29016, Головному управлінню Держгеокадастру у Хмельницькій області, м.Хмельницький, вул.Інституцька, 10 (khmelnytskyi@land.gov.ua);
5 - відповідачу - 32046, ДНЗ "Лісоводський професійний аграрний ліцей", с.Лісоводи, Городоцького району, вул. Сугерова, 2;
6 - відповідачу - 31222, ПП "Аграрна компанія 2004", с.Попівці, Волочиського району, вул. Шкільна, 34а.
Виготовлено з АСДС помічник судді Т.М.Козій дата 31.12.2021р.