"21" грудня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2641/21
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі судового засідання Г.С. Граматик
за участю представників:
від позивача - Вакаренко І.В.,
від відповідача - Попроцький Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до фізичної особи-підприємця Янковського Андрія Юрійовича про визнання недійсним договору оренди та виселення з нежитлового приміщення, -
Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Яновського Андрія Юрійовича про:
- визнання недійсним укладеного між сторонами договору оренди № 31-к/14 від 11.12.2014 р.;
- виселення відповідача із нежитлового приміщення у КПНЗ Одеський ДЦЮТ “Еврика”, загальною площею 11,9 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, буд. 25.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на наступне.
11.12.2014 р. між Відділом освіти Київської районної адміністрації Одеської міської ради (орендар) та фізичною особою-підприємцем Янковським Андрієм Юрійовичем (орендар) укладено договір оренди № 31-к/14, згідно з яким орендарю надано у строкове платне користування нежитлове приміщення у КПНЗ Одеський ЦДЮТ “Еврика”, загальною площею 10,8 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 25, строком до 26.11.2015 р.
У відповідності до п. 4.1 договору вказаний вище об'єкт оренди передано виключно під розміщення фотоательє.
Так, позивач зазначає, що додатковим договором від 16.12.2016 р. № 1 продовжено термін дії договору до 26.11.2017 р., внесено зміни у частині назви орендодавця з “Відділ освіти Київської районної адміністрації Одеської міської ради” на “Комунальна установа “Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Київського району у м. Одесі”, змінено площу об'єкту оренди з 10,8 кв.м на 11,9 кв.м у відповідності до технічного паспорту від 08.06.2016 р. та внесено зміни у частині розрахунку орендної плати за місяць.
Також позивач вказує, що додатковим договором від 26.02.2018 р. № 2 продовжено термін дії договору до 26.11.2018 р. та внесено зміни у частині розрахунку орендної плати за місяць; додатковим договором від 23.03.2018 р. № 3 внесено зміни до договору оренди у частині назви орендодавця на “Департамент комунальної власності Одеської міської ради”; додатковим договором від 26.12.2018 р. № 4 продовжено термін дії договору до 26.11.2021 р.
Наразі позивач зауважує, що нежитлове приміщення у КПНЗ Одеський ЦДЮТ “Еврика”, загальною площею 10.8 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 25, належить територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради, управління яким здійснює Департамент комунальної власності Одеської міської ради на підставі Положення про Департамент комунальної власності Одеської міської ради, яке затверджено рішенням Одеської міської ради від 17.03.2021 р. № 137-VІІІ.
За ствердженнями позивача, право комунальної власності на вказаний вище об'єкт нерухомості підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 88648197, а характеристика об'єкта наводиться у технічному паспорті, який виготовлено КП “Бюро технічної інвентаризації” Одеської міської ради від 08.06.2016 р.
У відповідності до ч. 2 ст. 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” контроль за виконанням умов договорів оренди нерухомого та рухомого майна покладається на орендодавців майна.
При цьому позивач зазначає, що згідно з пп. “в” п 2.4.1 Положення про Департамент комунальної власності Одеської міської ради від 17.03.2021 р. № 137-VІІІ на Департамент покладено функції здійснення повноважень орендодавця майна комунальної власності територіальної громади міста Одеси, а також контролю за повнотою та своєчасністю внесення орендної плати за договорами оренди цілісних майнових комплексів, нерухомого майна, будівель, приміщень, споруд комунальної форми власності.
Відповідно до пп. “п” п 2.4.1 Положення на Департамент покладено функції здійснення претензійно-позовної роботи з питань, пов'язаних з реалізацією уповноважень у сфері управління об'єктами комунальної власності.
Так, посилаючись на ст.ст. 11, 180, 203, 204, 207, 215, 216, 236 Цивільного кодексу України, позивач вказує, що законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. І відповідно до ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992 р. № 2269-ХІІ не можуть бути об'єктами оренди об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої ст. 5 Закону України “Про приватизацію державного майна”.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України “Про приватизацію державного майна” приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення. Загальнодержавне значення мають об'єкти, діяльність яких забезпечує соціальний розвиток, збереження та підвищення культурного, наукового потенціалу, духовних цінностей, зокрема, об'єкти освіти, фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету.
Наразі із посиланнями на ст. 2 Закону України “Про освіту” (в редакції, чинній на час укладення договору), ч. 2 ст. 18, ст.ст. 28, 29, ч.ч. 1, 5 ст. 63 Закону України “Про освіту”, п. 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14 серпня 2001 року № 63, позивач вказує, що як додаткові джерела фінансування навчальних закладів законом передбачається можливість залучати, у тому числі, доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання, проте надання в оренду таких приміщень, споруд, обладнання, що тимчасово не задіяні, дозволяється лише для їх використання, пов'язаного з навчально-виховним процесом відповідного навчального закладу, за умови, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.
Також позивач зауважує, що 05.09.2017 р. прийнято Закону України “Про освіту” № 2145-VІІ, який набрав чинності 28.09.2017 р., у якому ч. 4 ст. 80 зазначено, що об'єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства. Види господарської діяльності, для здійснення якої надаються в оренду приміщення закладів освіти, мають відповідним чином забезпечувати освітній процес, в тому числі належні умови для праці та здобуття освіти.
Тобто, як вказує позивач, обмеження на передання в оренду не поширюється на об'єкти, які не використовуються та не можуть за своїми властивостями використовуватися у процесі навчання чи освітній діяльності у цілому.
За ствердженнями позивача, поняття використання об'єкта освіти за цільовим призначенням не ототожнюється з наявністю у орендаря - суб'єкта господарювання статусу навчального закладу у розумінні законодавчих приписів, оскільки, основною умовою такого використання є дотримання орендарем законодавчих та договірних умов щодо здійснення господарської діяльності, яка не буде явно суперечити призначенню об'єкта освіти, а не визначатись виключно як вид діяльності по наданню освітніх послуг.
Отже, як вказує позивач, норми Законів України “Про оренду державного та комунального майна”, “Про освіту”, постанова Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 р. № 796 “Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності” у їх системному поєднанні містять заборони передавати в оренду не пов'язаного із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу та яке не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, й у такому обсязі, що це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у закладі освіти.
За ствердженнями позивача, з огляду на пряму заборону для передання в користування конкретного об'єкта оренди, отримання в дохід державного бюджету та балансоутримувача об'єктивно обрахованих орендних платежів свідчить про недоцільне використання державного майна.
Разом з тим позивач звертає увагу суду на те, що Департаментом для уникнення порушень передбачених нормами чинного законодавство повідомлено фізичну особу-підприємця Янковського Андрія Юрійовича листом від 06.07.2020 р. № 01-13/2308 про неможливість надалі використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням, яке передбачено п. 4.1 договору оренди від 11.12.2014 р. № 31-к/14.
