Справа № 761/16493/20
Провадження № 4-с/761/401/2021
23 грудня 2021 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Сіромашенко Н.В., розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця (посадової особи Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, яка виконує судовий наказ,-
У грудні 2021 року заявниця звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва із вказаною скаргою, в якій просить визнати дії посадової особи Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, яка виконує судовий наказ - начальника Управління обслуговування розпорядників коштів та інших клієнтів державного бюджету Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві Кіяшенка А.В. неправомірними і зобов'язати його усунути порушення та виконати судовий наказ Шевченківського районного суду міста Києва від 08.06.2020 у справі № 761/16493/20, провадження № 2-н/761/286/20.
15.12.2021 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали скарги передані на розгляд судді Сіромашенко Н.В.
Дослідивши повно та всебічно матеріали скарги доходжу висновку, що у відкритті провадження у справі потрібно відмовити, оскільки, заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Як вбачається з матеріалів скарги, заявниця оскаржує дії посадової особи Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві.
Відповідно до статті 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачено гарантії держави щодо виконання судових рішень про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган, державне підприємство, установа, організація, юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.
Так, статтею 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України (далі - Казначейство) в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215 (далі - Положення № 215), Казначейство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.
Відповідно до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Між тим, порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів Казначейства цим законом не визначено.
Крім цього, відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.
Таким чином, Закон України «Про виконавче провадження» та ЦПК України передбачають порядок оскарження лише рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця. В той час, як органи Казначейства не є органами державної виконавчої служби.
Як вже зазначалось вище, відповідно до п. 1 Положення № 215, Казначейство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до адміністративної юрисдикції відноситься спір в публічно-правових відносинах, коли один з його учасників є суб'єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції.
Виходячи з наведеного вище, Управління Держказначейства не входить до системи органів державної виконавчої служби України, а отже, його дії не можуть бути оскаржені в порядку Закону України «Про виконавче провадження» та відповідних положень ЦПК України, які визначають порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців.
З огляду на вищевикладене, зважаючи на характер правовідносин у цій справі, заявниці потрібно оскаржувати дії зазначеної посадової особи в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За таких обставин, доходжу висновку, про необхідність відмовити у відкритті провадження в цивільній справі за даною скаргою.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 186, 259-261, 353, 354, 447, 448 ЦПК України, суд, -
Відмовити у відкриті провадження у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії посадової особи Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, яка виконує судовий наказ.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що з вищезазначеними вимогами необхідно звертатись до суду в порядку адміністративного судочинства.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.
Суддя: