79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
18.11.2021 справа № 914/1631/21
м.Львів
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації», м.Одеса
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія управління проектами «Акрополь», м.Львів
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут», м.Львів
про повернення майна з оренди.
Суддя Кітаєва С.Б.
За участю секретаря Зарицької О.Р.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Яцишин А.В. - адвокат;
від третьої особи: не з'явився
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія управління проектами Акрополь», про повернення майна з оренди.
У прохальній частині позовної заяви позивач просить :
- зобов'язати ТзОВ «Компанія управління проектами Акрополь» повернути ТОВ «Інтертелеком» обладнання, яке знаходиться у частині прибудови до будівлі котельні та частині вертикальної поверхні димової труби за адресою: вул.Збиральна, буд.14, м.Львів, а також не вчиняти будь-яких дій чи бездіяльності направлених на перешкоджання вивезенню обладнання ТОВ «Інтертелеком» із відповідних приміщень;
- зобов'язати ТзОВ «Компанія управління проектами Акрополь» прийняти від ТОВ «Інтертелеком» з оренди об'єкт нерухомого майна у вигляді частини прибудови до будівлі котельні площею 5 м2 та частини вертикальної поверхні димової труби площею 30м2 за адресою: вул.Збиральна, буд.14, м.Львів, з підписанням актів приймання-передачі (повернення) майна з оренди.
Ухвалою суду від 15.06.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації» залишено без руху.
02.07.2021, за вх.№15363/21, від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви. Відтак, ухвалою суду від 07.07.2021 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.07.2021 та залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут».
20.07.2021, за вх.№16918/21, в документообігу суду зареєстровано подане відповідачем клопотання, з підстав, наведених у якому, відповідач просив суд продовжити строк на подання відзиву на позовну заяву та відкласти підготовче засідання.
Ухвалою від 22.07.2021 суд постановив в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія управління проектами Акрополь» про продовження процесуального строку на подання відзиву на позов відмовити, продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів з 06.09.2021, підготовче засідання відкласти на 15.09.2021.
14.09.2021, за вх.№21281/21, в системі документообігу суду зареєстровано поданий відповідачем відзив на позовну заяву.
Ухвалою суду від 15.09.2021 підготовче засідання відкладено на 30.09.2021.
29.09.021, за вх.№22823/21, в системі документообігу суду зареєстровано подані відповідачем додаткові пояснення.
Ухвалою суду від 30.09.2021 відмовлено в задоволенні усного клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, підготовче засідання відкладено на 05.10.2021.
04.10.021, за вх.№23162/21, в системі документообігу суду зареєстровано подане відповідачем клопотання про залишення позову без розгляду.
05.10.2021, за вх.№23236/21, в системі документообігу суду зареєстровано подане позивачем клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача з повідомленням, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Ухвалою від 05.10.2021 суд постановив: в задоволенні клопотання відповідача вих.№04/10-21 від 04.10.2021 (вх.№23162/21 від 04.10.2021) про залишення позову без розгляду - відмовити; закрити підготовче провадження у справі №914/1631/21 та призначити справу до судового розгляду по суті на 03.11.2021.
29.10.2021, за вх.№23236/21, в системі документообігу суду зареєстровано подане позивачем клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача з повідомленням, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Ухвалою суду від 03.11.2021 відкладено розгляд справи на 18.11.2021.
Представник позивача в судове засідання 18.11.2021 не з'явився, у клопотанні від 29.10.2021 просив розглядати справу без його участі; повідомляв, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач явку представника в судове засідання забезпечив, позовні вимоги заперечив.
Третя особа явку представника в судове засідання не забезпечила.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. З врахуванням належного виконання обов'язку суду щодо повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх учасників судового процесу, судом забезпечено учасникам судового процесу рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, визнання явки повноважного представника позивача та третьої особи не обов'язковою, та те, що неявка представників учасників не перешкоджає розгляду спору по суті, а також враховуючи вимоги ст. 202 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача та третьої особи, та за наявними у справі матеріалами.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що між ним та відповідачем було укладено договір оренди від 01.01.2019 №33, відповідно до умов якого відповідач передав позивачу у тимчасове платне користування (оренду) об'єкт нерухомого майна.
Стверджує, що листами від 14.08.2020 № 60/20, від 26.10.2020 № 129/20, від 04.11.2020 № 1629/20 та від 27.01.2021 № 123/21, позивач повідомляв відповідача про розірвання договору оренди та необхідність, у зв'язку з цим, підписання актів повернення орендованого майна, а також прохав допустити своїх уповноважених представників для звільнення об'єкту оренди від обладнання Позивача.
Позива у позовній заяві зазначає, що вважає договір розірваним з 18.10.2021, що відповідач вважає договір розірваним - з 26.10.2021.Проте, дані обставини не є предметом спору між сторонами, зауважує позивач.
На неодноразові звернення позивача до відповідача, співробітники позивача не були допущені відповідачем для здійснення вивезення обладнання позивача з орендованого приміщення.
Факт недопуску співробітників позивача для вчинення відповідних дій у орендованому приміщенні зафіксовано співробітниками Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області 28.10.2020.
Відповідач відмовляється від прийняття орендованого приміщення за актом приймання-передачі, стверджує позивач, а відтак, вважає такі дії відповідача незаконними, необґрунтованими та такими, що порушують права та інтереси позивача, з огляду на таке.
Відповідач, відмовляючись від прийняття об'єкту оренди та не допускаючи співробітників позивача для вивезення майна, стверджує, що керується своїм законним правом притримання майна за наявності заборгованості позивача з орендних платежів, що передбачено п. 2.4.5. Договору. За доводами відповідача (йдеться у позовній заяві) у позивача існує заборгованість перед відповідачем за споживання електричної енергії у травні та червні 2020 року у розмірі 7776,78 грн і що зазначена заборгованість виникла внаслідок невиконання позивачем свого зобов'язання компенсувати вартість спожитої електричної енергії, згідно з п. 3.3. Договору.
Позивач вважає, що вказана інформація не відповідає дійсності, оскільки протягом травня-липня 2020 року постачання електричної енергії до базової станції стільникового зв'язку позивача, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , здійснювалось на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2019 № 90552/02, укладеного з ТОВ “Львівенергозбут” (далі - Договір № 90552/02).
На переконання позивача, його право на укладення відповідної угоди передбачено п. 3.3. договору, а у самому договорі помилково зазначено, що контрагентом за угодою про постачання електричної енергії має бути ПрАТ “Львівобленерго”, яке з 01.12.2019 втратило право на постачання електричної енергії.
Фактичне споживання позивачем певного обсягу електричної енергії та сплата за нього у відповідні періоди за Договором № 90552/02 підтверджується актами про прийняття-передавання товарної продукції за травень від 31.05.2020 та за липень від 31.07.2020, рахунками за електричну енергію за травень № 300505/183829-1, за червень № 300506/186643-1 та за липень № 300507/188910-1, платіжними дорученнями від 17,04.2020 № 112001, від 19.05.2020 № 115598 та від 19.06.2020 № 119606.
Позивач зазначає, що він споживав та розраховувався за постачання електричної енергії у травні-липні 2020 року безпосередньо з ТОВ “Львівенергозбут”.
На думку позивача, відсутність підстав для притримання майна відповідачем та відмови від прийняття орендованих приміщень з оренди також підтверджується тим фактом, що компенсація вартості електричної енергії не включається відповідно до Договору до складу орендних платежів, а отже навіть при наявності заборгованості за електричну енергію у позивача, право притримання у відповідача не виникає.
Позивач вважає, що відповідач не допускаючи представників позивача для вивезення його обладнання та не приймаючи об'єкт оренди з користування згідно з актами приймання-передачі перешкоджає позивачу у реалізації його законних прав, порушує умови договору оренди та є кредитором, який прострочив зобов'язання, а також утримує майно Позивача без достатньої правової підстави.
Відтак, позивач у позовній заяві та у надісланих до суду клопотаннях, у яких просив розглядати позов без участі його представника, підтверджує, що підтримує позов та просить його задоволити .
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позовну заяву у строки, встановлені судом не надав. Ухвалою від 22.07.2021 суд постановив в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія управління проектами Акрополь» про продовження процесуального строку на подання відзиву на позов відмовити. Ухвала не оскаржувалась та набрала законної сили.
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У поясненнях, які надані відповідачем до справі (вх.№22823/24 від 29.09.2021) та представником відповідача озвучені в судовому засіданні, стороною відповідача стверджується, що будь-які документи з приводу припинення договору оренди №33 від 01.01.2019 його сторонами не укладались.
Вважає, що оплати за електроенергію, здійснені позивачем у травні-червні 2020 року згідно платіжних доручень № 112001 та № 115598 ТОВ «Львівенергозбут», є передоплатою (авансовим платежем), а не сплатою за фактично спожиту електроенергію. Заборгованість ТзОВ «Інтернаціональні телекомунікації» перед ТзОВ «Компанія управління проектами Акрополь» по компенсації плати за електроенергію становить 7776,78 грн., про що орендодавець неодноразово письмово повідомляв орендаря.
Відповідач пояснює, що згідно п. 1.2 Договору оренди № 33 від 01.01.2019 року, об'єкт належить орендодавцю на підставі Договору позички від 26 грудня 2016 року, укладеного із ТзОВ «Фабрика пластичного мистецтва», відповідно до якого позичкодавець передав у виключне строкове та безоплатне користування користувачу нерухоме майно, що знаходиться за адресою: 79040, м. Львів, вул. Збиральна, 14, а саме: будівлю котельні, що позначена в технічній документації літерою «А-4», загальною площею 1834,9 кв.м (в тому числі прибудову до котельні, площею 42,1 кв.м) та димову трубу, що позначена в технічній документації літерою «д». Даний договір позички є чинний і поданий час, що підтверджується відповідними додатковими угодами до нього, якими продовжувався строк дії такого договору.
Також відповідач інформує, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія управління проектами Акрополь» та ДП ЛДЗ ЛОРТА 26.10.2012 року було укладено договір № 533/43 про спільне використання технологічних електричних мереж, відповідно до умов якого власник мереж зобов'язується забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок користувача або інших суб'єктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує користувач, а користувач - своєчасно сплачувати вартість послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього Договору.
