Справа № 308/13366/20
1-кс/308/5468/21
22 грудня 2021 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах СУ ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 42020070000000503 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.11.2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України, про арешт майна на домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , -
Із поданого слідчим клопотання вбачається, що ОСОБА_5 , обіймаючи з 10.10.2016 року по 04.12.2020 року посаду директора ТОВ «Торговий Дім Універсал Україна», будучи наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, тобто, згідно із ч. 3 ст. 18 КК України будучи службовою особою, вчинив кримінальні правопорушення в сфері службової діяльності за таких обставин.
Так, між Ужгородською районною державною адміністрацією (Замовник), в особі в.о. голови ОСОБА_6 та ТОВ «Торговий Дім Універсал Україна» (Підрядник), в особі директора ОСОБА_5 , 16.04.2019 року укладено договір підряду № 51, предметом якого є виконання робіт з будівництва «Амбулаторії загальної практики сімейної медицини в с. Кам'яниця Ужгородського району».
На виконання умов вказаного договору підряду ТОВ «Торговий Дім Універсал Україна» зобов'язалось перед Ужгородською РДА виконати в повному об'ємі роботи з будівництва «Амбулаторії загальної практики сімейної медицини в с. Кам'яниця Ужгородського району», а Замовник - оплатити вартість виконаних робіт за ціною 5496000,00 грн. у строк до 31.12.2019 року, або змінений сторонами строк за рахунок субвенції з державного бюджету.
В подальшому, на виконання п. 5.1 договору підряду № 51 від 16.04.2019 року на розрахунковий рахунок ТОВ «Торговий Дім Універсал Україна» № НОМЕР_1 Замовником робіт 18.04.2019 перераховано аванс у розмірі 1449990,30 грн. для придбання матеріалів для будівництва амбулаторії в с. Кам'яниця.
Після цього, 19.07.201 року ОСОБА_5 , діючи умисно, використовуючи службове становище, з метою заволодіння грошовими коштами державного бюджету України, усвідомлюючи протиправність своїх дій, будучи, в силу виконуваних очолюваним ним підприємством будівельних робіт, обізнаним із Правилами визначення вартості будівництва (ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013), затвердженими наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства № 293 від 05.07.2013, Загальними умовами укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 668 від 01.08.2005 (зі змінами), в порушення умов виконання договору № 51 від 16.04.2019 на виконання робіт з будівництва «Амбулаторії загальної практики сімейної медицини в с. Кам'яниця, Ужгородського району», засвідчив своїм підписом та скріпив печаткою ТОВ «Торговий Дім Універсал Україна» Акт № 3 вартості устаткування, що придбалося виконавцем робіт на суму 667732,80 грн. за липень 2019 року, який містив неправдиві дані про його придбання.
Того ж дня, а саме 19.07.2019 року, ОСОБА_5 , достовірно знаючи те, що виданий ним завідомо неправдивий офіційний документ - Акт № 3 вартості устаткування, що придбалося виконавцем робіт на суму 667732,80 грн. за липень 2019 року по об'єкту будівництва «Амбулаторії загальної практики сімейної медицини в с. Кам'яниця Ужгородського району», який містить завідомо неправдиві відомості щодо придбання ТОВ «Торговий Дім Універсал Україна» вказаного в ньому устаткування, меблів та інвентарю на загальну суму 667732,80 грн., діючи в порушення п. п. 31, 76, 99 Загальних умов укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 668 від 01.08.2005 (зі змінами), п. п. 6.4.1 - 6.4.9. договору підряду № 51 від 16.04.2019 року, знаходячись в приміщенні Ужгородської РДА за адресою м. Ужгород, вул. Загорська, 10, передав його голові Ужгородської РДА ОСОБА_7 з метою підтвердження факту використання коштів авансу та придбання устаткування для Амбулаторії загальної практики сімейної медицини в с. Кам'яниця Ужгородського району.
В подальшому, після підписання головою Ужгородської РДА ОСОБА_7 вказаного акту, ОСОБА_5 подав його до управління Державної казначейської служби України в Ужгородському районі для підтвердження факту використання коштів авансу, які були перераховані Ужгородською РДА на розрахунковий рахунок ТОВ «Торговий Дім Універсал Україна».
Отже, своїми умисними діями ОСОБА_5 , будучи службовою особою - директором ТОВ «Торговий Дім Універсал Україна», шляхом зловживання службовим становищем та внесенням до офіційних документів неправдивих відомостей, заволодів коштами державного бюджету України на суму 667732,80 грн., заподіявши Ужгородській РДА матеріальну шкоду у особливо великому розмірі.
08.12.2021 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що підозрюваний ОСОБА_5 є власником 1/3 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , а тому з метою забезпечення можливої конфіскації майна та цивільного позову слідчий у клопотанні просить накласти арешт на належну підозрюваному ОСОБА_5 1/3 частки житлового будинку АДРЕСА_1 із забороною розпоряджатись даним об'єктом нерухомості.
Слідчий ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, однак подав через канцелярію суду заяву про розгляд клопотання без його участі, клопотання підтримує в повному обсязі.
Власник майна ОСОБА_5 , в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.
Неприбуття в судове засідання власника майна, відповідно до вимог ч.1 ст.172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотання.
Зважаючи на неявку в судове засідання осіб, які беруть участь у розгляді клопотання, фіксування за допомогою технічних засобів, відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, не здійснювалося.
Дослідивши матеріали клопотання слідчий суддя приходить до наступного висновку.
У судовому засіданні встановлено, що Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке 20.11.2021 року внесені до ЄРДР за № 42020070000000503, за ч. 5 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України, що стверджується витягом з ЄРДР.
08.12.2021 року ОСОБА_5 у даному кримінальному провадженні повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України.
Відповідно до ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із таких заходів є арешт майна.
Відповідно до частини 1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Таким чином, арешт може бути накладено на майно у вигляді речей, документів ( в тому числі цінних паперів, грошей (у будь якій валюті готівкою або безготівковому вигляді), на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, корпоративні права.
Згідно положень ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові,корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Частиною 11 ст.170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати,знищення, використання, перетворення,пересування, передачі майна.
Так, слідчий у клопотанні просить накласти арешт на 1/3 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , яка належить підозрюваному ОСОБА_5 , що підтверджуються витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, долученого до матеріалів клопотання, з метою забезпечення можливої конфіскації майна та цивільного позову, оскільки ч. 5 ст. 191КК України передбачає покарання з конфіскацією майна.
При цьому, матеріали клопотання не містять жодих відомостей, що у даному кримінальному провадженні заявлено цивільний позов до ОСОБА_5 .
Окрім того, як вбачається з матеріалів клопотання підозрюваний ОСОБА_5 є власником тільки 1/3 частини домоволодіння, при цьому, відповідно до ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно); майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності; право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом; спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Згідно з ч.1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Натомість, матеріали клопотання не містять відомостей, що підозрюваному ОСОБА_5 було виділено у натурі його частку майна - будинку за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, а відповідно до ч. 5 ст.132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
У постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ) від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» вказано, що відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини першої статті 3, статті 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України.
Таким чином, вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна у спосіб, що може призвести до надмірного обмеження правомірного його володіння співласниками майна житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , а тим більше встановлення такого обмеження неправомірно, не відповідає приписам статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статей 170, 173 КПК України.
Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.
Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22.06.2004р.).
При вирішенні питання про арешт майна, для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст.94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Враховуючи вищезазначене, а також наслідки арешту майна 1/3 частки житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , розумність та співрозмірність обмеження права власності співласників житлового будинку, завданням кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання, про відсутність підстав для накладення арешту на майно, вказане в клопотанні, щодо якого відсутні достатні підстави вважати, що таке підлягає конфіскації, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо фізичної особи, чи спеціальній конфіскації, або ж може бути використане для відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення чи стягнення з фізичної особи отриманої неправомірної вигоди, а також накладення арешту на домоволодіння та відсутність виділу часток майна у натурі, може суттєво порушити права та законні інтереси інших власників домоволодіння (добросовісних набувачів), що є не допустимим, а тому, слідчий суддя вважає, що в задоволенні клопотання слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах СУ ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 42020070000000503 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.11.2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України, про арешт майна на домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 .
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1