Справа № 752/22974/21
Провадження № 2/752/9246/21
іменем України
(заочне)
10.12.2021 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді Шевченко Т.М.
з участю секретаря Гладибороди Л.О.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виселення, -
у вересні 2021 року позивач ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» звернулось до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом про виселення з наданням іншого житлового приміщення.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що 05.02.2020 року між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» укладено договір про відступлення прав вимоги № 2149/К, відповідно до умов якого до товариства перейшли права вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 11286098000 від 21.01.2008 року, укладеного між АКіБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 , з усіма додатками до нього, та договором іпотеки № 75402 від 21.01.2008 року, укладеного між АКіБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , предметом іпотеки за яким є квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Відомості про заміну іпотекодержателя та обтяжувача зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
У зв?язку із порушенням боржником зобов?язань за кредитним договором, товариство двічі зверталось до позичальника з повідомленнями-вимогами про погашення заборгованості за кредитним договором. У зв?язку із невиконанням позичальником зобов?язань за кредитним договором, в рахунок погашення кредитної заборгованості ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» набуло право власності на квартиру АДРЕСА_2 .
26.05.2020 року позивачу стало відомо про те, що у квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані відповідачі. На відповідні звернення товариства щодо необхідності звільнити вказану квартиру, відповідачі не реагують, у добровільному порядку звільняти квартиру не бажають.
Позивач зазначає, що квартира АДРЕСА_2 не була придбана за кредитні кошти, однак була предметом іпотеки за договором іпотеки № 75402 від 21.01.2008 року, укладеним між АКіБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Житловим приміщенням, що відповідає встановленим законом нормам житлової площі, санітарним та технічним вимогам, є квартира АДРЕСА_3 , що належить на праві власності ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції».
За вказаних обставин, позивач просить суд виселити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з наданням їм іншого постійного жилого приміщення - квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 .
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 27.09.2021 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 39-40).
Відповідачами не отримано копії ухвали судді про відкриття провадження у справі та позов з додатками, поштові направлення повернулись до суду без вручення адресатам, згідно довідки поштового відділення у зв?язку із закінченням встановленого терміну зберігання.
Відзив на позов від відповідачів до суду не надходив.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд надходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 21.01.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11286098000, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти у сумі 84 000 доларів США строком до 21.01.2015 року, з процентною ставкою 13,40% річних (а.с. 8-11).
В забезпечення виконання зобов?язань за вказаним вище кредитним договором, 21.01.2008 року між АКіБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 укладено договір іпотеки № 75402, за умовами п. 1.1 якого іпотекодавці передають в іпотеку іпотекодержателю квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13-14).
Згідно умов статей 4, 5 договору іпотеки, іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, на підставі позасудового врегулювання у відповідності до умов цього Договору та Закону України «Про іпотеку». Право визначення підстави та способу звернення стягнення належить іпотекодержателю. Позасудове врегулювання здійснюється, зокрема, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».
Судом встановлено, що 08.12.2011 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «УкрСиббанк» укладено договір купівлі-продажу прав вимог за кредитами, у тому числі за укладеним 21.01.2008 року між АКіБ «УкрСиббанк» та відповідачем ОСОБА_4 .
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 04.04.2014 року стягнуто солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором у сумі 1 009 720,44 грн. Звернуто на користь ПАТ «Дельта Банк» стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 75402 від 20.01.2008 року, укладеного між АКіБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
УхвалоюАпеляційного суду м. Києва від 28.05.2015 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 04.04.2014 року змінено в частині звернення стягнення на предмет іпотеки. Зазначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається за іпотечним договором № 75402 від 21.01.2008 року, укладеного між АКіБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
05.02.2020 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Приватні інвестиції» укладено Договір про відступлення прав вимоги № 2149/К, відповідно до умов якого права вимоги за Договором про надання споживчого кредиту № 11286098000від 21.01.2008 року, що укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , та права вимоги за Договором іпотеки № 75402 від 21.01.2008 року, що укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якості забезпечення виконання зобов'язань боржника за Кредитним договором, перейшли до нового кредитора ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» (а.с. 13-19).
26.05.2020 року на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В. в порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки право власності на квартиру АДРЕСА_2 , зареєстровано за ТОВ «ФК «Приватні інвестиції», що підтверджено Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.05.202 року № 210772790 (а.с. 20).
Згідно даних витягу з Реєстру територіальної громади, у квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані відповідачі - ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (а.с. 21).
03.07.2020 року на адресу відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» направлено вимогу про звільнення квартири АДРЕСА_2 (а.с. 22).
Факт направлення вказаної вимоги стверджується копією опису вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку від 03.07.2020 року (а.с. 23-24).
03.06.2021 року на адресу відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» повторно направлено вимогу про звільнення квартири АДРЕСА_2 (а.с. 25).
Факт направлення вказаної вимоги стверджується копією опису вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку від 03.06.2020 року (а.с. 26-27).
Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, слугувало відповідне застереження в іпотечному договорі, яке передбачало передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
За змістом статті 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Частиною першою статті 40 Закону «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.
Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК УРСР.
За загальним правилом, визначеним частиною другою статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення.
За змістом частини другої статті 40 Закону «Про іпотеку», чинній на час виникнення спірних правовідносин, після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Аналогічні норми містяться в частині третій статті 109 ЖК УРСР.
Таким чином, частина друга статті 109 ЖК УРСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.
Верховний Суд України у своїх постановах від 21 жовтня 2015 року (провадження № 6-1484цс15) та 22 червня 2016 року (провадження № 6-197цс16) висловив правовий висновок про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців при зверненні стягнення на жиле приміщення застосовуються як положення статті 40 Закону № 898-IV, так і норма статті 109 ЖК УРСР. За змістом цих норм особам, яких виселяють із жилого будинку (жилого приміщення), що є предметом іпотеки, у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, інше постійне житло надається тільки в тому разі, якщо іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.
Щодо порушення прав власника, який набув жиле приміщення за результатами звернення стягнення на предмет іпотеки Велика Палата Верховного Суду в своїй Постанові від 05 червня 2019 року у справі № 643/18788/15-ц виходила з таких міркувань.
Відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно зі статтею 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частиною першою статті 1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20 березня 1952 року визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В частині ж другій цієї статті зазначено, що попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Таким чином, правомочності власника не є абсолютними, законом можуть встановлюватися певні обмеження здійснення права власності. Такі обмеження встановлюються з метою забезпечення балансу інтересів у суспільстві та здійснення майнових прав усіма суб'єктами права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своєму рішенні від 28 вересня 1995 року у справі «Сколло проти Італії» («Skollo v Italy») дійшов висновку, що необхідно зважати на той факт, що держава може приймати будь-які закони, які вважатиме за потрібне для встановлення контролю за використанням власності відповідно до суспільних інтересів. Відповідні закони, на думку Суду, частіше за все приймаються у сфері забезпечення громадян житлом. З метою реалізації такої політики законодавчий орган має користуватися розсудом у широких межах як у питанні визначення наявності проблеми, що викликає занепокоєність суспільства, так і у питанні вибору детальних заходів та запровадження механізму для їх реалізації. ЄСПЛ зазначив, що погоджується на здійснення контролю за правом власності за умови, що відповідний контроль має під собою «розумні підстави» (пункт 28 Рішення).
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що статтю 109 ЖК УРСР викладено в саме в такій редакції з урахуванням економічної та соціальної ситуації в державі з метою захисту суспільних інтересів, зокрема незахищених верст населення, які в силу об'єктивних обставин мають ризики втратити право користування житлом.
Разом з тим, відповідно до практики ЄСПЛ вживаючи будь-яких заходів, у тому числі й обмеження мирного володіння майном, держава повинна дбати про забезпечення при цьому відповідного пропорційного співвідношення між засобами, які застосовуються для цього, і метою, що ставиться.
Таким чином, Велика Палата дійшла висновку, що до спірних правовідносин між власником, який набув жиле приміщення за результатами звернення стягнення на предмет іпотеки, та особами, які мають право користування таким приміщенням, підлягають застосуванню норми статті 40 Закону «Про іпотеку» та статті 109 ЖК УРСР.
Так, з матеріалів справи вбачається, що спірна квартира АДРЕСА_2 , не була придбана за рахунок кредитних коштів. У зазначеній квартирі зареєстровані та проживають відповідачі .
Як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, квартира в яку позивач просить виселити відповідачів, розташована за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 50,4 кв.м., житловою площею 31,1 кв.м., зареєстрована на праві власності за ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» (а.с. 28).
За таких обставин, враховуючи що виселення без надання іншого жилого приміщення допускається в порядку виключення при зверненні стягнення на жиле приміщення, придбане громадянином за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою відповідного жилого приміщення, при цьому відповідачі передали в іпотеку квартиру, придбану не за рахунок кредитних коштів, суд вважає що з урахуванням положень статті 109 ЖК Української РСР, вимога позивача про виселення відповідачів з надання їм іншого житла є обґрунтованою, та позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 6 810 грн.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 41,47 Конституції України, ст. 317, 319 ЦК України, ст. 109 ЖК України, ст. 40 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 12, 13, 81, 82, 89, 137, 141, 258, 263-265, 280, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виселення, - задовольнити.
Виселити ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) з квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з наданням їй іншого постійного жилого приміщення, а саме - квартири, загальною площею 50,4 кв.м., житловою площею 31,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , та належить ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» на праві приватної власності.
Виселити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) з квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з наданням йому іншого постійного жилого приміщення, а саме - квартири, загальною площею 50,4 кв.м., житловою площею 31,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , та належить ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» на праві приватної власності.
Виселити ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) з квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з наданням йому іншого постійного жилого приміщення, а саме - квартири, загальною площею 50,4 кв.м., житловою площею 31,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , та належить ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» на праві приватної власності.
Стягнути ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 )на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» (код ЄДРПОУ 37356981, м. Київ, вул. Жамбила Жабаєва, б. 7) судовий збір у розмірі по 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень з кожного.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: