17.12.2021 227/2984/21
(заочне)
17 грудня 2021 року м. Добропілля
Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Корнєєвої В.В.
при секретарі Лагутіній К.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Добропілля в порядку спрощеного позовного провадження та заочного розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Виконавчий комітет Білозерської міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням,
В провадженні Добропільського міськрайонного суду Донецької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , третя особа Виконавчий комітет Білозерської міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона є головним наймачем квартири АДРЕСА_1 , яка перебуває у комунальній власності органу місцевого самоврядування. На теперішній час в квартирі зареєстровані позивач та відповідачі. Фактично відповідачі не проживають у зазначеній квартирі, оскільки за власним бажанням ще в період з 2010-2012 роки виїхали на постійне місце проживання до іншого населеного пункту і більше ніколи не поверталися. Відповідачі участі щодо утримання квартири не приймають, фактично за весь час позивачка єдина хто утримує квартиру. Позбавлення права користування житлом відповідачів необхідно позивачці для подальшого зняття їх з державної реєстрації місця проживання та вирішення питання щодо подальшої приватизації комунального житла. Враховуючи викладене, просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 22.07.2021 року справу передано на розгляд судді Хандуріну В.В. Ухвалою судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області Хандуріна В.В. від 17.08.2021 року було відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судового засідання, відповідачам було надано строк для подання відзиву на позовну заяву. В строк, встановлений судом, відзиву на позовну заяву до суду не надійшло. Згідно розпорядження в.о. керівника апарату Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 22.09.2021 року № 355 було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 227/2984/21 року через відрахування судді ОСОБА_4 зі штату у зв'язку зі звільненням. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2021 року вказану цивільну справу було передано на розгляд судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області Корнєєвій В.В., яка прийняла вказану справу до свого провадження ухвалою від 24.09.2021 року.
Сторони в судове засідання не з'явились про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Позивач надала до суду заяву з проханням проводити розгляд справи без її участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала, судові витрати просила залишити за нею. Представник третьої особи Виконавчого комітету Білозерської міської ради надав заяву, в якій просив розглянути справу без його участі за наявними матеріалами у справі та ухвалити рішення на розсуд суду. Від відповідачів жодних заяв або доказів поважності неявки до суду не надходило, відзиву на позовну заяву до суду також не було подано.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 223, 280 ЦПК України, суд вважає, що відповідачі належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, а тому, за згодою позивача, є підстави для заочного розгляду справи у відсутність відповідачів, на підставі наявних у справі доказів, направивши після розгляду справи копію рішення за місцем реєстрації відповідачів.
Суд, розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши всі докази в їх сукупності, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимоги, виходячи з наступного:
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі рішення виконкому Добропільської міської ради народних депутатів від 18.04.1990 року № 179, з сім'єю з 4 осіб на праві заняття у порядку обміну житлового приміщення надано квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , житловою площею 40,6 кв.м., яка складається з 3 кімнат, що підтверджується копією ордеру на житлове приміщення № 318 від 23.04.1990 року (а.с. 7)
Згідно довідки № 1048 від 14.07.2021 року, виданої Виконавчим комітетом Білозерської міської ради Донецької області ОСОБА_1 , 1959 р.н., за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстровані ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що також підтверджується відповідями з виконавчого комітету Білозерської міської ради (а.с.8, 19, 20).
З акту ПП «БРЕС «Прогрес» затвердженого директором В.М. Понуровою та складеного головним інженером Гончаровою О.А., майстром з ремонту ОСОБА_5 за участю сусідів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , вбачається, що за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_2 , 1978 р.н., не проживає з 2012 року по теперішній час, ОСОБА_3 , 1984 р.н., не проживає з 2010 року по теперішній час, квартиронаймачем цього помешкання є ОСОБА_1 , 1959 р.н., яка зареєстрована та проживає з 1990 року та по теперішній час (а.с. 9).
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 64 ЖК України, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
Згідно статті 68 ЖК України, наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Відповідно до статті 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ним зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Статтею 72 ЖК України встановлено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Відповідно до роз'яснень п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року ''Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України'' у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Коли в жилому приміщенні не залишалися члени сім'ї особи, яка була відсутня, його повернення в це приміщення до часу розгляду справи в суді є істотною обставиною, але вона не може бути безспірною підставою для відмови в позові, а повинна оцінюватись у сукупності з іншими обставинами.
Пленум Верховного Суду України у п. 11 постанови № 2 від 12 квітня 1985 "Про деякі питання, що виникли у практиці застосування судами Житлового кодексу України" роз'яснив, що на ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписках, переадресовування кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт і постійна там прописка, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.10.2018 року у справі № 490/12384/16-ц зроблено висновок по застосуванню статей 71, 72 ЖК УРСР, який полягає в тому, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.
Беручи до уваги, що факт відсутності відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_3 у вищезазначеній квартирі понад шість місяців знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, суд вважає, що позивач довів свої вимоги в частині визнання вказаних осіб такими, що втратили право користування квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_3 , і вони підлягають задоволенню.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання, зокрема, щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач в заяві судові витрати просила залишити за нею.
На підставі ст. 47 Конституції України, ст.ст. 9, 71, 72 ЖК України, керуючись ст.ст. 10, 80, 81, 83, 280-282, 284, 289 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Виконавчий комітет Білозерської міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням - за адресою: АДРЕСА_2 .
Судові витрати по справі залишити за позивачем.
Направити відповідачм копію заочного рішення суду в порядку, передбаченому ст. 272 Цивільного процесуального кодексу України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Сторони по справі:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , іпн НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ;
відповідачі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , іпн НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ;
третя особа - Виконавчий комітет Білозерської міської ради, ЄДРПОУ 04052695, адреса: Донецька область, м. Білозерське, вул. імені Олександра Первія, 4.
Суддя В.В. Корнєєва
17.12.2021