При цьому позивач зауважує, що у ході проведення обстеження з метою виявлення порушень щодо використання нежитлового приміщення у КПНЗ Одеський ЦДЮТ “Еврика”, загальною площею 11,9 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 25, Департаменту стало відомо, що орендар і надалі веде господарську діяльність, визначену у п. 4.1. договору, незважаючи на лист від 06.07.2020 р. № 01-13/2308, про що складено відповідний акт від 04.02.2021 р.
З урахуванням викладених вище обставин позивач вважає, що договір оренди від 11.12.2014 р. № 31-к/14 підлягає визнанню недійсним на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, як такий, що суперечить нормі ч. 4 ст. 10 та ч. 3 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), а також підлягають визнанню недійсними похідні від нього додаткові угоди.
Пунктом 4.7 договору встановлено обов'язок орендаря після закінчення строкудії договору оренди у 15-ти денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду.
У відповідності до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Таким чином, за ствердженнями позивача, умовами договору оренди та нормами чинного законодавства передбачено обов'язок орендаря щодо повернення об'єкта оренди у випадку закінчення строку дії договору оренди.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.09.2021 р. вказану позовну заяву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вх. № 2733/21) залишено без руху, оскільки позивачем в позовній заяві зазначено невірне найменування відповідача - ФОП Яновського Андрія Юрійовича або реєстраційного номеру облікової картки платника податків в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, оскільки в ЄДР міститься запис про ФОП Янковського, у зв'язку з цим надані позивачем докази про направлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів є неналежними.
13.09.2021 р. Департаментом комунальної власності Одеської міської ради подано до господарського суду заяву про усунення недоліків, в якій позивачем зазначено вірне найменування відповідача - ФОП Янковський Андрій Юрійович, а також до заяви надані докази направлення належному відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.09.2021 р. позовну заяву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2641/21, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 07 жовтня 2021 р.
07.10.2021 р. відповідачем подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи, в якому відповідач вказує про направлення відзиву на позовну заяву на адресу позивача та суду.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.10.2021 р. у справі № 916/2641/21 підготовче засідання відкладено на 22 жовтня 2021 р. з огляду на неявку представника відповідача.
21.10.2021 р. від відповідача надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти заявлених позивачем вимог та в обґрунтування заперечень зазначає наступне. По-перше, відповідач вказує, що спірне нежитлове приміщення у стінах Комунального позашкільного навчального закладу “Одеський центр дитячої та юнацької творчості “Еврика”, який є його балансоутримувачем, загальною площею 11,9 кв.м було надано ФОП Янковському А.Ю. на підставі укладеного між ним та Київською райадміністрацією ОМР договору оренди від 11.12.2014 р. № 31-к/14, який додатковими угодами періодично було пролонговано та згідно останньої від 26.12.2018 р. термін дії договору продовжено до 26.11.2021 р. Як вказує відповідач, з моменту укладання договору ним справно сплачується орендна плата, підтримується у належному санітарно-епідемічному стані орендоване приміщення. При цьому відповідач зазначає, що відповідно первісному договору оренди приміщення було передано в оренду ФОП Янковському А.Ю. під фотоательє. За ствердженнями відповідача, окремої уваги заслуговує сама конфігурація спірного приміщення, яке стало предметом судового розгляду, це напевно частина колишнього темного вузького коридору, яке не має жодного вікна, тобто зовсім не придатне до експлуатації безпосередньо за освітнім призначенням та має загальну площу 11,9 кв.м, що також ставить під сумнів його потребу у виховально-навчальних цілях. Разом з тим відповідач зауважує, що КПНЗ Одеський ЦДЮТ “Еврика” здійснює свою діяльність як розвиткові - виховальний центр, робота якого поставлена таким чином, що юнаки, діти дошкільного та шкільного віку, а також дорослі можуть здобути додаткові навики в будь-якій цікавій галузі, шляхом відвідування курсів та гуртків обраного ними напрямку. При цьому відповідач наголошує, що орендар здійснює системну допомогу в організації навчально-виховного процесу КП “Одеський ЦДЮТ “Еврика”, а саме: друк методичного матеріалу, друк фотоматеріалів, виготовлення грамот та дипломів для нагородження вихованців центру, проводить зйомки, оцифровку відеоматеріалів, при необхідності надає можливість вихованцям гуртка “Юний кореспондент” проходити практичні заняття з використанням апаратури фотоательє, також має в наявності обладнання з прояву та друку фото, сприяє розвитку курсів по фотошопу. Також відповідач зазначає, що останнім часом все більше молоді, а також дорослі середнього віку проявляють зацікавленість фотомистецтвом і всім, що з цим напрямком пов'язане та наявність даної локації (приміщення, працююче в режимі фотоательє) у стінах КПНЗ “Одеський ЦДЮТ “Еврика” надає можливість адміністрації закладу розширювати кількість гуртків із вказаною направленістю та залучати більше бажаючих до навчально-виховного процесу. Викладене, за ствердженнями відповідача, підтверджується довідкою від 05.10.2021 р. за № б/н, виданою за місцем вимоги директором Комунального позашкільного навчального закладу “Одеський ЦДЮТ “Еврика” Стрельцовою І.О. Також відповідач додає, що актом санітарно-епідеміологічного обстеження об'єкту від 08.01.2014 р., складеного Одеським міським управлінням головного управління державної санітарно-епідеміологічної служби в Одеській області, встановлено, що спірне нежитлове приміщення не може використовуватися в навчально-виховному процесі у зв'язку із відсутністю природного освітлення. На підставі викладеного, враховуючи справне виконання ФОП Янковським А.Ю. умов договору, останній вважає, що отримання в дохід державного бюджету та балансоутримувача об'єктивно обрахованих орендних платежів відповідає інтересам держави та свідчить про ефективне та економічно доцільне використання державного майна.
По-друге, як вказує відповідач, посилаючись на ч. 4 ст. 80 Закону України “Про освіту” в обґрунтування позовних вимог, позивач звернув увагу тільки на першу його частину, залишивши поза увагою момент “крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язані із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу”. За ствердженнями відповідача, надане в оренду нежитлове приміщення з цільовим призначенням - виключно під розміщення фотоательє згідно п. 4.1 договору від 11.12.2014 р. повністю вирішує потреби в оргтехніці позашкільного навчального закладу в залежності від необхідності їх виникнення у досить великому колі, з огляду на що твердження позивача з посиланням на дану статтю закону є необґрунтованим. Крім того, як вказує відповідач, укладаючи 11.12.2014 р. договір з Відділом освіти Київської районної адміністрації Одеської міської ради, передумовою відкриття фотоательє було повне обслуговування закладу освіти, як балансоутримувача, в потребах копіювальної техніки, фотодруку, оргтехніки, а також друку та виготовлення публікацій чи матеріалів, необхідних для здійснення освітнього процесу. При цьому, як наголошує відповідач, вказане питання підіймалося при кожній пролонгації договору, а саме: додаткові договори № 1, № 2, № 3, № 4 та було передумовою укладення вказаних додаткових угод та розміщення фотоательє в стінах даного учбового закладу. За ствердженнями відповідача, оренда спірного нежитлового приміщення жодним чином не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі, а тільки сприяє учбовому процесу та вирішенню організаційних питань керівництва установи. При цьому відповідач зауважує, що без належного дослідження і встановлення яким видом діяльності в цих приміщеннях займається останній та чи є така діяльність пов'язана з навчально-виховним процесом чи ні, не можна прийняти законне і обґрунтоване рішення в силу ст. 236 ГПК України. Тобто, за ствердженнями відповідача, ключовим моментом вирішення аналогічних справ по суті є дослідження діяльності орендаря, яка повинна бути пов'язана з навчально-виховним процесом. Водночас, як додає відповідач, всупереч даним вимогам позивач при зверненні до суду із вказаним позовом проігнорував момент дослідження діяльності орендаря, а зосередився лише на вивісці, розташованої на фасаді приміщення (“фотоательє”) та сконцентрував свою увагу на наявності вказаного слова у п. 4. договору від 11.12.2014 р., ігноруючи у повному обсязі особисті інтереси та потреби учбового закладу - КПНЗ Одеський ЦДЮТ “Еврика”. Крім того відповідач зазначає, що звертався до Департаменту комунальної власності ОМР із заявою про пролонгацію договору від 09.09.2021 р. № 01-14/4229 та заявою про зміну профілю використання приміщення з урахуванням виконання допоміжної діяльності у сфері освіти від 09.09.2021 р. № 01-14/4229, проте вказані звернення залишилися без уваги Департаменту ОМР.
По-третє, відповідач із посиланнями на абз. 10 п. 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 2020 р. № 483, вказує, що вказаним пунктом Порядку чітко визначено можливість та умови здійснення оренди у подібному закладі.
Також 21.10.2021 р. представником відповідача подано до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи, продовження процесуальних строків для подання відзиву та відкладення підготовчого засідання у зв'язку з неможливістю представника з'явитись в підготовче засідання 22.10.2021 р. через участь останнього в іншій справі № 686/23483/14-к.
22.10.2021 р. відповідачем повторно подано до господарського суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач додатково вказує, що позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на ч. 2 ст. 5 Закону України “Про приватизацію державного майна”, однак, як зазначає відповідач, по-перше, вказаний закон втратив чинність на підставі Закону № 2269-VІІІ від 18.01.2018 р., а, по-друге, позивач не доводить жодним доказом, що вказаний об'єкт оренди - нежитлове приміщення 11,9 кв.м належить Міністерству освіти. Разом з тим відповідач зауважує, що у 2018 році вступив у силу новий Закон України “Про приватизацію державного і комунального майна”, який теж немає зворотної сили щодо правовідносин саме визнання недійсним договору від 2014 р., в частині 2 статті 4 якого вказано, що приватизації не підлягають казенні підприємства та об'єкти, необхідні для виконання державою своїх основних функцій, для забезпечення обороноздатності держави, у тому числі: заклади освіти, що фінансуються з державного бюджету; державні заклади освіти. Однак, як стверджує відповідач, вказаний закон не регулює правовідносини 2014 р., а також позивачем не доведено, що приміщення здане в оренду у оскарженому договорі належить саме закладу освіти, що фінансуються з державного бюджету або державному закладу освіти. Так, за ствердженнями відповідача, згідно наданого позивачем витягу з реєстру від 01.06.2017 р. неможливо пересвідчитися, кому належить це майно зараз, а також на час укладання договору. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що позивач взагалі не обґрунтував свій позов відповідно до діючого на період укладення правочину законодавства.
Крім того відповідач додає, що відповідно до листа № 03/04 від 09.01.2014 р. Одеського міського управління Головного управління державної санітарно-епідеміологічної служби в Одеській області та акту санітарно-епідеміологічного обстеження фотоательє від 08.01.2014 р. Управління не заперечує проти оренди приміщення площею 10,8 кв.м в позашкільному навчальному закладі “Одеський центр дитячої та юнацької творчості “Еврика” (за адресою: вул. Люстдорфська дорога, 25) з метою розміщення фотоательє на термін дії договору оренди.
Разом з тим відповідач зауважує, що позивачем взагалі не вказано, які саме його права порушені оспорюваним договором. При цьому відповідач вказує, що при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
Крім того, 22.10.2021 р. відповідачем подано до господарського суду заяву про застосування строків позовної давності. В обґрунтування поданої заяви відповідач вказує, що згідно отриманої від позивача позовної заяви остання була подана 27.08.2021 р., при цьому в додатках до поданого позову наявна копія додаткового договору № 3 від 23.03.2018 р. про внесення змін до договору оренди нежилого приміщення від 11.12.2014 р. № 31-к/14, однією із сторін якого є Департамент комунальної власності Одеської міської ради. Таким чином, на думку відповідача, саме з цього часу - 23.03.2018 р. останній мав бути обізнаним або у будь-якому випадку повинен був знати про порушення свого права та невідповідності укладеного 11.12.2014 р. договору оренди будь-яким нормам права. Так, із посиланнями на ст.ст. 252, 257, 261, 267 ЦК України відповідач зазначає, що з 11 грудня 2014 р. - дати укладання договору оренди нежилого приміщення від 11 грудня 2014 р. № 31-к/14 до дати подання позову - 27.08.2021 р. минуло більше 6 років. До того ж, як вказує відповідач, з 23.03.2018 р. - дати укладання додаткового договору № 3 від 23.03.2018 р. про внесення змін до договору оренди нежилого приміщення від 11 грудня 2014 р. № 31-к/14 (підписантом якого був позивач, який з цього часу у будь-якому випадку був ознайомлений із текстом основного правочину - договору оренди від 11 грудня 2014 р.) до дати подання позову - 27.08.2021 р. минуло більше 3 років. Таким чином, за ствердженнями відповідача, позивач звернувся до суду з позовом 27.08.2021 р., а відтак поза межами загального трирічного строку позовної давності.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.10.2021 р. у справі № 916/2641/21 поновлено відповідачу процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву та відкладено підготовче засідання на 01 листопада 2021 р.
29.10.2021 р. позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому позивач наводить аналогічні обґрунтування, зазначеним у позовній заяві.
Також 29.10.2021 р. позивачем подано до суду заперечення щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, в яких позивач із посиланнями на постанову Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 06.08.2021 р. по справі № 910/20607/17 вказує, що позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 Цивільний кодекс України), оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення, з огляду на що власник може пред'явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав.
В підготовчому засіданні, призначеному на 01.11.2021 р., представник відповідача просив суд відкласти підготовче засідання та надати час для врегулювання спору мирним шляхом.
Так, у підготовчому засіданні господарського суду 01 листопада 2021 року по справі № 916/2641/21 було протокольно оголошено перерву до 12 листопада2021 року о 10 год. 30 хв. згідно ч. 5 ст. 183 ГПК України.
В підготовчому засіданні, призначеному на 12.11.2021 р., представник відповідача просив суд оголосити перерву в підготовчому засідання та надати додатковий час для врегулювання спору мирним шляхом, оскільки директор Департаменту комунальної власності Одеської міської ради перебуває на лікарняному, тому не вдалось наразі врегулювати спір.
Крім того, у зв'язку з вищенаведеним, під час підготовчого засідання 12.11.2021 р. представник відповідача звернувся до суду з усним клопотанням про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.11.2021 р. у справі № 916/2641/21 строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів.
Також у підготовчому засіданні господарського суду 12 листопада 2021 року по справі № 916/2641/21 було протокольно оголошено перерву до 06 грудня 2021 року о 12 год. 00 хв. згідно ч. 5 ст. 183 ГПК України.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.12.2021 р. закрито підготовче провадження у справі № 916/2641/21 та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 21 грудня 2021 р.
07.12.2021 р. відповідачем подано до господарського суду пояснення на заперечення позивача на заяву відповідача про застосування строків позовної давності.
Під час розгляду справи у судовому засіданні 21.12.2021 р. позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, натомість відповідач проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
Так, актом санітарно-епідеміологічного обстеження об'єкту від 08.01.2014 р., складеного Одеським міським управлінням Головного управління Санітарно-епідеміологічної служби в Одеській області, встановлено, що ЦПР “Еврика” РВО розташована на 1-му поверсі 5-ти поверхового житлового будинку; в центрі проводяться кружкові заняття для учнів загальноосвітніх закладів Київського району; всього організовано 9 кружків по різним видам позашкільної діяльності (малювання, ліпка, моделювання, вокал, інші); заняття кружків організовані за графіком протягом дня з понеділка по суботу; згідно договору оренди № 104-к/06 від 01.12.2006 року з ВО Київської райадміністрації орендована площа складає 10,8 кв.м з метою розміщення фотоательє (фотографування); обладнаний окремий вхід з вулиці; дане приміщення не може використовуватися в навчально-виховному процесі, так як природне освітлення відсутнє; штучне освітлення представлено люмінесцентними лампами; лампи в робочому стані; опалення здійснюється радіатором від загальної опалювальної мережі (ТЕЦ); вентиляція природна припливно-витяжна через двері; санітарно-технічний стан приміщення задовільний; оздоблення підлоги та стін можливі для проведення вологого прибирання: підлога - лінолеум, стіни - пофарбовані; умови для додержання особистої гігієни в наявності; туалет для співробітників розташований в коридорі.
Як вбачається із матеріалів справи, листом від 09.01.2014 р. вих. № 03/04 Одеське міське управління Головного управління Санітарно-епідеміологічної служби в Одеській області, розглянувши подані ФОП Янковським А.Ю. документи, не заперечувало проти оренди приміщення площею 10,8 кв.м в позашкільному навчальному закладі Одеський центр дитячої та юнацької творчості “Еврика” за адресою (вул. Люстдорфська дорога, 25) з метою розміщення фотоательє на термін дії договору оренди.
Так, 11 грудня 2014 року між Відділом освіти Київської районної адміністрації Одеської міської ради (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Янковським Андрієм Юрійовичем (орендар) був укладений договір оренди № 31-к/14 нежилого приміщення, згідно п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне постійне користування приміщення у КПНЗ ОЦДЮТ “Еврика”, загальною площею 10,8 кв.м (десять -8), розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 25 (далі за текстом - об'єкт оренди).
Ринкова вартість об'єкта оренди становить 60745 (шістдесят тисяч сімсот сорок п'ять) гривень 00 копійок без урахування податку на додану вартість). Звіт про незалежну оцінку ринкової вартості об'єкта оренди складений станом на 11 липня 2014 року (одинадцяте липня дві тисячі чотирнадцятого року) (Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 12264/11, виданий 28 листопада 2011 року Фондом державного майна України).
Згідно п. 1.2 договору передача в оренду об'єкта, зазначеного у п. 1.1 цього договору, здійснюється на підставі Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та Розпорядження міського голови м. Одеси від 27.11.2014 року № 1208 “Про передачу в оренду фізичній особі-підприємцю (ФОП) Янковському А.Ю. нежитлового приміщення першого поверху, що розташовані за адресою: Одеса, вул. Люстдорфська дор., 25”.
В п. 1.3 договору встановлено строк його дії з 11 грудня 2014 року до 26 листопада 2015 року.
За умовами п. 2.1 договору орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 04.10.1995 року зі змінами та доповненнями та рішень Одеської міської ради та виконкому Одеської міської ради.
Пунктом 2.3 договору встановлено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату, відшкодування комунальних послуг та повернення експлуатаційних витрат (ПЕВ) щомісячно до 15 числа поточного місяця незалежно від результатів його господарської діяльності.
Відповідно до п. 4.1 договору вказані у п. 1.1 приміщення орендодавцем передаються орендарю виключно під розміщення фотоательє.
Згідно п. 4.7 договору після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.
Положеннями п. 7.1 договору визначено, що питання, не врегульовані цим договором, вирішуються відповідно до чинного законодавства України.
Пунктом 7.4 договору передбачено, що суперечки, що виникають між сторонами у ході виконання умов договору оренди, вирішуються за згодою сторін. Якщо згоди не досягнуто, справа передається на розгляд до господарського суду Одеської області.
Умовами п. 7.5 договору визначено, що зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вносяться до договору, розглядаються сторонами на протязі 20 днів і вносяться у тій самій формі, в якій укладено цей договір. Одностороння відмова від виконання умов договору та внесених змін не допускається.
Заяви, пропозиції, повідомлення, претензії стосовно змін, розірвання, припинення або продовження дії договору оренди на новий термін, надсилаються сторонами цього договору рекомендованими або цінними листами за адресами, зазначеними у цьому договорі (п. 7.9 договору).
Відповідно до п. 7.11 договору дія останнього припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; продажу об'єкта оренди за участю орендаря; загибелі об'єкта оренди; достроково за згодою сторін або за рішенням господарського суду; банкрутства або ліквідації орендаря; в інших випадках, передбачених чинним законодавством.
Згідно п. 7.13 договору вступ орендаря у користування приміщеннями настає одночасно з підписанням акта приймання-передачі вказаних приміщень.
В п. 7.14 договору встановлено, що передача приміщень в оренду не означає передачу орендарю права власності на це приміщення. Власником об'єкта оренди залишається територіальна громада міста Одеси.
Положеннями п. 7.17 договору визначено, що останній набуває чинності з моменту підписання його сторонами; складено у двох автентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної сторони цього договору.
Сторонами до договору оренди № 31-к/14 нежилого приміщення від 11.12.2014 р. підписано додаток № 1 - “Розрахунок орендної плати та відшкодування комунальних послуг”.
Як свідчать матеріали справи, 11 грудня 2014 року відповідною комісією у складі представників Комунального позашкільного навчального закладу “Одеський центр дитячої та юнацької творчості “Еврика”, Відділу освіти Київської районної адміністрації Одеської міської ради та фізичною особою-підприємцем Янковським Андрієм Юрійовичем був складений і підписаний акт приймання-передачі нежилого приміщення до договору оренди від 11.12.2014 р. № 31-к/14, відповідно до якого орендареві передано приміщення в КПНЗ Одеський ЦДЮТ “Еврика”, за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 25, площею 10,8 кв.м, з метою розміщення фотоательє. При передачі приміщення комісією встановлено, що приміщення придатне до експлуатації по призначенню.
Як вбачається із матеріалів справи, 16 грудня 2016 року між Комунальною установою “Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Київського району м. Одеси” (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Янковським Андрієм Юрійовичем (орендар) було укладено додатковий договір № 1 про внесення змін до договору оренди нежилого приміщення від 11.12.2014 р. № 31-к/14, пунктом 1.1 якого сторони на підставі рішення Одеської міської ради від 07.12.2016 р. № 1414-VІІ, рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 24.11.2016 р. № 361, наказу Департаменту освіти та науки Одеської міської ради від 28.11.2016 р. № 185-ф, у преамбулі та розділі “Місцезнаходження сторін” договору назву орендодавця змінено з Відділу освіти Київської районної адміністрації Одеської міської ради на Комунальну установу “Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Київського району м. Одеси”.
Пунктом 1.2 додаткового договору № 1 від 16.12.2016 р. сторонами в абзац 1 підпункту 1.1 договору внесено зміни: орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне постійне користування приміщення в КПНЗ Одеський ЦДЮТ “Еврика”, площею 11,9 кв.м (одинадцять - 90), розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 25, (далі за текстом об'єкт оренди).
Також п. 1.3 додаткового договору № 1 від 16.12.2016 р. сторонами підпункт 1.1 доповнено: Характеристика об'єкта оренди наводиться у технічному паспорті, виданому КП “БТІ” Одеської міської ради від 08.06.2016 року.
Разом з тим, пунктом 1.5 додаткового договору № 1 від 16.12.2016 р. сторони в підпункт 1.3. термін дії договору оренди внесли зміни: до 26 листопада 2017 року.
Подалі ж, як вбачається із матеріалів справи, 26 лютого 2018 року між Комунальною установою “Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Київського району м. Одеси” (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Янковським Андрієм Юрійовичем (орендар) було укладено додатковий договір № 2 про внесення змін до договору оренди нежилого приміщення від 11.12.2014 р. № 31-к/14, пунктом 1.1 якого сторони в абзац 1 підпункту 1.1 договору внесли зміни: орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне постійне користування приміщення в КПНЗ Одеський ЦДЮТ “Еврика”, площею 11,9 кв.м (одинадцять - 90), розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 25 (далі за текстом об'єкт оренди).
Пунктом 1.3 додаткового договору № 2 від 16.12.2016 р. сторонами в підпункт 1.3 термін дії договору оренди: до 26 листопада 2018 року (двадцять шосте листопада дві тисячі вісімнадцятого року).
Також із матеріалів справи вбачається, що 23 березня 2018 року між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Янковським Андрієм Юрійовичем (орендар) було укладено додатковий договір № 3 про внесення змін до договору оренди нежилого приміщення від 11.12.2014 р. № 31-к/14, пунктом 1.1 якого сторони, керуючись рішенням Одеської міської ради від 26.04.2017 року № 1962-VII “Про визнання таким, що втратило чинність, рішення Одеської міської рад від 27.06.2006 року № 56-V “Про впорядкування роботи виконавчих органів Одеської міської ради з виконання функцій орендодавця нежилих приміщень, що знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Одеси”, рішенням Одеської міської ради від 26.07.2017 р. № 2284-VII “Про визначення органу, уповноваженого управляти майном, яке є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси”, та на підставі акту приймання - передачі приміщення від 23 березня 2018 р. у преамбулі та розділі “Місцезнаходження сторін” договору назву орендодавця змінили на “Департамент комунальної власності Одеської міської ради”.
Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, 26 грудня 2018 року між Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Янковським Андрієм Юрійовичем (орендар) було укладено додатковий договір № 4 про внесення змін до договору оренди нежилого приміщення від 11.12.2014 р. № 31-к/14, пунктом 1.1 якого сторони пункт 1.3 розділу “Предмет договору” доповнили наступним: “1.3. Продовжити термін дії цього договору строком на 2 троки 11 місяців: з “26” грудня 2018 р. до “26” листопада 2021 року (до двадцять шостого листопада дві тисячі двадцять першого року)”.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).
Ст. 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” визначає, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
В силу п. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно п. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Проте позивач вважає, що спірний договір підлягає визнанню недійсним з огляду на те, що договір укладений з порушенням закону, оскільки у відповідності до п. 4.1 спірного договору оренди № 31-к/14 від 11.12.2014 р. об'єкт оренди - нежитлове приміщення у КПНЗ Одеський ДЦЮТ “Еврика”, загальною площею 11,9 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, буд. 25 передано відповідачу під розміщення фотоательє, водночас норми Законів України “Про оренду державного та комунального майна”, “Про освіту”, постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 р. № 796 “Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності” у їх системному поєднанні містять заборони передавати майно в оренду не пов'язаного із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу та яке не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, й у такому обсязі, що це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у закладі освіти.
Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до роз'яснень, наведених в п. 2.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України N 11 від 29.05.2013 р. “Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними” загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Отже, чинним законодавством визначено, що договір може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).
Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.
При цьому зміст правочину відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Тобто, виходячи з наведених приписів позивач, звертаючись із даним позовом до суду з вимогою про визнання недійсним договору зобов'язаний довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків.
Відповідно до роз'яснень, наведених в Постанові Пленуму Верховного суду України N 9 від 06.11.2009 р. “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, під час розгляду справ про визнання угоди (правочину) недійсною господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України. Також відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Статтею 236 Цивільного кодексу України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. І відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Таким чином, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Так, із матеріалів справи вбачається, що листом від 06.07.2020 р. за вих. № 01-13/2308 Департамент комунальної власності Одеської міської ради із посиланнями на п. 4 ст. 80 Закону України “Про освіту” повторно запропонував фізичній особі-підприємцю Янковському Андрію Юрійовичу в десятиденний термін з дати отримання повідомлення в добровільному порядку змінити профіль використання орендованого приміщення, звернутися в Департамент з проханням про перепрофілювання об'єкта оренди або звільнити і здати приміщення за актом прийому-передачі, в протилежному випадку Департаментом будуть підготовлені документи для початку претензійно-позовної роботи.
При цьому листом від 14.07.2020 р. за вих. № 67 директором Комунального позашкільного навчального закладу “Одеський центр дитячої та юнацької творчості “Еврика” проінформовано Департамент комунальної власності Одеської міської ради про те, що за адресою: вул. Люстдорфська дорога, 25 надається в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 11,9 кв.м (орендатор ФОБ Янковький А.Ю., договір № 31-к/14 від 11.12.2014 р), допоміжне не учбове приміщення використовується постійно для роботи фотоательє, 22 робочі дні на місяць. Крім того у вказаному листі зазначено Департаменту, що використання даного приміщення не придатне для навчально-виховного процесу, так як відсутнє природне освітлення, також додано, що орендар здійснює системну допомогу в організації навчально-виховного процесу у вигляді: друку методичного матеріалу; друку фото матеріалів; грамот дипломів для нагородження вихованців центру; проводить зйомки та оцифровку відеоматеріалів; при необхідності надає можливість вихованцям “Юний кореспондент” проходити практичні заняття на апаратурі фотоательє, а тому адміністрація вважає доцільним продовження надання приміщення в оренду ФОП Янковському А.Ю.
Крім того із матеріалів справи вбачається, що 08.09.2020 р. комісією Департаменту комунальної власності Одеської міської ради у складі начальника орендного відділу - Лисак М.У., головного спеціаліста орендного відділу - Горбатої В.Н., у присутності Гуляєвої О.К. було проведено обстеження нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 11,9 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 25 (балансоутримувач - КПНЗ Одеський ЦДЮТ “Еврика”), що орендується ФОП Янковським А.Ю. за договором оренди № 31-к/14 від 11.12.2014 р. строком до 26.11.2021 р. та встановлено, що орендоване приміщення розташоване у п'ятиповерховій жилій будівлі, вхід в приміщення здійснюється з головного фасаду; профіль використання приміщення по договору: розміщення фотоательє; на момент обстеження приміщення зачинене. Так, за результатами вказаного обстеження складено акт обстеження нежитлового приміщення від 08.09.2020 р., який затверджено в.о. заступника директора Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.
Подалі ж, як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, згідно акту від 04.02.2021 р. комісією Департаменту комунальної власності Одеської міської ради у складі начальника орендного відділу - Лисак М.У., головного спеціаліста орендного відділу - Будзар Н.Л. при повторному проведенні обстеження спірного нежитлового приміщення встановлено, що останнє розташоване на першому поверсі житлового п'ятиповерхового фасадного дому, вхід в приміщення здійснюється з фасаду; профіль використання приміщення за договором оренди: розміщення фотоательє; на час обстеження встановлено, що об'єкт оренди орендарем використовується для розміщення фотоательє та ксероксу; заборгованості по орендній платі немає; приміщення не застраховано. Вказаний акт обстеження нежитлового приміщення від 04.02.2021 р. затверджено заступником директора Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.
Разом з тим відповідач, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, зазначає, що спірне нежитлове приміщення у КПНЗ Одеський ДЦЮТ “Еврика”, загальною площею 11,9 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, буд. 25, зовсім не придатне до експлуатації безпосередньо за освітнім призначенням, водночас надане в оренду з цільовим призначенням згідно п. 4.1 договору від 11.12.2014 р. - виключно під розміщення фотоательє, при цьому повністю вирішує потреби в оргтехніці позашкільного навчального закладу в залежності від необхідності їх виникнення у досить великому колі, а також здійснює системну допомогу в організації навчально-виховного процесу КПНЗ “Одеський ЦДЮТ “Еврика”, що підтверджується довідкою директора Комунального позашкільного навчального закладу “Одеський центр дитячої та юнацької творчості “Еврика” від 05.10.2021 р.
При цьому із матеріалів справи вбачається, що 09.09.2021 р. ФОП Янковський А.Ю. із посиланнями на положення на п. 4 ст. 80 Закону України “Про освіту” звернувся до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради із проханням про зміну профілю використання приміщення загальною площею 11,9 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 25, орендованого за діючим договором оренди № 31-к/14 від 11.12.2014 р., з фотоательє на допоміжну діяльність у сфері освіти, надання послуг, які підтримують освітній та навчально-виховний процес в КПНЗ “Одеський ЦДЮТ “Еврика”, а саме: друк методичного матеріалу, друк фотоматеріалів, грамот та дипломів для нагородження вихованців центру, проводження зйомки та оцифрування відеоматеріалів, а також як фотоательє; при необхідності буде надаватися можливість вихованцям гуртка “Юний кореспондент” проходити практичні заняття на обладнанні для фотозйомки.
Крім того, листом від 09.09.2021 р. ФОП Янковський А.Ю. звернувся до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради із заявою про продовження строку дії договору оренди № 31-к/14 від 11.12.2014 р. терміном на п'ять років.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992 р. № 2269-ХІІ (у редакції, чинній на час укладення спірного договору оренди спірного приміщення) не можуть бути об'єктами оренди, зокрема: об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України “Про приватизацію державного майна” (крім пам'яток культурної спадщини, нерухомих об'єктів, які знаходяться на території історико-культурних заповідників та гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми, причалів морських портів), а також об'єкти, включені до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затвердженого Законом України “Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації”, які випускають підакцизну продукцію, крім цілісних майнових комплексів, які випускають підакцизну продукцію, переданих в оренду до набрання чинності Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 29 червня 2004 року.
Згідно ч. 2 ст. 5 Закону України “Про приватизацію державного майна” (у редакції, чинній на час укладення спірного договору оренди спірного приміщення) приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. Загальнодержавне значення мають, зокрема: б) об'єкти, діяльність яких забезпечує соціальний розвиток, збереження та підвищення культурного, наукового потенціалу, духовних цінностей: об'єкти освіти, крім навчальних закладів, майно яких вноситься до статутного капіталу публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України “Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування”, фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету.
Положеннями ст. 2 Закону України “Про освіту” від 23.05.1991 р. № 1060-ХІІ (у редакції, чинній на час укладення спірного договору оренди спірного приміщення) завданням законодавства України про освіту є регулювання суспільних відносин у галузі навчання, виховання, професійної, наукової, загальнокультурної підготовки громадян України.
Так, ч. 2 ст. 18 Закону України “Про освіту” від 23.05.1991 р. № 1060-ХІІ (у редакції, чинній на час укладення спірного договору оренди спірного приміщення) визначено, що навчальні заклади, засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.
Система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти (ст. 28 Закону України “Про освіту” від 23.05.1991 р. № 1060-ХІІ (у редакції, чинній на час укладення спірного договору оренди спірного приміщення)).
Відповідно до ст. 29 Закону України “Про освіту” від 23.05.1991 р. № 1060-ХІІ (у редакції, чинній на час укладення спірного договору оренди спірного приміщення) структура освіти включає: дошкільну освіту; загальну середню освіту; позашкільну освіту; професійно-технічну освіту; вищу освіту; післядипломну освіту; самоосвіту.
Положеннями ч. 1 ст. 63 Закону України “Про освіту” від 23.05.1991 р. № 1060-ХІІ (у редакції, чинній на час укладення спірного договору оренди спірного приміщення) визначено, що матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.
Таким чином, з огляду на вказане положення законодавства, об'єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, земля, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності підприємств системи освіти.
При цьому відповідно до ч. 5 ст. 63 Закону України “Про освіту” від 23.05.1991 р. № 1060-ХІІ (у редакції, чинній на час укладення спірного договору оренди спірного приміщення) об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.
Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 61 Закону України “Про освіту” від 23.05.1991 р. № 1060-ХІІ (у редакції, чинній на час укладення спірного договору оренди спірного приміщення) фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування є, зокрема: доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.
У підпункті 2 пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року № 796 “Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності” вказано, що навчальні заклади мають право надавати інші послуги, зокрема, надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.
Крім того, пунктом 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14 серпня 2001 року № 63, передбачено, що здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється.
Отже, виходячи зі змісту вищенаведених правових положень, в якості додаткових джерел фінансування навчальних закладів законом передбачається можливість залучати, у тому числі доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання. Проте надання в оренду таких приміщень, споруд, обладнання, що тимчасово не задіяні, дозволяється лише для їх використання, пов'язаного з навчально-виховним процесом відповідного навчального закладу, за умови, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.
Так, із п. 4.1 спірного договору оренди № 31-к/14 від 11.12.2014 р. об'єкт оренди - нежитлове приміщення у КПНЗ Одеський ДЦЮТ “Еврика”, загальною площею 11,9 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, буд. 25, орендодавцем передане відповідачу, як орендарю, виключно під розміщення фотоательє.
Таким чином, з огляду на вказаний пункт 4.1 спірного договору оренди № 31-к/14 сторонами погоджено передачу спірного нежитлового приміщення виключно з метою розміщення фотоательє.
Водночас, з огляду на той факт, що спірне орендоване приміщення є об'єктом освіти, а тому відповідно до статті 63 Закону України “Про освіту” не може використовуватися не за призначенням, при цьому може бути передано в оренду виключно для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним процесом відповідного навчального закладу, господарський суд доходить висновку, що таке приміщення передано в оренду ФОП Янковському Ю.А. всупереч забороні, встановленій чинним законодавством, оскільки спірне майно передано в оренду виключно з метою розміщення фотоательє, тобто для діяльності, не пов'язаної з навчально-виховним процесом Комунального позашкільного навчального закладу “Одеський центр дитячої та юнацької творчості “Еврика”.
При цьому господарським судом критично оцінюються посилання відповідача на довідку директора Комунального позашкільного навчального закладу “Одеський центр дитячої та юнацької творчості “Еврика” № б/н від 05.10.2021 р., оскільки така довідка не є належним та допустимим доказом використання відповідачем як орендарем спірного нежитлового приміщення саме у діяльності, пов'язаній з навчально-виховним процесом КПНЗ “ОЦДЮТ “Еврика”, так як із вказаної довідки є неможливим встановлення періоду, за яким відповідні послуги надавалися відповідачем, їх обсягу, характеру таких послуг - оплатних чи безоплатних тощо. Крім того, належне або неналежне виконання зобов'язань за договором не може бути підставою для визнання його недійсним.
Разом з тим господарський суд зауважує, що позивачем у липні 2020 року було повторно запропоновано відповідачу в добровільному порядку змінити профіль використання орендованого приміщення та звернутися до департаменту із відповідним проханням про перепрофілювання об'єкта оренди або ж звільнити та здати приміщення за актом прийому-передачі, що вбачається із листа Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 06.07.2020 р. вих. № 01-13/2308. Таким чином, позивачем вживалися заходи задля приведення спірного договору оренди № 31-к/14 від 11.12.2014 р. у відповідність із вимогами чинного законодавства. Водночас, матеріали даної господарської справи не містять доказів вчасного вжиття відповідачем - фізичною особою-підприємцем Янковським Андрієм Юрійовичем заходів щодо зміни профілю використання спірного орендованого приміщення та відповідного звернення до позивача із проханням про перепрофілювання об'єкту оренди. При цьому господарським судом не приймаються до уваги посилання відповідача на лист від 09.09.2021 р. вих. № 01-14/4230, як на доказ звернення останнього до позивача із проханням про зміну профілю використання приміщення, переданого за договором оренди № 31-к/14 від 11.12.2014 р. та залишення такого звернення без уваги Департаменту, оскільки такий лист було подано фізичною особою-підприємцем Янковським Андрієм Юрійовичем вже після звернення департаменту із відповідною позовною заявою до господарського суду, а відтак вже під час розгляду даної справи в господарському суді Одеської області. Між тим, як вбачається із вказаного листа Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 06.07.2020 р. вих. № 01-13/2308, останнім було повідомлено орендаря, що у випадку невжиття останнім зазначених вище заходів департаментом будуть підготовлені документи для початку претензійно-позовної роботи, з огляду на що відповідач був повідомлений про наслідки за не вжиття запропонованих позивачем заходів.
Крім того господарський суд додає, що невикористання навчальним закладом спірного приміщення для навчального процесу не надає права передачі цього приміщення в оренду з іншою метою, ніж пов'язаною з навчально-виховним процесом.
Решта доводів відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вказаних висновків суду щодо вчинення спірного правочину з порушенням вимог чинного на час його укладення законодавства про освіту.
Стаття 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Трофимчук проти України”).
Таким чином, виходячи з викладеного вище, спірний договір оренди № 31-к/14 від 11.12.2014 р. укладений з порушенням вимог чинного на час його укладення законодавства про освіту, у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсним за приписами статей 203, 215 Цивільного кодексу України.
При цьому, оскільки укладений між позивачем та відповідачем договір оренди № 31-к/14 від 11.12.2014 р. визнається судом недійсним, то відсутні правові підстави для користування відповідачем спірним нежитловим приміщенням, яке є об'єктом оренди за таким договором оренди, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача щодо виселення відповідача з орендованого ним нежитлового приміщення у КПНЗ ЦДЮТ “Еврика”, загальною площею 11,9 кв.м, що розташоване за адресою: вул. Люстдорфська дорога, буд. 25.
Однак, враховуючи заяву відповідача стосовно пропуску позивачем строку позовної давності для звернення до суду із заявленими вимогами, суд зазначає наступне.
В силу положень ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність установлюється відповідно до статті 257 ЦК України тривалістю у три роки.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Частинами третьою статті 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Так, позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. “Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів”).
Враховуючи те, що судом встановлено порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду із заявленим позовом, та з огляду на заявлення відповідачем про застосування правил позовної давності, відповідно є підстави для застосування позовної давності до заявлених позивачем вимог.
За приписами ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ч. 1, 5 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Так, спірні правовідносини між сторонами спору виникли на підставі договору оренди № 31-к/14 від 11.12.2014 р. При цьому, як встановлено судом вище, 23 березня 2018 року між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Янковським Андрієм Юрійовичем (орендар) було укладено додатковий договір № 3 про внесення змін до вказаного договору оренди нежилого приміщення від 11.12.2014 р. № 31-к/14, пунктом 1.1 якого сторони у преамбулі та розділі “Місцезнаходження сторін” договору назву орендодавця змінили на “Департамент комунальної власності Одеської міської ради”. Разом з тим, при укладенні вказаного додаткового договору № 3 від 23.03.2018 р. його сторони керувалися рішенням Одеської міської ради від 26.04.2017 року № 1962-VII “Про визнання таким, що втратило чинність, рішення Одеської міської рад від 27.06.2006 року № 56-V “Про впорядкування роботи виконавчих органів Одеської міської ради з виконання функцій орендодавця нежилих приміщень, що знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Одеси”, рішенням Одеської міської ради від 26.07.2017 р. № 2284-VII “Про визначення органу, уповноваженого управляти майном, яке є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси”.
Так, відповідно до рішення Одеської міської ради від 26.04.2017 року № 1962-VII “Про визнання таким, що втратило чинність, рішення Одеської міської рад від 27.06.2006 року № 56-V “Про впорядкування роботи виконавчих органів Одеської міської ради з виконання функцій орендодавця нежилих приміщень, що знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Одеси”, відповідно до статей 25, 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, статті 5 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” з метою приведення відносин щодо використання об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси у відповідність до вимог чинного законодавства України Одеська міська рада вирішила визнати таким, що втратило чинність, рішення Одеської міської ради від 27.06.2006 р. № 56-V “Про впорядкування роботи виконавчих органів Одеської міської ради з виконання функцій орендодавця нежилих приміщень, що знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Одеси”.
Разом з тим, рішенням Одеської міської ради від 26.07.2017 р. № 2284-VII “Про визначення органу, уповноваженого управляти майном, яке є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси” визначено, що Департамент комунальної власності Одеської міської ради є органом, уповноваженим управляти майном комунальної власності територіальної громади міста Одеси, та виступає орендодавцем щодо цілісних майнових комплексів комунальних підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Одеси, за виключенням нерухомого майна, повноваження з управління яким передано іншим виконавчим органам Одеської міської ради.
З огляду на викладене, позивач - Департамент комунальної власності Одеської міської ради є правонаступником прав та обов'язків Відділу освіти Київської районної адміністрації Одеської міської ради за спірним договором оренди № 31-к/14 від 11.12.2014 р., а відтак органом, уповноваженим управляти майном комунальної власності територіальної громади міста Одеси, та виступає орендодавцем нежитлового приміщення у КПНЗ Одеський ДЦЮТ “Еврика”, загальною площею 11,9 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, буд. 25, з огляду на що саме з моменту укладення спірного договору оренди № 31-к/14 від 11.12.2014 р., орендодавець мав бути обізнаним із положеннями та змістом такого договору, в тому числі зі змістом пунктів 1.1 та 4.1 договору, водночас із позовом до суду звернувся лише 31.08.2021 р. При цьому господарський суд зауважує, що заміна власником - територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради органів, уповноважених управляти майном комунальної власності територіальної громади міста Одеси та виступати орендодавцями нерухомого майна, яке перебуває у комунальній власності територіальної громади, призводить до правонаступництва таких органів по відповідним договорам оренди.
З підстав наведеного суд доходить висновку про те, що перебіг строку позовної давності за вимогами позивача про визнання недійсним договору оренди № 31-к/14 від 11.12.2014 р. розпочався від дня укладення спірного договору, а саме - 11.12.2014 р.
При цьому доводи позивача щодо неможливості застосування строків позовної давності до спірних правовідносин з огляду на те, що позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України), оскільки в такому випадку йдеться про так зване триваюче правопорушення, а тому власник може пред'явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його права, з посиланнями на постанову Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 06.08.2021 р. по справі № 910/20607/17 судом оцінюються критично, оскільки, по-перше, правовідносини по даній справі та по справі № 910/20607/17 не є подібними, а є різними, а, по-друге, позивачем по справі № 910/20607/17 була не сторона оспорюваного договору, а третя особа - власник майна, з огляду на що суд дійшов висновку, що позов про визнання недійним договору іпотеки, зняття заборони відчуження та припинення обтяження є негаторним, що зумовило застосування до таких правовідносин положень статті 391 ЦК України та відповідно на такі позовні вимоги позовна давність не поширюється, в той час як у даній справі позивачем є саме сторона оспорюваного договору оренди № 31-к/14 від 11.12.2014 р. - орендодавець, з огляду на що правовідносини є договірними, на які поширюється загальна позовна давність тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Так, в силу положень ч. 4, 5 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Виходячи з загальних засад цивільного (господарського) законодавства та судочинства, до поважних причин пропуску позовної давності можуть бути віднесені обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала право відповідної вимоги та об'єктивно унеможливили звернення цієї особи за судовим захистом у період дії строку позовної давності.
Поважною причиною визнання пропуску строку позовної давності може вважатися причина існування якої зумовлено факторами об'єктивного характеру, які не залежать від волі заявника, тобто ні за яких обставин не можуть бути ним змінені чи усунуті, а таких причин у даному випадку суд не вбачає.
Поряд з цим слід зазначити, що позивачем не доведено наявність поважних причин пропуску строку позовної давності. Отже, позивачем без поважних причин був пропущений строк позовної давності для звернення до суду з заявленими позовними вимогами з метою захисту свого порушеного права.
Таким чином, враховуючи те, що строк позовної давності по заявленим позивачем вимогам сплинув, вказані вимоги позивача не підлягають задоволенню судом.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідіність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи усі вищенаведені обставини та з огляду на сплив позовної давності для звернення позивача до суду із заявленим позовом, а також пропуск строку позовної давності без поважних причин, суд вважає, що позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про визнання недійсним договору оренди та виселення з нежитлового приміщення задоволенню не підлягають.
У зв'язку з тим, що рішення відбулось не на користь позивача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, відносяться за рахунок позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до фізичної особи-підприємця Янковського Андрія Юрійовича про визнання недійсним договору оренди та виселення з нежитлового приміщення відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення повного рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 31 грудня 2021 р.
Суддя В.С. Петров