Справа №760/14021/21
2/760/8068/21
30 грудня 2021 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Калініченко О.Б.
при секретарі Мельник Ю.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форт», треті особи: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Фесик Марія Олексіївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
28.05.2021 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Форт», треті особи: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В., приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Фесик М.О., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
З позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Личуком Т.В. 25.03.2021 року, зареєстрований за № 4980, на кредитному договорі № 122/П21/2007-840 від 13.07.2007 року, на підставі якого приватним виконавцем Фесик М.О. було відкрито виконавче провадження № 65492771.
Вважає, що виконавчий напис вчинено із порушенням норм чинного законодавства, оскільки його вчинено після спливу трирічного строку з моменту виникнення у кредитора права вимоги, а також за відсутності доказів безспірності вимог стягувача, так як спірний виконавчий напис вчинено не на нотаріально посвідченому кредитному договорі.
Посилається також на те, що п. 2.2.2 договору не визначено черговість платежів та розмір мінімального платежі, що свідчить про недосягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов договору та ознаки недійсності кредитного договору. На підставі викладеного просить задовольнити позов.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 03.06.2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 03.06.2021 року задоволено заяву сторони позивача про забезпечення позову.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 31.08.2021 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
В ухвалі про відкриття провадження у справі учасникам справи було визначено строк на подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень та пояснень.
Уповноваженою особою сторони відповідача копія ухвали про відкриття провадження та позовна заява з додатками отримані 16.06.2021 року, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подано.
Треті особи пояснення щодо позову в порядку, передбаченому ст. 181 ЦПК України, не подавали.
Так як розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, сторони у судове засідання не викликалися. Суд вважає за можливе розглянути справу за матеріалами наявними у справі.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 25.03.2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 4980, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Форт» заборгованості за Кредитним договором № 122/П/21/2007-840 від 18.08.2011 року, укладеним між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 , за період з 05.03.2020 року по 20.03.2021 року в сумі 195 630,98 грн. та плати за вчинення цього виконавчого напису - 1500 грн.
З спірного виконавчого напису вбачається, що правонаступником всіх прав та обов'язків правонаступника ВАТ «КБ «Надра» - ТОВ «ФК « Інвест Хаус» за вказаним договором є ТОВ «ФК «Форт» на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами від 05.11.2020 року.
Позивач вважає вказаний виконавчий напис незаконним та таким, що не підлягає виконанню, оскільки він був вчинений з порушенням вимог законодавства.
Згідно положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 18 цього Кодексу встановлено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Як вбачається з положень ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню.
Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 88 цього Закону (у редакції, чинній на день вчинення оскаржуваного виконавчого напису) нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Аналогічні положення містяться також в главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5.
Згідно з п.п. 3.2 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.
У 2014 році дійсно до вказаного Переліку були внесені зміни, затверджені постановою КМУ від 26.11.2014 року № 662, якими, зокрема, доповнено перелік новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Так, документом, за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, є кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Разом з тим, в справі № 826/20084/14 постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року визнано незаконною та нечинною постанову КМУ № 662 від 26.11.2014 року, зокрема, в частині, наведеній вище.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін.
За положеннями п. 10.2 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Рішення суб'єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.
Спірний виконавчий напис був вчинений приватним нотаріусом 25.03.2021 року, тобто на момент коли вже були скасовані внесені постановою КМУ від 26.11.2014 року № 662 зміни та діяла редакція Переліку, яка передбачає вчинення виконавчого напису на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.
Відповідно до п.п. 3.5. п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Оспорюваний виконавчий напис стосується стягнення з позивача заборгованості за договором «Автопакет» № 122/П/21/2007-840 від 18.08.2011 року. У позовній заяві позивач посилається на те, що сторонами не досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, що в свою чергує містить ознаки недійсності договору. Однак, предметом позову є оспорювання виконавчого напису з підстав порушення нотаріусом вимог закону, а не самого договору. Досліджувати питання визнання договору недійсним при розгляді справи про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не вправі, оскільки це виходить за межі заявлених вимог та не стосується предмету розгляду справи.
