65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"22" грудня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2495/21
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
при секретарі судового засідання Чернюк С.В.,
розглянувши справу №916/2495/21
за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, Одеська обл., місто Одеса, вул. Артилерійська, будинок 1; код ЄДРПОУ 26302595)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРІМУМ ГРУП" (65059, Одеська обл.. місто Одеса, Адміральський проспект, будинок 36, квартира 6; код ЄДРПОУ 40946529)
про стягнення 72 526,36 грн;
представники сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився,
Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРІМУМ ГРУП", в якому просить суд стягнути з відповідача 72 526,36 грн, я яких: 13 215,26 грн заборгованості з орендної плати, 59 311,10 грн неустойки за прострочення повернення об'єкта оренди.
Ухвалою від 25.08.2021р. позовну заяву (вх. №2582/21 від 16.08.2021р.) Департаменту комунальної власності Одеської міської ради залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання до суду належних доказів направлення копії позовної заяви з додатками на адресу відповідача листом з описом вкладення (із зазначенням номеру поштового відправлення на описі вкладення).
01.09.2021р. до суду надійшла заява позивача (вх. №23012/21) про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 06.09.2021 прийнято позовну заяву (вх.№2582/21 від 16.08.2021р.) до розгляду, відкрито провадження у справі №916/2495/21, яку постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 29.09.2021, запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі реалізувати процесуальне право на подання відзиву.
У підготовче судове засідання, яке було призначено на 29.09.2021, сторони не з'явились. Протокольною ухвалою судом відкладено підготовче засідання на 01.11.2021.
Протокольною ухвалою від 01.11.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче судове засідання на 17.11.2021.
17.11.2021 розгляд справи відкладено на 01.12.2021.
Протокольною ухвалою від 01.12.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.12.2021.
На стадії розгляду справи по суті, після стадії дослідження доказів, суд оголосив перерву в засіданні до 22.12.2021.
22.12.2021 складено вступну та резолютивну частини рішення.
В обґрунтування позову Департамент комунальної власності Одеської міської рали посилається на неналежне виконання відповідачем істотних умов Договору оренди №119/4 від 06.04.2017р., систематичну несплату орендної плати, а також на прострочення виконання відповідачем зобов'язань з повернення об'єкта оренди.
Вказав, що Договір оренди №119/4 від 06.04.2017р. припинив свою дію 06.03.2020р. Однак, за відповідачем рахується заборгованість зі сплати орендної плати за період дії Договору, а саме з 01.12.2019 по 05.03.2020.
Звернув увагу, що 17.11.2020 Другим Приморським відділом ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у примусовому порядку виселено відповідача з нежилих приміщень підвалу, загальною площею 119,6 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 74/78.
Посилаючись на ст. 785 ЦК України, просив стягнути з відповідача неустойку за прострочення зобов'язань з повернення об'єкта оренди у розмірі подвійної орендної плати за кожен місяць прострочення, що за період з 06.03.2020 по 17.11.2020 складає 59 311,10 грн.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, явку представника у судові засідання не забезпечив, про розгляд справи повідомлявся належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвали суду, які надсилались відповідачу рекомендованими листами, повертались на адресу суду з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою».
Суд зауважує, що згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.
Отже, оскільки ухвала суд про відкриття провадження у справі направлена судом за належною адресою відповідача і повернута поштою у зв'язку із відсутністю адресата, суд доходить висновку, що відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду.
Водночас за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Крім того, 19.11.2021, 02.12.2021 та 13.12.2021 на сайті Судової влади було розміщено оголошення про виклик відповідача у судове засідання до Господарського суду Одеської області.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за можливе відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
06.04.2017 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРІМУМ ГРУП" (орендар) було укладено Договір оренди нежилих приміщень №119/4 (далі - Договір), відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежилі приміщення підвалу загальною площею 119,6 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 74/78.
06.04.2017 між сторонами було підписано Акт прийому-передачі нежилих приміщень (Т. 1, а.с. 9).
Орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 04.10.1995 року зі змінами та доповненнями; рішень Одеської міської ради та Виконкому Одеської міської ради (п. 2.1. Договору).
За орендоване приміщення Орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату, що становить за перший, після підписання договору оренди, місяць 2736,30 грн (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до чинного законодавства (п. 2.2. Договору).
Відповідно до п. 2.4. Договору орендар зобов'язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.
За умовами п. 3.3. Договору орендодавець має право виступати з ініціативою розірвання договору оренди у разі невиконання або неналежного виконання Орендарем обов'язків, передбачених цим договором, у тому числі несплати орендної плати своєчасно та в повному обсязі.
Термін дії договору сторонами погоджено з 06.04.2017 р. до 06.03.2020 р. (п.1.3. Договору).
Відповідно до п. 7.11. Договору дія договору оренди припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.04.2020 по справі №916/3936/19 за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРІМУМ ГРУП" про стягнення, розірвання договору та виселення, встановлено, що Договір оренди №119/4 від 06.04.2017р. припинився 06.03.2020р. Цим же рішенням задоволено вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради щодо стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі у розмірі 33 183,85 грн за період з 01.02.2019р. по 20.11.2019р.
За приписами ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
17.11.2020 державним виконавцем Другого Приморського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кубрак К.В., при примусовому виконанні наказу Господарського суду Одеської області від 07.08.2020 по справі №916/3936/19, виселено Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРІМУМ ГРУП" із нежитлових підвальних приміщень, про що складено акт (Т. 1, а.с. 13).
Пунктом 4.10. Договору передбачено, що у випадку припинення дії договору, у зв'язку із закінченням строку чи дострокового розірвання договору, Орендар сплачує неустойку в розмірі подвійної орендної плати з урахуванням щомісячного індексу інфляції по день підписання акта приймання-передачі приміщення.
Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач, після припинення дії Договору [06.03.2020р.], не повернув позивачу по акту приймання-передачі нежитлові підвальні приміщення, загальною площею 119,6 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 74/78.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частинами 1, 2 ст. 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення (ч. 2 ст. 785 ЦК України).
Так, неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2. ст. 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору оренди - якщо наймач не виконує обов'язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення вказаного договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов'язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог ст. 614 ЦК України.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у Постановах від 11.04.2018 у справі N 914/4238/15, 24.04.2018 у справі N 910/14032/17 та 09.09.2019 у справі N 910/16362/18, положеннями ст. 549 ЦК України та ст. 230 ГК України визначено загальне поняття штрафних санкцій, яке у господарському судочинстві включає неустойку, штраф, пеню, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил господарської діяльності, невиконання господарського зобов'язання.
За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 1 ст. 230 ГК України визначено поняття штрафних санкцій. Ними визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).
З огляду на викладене, неустойка згідно з ч. 2 ст. 785 ЦК України розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).
Разом з цим, неустойка за ч. 2 ст. 785 ЦК України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов'язання наймача (орендаря) з повернення об'єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов'язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.
Неповернення об'єкта оренди за Договором у період після закінчення терміну дії Договору відбулося виключно з вини самого орендаря (відповідача), оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази вжиття ним заходів щодо повернення об'єкта оренди орендодавцю (позивачу), що є підставою для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України.
Враховуючи викладене, перевіривши наданий позивачем розрахунок суми неустойки, суд вважає обґрунтованою та задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача 59 311,10 грн неустойки за період з 06.03.2020 по 17.11.2020.
Щодо стягнення з відповідача суми орендної плати суд зазначає наступне.
Згідно до п. п.1, 2 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно до ст. 193 ГК України, яка цілком кореспондується із ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Суд зазначає, що обов'язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору оренди (до спливу строку його дії), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об'єктом оренди на платній основі.
З поданих позивачем доказів вбачається наявність у відповідача заборгованості з орендної плати за період з 01.12.2019 по 05.03.2020.
За розрахунком позивача заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРІМУМ ГРУП" з орендної плати перед орендодавцем складає 13 215,26 грн.
Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно до ст. 73 ГПК України визначено доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Доказів сплати орендної плати у сумі 13 215,26 грн матеріали справи не містять.
Враховуючи, що наявність заборгованості з орендної плати у сумі 13 215,26 грн підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростована, а розрахунок, наведений позивачем, відповідає умовам Договору та чинному законодавству, суд доходить висновку про задоволення вимог позивача в цій частині.
Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 76, ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку посилається сторона, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270,00 грн суд покладає на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, Одеська обл., місто Одеса, вул. Артилерійська, будинок 1; код ЄДРПОУ 26302595) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРІМУМ ГРУП" (65059, Одеська обл.. місто Одеса, Адміральський проспект, будинок 36, квартира 6; код ЄДРПОУ 40946529) про стягнення 72 526,36 грн - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРІМУМ ГРУП" (65059, Одеська обл.. місто Одеса, Адміральський проспект, будинок 36, квартира 6; код ЄДРПОУ 40946529) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, Одеська обл., місто Одеса, вул. Артилерійська, будинок 1; код ЄДРПОУ 26302595) 13 215,26 грн заборгованості з орендної плати, 59 311,10 грн неустойки за прострочення повернення об'єкта оренди, 2270,00 грн витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступну та резолютивну частини рішення складено 22 грудня 2021 р. Повний текст рішення складено та підписано 31 грудня 2021 р.
Суддя Р.В. Волков