Вказаний вище Договір від 26.10.2012 року є чинним станом на даний час в силу п. 10.5 відповідно до якого, даний договір укладається на термін до 31 грудня 2012 року, набирає чинності з дня його підписання та вважається щоразу продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення цього терміну не буде заявки однієї із Сторін про відмову від даного Договору або його перегляд.
Інформує відповідач і про те, що станом на момент дії Договору оренди, позивачем було встановлено на стіні котельні щит ЩРПДГ та змонтовано лічильник активної електроенергії НІК 2303 АП2 2012 р.в. заводський номер 0171837, як це було передбачено умовами договору оренди №33 від 01.01.2019.
Представник відповідача в засіданні просив у задоволенні позову відмовити.
Позиція третьої особи.
Третя особа пояснення по суті справи не надала, явку повноважного представника у дане (як і в жодне із попередніх) судових засідань не забезпечила, хоча належним чином та своєчасно повідомлялась судом про хід розгляду справи, дати, час і місце проводення судових засідань.
Обставини справи.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Інтернаціональні телекомунікації” (далі - позивач або ТОВ “Інтертелеком”, орендар) та ТзОВ “Компанія управління проектами Акрополь” (далі - відповідач або ТзОВ “КУП Акрополь”, орендодавець) було укладено Договір оренди від 01.01.2019 № 33 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору відповідач передає позивачу в тимчасове платне користування (оренду) об'єкт нерухомого майна у вигляді частини прибудови до будівлі котельні для розміщення контейнера площею 5 м.кв та частини вертикальної поверхні димової труби площею 30 м.кв., що складає загальну орендну площу 35 м.кв. для використання під розташування базової станції стільникового зв'язку стандарту CDMA (IS-95), антенно-фідерних пристроїв та антенних споруд орендаря, за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до п.1.2, об'єкт належить орендодавцю на підставі договору позички від 26 грудня 2016 року, укладеного з ТзОВ «Фабрика пластичного мистецтва» (надалі - власник).
Згідно п.1.6 сторони гарантують, що мають всі повноваження й права, необхідні для укладення цього Договору, включно орендодавець має право здавати об'єкт оренди.
У п.1.7 сторони погодили, що на правовідносини за цим договором не поширюється дія норм Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та Постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.199р №786 «Про Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу».
Відаповідно до п.2.1 Орендар зобов'язується, зокрема:
п.п.2.1.1. прийняти за Актом прийому-передачі об'єкт в оренду та використовувати орендований об'єкт виключно за призначенням згідно з пунктом 1.1 цього Договору;п.п.2.1.4 встановити прилади обліку енергії;п.п.2.1.5. своєчасно та в повному обсязі сплачувати встановлені Договором платежі згідно з отриманими рахунками; п.п.2.1.6. повернути орендований об'єкт за Актом прийому-передачі (повернення) об'єкту у тому ж стані, в якому він був переданий в оренду з урахуванням нормального природного зносу;п.п.2.1.7. не передавати об'єкт оренди у суборенду без письмового погодження орендодавця. Надавати орендарю інформацію про працівників та підрядників, які проводять технічне обслуговування , монтаж/демонтаж обладнання.
Орендар має право ( п.2.2): безперешкодно використовувати об'єкт відповідно до його призначення та умов цього договору; протягом всього терміну дії договору встановлювати на об'єкті обладнання відповідно до мети використання об'єкту, зазначеного у п.1.1 договору без переходу права власності до орендодавця, а також у будь-який час у період дії договору та після закінчення терміну його дії (у тому числі його дострокового розірвання) демонтувати та безперешкодно вивезти обладнання з території об'єкту; використовувати інженерні комунікації об'єкту, підключати обладнання, яке встановлюється на об'єкті, до електромережі, контурів робочого та захисного заземлення тощо.
Відповідно до п.п.2.3.1 п.2.3 орендодавець зобов'язується:передати орендарю в оренду об'єкт в належному стані, придатному для використання згідно з розділом 1 цього договору по Акту приймання-передачі об'єкту в оренду та не чинити будь-яких перешкод у здійсненні орендарем своїх прав, що виникають з цього договору, у тому числі забезпечити безперешкодний доступ до об'єкту та не чинити перешкод у користуванні об'єктом представникам орендаря, а також представникам підрядних організацій орендаря.
Відповідно до умов у п.п.2.3.3 п.2.3 Договору, орендодавець не має права жодним чином втручатися у хід постачання електроенергії, яка живить телекомунікаційне та інше обладнання орендаря, крім випадків виробничої необхідності, захисту людей і обладнання. У випадку необхідності планового відключення електроенергії, орендодавець узгоджує таке відключення з орендарем.
Орендодавець не несе відповідальності за перебій у постачанні електроенергії, якщо такий пов'язаний з випадками аварійного відключення, які не залежать від орендодавця.
Орендодавець зобов'язується ( п.п.2.3.4;2.3.5 п.2.3): своєчасно надавати орендарю рахунки на оплату, податкові накладні, акти виконаних робіт в порядку передбаченому цим договором;
по закінченні строку оренди або при достроковому розірванні цього договору прийняти об'єкт у орендаря за Актом прийому-передачі (повернення) об'єкту з оренди.
Відповідно до п.2.4 (п.п.2.4.1;2.4.2;2.4.3;2.4.4;2.4.5 п.2.4): орендодавець має право : проводити в присутності орендаря необхідний огляд об'єкту, контролювати його стан та використання орендарем за цільовим призначенням згідно умов цього договору; вимагати від орендаря виконання ним своїх зобов'язань за договором;виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього договору або його розірвання в разі погіршення стану об'єкту оренди внаслідок невиконання або неналежного виконання умов даного договору; достроково розірвати цей договір за умови письмового попередження орендаря про таке розірвання не пізніше, ніж за два місяці до передбачуваного терміну такого розірвання. Вказаний двомісячний термін відраховується від дати фактичного надходження повідомлення орендодавця на адресу орендаря, вказану у реквізитах до даного Договору. Повернення поштового відправлення через відсутність орендаря чи причин невручення вважається належним повідомленням орендаря про дострокове розірвання даного договору;у випадку виникнення заборгованості зі сплати орендних платежів понад два місяці підряд, а також у разі припинення договору найму, якщо орендар не звільнив об'єкт оренди у визначеному даним договором порядку та/або не погасив заборгованості перед оренедодавцем в повному обсязі, орендодавець має право притримати майно орендаря до моменту повного виконання останнім усіх зобов'язань, що випливають з даного договору.
У розділі 3 Договору погоджено умови та порядок розрахунків між сторонами. Так, у п.3.1 сторони погодили, що орендна плата за договором за один місяць складає 6200,00 грн. Розмір плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на офіційний індекс інфляції за попередній місяць. Згідно із п.3.2, розмір орендної плати не може бути змінений в односторонньому порядку, а може бути змінений лише за погодженням сторін шляхом укладення додаткової угоди до Договору. До моменту укладення такої додаткової угоди, умови та порядок розрахунків по Договору вважаються незмінними. «Орендодавець» має право щорічно, один раз на рік, проводити перерахунок орендних ставок орендованого майна.
У п.3.3 договору сторони погодили, що «орендар» не компенсує «орендодавцю» жодних інших платежів, таких як: податок на землю, комунальні послуги (теплопостачання, водопостачання, каналізація, обслуговування лічильників, вивіз сміття, тощо), та будь-які інші витрати по утриманню об'єкта, за винятком тих, що прямо визначені цим Договором.
«Орендар» компенсує «орендодавцю» плату за використану електроенергію для забезпечення безперебійної експлуатації базової станції стільникового зв'язку стандарту CDMA (IS-95), антенно-фідерних пристроїв та антенних споруд. Оплата здійснюється згідно рахунку, який надає «орендодавець» відповідно до показників електролічильників, встановлених «орендарем», згідно з діючими тарифами та з урахуванням втрат згідно розрахунків орендодавця, або за окремою угодою з ПрАТ «Львівобленерго». Укладення даного договору не впливає на чинність договорів з ПрАТ «Львівобленерго», які були укладені «орендарем» раніше.
Згідно з п.3.4 договору, щомісячно до 3 числа місяця, наступного за розрахунковим (сплачуваним), орендодавець надає орендареві рахунки на повний обсяг обумовлених Договором платежів за сплачуваний місяць та акт прийому передачі наданих послуг за цей місяць.
Згідно п.3.5 договору «орендар» здійснює оплату протягом десяти банківських днів з моменту отримання рахунку від «орендодавця» шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок «орендодавця». Якщо «орендар» отримав рахунок та акт виконаних робіт «орендодавця» пізніше строку, зазначеного в п.3.4, термін оплати відповідно продовжується на строк такої затримки без настання санкцій, передбачених умовами договору. У разі якщо «орендар» не отримав рахунок від «орендодавця», «орендар» звільняється від обов'язку оплати орендної плати до моменту отримання такого рахунку.
Згідно п.3.6 договору орендна плата стягується орендодавцем з орендаря з дня підписання Акту прийому-передачі Об'єкту в оренду. Сторони на вимогу одна одної, у разі необхідності, проводять квартальні та річні звірки взаєморозрахунків за цим Договором (п.3.7).
«Порядок передачі та повернення орендованого об'єкту» - розділ 4 Договору. Так, згідно із п.4.1, вказаний в пункті 1.1 об'єкт передається орендодавцем орендарю протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту підписання цього договору. Згідно з п.4.2 об'єкт вважається переданим орендарю з моменту підписання Акту прийому-передачі об'єкту оренди, який є невід'ємною частиною цього Договору.
У п.4.3 Договору сторони погодили, що не пізніше тридцяти діб з моменту закінчення терміну дії договору орендар (з урахуванням п.7.2 Договору) повертає, а орендодавець приймає об'єкт оренди у стані не гіршому, ніж на момент укладання договору з урахуванням природного фізичного зносу.
Повернення орендодавцю об'єкта оренди вважається таким, що відбулося, при вивезенні орендарем свого обладнання у повному обсязі і звільненні об'єкту та підписанні Акту прийому-передачі (повернення) об'єкту, який підписується представниками обох сторін.
Згідно із п.5.1 (розділ 5 Договору «Відповідальність сторін, порядок вирішення спорів»), за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, згідно з цим Договором, у тому числі за зміну або розірвання Договору в односторонньому порядку без попередження, Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором.
Згідно з п.п.5.2, 5.3 Договору: орендар не несе відповідальності за зобов'язаннями орендодавця. Орендодавець не несе відповідальності за зобов'язаннями орендаря.
«Строк дії Договору та умови його зміни чи розірвання « - розділ 7 Договору.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2019 року, але в будь-якому разі діє не довше моменту початку проведення орендодавцем та/або власником реконструкції будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 ( п.7.1).
У п.7.2 Договору сторони прийшли згоди, що якщо за 30 (тридцять) календарних днів до дати закінчення терміну дії договору жодна з них не заявить іншій про свої наміри припинення договірних відносин за цим Договором та небажання в подальшому продовжувати їх з будь-яких причин, то це означає, що даний договір вважається продовженим на наступний календарний рік.
Згідно з п.7.3 Договору, орендодавець має право на дострокове припинення дії договору без відшкодування збитків орендаря, письмово попередивши про це орендаря за 1 (один) місяць, якщо орендар з власної ініціативи: не вносить плату, зазначену у пункті 3.1 договору, більш ніж 2 (два) місяці підряд; здає без письмової згоди орендодавця об'єкт в суборенду;
використовує об'єкт не за призначенням, вказаним в пункті 1.1 цього Договору.
Згідно із п.7.4 договору, при припиненні дії договору з причин, передбачених пунктом 7.3 договору орендар зобов'язаний передати об'єкт орендодавцю за актом прийому-передачі в двотижневий термін з дати розірвання договору, а також сплатити орендну плату до моменту передачі (повернення) об'єкту з оренди.
Згідно з п.7.5, договір може бути припинений, без відшкодування збитків, з ініціативи будь-якої із сторін за умови письмового попередження про це іншої сторони не пізніше, ніж за два місяці до очікуваної дати розірвання. Датою належного повідомлення вважається дата відправлення такого повідомлення засобами поштового зв'язку. Невручення одержувачу відправлення у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням чи інших причин, що не залежать від відправника, вважається належним повідомленням в розумінні даного Договору.
Згідно із п.7.6, при невиконанні або порушенні однією із сторін умов цього Договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, цей договір може бути припиненим достроково на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду.
Згідно із п.8.1, усі зміни, доповнення та додаткові угоди до договору оформляються у письмовій формі і вступають в силу з дати їх підписання вповноваженими представниками обох сторін. Розгляд відповідних пропозицій і надання відповіді здійснюється сторонами у тридцяти-денний термін. Надання документів щодо договору (включаючи фінансові) покладається на сторону, що їх готує, крім письмово обумовлених сторонами винятків. Документ вважається наданим, якщо у сторони, що його надає, є письмове підтвердження або відмітка сторони, що його отримує, чи поштової установи про його прийняття.
01 січня 2019 ТзОВ «Компанія управління проектами Акрополь» (орендодавець) в особі директора Оленчина Р.Б., який діє на підставі статуту, з однієї сторони, та ТзОВ «Інтернаціональні телекомунікації» (орендар), в особі генерального директора Панфілова В.І., який діє на підставі статуту з другої сторони, які разом у подальшому іменуються «сторони» , а кожен окремо іменується «сторона», підписали Акт прийому-передачі об'єкту оренди до Договору оренди №33 від 01 січня 2019 року про те, що :
« 1. Орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування на умовах, зазначених у договорі оренди №33 від 01 січня 2019 р. об'єкт нерухомого майна у вигляді частини прибудови до будівлі котельні для розміщення контейнера площею 5 кв.м. та частини вертикальної поверхні димової труби площею 30 кв.м., що складає загальну орендну площу 35 кв.м. для використання під розташування базової станції стільникового зв'язку стандарту CDMA (IS-95), антенно-фідерних пристроїв та антенних споруд орендаря.
2.Адреса розташування об'єкта оренди: за адресою: Львівська обл., м.Львів, вул.Збиральна,14.
3.Об'єкт оренди здається орендарю в справному стані, придатному до експлуатації і відповідає умовам Договору.
4.Даний Акт є основою для початку нарахування орендної плати за використання орендарем об'єкту оренди.»
Акт підписаний уповноваженими особами орендодавця та орендаря, які зазначені в Акті, їх підписи завірені печатками юридичних осіб.
Позивачем долучено до позовних матеріалів бухгалтерську довідку від 21.05.2021р. №732/21 від 25.05.2021, видану ним же «за місцем запиту», підписану генеральним директором ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації» В.В. Власенко та головним бухгалтером Ю.М.Шкварчук, підписи яких завірені печаткою Товариства, яка містить інформацію про те, що станом на 21.05.2021 р. на балансі компанії ТОВ «Інтертелеком» знаходиться наступний об'єкт: базова станція стільникового зв'язку №698, УЧН 14008, м.Львів, вул.Збиральна 14 (Акрополь КУП) з переліком обладнання, їх інвентарних номерів, відомостей про дати вводу в експлуатацію.
В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач стверджує, що листом за №60/20 від 14.08.2020 повідомив відповідача (орендодавця) про розірвання договору оренди від 01.01.2019 №33 та про необхідність підписання актів повернення орендованого майна.
Зі змісту листа №60/20 від 14.08.2020, який в копії долучений позивачем до позовної заяви, слідує, що цей лист адресований ТОВ «Компанія управління проектами Акрополь», директору Оленич Ростиславу Богдановичу, на адресу: м.Львів, вул.Збиральна,14.
У листі йдеться про те, що у зв'язку зі змінами у порядку надання ТОВ «Інтертелеком» телекомунікаційних послуг на території Львівської області, що спричинили економічну недоцільність розміщення телекомунікаційного обладнання певного виду у відповідній області, та, відсутність необхідності в подальшому користуванні об'єктом для розміщення такого обладнання за адресою: м.Львів, вул.Збиральна,14, ТОВ «Інтертелеком» вимушене повідомити ТОВ «КУП Акрополь» про дострокове розірвання Договору від 01.01.2019 №33 з 01.09.2020.
На підставі наведеного та керуючись п.7.5 Договору (як вбачається далі зі змісту листа) орендар просив підписати та повернути один примірник акта повернення майна від 31.08.2020 на адресу ТОВ «Інтертелеком» :79037 м.Львів, вул.Б.Хмельницького,200.
В додатках до листа зазначено: Акт повернення майна від 31.08.2020 на 1 арк. 2 прим.
Лист №60/20 від 14.08.2020 за підписом генерального директора В.В.Власенко.
На листі міститься вчинений «від руки» запис «оригінал отримали 18.08.20р підпис ( ОСОБА_1 )».
Доказів надіслання вказаного листа відповідачу на адресу його місцезнаходження, позивачем до справи не надано.
У листі №129/20 від 26.10.20р, який адресований ТОВ «Компанія управління проектами Акрополь», директору Оленич Р.Б., за адресою: м.Львів, вул.Збиральна,14, ТОВ «Інтертелеком», покликаючись на свій лист №60/20 від 14.08.2020 про дострокове розірвання Договору оренди №33 від 01.09.19 р., просило допустити перелічених у листі працівників для виконання демонтажних робіт «на сайті» ТОВ «ІНТЕРТЕЛЕКОМ» за адресою м.Львів. вул.Збиральна,14: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - керівника відповідального по охороні праці.
Лист підписаний директором ЦТЄРМ №14 ТОВ «Інтертелеком» Пушко М.В.
Доказів надіслання цього листа адресату, позивачем не надано.
Аналогічний за змістом до листа №129/20 від 26.10.20р., лист за №133/20 від 02.11.20р, лишень з різницею у записі в тексті про долучення до нього копії листа №129/20 від 26.10.20 р., позивачем долучено до матеріалів справи.
Доказів надіслання цього листа адресату позивачем не надано.
З копії наступного, долученого позивачем до позовної заяви листа за №1629/20 від 04.11.2020 (адресованого директору ТОВ «КУП Акрополь» Оленичу Р.Б. на адресу: вул.К.Левицького, буд.55) вбачається посилання ТОВ «Інтертелеком» на лист №60/20 від 14.08.2020 року та на лист №129/20 від 26.10.2020 та йдеться про неотримання позивачем від ТОВ «КУА Акрополь» відповіді на перелічені листи і про недопуск до об'єкту оренди для здійснення демонтажу обладнання співробітників компанії, що зафіксовано співробітниками Національної поліції України 28.10.2020.
Покликаючись на умови п.2.3.1, п.4.3, п.7.5 договору оренди, позивач, як вбачається зі змісту листа, вимагав прийняти об'єкт оренди відповідно до актів приймання-передачі та допустити його співробітників для здійснення демонтажу телекомунікаційного обладнання.
На лист позивача від 04.11.2020 №1629/20 відповідач надав відповідь листом від 11 листопада 2020 року №33/11-11-20 (копія листа долучена позивачем до позовних матеріалів).
Зі змісту листа-відповіді вбачається, що відповідачем не заперечується факт укладення між ним та позивачем договору оренди №33 від 01.01.2019 року.
Далі у листі, з посиланням на умови п.2.1.5, 3.3 договору оренди відповідач зазначає, що має місце заборгованість ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації» перед ТОВ «КУП Акрополь» по компенсації плати за електроенергію в сумі 7776,78 грн..
Повідомлялось також, що відповідно до умов п.2.4.5 Договору оренди, ТОВ «Компанія управління проектами Акрополь» користується передбаченим правом притримання майна Орендаря до моменту повного погашення заборгованості ТОВ «Компанія управління проектами Акрополь» по Договору оренди №33 від 01.01.2019 в сумі 7776,78 грн.
Зазначено у листі і те, що у зв'язку з припиненням з ініціативи ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації» договору оренди з 26.10.2020 року, останнім не здійснено розрахунок з орендної плати за жовтень 2020 ( рахунок додається, йдеться у листі).
У цьому листі відповідач вимагав від позивача у листі погасити заборгованість та повернути орендоване майно по акту приймання-передачі; попереджував, що у випадку невиконання цієї вимоги буде нарахована неустойка в порядку ст.785 ЦК України.
Зі штампу на копії листа відповідача від 11 листопада 2020 року №33/11-11-20, проставленого ТОВ «Інтертелеком», вбачається, що лист відповідача від 11.11.2020 вих.№33/11-11-20 ТОВ «Інтертелеком» отримано 17.11.2020 та зареєстровано за вх.№20/6436.
21 січня 2021 за вх.№21/323 в Товаристві «Інтертелеком» зареєстровано поступлення листа ТОВ «КУП Акрополь» від 15 січня 2021 за №4.
У листі відповідача йдеться про те, що між ТОВ «Інтертелеком» та ТОВ «КУП Агрополь» діяли договори оренди та про технічне забезпечення електропостачання базової станції ТОВ «Інтертелеком» за адресою: м.Львів, вул.Збиральна,14; що ТОВ «КУП Акрополь» неодноразово зверталось до ТОВ «Інтертелеком» з приводу необхідності компенсації фактично сплачених ТОВ «КУП Акрополь» витрат за споживання електричної енергії зі стороннього джерела у травні, червні, серпні 2020 року. В той же час (йшлось у листі), згідно платіжного доручення №132732 від 06.10.2020 року, таку компенсацію ТОВ «Інтертелеком» здійснило частково - лише за серпень 2020 року у розмірі 6964,94 грн, відтак заборгованість ТОВ «Інтертелеком» за травень та червень 2020 року становить 7776,78 грн.
Йшлось у листі і про те, що у зв'язку із достроковим розірванням Договору оренди №33 від 01.09.2019 року, Товариством «Інтертелеком» не було звільнено об'єкт оренди у встановлені строки, у зв'язку з чим у листопаді-грудні 2020 року Товариством «КУП Агрополь» нараховано неустойку за фактичне користування приміщеннями згідно із ст.785 ЦК України на загальну суму 13 339,83 грн.
Враховуючи наведене, ТОВ «КУП Акрополь» вимагало від ТОВ «Інтертелеком» невідкладно погасити заборгованість на загальну суму 21 116,61 грн та звільнити об'єкт оренди.
ТОВ «Інтертелеком» зверталось до ТОВ «КУП Акрополь» з листом від 27.01.2021 за №123/21, який (як слідує зі змісту листа) був відповіддю на лист відповідача за №4 від 15 січня.2021 року.
Як вбачається зі змісту листа за №123/21, ТОВ «Інтертелеком» повідомляв відповідача про вчинені ним оплати за використану електроенергію до 01.08.2020 року:
-згідно з пунктом 3.3 Договору №8/12 від 01.08.2012 за транспортування електроенергії, обслуговування електромереж «Акрополь КУП» ТОВ ;
-за активну електроенергію згідно показників електролічильника за окремою угодою з ТОВ «Львівенергозбут» по договору № 90552/02 від 01.01.2019.
Вказував, що всі рахунки по Договору №8/12 від 01.08.2012 були ним (позивачем) оплачені, окрім за червень 2020 р, у зв'язку з неотриманням рахунку від відповідача, а тому зазначав, що заборгованість ТОВ «Інтертелеком» за фактично спожиту електричну енергію відсутня.
Посилався позивач у листі від 27.01.2021 за №123/2 і на укладену 01.08.2020 додаткову угоду №1 до Договору оренди №33 від 01.01.2019, у якій ( як йдеться у листі ) сторони домовились доповнити п.3.3 Договору наступним абзацом «Плата за використану електроенергію обчислюється згідно Додатку №3. Рахунок за серпень №1075 від 15 вересня (відшкодування витрат за активну електроенергію, обслуговування електромереж на суму 6964,94 грн.) оплачений 06.10.20 про що свідчить додане платіжне доручення:
Рахунки по договору з ТОВ «Львівенергозбут» №90552/02 від 01.01.2019 за активну електроенергію згідно показників електролічильника були оплачені, заборгованість відсутня, про що свідчать долучені платіжні доручення.
Йшлось у листі також про те, що відповідно до Додаткової угоди №1 від 01 серпня 2020 до Договору щодо орендної плати за жовтень 2020, та наданим відповідачем рахунком, заборгованість сплачена, що підтверджується платіжними дорученнями.
Позивач стверджував у листі, що станом на дату формування листа від 27.01.2021 за №123/21 у ТОВ «Інтертелеком» відсутня будь-яка заборгованість за Договором перед ТзОВ «Компанія управління проектами Акрополь» і що про це свідчать сплачені ТОВ «Інтертелеком» на користь ТОВ «КУП «Акрополь» платежі за орендну плату по Договору оренди №33 від 01.01.2019 на суму 6561,23 грн, та сплачені ТОВ «Інтертелеком» на користь ТОВ «КУП Акрополь» платежі за спожиту електроенергію за Договором №8/12 від 01.08.2012 на суму 6964,94 грн та на суму 935,29 грн.
На підставі викладеного у листі (у якому, серед іншого, має місце посилання на лист позивача №60/20 від 14.08.2020 та лист від 04.11.2020 №1629/20) позивач вимагав прийняти об'єкт оренди від ТОВ «Інтертелеком» відповідно до актів приймання-передачі та допустити співробітників компанії ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та працівників підрядної організації для здійснення демонтажу телекомунікаційного обладнання.
У додатку до листа зазначено перелік низки платіжних доручень.
Слід зазначити, що при зверненні до суду з даним позовом, позивачем долучено лише копію листа №123/21 від 27.01.2021 , без доказів, на які мало місце посилання Товариства у цьому листі. Так, зокрема, позивачем не долучено копій платіжних доручень на підтвердження проплат, на які має місце посилання у листі, не долучено доказів на підтвердження тієї обставини, що 01.08.2020 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №1 до Договору оренди №33 від 01.01.2019.
У листі-відповіді за №10/15-02-21 від 15 лютого 2021 на лист ТОВ «Інтертелеком» №123/21 від 27.01.2021, ТОВ «Компанія управління проектами Акрополь» зазначає, що неодноразово зверталось до ТОВ «Інтертелеком» з приводу необхідності компенсації фактично сплачених ТОВ «Компанія управління проектами Акрополь» витрат за споживання електричної енергії зі стороннього джерела у травні, червні, серпні 2020 року.
З метою уникнення надання відповіді по суті листа ТОВ «КУП Акрополь» від 15 січня 2021 року ( йдеться далі у листі), ТОВ «Інтертелеком» безпідставно надіслано ТОВ «КУП Акрополь» копії платіжних доручень, які стосуються оплат - компенсації витрат на транспортування електроенергії, перетік потужності через мережі, компенсації за витрати електроенергії в мережах та плати за розміщення обладнання за відповідні періоди, щодо яких з боку ТОВ «КУП Акрополь» до ТОВ «Інтертелеком» жодних зауважень немає та не було.
Щодо тверджень у листі за №123/21 ТОВ «Інтертелеком» про те, що останнє до 01 серпня 2020 року здійснювало оплату за активну електроенергію згідно показів електролічильників за окремою угодою з ТОВ «Львівенергозбут» по договору №90552/02 від 01.01.2019 року, то ТОВ «КУП Акрополь» у листі-відповіді стверджує, що така інформація не відповідає дійсності, оскільки було відомо ТОВ «Інтертелеком» про відсутність споживання електроенергії згідно схеми, передбаченої угодою з ТОВ «Львівенергозбут», зокрема, у травні та червні 2020 року між сторонами договору №90552/02 від 01.01.2019 не складався відповідний акт. Щодо оплати, проведеної у травні-червні 2020 року згідно платіжних доручень №112001 та №115598, то така для ТОВ «Львівенергозбут» вважається передоплатою (переплатою) з боку ТОВ «Інтертелеком», котра зарахована в рахунок майбутніх платежів, оскільки фактичного споживання по договору №90552/02 від 01.01.2019 у травні-червні 2020 року не було взагалі. Дане питання, як зазначено далі у листі, неодноразово обговорювалось між керівництвом ТОВ «КУП Акрополь» та головним енергетиком ТОВ «Інтертелеком». На неодноразові прохання ТОВ «КУП Акрополь» надати документи, які б підтверджували оплату за активну електроенергію згідно показів електролічильників за окремою угодою з ТОВ «Львівенергозбут» по договору №90552/02 від 01.01.2019 року у травні та червні 2020 рокум (акти, які б підтверджували фактичне споживання згідно даного договору, а не платіжні доручення на передоплату), Товариству «КУП Акрополь» Товариством «Інтертелеком» не було надано, що (як зазначав відповідач у листі) дає підстави вважати, що таких не існує.
У листі відповідач повторно вказував ТОВ «Інтертелеком» на наявність заборгованості за травень та червень 2020 року в сумі 7776,68 грн.
Йшлось у листі і про те, що у зв'язку із достроковим розірванням Договору оренди №33 від 01.09.2019 року ТОВ «Інтертелеком» не було звільнено об'єкт оренди у встановлені строки та що у листопаді 2020 - січні 2021 нараховано неустойку за фактичне користування приміщеннями згідно ст.785 ЦК України.
ТОВ «КУП Акрополь» пропонувало ТОВ «Інтертелеком» у добровільному порядку врегулювати питання погашення останнім заборгованості за спожиту електроенергію; інформувало, що жодного втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку з боку ТОВ «КУП Акрополь» не було, відтак, посилання ТОВ «Інтертелеком» на ст.361 КК України вважало дивним та незрозумілим.
Як вбачається зі штампу на листі, ТОВ «Інтертелеком» отримало лист ТОВ «КУП Акрополь» від 15 лютого 2021 року №10/15-02-21,- 22 лютого 2021 та зареєструвало за вх.№21/1025.
До позовних матеріалів позивачем долучено також копію листа ТОВ «Інтертелеком» за №464/21 від 30.03.2021, яка є відповіддю на лист ТОВ «КУП Акрополь» від 15 лютого 2021 року №10/15-02-21.
У листі зазначається, зокрема, що Договір оренди від 01.01.2019 №33 є розірваним в односторонньому порядку ТОВ «Інтертелеком» з 18.10.2020 на підставі п.7.5, про що ТОВ «Інтертелеком» повідомляло ТзОВ «Компанія управління проектами Акрополь» листами від 14.08.2020 №60/20, від 26.10.2020 №129/20, від 04.11.2020 №1629/20 та від 27.01.2021 №123/21.
Далі, ТзОВ «Інтертелеком» заперечує доводи ТзОВ «КУП Акрополь», наведені у листі від 15.02.21 №10/15-02, про існування заборгованості за споживання електричної енергії у травні та червні 2020 року у розмірі 7776,78 грн, стверджуючи, що протягом травня-липня 2020 року постачання електричної енергії до базової станції стільникового зв'язку ТОВ «Інтертелеком», розташованої за адресою: вул.Збиральна, буд.14 м.Львів, здійснювалось на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2019 №90552/02, укладеного з ТОВ «Львівенергозбут».
Зазначається у цьому листі про те, що фактичне споживання ТОВ «Інтертелеком» певного обсягу електричної енергії та сплата за нього у відповідні періоди за Договором від 01.01.2019 №90552/02 підтверджується відповідними актами про прийняття-передавання товарної продукції за травень та за липень 2020, рахунками за електричну енергію за травень, червень та липень, платіжними дорученнями. Відтак, що ТОВ «Інтертелеком» споживало та розраховувалось за постачання електричної енергії у травні-липні 2020 року безпосередньо з ТОВ «Львівенергозбут».
Стосовно нарахування по відношенню до ТОВ «Інтертелеком» неустойки за користування приміщеннями після закінчення строку дії Договору оренди, ТОВ «Інтертелеком» ( як про це зазначає у листі) вважає таке нарахування необгрунтованим та незаконним , оскільки листами від 14.08.2020 №60/20, від 26.10.2020 №129/20, від 04.11.2020 №1629/20 та від 27.01.2021 №123/21 ТОВ «Інтертелеком» повідомляло ТОВ «КУП Агрополь» про розірвання Договору оренди, необхідність підписання акту повернення орендованого майна, а також просило допустити своїх уповноважених представників для звільнення об'єкту оренди від обладнання ТОВ «Інтертелеком».
Зазначається у листі, що відповіді на перелічені листи ТОВ «Інтертелеком» не отримало, а співробітники компанії не допущені до об'єкта оренди для здійснення демонтажу обладнання, що зафіксовано співробітниками Національної поліції України 28.10.2020.
В додатках до листа - низка документів, у тому числі в переліку, листи ТОВ «Інтертелеком « до ТОВ «КУП Акрополь» від 14.08.2020 №60/20, від 26.10.2020 №129/20, від 04.11.2020 №1629/20, від 27.01.2021 №123/21; копії Договору про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2019 №90552/02 між ТОВ «Інтертелеком» та ТОВ «Львівенергозбут», актів про прийняття-передавання товарної продукції за травень та за липень 2020 року, рахунків за електричну енергії , копії платіжних доручень.
Також, міститься в матеріалах справи подана позивачем копія листа ТОВ «КУП Акрополь» від 20 квітня 2021 за №26/20-04-21, зареєстрованого у ТОВ «Інтертелеком» 26.05.21 за вх.№21/2526, який (лист) є відповіддю відповідача на лист позивача за №464/21 від 30.03.2021.
З підстав, які наведені у листі, ТОВ «КУА Акрополь» стверджує, що жодних доказів того, що ТОВ «Інтертелеком» здійснювалось споживання електричної енергії в травні- червні 2020 року з іншого джерела живлення та проводились розрахунки за таке споживання з ТОВ «Львівенергозбут», не надано.
ТОВ «КУП Акрополь» у листі знову зазначало про наявність заборгованості в сумі 776,78 грн., про незвільнення орендарем об'єкту оренди, у зв'язку з достроковим розірванням договору оренди та повідомляло, що з метою мирного врегулювання ситуації, що склалась, ТзОВ «КУП Акрополь» готове не нараховувати неустойку за фактичне користування приміщеннями, за умови повного погашення боргу за спожиту електроенергію у травні-червні 2020 року.
Позивачем долучено до матеріалів справи копію листа Залізничного відділу поліції Головного управління національної поліції у Львівській області від 30.11.2020 №12650/30/0120, адресованого ОСОБА_10 (як читається з копії листа у справі) на адресу: АДРЕСА_2 у якому йдеться про таке (дослівно ) :
« Шановний пане Мирославе !
Повідомляємо Вас, що працівниками Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області уважно розглянуто Ваше звернення з приводу протиправної поведінки зі сторони гр. ОСОБА_11 , що мали місце як Ви стверджуєте, 28.10.2020 року по вул.Збиральна,14 м.Львова.
В процесі проведення перевірки встановити, що відомості наведені у Вашій заяві з даного приводу відносяться до цивільно-правових відносин які потрібно вирішувати у встановленому законом порядку.
У разі незгоди з прийнятим рішенням Ви маєте право оскаржити у встановленим законом порядку.
Матеріали зареєстровано в ІТС ІПНП №25809 від 28.10.2020 року».
Лист підписаний начальником Андрієм Скірою.
До матеріалів справи позивачем долучено копії :
Договору №90552/02 від 01.01.2019 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між ТзОВ «Львівенергозбут» (постачальником) та ТзОВ «Інтернаціональні телекомунікації» (споживачем), відповідно до п.2.1 якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Обов'язковою умовою для постачання споживачу електричної енергії є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії (п.2.2). Згідно з п.2.3 договору, обсяг проданої за розрахунковий пкеріод електричної енергії визначається оператором системи розподілу та підтверджується шляхом підписання між постачальником та споживачем акту прийому-передачі товарної продукції. Початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в анкеті приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору (п.3.1). Відповідно до п.5.4 ціна електричної енергії має зазначатись постачальником у рахунках на оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни. Згідно з п.5.7 оплата за цим договором здійснюється споживачем у строки, визначені в обраній споживачем комерційній пропозиції, що є додатком №2 до цього договору. Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку. Не отримання споживачем рахунку постачальника не звільняє споживача від виконання зобов'язань з оплати за цмим договором згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, що є додатком №2 до цього договору
Згідно з п.13.1 цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заявки-приєднання, яка є додатком №1 до договору. Термін дії цього договору не може бути більшим за термін дії договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, що укладений споживачем з оператором системи розподілу.
Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312 ( далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів ( п.1.2 розділу 1 «Загальні положення» договору), а також долучено копії: заяви-приєднання; додатку №1 до заяви -приєднання до Договору постачання електричної енергії, іменованого як «Перелік об'єктів споживача за якими здійснюється постачання електричної енергії», який містить відомості про найменування та адресу розташування об'єкта, вид об'єкта та Е1С - код точки комерційного обліку, режим роботи елдектроустановки споживача та відомості про найменування оператора системи розподілу; долучено копію копію додатку №2 до заяви-приєднання «Про обсяги договірного споживання еолектричної енергії у 2019р»; копію додатку №2 до договору, комерційної пропозиції від 10.12.2018; додатку №4 до договору -«Умови встановлення та коригування договірних обсягів постачання електричної енергії»; копії актів про прийняття-передавання товарної продукції від 31.05.2020; 31.07.2020; копії рахунків на оплату за травень -липень 2020; копії платіжних доручень ТОВ «Інтертелеком» про сплату ТОВ «Львівенергозбут» коштів по договору №90552/02 від 28.12.2018.
Також, позивавчем долучено копію листа ПрАТ « Львівіобленерго» за №151-07-1318 від 12.03.2021 у якій наведено таблицю з відомостями про розхід по точках обліку за договором №90552/02 ТОВ «Інтертелеком» за період з січня по серпень 2020 року.
Лист містить також повідомлення, що 02.09.2020 року було знято лічильник із показом « 163710,000».
З матеріалів у справі вбачається, що 26.12.2016 між ТзОВ «Фабрика пластичного мистецтва» в особі директора Опацького В.Г, що діє на підставі статуту, яке надалі іменується «Позичкодавець» з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія управління проектами Акрополь», в особі директора Оленчина Р.Б., що діє на підставі Статуту , який надалі іменується «Користувач», з іншої сторони, укладено Договір позички будівлі, відповідно до п.11.1 якого Позичкодавець передає у виключне строкове та безоплатне користування Користувачу нерухоме майно (Об'єкт), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , а саме : будівлю котельні, що позначена в технічній документації літерою «А-4», загальною площею 1834,9 кв.м. (в тому числі прибудову до котельні, площею 42,1 кв.м.) та димову трубу, що позначена в технічній документації літерою «д».
Згідно з п.11.2 договору, передача Об'єкта із зазначенням його стану шляхом опису оформляється двостороннім Актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками обох сторін, який є невід'ємною частиною даного Договору.Згідно з п.1.3 Договору Користувач приймає у виключне строкове та безоплатне користування у Позичкодавця вищевказаний Об'єкт.
Вказаний Об'єкт належить Позичкодавцю на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.12.2016 року, виданого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального окрукгу Юріяк Михайлом Івановичем та акту приймання-передачі від 22 грудня 2016 року ( п.2.1 договору).
Сторони гарантують (п.2.2), що наділені всіма повноваженнями для укладення цього договору і виконання зобов'язань за ним, не обмежені ніякими законодавчими або договірними зобов'язаннями.
За свідченням Позичкодавця, Об'єкт , що надається в позичку, на момент укладення цього договору нікому іншому не проданий, не подарований, не відчужений ніяким іншим способом, під заставою (в тому числі податковою), забороною (арештом) не перебуває, судового спору щодо нього а також прав у третіх осіб як у межах, так і за межами України немає, як внесок до статутного капіталу інших юридичних осіб не внесений ( п.2.3 договору).
Цей договір вступає в дію після його підписання сторонами (п.3.1).
Договір укладається строком на 1094 днів і діє до двадцять п'ятого грудня дві тисячі дев'ятнадцятого року ( п.3.2 договору).
Згідно з п.3.3 Користувач повинен повернути Об'єкт, переданий йому у виключне строкове та безоплатне користування після спливу строку договору, за актом приймання-передачі, підписаним Сторонами під час такої передачі протягом трьох днів з моменту закінчення дії договору.
Позичкодавець зобов'язаний :
-передати Об'єкт Користувачу для безперешкодного та безоплатного користування в технічно-виправленому стані, а також належні до нього документи, за актом приймання-передачі, підписаного Сторонами під час такої передачі протягом трьох днів з моменту підписання даного договору (п.п.4.1.1 п.4.1 договору); прийняти Об'єкт від Користувача як після закінчення строку договору, так і при відмові від користування Користувачем (п.п.4.1.2 п.4.1 договору).
Користувач зобов'язаний :
-прийняти та належним чином користуватися Об'єктом, що є об'єктом позички, за його призначенням (управляти, використовувати, експлуатувати),- п.п.4.3.1 п.4.3 договору; повернути Об'єкт після закінчення строку договору в такому самому стані , в якому він був на момент його передання ( п.п.4.3.2 п.4.3 договору).
Користувач має право : відмовитись від прийняття об'єкта позички до закінчення строку дії договору, попередивши позичкодавця про відмову від договору позички не пізніше як за тридцять днів до повернення нежитлового приміщення ( п.п.4.4.1 п.4.4 договору); - передавати Об'єкт у користування (в тому числі, строкове платне користування) третім особам на підставі сасмостійно укладених з ними договорів. Даний договір вважається письмовою згодою Позичкодавця на укладення таких договорів з третіми особами ( п.п.4.4.3 п.4.3 договору).
Згідно із п.п.5.1.1-5.1.3 п.5.1 договору Позичкодавець має право вимагати розірвання договору і повернення Об'єкта у разі, якщо: у зв'язку з непередбаченими обставинами Об'єкт став потрібним йому самому; користування Об'єктом не відповідає його призначенню;в результаті недбалого поводження з Об'єктом воно може бути знищено, або пошкоджено.
Згідно із п.5.2 - про розірвання договору Користувач має бути повідомлений за тридцять днів.
Згідно із п.6.1, якщо після припинення договору Користувач не повертає Об'єкт, Позичкодавець має право вимагати його примусового повернення, а також відшкодування завданих збитків.
Згідно п.6.2 договору, зі змістом ст.ст.827-836 Цивільного кодексу України сторони ознайомлені.
26 грудня 2016 року ТзОВ «Фабрика пластичного мистецтва» (Позичкодавець) та ТзОВ «Компанія управління проектами Акрополь» (Користувач) підписали Акт приймання -передачі будівлі про таке :
1.Позичкодавець передає у виключне строкове та безоплатне користування Користувачу нерухоме майно (Об'єкт), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , а саме: будівлю котельні, що позначена в технічній документації літерою «А-4», загальною площею 1834,9 кв.м. ( в тому числі прибудову до котельні, площею 42,1 кв.м.) та димову трубу, що позначена в технічній документації літерою «д». 2. За результатами проведеного огляду Позичкодавець та Користувач засвідчують, що Об'єкт передано Користувачеві в належному санітарно-технічному стані, який повністю відповідає умовам Договору позички від 26 грудня 2016.3. Претензії до стану приміщень в Користувача відсутні. Явних недоліків немає.
Позичкодавець: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фабрика пластичного мистецтва».79040, м.Львів, вул.Збиральна,14Відомості про код ЄДРПОУ.Підпис директора Опацького В.Г, печатка юридичної особи (позичкодавця)
Користувач: ТзОВ «Компанія управління проектами Акрополь. 79011, м.Львів, вул.Вітовського,18.відомостів про код ЄДРПОУ та банківські реквізити.Підпис директора Оленчина Р.Б., печатка юридичної особи (користувача).
01.02.2019,01.03.2020 та 28.12.2020 сторонами укладались додаткові угоди до договору позички . Додатковою угодою від 28.12.2020 року внесено зміни зміни до п.3.2 Договору позички від 26.12.2016 виклавши його в наступній редакції : «Договір діє до тридцять першого грудня дві тисячі двадцять першого року».
При прийнятті рішення суд виходив із наступного.
За змістом ст. 236 ГПК України рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у ст. 73, 74, 76, 77, 86, 236-238, 282 ГПК України, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Згідно з вимогами частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
При цьому відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував у своїх постановах щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Поряд з цим, суд вбачає за необхідне відзначити, що не відповідач повинен подавати докази на підтвердження обставин, на яких грунтуються позовні вимоги, обставин - викладених у заяві по суті позовній заяві, а в силу положень ст.74 ГПК України такий обов'язок (тягар доказування) покладено саме на позивача.
Разом з цим докази, які подаються до господарського суду, підлягають оцінці відповідно до статті 86 ГПК України, за якою суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Суд звертається до правової позиції, наведеної у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі 915/641/18, від 13.01.2020 у справі № 908/510/19.
Частиною 2 статті 46 ГПК України передбачено, що крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу; 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; 3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Згідно з частиною 3 цієї ж статті ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Отже визначені наведеними нормами ГПК України права, що належать тільки позивачу, певним чином визначають диспозитивність господарського процесу. Принцип диспозитивності у господарському процесі означає, що процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються за ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою господарського суду розпоряджатися процесуальними правами і спірним матеріальним правом.
Суд звертається до правової позиції, висловленої в постановах Верховного Суду від 08.05.2018 у справі 922/1249/17 та від 18.03.2019 у справі № 908/1165/17.
Згідно зі статтею 14 ГПК України ("Диспозитивність господарського судочинства") суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Отже, попри обов'язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу.
Суд звертається до правової позиції, викладеної в постановах Верховного Суду від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15, від 18.03.2019 у справі № 908/1165/17, від 15.05.2019 у справі № 923/565/18.
Предметом позову у даній справі є вимоги позивача (ТзОВ «Інтертелеком») зобов'язати відповідача (ТзОВ «КУП Акрополь») повернути позивачу обладнання, яке знаходиться у частині прибудови до будівлі котельні та частині вертикальної поверхні димової труби за адресою: вул.Збиральна, буд.14, м.Львів, а також не вчиняти будь-яких дій чи бездіяльності направлених на перешкоджання вивезенню обладнання ТОВ «Інтертелеком» із відповідних приміщень. Зобов'язати ТзОВ «Компанія управління проектами Акрополь» прийняти від ТОВ «Інтертелеком» з оренди об'єкт нерухомого майна у вигляді частини прибудови до будівлі котельні площею 5 м2 та частини вертикальної поверхні димової труби площею 30м2 за адресою: вул.Збиральна, буд.14, м.Львів, з підписанням актів приймання-передачі (повернення) майна з оренди.
Позивач, зазначає про розірвання з його ініціативи договору оренди №33 від 01 січня 2019 року ,а відтак вважає, що відповідач не допускаючи працівників позивача для вивезення обладнання та не приймаючи об'єкт оренди з користування згідно з актамим приймання-передачі, перешкоджає позивачу у реалізації його законних прав, порушує умови договору оренди та є кредитором, який прострочив зобов'язання, а також утримує майно позивача без достатньої правової підстави.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з положеннями ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч. 1, 2 ст. 598 ЦК України).
Отже, зазначеною нормою встановлено основне правило щодо можливості припинення зобов'язання лише на підставі договору або закону. При цьому припинення зобов'язання на вимогу однією зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.
Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Отже, за загальним правилом, встановленим як господарським, так і цивільним чинним законодавством, зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін в порядку, встановленому ст. 188 ГК України, або у судовому порядку (у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу/пропозицію про розірвання договору). Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов'язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором.
Така правова позиція викладена у постанові колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 №916/1684/18.
Встановлено, що п. 7.5 договору оренди від 01.01.2019 № 33 сторони визначили можливість припинення дії договору шляхом його розірвання в односторонньому порядку за ініціативою однієї із сторін за умови дотримання строків та порядку повідомлення про таке розірвання.
Так, згідно із п.7.5 договір може бути припинений, без відшкодування збитків, з ініціативи будь-якої із сторін за умови письмового попередження про це іншої сторони не пізніше, ніж за два місяці до очікуваної дати розірвання. Датою належного повідомлення вважається дата відправлення такого повідомлення засобами поштового зв'язку. Невручення одержувачу відправлення у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням чи інших причин, що не залежать від відправника, вважається належним повідомленням в розумінні даного Договору.
Водночас, п. 7.5 договору оренди від 01.01.2019 № 33 не містить ані підстав розірвання договору чи припинення ним дії, ані положень щодо можливості відхилення від загального порядку розірвання господарських договорів, встановленого ст. 188 ГК України.
Укладаючи договір оренди від 01.01.2019 № 33, сторони погодили, зокрема,що будь-яка з сторін має право припинити дію договору, попередивши про це іншу сторону не пізніше, ніж за 20 днів до дати припинення, у випадку , якщо діють або напевне будуть діяти у термін більше,ніж 3 місяці, обставин непереборної сили (п.6.3), а також орендодавець має право на дострокове припинення дії договору без відшкодування збитків орендаря, письмово попередивши про це орендаря за 1 (один) місяць, якщо орендар з власної вини: не вносить плату, зазначену у пункті 3.1 договору, більш ніж 2 (два) місяці підряд; здає без письмової згоди орендодавця об'єкт в суборенду; використовує об'єкт не за призначенням, вказаним в пункті 1.1 цього договору (п.7.3).
Таким чином, у п.п.6.3 та 7.3 договору оренди від від 01.01.2019 № 33 сторони визначили підстави для дострокового розірвання договору оренди в односторонньому порядку.
Частинами першою та другою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (частина перша статті 179 Господарського кодексу України).
Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (частина третя статті 173 Господарського кодексу України).
Наведені норми позитивного права фактично встановлюють загальне правило обов'язковості виконання прийнятого за укладеним договором зобов'язання і неможливості його зміни або розірвання за одностороннім волевиявленням одного з учасників угоди.
Одностороння відмова від договору допустима лише як виключення з загального правила у випадках, прямо передбачених договором або законом.
Цивільний кодекс України передбачає три основні види односторонньої відмови від договору:
1) як санкцію за порушення умов договору другою стороною;
2) як право на вчинення односторонньої відмови без застосування мір цивільно- правової відповідальності;
3) як безпідставну відмову від договору за відсутності порушень умов договору другою стороною з покладенням на сторону, що відмовилася, негативних правових наслідків, передбачених договором або законом.
В усіх перерахованих випадках одностороння відмова від договору не спричиняє, як правило, його автоматичне припинення або розірвання, оскільки інша сторона має право оспорити односторонню відмову від договору у суді, який може визнати її неправомірною (правомірною) і визнати на вимогу однієї із сторін договір розірваним із застосуванням відповідних правових наслідків до винної сторони. Якщо ж відмова безпідставна, суд може на вимогу позивача зобов'язати виконати договір, за винятком тих випадків, коли законом стороні надається безумовне привілеєве право на відмову від договору або визнати його розірваним.
У будь-якому випадку, мова йде саме про право односторонньої відмови від договору, яке встановлено Законом або укладеним договором. У даному випадку, укладений сторонами договір оренди право відмови від договору не встановлює для його учасників.
Навіть занадто розширене тлумачення договірних норм пунктів 6.3 та 7.3 укладеного сторонами у справі договору не дозволяє дійти висновку про наявність у сторін права відмовитись від договору.
Більше того, з огляду на правове регулювання орендних відносин законодавчими актами можливе існування в тексті договору оренди умови про встановлення права відмови від цього договору викликало б обґрунтований сумнів в її дійсності.
Досить жорстко та однозначно сформульована законодавцем норма частини першої статті 291 Господарського кодексу України, за якою одностороння відмова від договору оренди не допускається, не передбачає будь-яких винятків з цього правила.
Частиною третьою цієї ж статті Кодексу встановлене правило, за яким договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Законодавцем встановлено лише можливість існування права вимоги розірвання, а не права односторонньої зміни умов або розірвання укладеного договору.
Згідно з п.8.1 Договору оренди №33 від 01 січня 2019 усі зміни, доповнення та додаткові угоди до договору оформляються у письмовій формі і вступають в силу з дати їх підписання вповноваженими представниками обох сторін. Розгляд відповідних пропозицій і надання відповіді здійснюється сторонами у тридцяти-денний термін. Надання документів щодо договору (включаючи фінансові) покладається на сторону, що їх готує, крім письмово обумовлених сторонами винятків. Документ вважається наданим , якщо у сторони , що його надає, є письмове підтвердження або відмітка сторони , що його отримує, чи поштової установи про його прийняття.
Відповідно, суд надає тлумачення договірним умовам пунктів 6.3 та 7.3 укладеного сторонами у справі договору лише як встановлення права учасника цієї угоди ініціювати перед іншим дострокове припинення дії цього договору з застосування правової конструкції його розірвання, яка за визначенням потребує взаємної згоди усіх його учасників.
Як зазначалось раніше, відповідно до частини третьої статті 291 Господарського кодексу України на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Суд наголошує, що за приписом частини третьої статті 291 Господарського кодексу України мова йде не про загальні правові норми цивільного законодавства, що регулюють відносини розірвання договорів, а про спеціальні норми, які регулюють саме розірвання договору найму.
Відповідно, у даному випадку мають застосовуватись позитивно-правові приписи статті 784 Цивільного кодексу України, які регулюють відносини розірвання договору найму на вимогу наймача.
Наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо:
1) наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі;
2) наймодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі.
Позивач жодним аргументом позову не посилається на існування фактичних підстав (а тим більше не підтвердив суду належними доказами факту їх існування), які надавали йому право відповідно до статті 291 Господарського кодексу України та статті 784 Цивільного кодексу України вимагати дострокового припинення дії укладеного сторонами у справі господарсько-правового договору оренди майна.
Відповідач по справі згоди на розірвання договору оренди від 01.01.2019 №33 не надавав. Доказів зворотнього матеріали справи не містять і про наявність таких доказів сторони не зазначають.
Матеріали справи також не містять доказів на підтвердження дострокового припинення договору на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду, як це передбачено у пункті п.7.6 договору найму.
За наведеного вище, суд не має правової можливості прийняти доводи позивача про розірвання з його ініціативи договору оренди від 01.01.2019 №33.
При цьому, суд критично ставиться до тверджень позивача стосовно того, що обставини розірвання договору з ініціативи позивача не підлягають дослідженню у даній справі, адже сам позивач у позові посилається, зокрема, на те, що не приймаючи об'єкт оренди з користування згідно з актами приймання-передачі відповідач перешкоджає позивачу у реалізації його законних прав та порушує умови договору оренди.
Стосовно доводів позивача про повідомлення відповідача листом від 14.08.2020 №60/20 про розірвання договору оренди та про необхідність підписання актів повернення орендованого майна, то такі доводи позивача не знаходять підтвердження наявними у справі доказами.
Доказів надіслання вказаного листа відповідачу за його місцезнаходженням, позивачем до справи не надано.
Відповідач не підтверджує факт отримання цього листа.
На листі міститься вчинений «від руки» запис «оригінал отримали 18.08.20р підпис ( ОСОБА_1 )». Однак, підстав вважати, що цей запис вчинено посадовою особою відповідача не видається за можливе, оскільки: не зазначено посаду особи ( ОСОБА_1 ), відсутня інформація про вхідний реєстраційний номер , за яким зареєстровано відповідачем лист позивача від 14.08.2020 №60/20, відсутній штамп чи печатка відповідача на вказаному листі.
Крім того, зазначена у листі адреса (м.Львів, вул.Збиральна,14), не є ні адресою місцезнаходження відповідача (ТОВ «Компанія управління проектами Акрополь»), ні адресою відповідача для листування.
У розділі 9 договору оренди №33 від 01.01.2019 зазначено відомості про місцезнаходження відповідача за адресою м.Львів, вул.Вітовського,18 ( ця адреса є місцезнаходженням відповідача за даними у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується наявним у справі Витягом). Адресою для листування, яку містить розділ 9 договору оренди ( і на яку, як вбачається з листування між сторонами позивач скеровував відповідачу певну кореспонденцію) є адреса : АДРЕСА_4 .
Адреса: АДРЕСА_1 є адресою місцезнаходження ТзОВ «Фабрика пластичного мистецтва», яка не є стороною договору оренди від 01.01.2019 №33, укладеного позивачем з відповідачем, а є стороною договору позички будівлі від 26.12.2016, укладеного між ТОВ «Фабрика пластичного мистецтва» та відповідачем у даній справі.
Зі змісту листа від 14.08.2020 №60/20 вбачається, що позивач просить підписати та повернути один примірник акту повернення майна з оренди на підставі п.7.5 договору оренди.
Проте, у п.7.5 договору оренди №33 від 01.01.2019 йдеться про те, що попередження іншої сторони про припинення договору оренди має бути письмовим, вчиненим не пізніше ніж за два місяці до очікуваної дати розірвання, датою належного повідомлення вважається дата відправлення такого повідомлення засобами поштового зв'язку за місцезнаходженням сторони, якій надсилається таке письмове попередження.
Жодна умова, яка означена у п.7.5 договору оренди №33 від 01.01.2019, позивачем не дотримана, що спростовує доводи останнього про повідомлення відповідача листом від 14.08.2020 №60/20 про розірвання договору оренди, як спростовує й доводи позивача про надіслання відповідачу в додаток до листа №60/20 двох примірників акту повернення майна з оренди.
У будь-якому випадку, до листа №60/20, який виготовлений 14.08.2020, неможливо долучити і надіслати (чи вручити) відповідачу акт повернення орендованого майна, який як на дату формування листа (14.08.2020), так і на дату, зазначену у вчиненому невідомою особою записі на листі (18.08.2020) не існував в природі, адже, йдеться про акт повернення орендованого майна, складений позивачем пізніше від означених дат, а саме - 31.08.2020 року.
Таким чином, доводи позивача про надіслання відповідачу листа від 14.08.2020 №60/20 з повідомленням про розірвання договору оренди з 01.09.2020 (дата у листі), як і доводи про надіслання відповідачу в додатку до цього листа акту повернення майна (з вимогою підписати та повернути один примірник позивачу) не підтверджуються матеріалами справи.
Слід зауважити, що сторонами у п.4.4 договору погоджено порядок повернення об'єкта з оренди і згідно цього порядку первинно - вивіз обладнання, вторинно - підписання акта повернення майна з оренди, а не навпаки.
Судом встановлено, що матеріали справи не містять інших доказів (у тому числі: в порядку п.7.5 договору оренди; в порядку п.8.1 договору чи в порядку п.7.6 договору), які б підтверджували доводи позивача про розірвання договору оренди чи то (як зазначено у позовній заяві) з 18.10.2021, чи то з 26.10.2021 року, чи з будь-якої іншої дати.
Суд наголошує, що згідно статті 77 ГПК України («допустимість доказів»), обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування .
Стосовно, доводів позивача, що про розірвання договору оренди він повідомляв відповідача також у листах від 26.10.2020 №129/20, від 04.11.2020 №1629/20 та від 27.01.2021 №123/21, то як слідує зі змісту цих листів у них лише іде у хронологічному порядку посилання позивача на певну конкретну дату листування на його листи до цієї дати (у т.ч. і на лист від 14.08.2020 №60/20).
Знову ж таки, суд не вважає за можливе, зробити висновки про достовірність доводів позивача, які наведені у позовній заяві і які покладені в основу його позовних вимог, лише з листування у якому іде посилання на певні події тощо ( при цьому, яке не завжди, про що зазначалось вище в рішенні, скеровувалось відповідачу), без первинних доказів, які б підтверджували реальне існування таких подій тощо.
Позивач належними доказами не довів факт розірвання з його ініціативи з 18.10.2021 року Договору оренди від 01.01.2019 №33 та виникнення у відповідача зобов'язання прийняти від позивача об'єкт оренди шляхом підписання акту повернення.
Позивач жодним аргументом позову не посилається на існування інших обставин (та доказів на їх підтвердження) стосовно припинення дії договору оренди (його розірвання) .
Також суж вбачає за необхідне вказати і про таке.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, саме шляхом застосування способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачених статтею 16 Цивільного кодексу України, може вирішуватися питання про відновлення порушеного права.
Під захистом права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (частина перша статті 785 Цивільного кодексу України). Таким чином, повернення майна наймодавцеві є обов'язком наймача. Певному обов'язку завжди кореспондує відповідне право іншої сторони, а не її обов'язок.
По суті, предмет позову у вигляді зобов'язання (спонукання) відповідача до прийняття майна з орендного користування та підписання акта приймання-передачі є (а) зверненням за захистом не права, а обов'язку, (б) примушенням особи до вчинення дії, яка є її правом, а не обов'язком.
Крім того, обраний позивачем спосіб захисту цивільного права не передбачено законом, оскільки він не підпадає під примусове виконання обов'язку в натурі, передбачене пунктом 5 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/2260/17.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Аналогічна норма передбачена ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», зокрема, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
За наведеного вище, у задоволеннеі вимоги про зобов'язання відповідача прийняти з оренди об'єкт нерухомого майна у вигляді частини прибудови до будівлі котельні площею 5 м.кв. та частини вертикальної поверхні димової труби площею 30 м.кв. за адресою АДРЕСА_1 з підписанням актів приймання-передачі (повернення) майна, слід відмовити.
Стосовно вимоги позивача зобов'язати відповідача повернути позивачу обладнання, яке знаходиться у частині прибудови до будівлі котельні та частині вертикальної поверхні димової труби за адресою: АДРЕСА_1 , то суд зазначає наступне.
Ні умовами договору оренди від 01.01.2019 №33, ні будь-якими іншими матеріалами справи не підтверджується фактичне існування між позивачем та відповідачем правовідносин з оренди обладнання, призначенням якого є використання під розташування базової станції стільникового зв'язку стандарту CDMA (1S-95, антенно-фідерних пристроїв та антенних споруд.
Відповідач також не приймав обладнання на зберігання; відповідач не є власником обладнання, відповідач не ніс обов'язків з монтажу обладнання на об'єкті, який передавав по акту в оренду позивачу. Доказів зворотнього матеріали справи не містять.
Саме по собі підписання сторонами 01.01.2019 року Акту прийому-передачі об'єкту оренди до договору оренди №33 від 01 січня 2019 року, за встановлення відсутності факту реальної передачі обладнання відповідачу , жодним чином не може розцінюватись як доказ існування виконання відповідачем зобов'язань з повернення позивачу обладнання.
Принагідно слід зазначити, що умовами договору оренди саме позивач, як орендар об'єкта нерухомого майна у вигляді частини прибудови до будівлі котельні та частини вертикальної поверхні димової труби, наділений правом протягом всього терміну дії договору оренди встановлювати на об'єкті обладнання відповідно до мети використання об'єкту, зазначеного у п.1.1 договору, а також у будь-який час у період дії договору та після закінчення терміну його дії (у тому числі його дострокового розірвання) демонтувати та безперешкодно вивезти обладнання з території об'єкту.
Відповідач (орендодавець) зобов'язувався передати орендарю об'єкт в належному стані, придатному для використання згідно з розділом 1 цього договору по акту приймання-передачі об'єкту в оренду та не чинити будь-яких перешкод у здійсненні орендарем своїх прав, що виникають з цього договору, у тому числі забезпечити безперешкодний доступ до об'єкту та не чинити перешкод у користуванні об'єктом представникам орендаря, а також представникам підрядних організацій орендаря (п.п.2.3.1).
Наведене свідчить , що позивач наділений, згідно умов договору, правом протягом всього терміну дії договору оренди встановлювати на об'єкті обладнання відповідно до мети використання об'єкту, зазначеного у п.1.1 договору, тобто, строк (термін) на встановлення позивачем обладнання на отриманому ним , як орендарем, об'єкті оренди не визначений конкретно вказівкою на певну дату чи настання певної події. Встановлення обладнання на об'єкті оренди ( чи зворотнє) протягом терміну дії договору залежить від волевиявлення позивача.
Матеріали справи не підтверджують встановлення позивачем на об'єкті оренди обладнання як не підтверджують і того, коли саме відбулось встановлення ( монтаж) обладнання, чи монтаж відбувався силами позивача чи за допомогою підрядних організацій, і, якого конкретно обладнання.
З умов договору(п.п.2.3.1) слідує, що відповідач , як орендодавець, брав на себе зобов'язання не чинити позивачу ( як орендарю) перешкод у користуванні об'єктом оренди ( і це логічно, з огляду на правову природу договору, як договору найму, предметом якого є індивідуально визначене нерухоме майно (тобто, договору, який не містить в собі ознак змішаного договору). Договірних зобов'язань не чинити позивачу перешкод у користуванні (доступі) до обладнання, відповідач на себе не брав. Це теж має логічний зміст, адже нерухоме майно передано відповідачем позивачу, згідно акту в оренду, і, відповідно, доступ до об'єкту оренди до моменту повернення нерухомого майна з оренди, є саме у позивача.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки
У ч. 2 вказаної статті визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Знову ж таки, маючи право на демонтаж обладнання не лише після закінчення терміну його дії (у тому числі його дострокового розірвання), а також у будь-який час у період дії договору, суд, оцінюючи в порядку ст.86 ГПК України докази справи, не може вважати доведеним той факт, що навіть, якщо обладнання було встановлено (монтовано) на об'єкті оренди, позивач не мав можливості демонтувати його у будь-який період дії договору,зокрема, до моменту звернення з даним позовом до суду.
Таким чином, вимога позивача зобов'язати відповідача повернути позивачу обладнання ( при цьому,без конкретизації індивідуальних даних такого обладнання), з вказівкою, що обладнання знаходиться у частині прибудови до будівлі котельні та частині вертикальної поверхні димової труби ( знову ж таки, без доказів, що взагалі у прибудові до котельні та в частині димової труби знаходиться (тобто, змонтоване) обладнання позивача і, яке обладнання конкретно змонтоване у прибудов, а яке у димовій трубі), зважаючи, що жодних зобов'язань у відповідача, як орендодався, перед позивачем, як орендарем, за договором оренди, щодо обладнання не виникло, підстав для задоволення позову в цій частині суд не вбачає.
Додатково суд вбачає за доцільне зазначити, що на орендованому об'єкті могло перебувати будь-яке інше майно позивача. Із листування, яке у справі, та самого лише цитування відповідачем пункту 2.4.5 договору оренди, не підтверджується притримання ним саме обладнання (не відомо якого конкретно), а не іншого майна позивача.
Суд відмовляє позивачу в позові в частині вимоги «зобов'язати позивача не вчиняти будь-яких дій чи бездіяльності направлених на перешкоджання вивезенню позивачу обладнання із відповідних приміщень через її необґрунтованість та недоведеність.
Суд дійшов висновку, що позивачем не надано доказів та належного обґрунтування позову в цій частині, а саме - якими діями чи бездіяльністю конкретних посадових осіб відповідача здійснено перешкоди позивачу, кому саме, та в чому такі дії чи бездіяльність було виражено.
При цьому, суд виходить із наступного.
Позивач покликається на те, що співробітники позивача не були допущені відповідачем для здійснення вивезення обладнання з орендованого приміщення і що факт недопуску співробітників позивача для вчинення відповідних дій у орендованому приміщенні зафіксовано співробітниками Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області 28.10.2020 року.
У листі №129/20 від 26.10.20р, який адресований ТОВ «Компанія управління проектами Акрополь», директору Оленич Р.Б., за адресою : м.Львів, вул.Збиральна,14, ТОВ «Інтертелеком», покликаючись на свій лист №60/20 від 14.08.2020 про дострокове розірвання Договору оренди №33 від 01.09.19 р., просило допустити нижче перахованих працівників для виконання демонтажних робіт на «сайті» ТОВ «ІНТЕРТЕЛЕКОМ» за адресою м.Львів. вул.Збиральна,14: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - керівника відповідального по охороні праці.
Лист підписаний директором ЦТЄРМ №14 ТОВ «Інтертелеком» Пушко М.В.
Доказів надіслання цього листа адресату позивачем не надано.
Аналогічний за змістом до листа №129/20 від 26.10.20р., лист за №133/20 від 02.11.20р, лишень з різницею у записі по тексту листа про долучення до нього копії листа №129/20 від 26.10.20 р., позивачем долучено до матеріалів справи.
Доказів надіслання цього листа адресату позивачем не надано.
За наведеного, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач відповідно до умов договору звертався до відповідача з відповідною заявкою для отримання дозволу на допуск його працівників до об'єкта оренди, адже за умовами договору оренди орендар брав на себе зобов'язання надавати орендодавцю інформацію про працівників та підрядників, які проводять технічне обслуговування, а також монтаж /демонтаж обладнання і надання такої інформації відповідачу мало передувати допуску останнім працівників позивача до об'єкту оренди.
Стосовно доводів позивача, що недопуск його співробітників зафіксовано співробітниками Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області 28.10.2020 року, то належних доказів на підтвердження цієї обставини позивач не надав.
На переконання суду, долучена позивачем до матеріалів справи копія листа Залізничного відділу поліції Головного управління національної поліції у Львівській області від 30.11.2020 №12650/30/0120 , не підтверджує таких обставин.
По-перше, зі змісту копії листа слідує, що було звернення до поліції фізичної особи, гр. ОСОБА_12 , з приводу протиправної поведінки іншої фізичної особи, гр-на ОСОБА_11 . У чому полягала протиправна поведінка однієї фізичної особи по відношенню до іншої, зі змісту листа не вбачається.
Як слідує з листа, працівники поліції за адресою АДРЕСА_1 не виїзджали, оскільки у листі констатується те, що про протиправну поведінку гр. ОСОБА_11 і про те, що така поведінка мала місце 28.10.2020, стверджував гр. ОСОБА_12 у своєму зверненні до поліції.
Жодного покликання у листі на недопуск відповідачем працівників позивача до об'єкту оренди за адресою АДРЕСА_1 немає.
Саме лише посилання в листі Залізничного відділу поліції Головного управління національної поліції у Львівській області від 30.11.2020 №12650/30/0120 на реєстрацію матеріалів в ІТС ІПНП №25809 від 28.10.2020 року» не підтверджує встановлення конкретного факту, як то - недопуск працівників, чи протиправність дій тощо.
За наведеного вище, позов задоволенню не підлягає.
Стосовно покликання позивача, що відповідач утримує майно позивача без достатньої правової підстави.
Майно позивача - це докази на підтвердження, що майно перебуває у власності позивача (не на балансі). Спосіб захисту - віндикаційний або негаторний позов .
Стосовно доводів про допущену помилку в договорі оренди, то така виправляється у спосіб внесення змін у договір, чи шляхом укладення додаткової угоди.
Стосовно наявності чи відсутності між сторонами спору по заборгованості , то його вирішення має відбуватись у загальному порядку , а під призмою даного позову.
Судові витрати.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, сплачений позивачем за подання позову судових збір покладається на позивача.
Керуючись ст.ст.4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд-
1. В позові відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення набирає законної сили у строки передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст.256,257 Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення підписано 29.12.2021.
Суддя Кітаєва С.Б.