В матеріалах справи міститься надана стороною позивача копія вказаного договору, укладеного між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 , з якої вбачається, що договір не є нотаріально посвідченим.
Сторона відповідача, крім документів щодо відступлення права вимоги за кредитним договором, жодних доказів на спростування вимог позивача суду не надала.
Треті особи жодних пояснень суду також не надали. Приватний нотаріус Личук Т.В. вимоги ухвали суду від 31.08.2021 року щодо надання копії матеріалів нотаріальної справи не виконав.
Таким чином, вбачається, що приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис з порушенням вимог чинного законодавства.
Крім того, слід зазначити, що питання визначення судами безспірності суми заборгованості під час розгляду справ про оскарження законності вчинення нотаріусом виконавчого напису, досліджене судом вищої інстанції (постанова від 05.07.2017 року по справі № 754/9711/14-ц; від 23.01.2018 року по справі № 310/9293/15; від 18.07.2018 року по справі № 486/388/16-ц; від 06.06.2019 року № 750/1627/18).
Так, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Так, у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 року у справі № 6-887цс17 вказано, що законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлює суд відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Тобто, підсумовуючи викладене, під час розгляду справ такої категорії суд перевіряє право стягувача на вчинення вказаної дії, повноваження щодо вчинення нотаріальних дій нотаріуса та встановлює той факт, чи дійсно розмір заборгованості, що підлягає стягненню, у тому числі розмір процентів, неустойки (штрафу, пені), якщо такі належать до стягнення, відповідає сумі, вказаній у виконавчому документі, та залежно від встановленого ухвалює рішення про відмову чи задоволення позову.
З матеріалів справи вбачається, що за укладеним договором, позивачу надано грошові кошти у сумі 12 490 доларів США з терміном погашення до 11.07.2014 року. Сторони погодили проценту ставку за користування кредитом - 11,9 % річних на залишок заборгованості та порядок повернення кредиту та відсотків шляхом сплати суми мінімального необхідного платежу у розмірі 220,39 доларів США. За умовами договору розмір процентної ставки може бути змінено.
Сума заборгованості за виконавчим написом визначена за період з 05.03.2020 року по 20.03.2021 року та складається з: суми заборгованості за тілом кредиту - 195 630,98 грн.; суми плати за вчинення виконавчого напису - 1500 грн.
За висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року (справа № 444/9519/12) право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У цій же постанові зазначено, що у разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.
Разом з тим, необхідні документи, зокрема, виписка по рахунку, розрахунок заборгованості та ін., в матеріалах справи відсутні, тому суд позбавлений можливості встановити відповідність суми заборгованості тій, що зазначена в виконавчому написі, а також перевірити дотримання строку для її стягнення.
Питання наявності та/або відсутності заборгованості та конкретної її суми позивача перед відповідачем за таким кредитним договором може бути предметом окремого судового розгляду.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, оскільки приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис з порушенням вимог чинного законодавства та не є безспірною заборгованість, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Форт».
З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню.
Щодо вимог сторони позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Пунктом 1 ч. 3 цієї статті визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Частинами 2, 3 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За вимогами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
11.08.2021 року до суду надійшла заява про обґрунтування розміру витрат на професійну правничу допомогу до якої стороною позивача додано копії наступних документів: договору № 06/2021 про надання правової допомоги від 20.03.2021 року з додатком № 1, ордеру серії АА № 0010474, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, додаткової угоди № 1 від 25.05.2021 року, протоколу погодження вартості послуг від 10.06.2021 року, акту приймання-передачі наданої правової допомоги від 01.07.2021 року.
Відповідно до наданих документів загальна вартість послуг адвоката становить 8200 грн., що включає в себе: складання тексту позовної заяви та її подання (4000 грн.), складання заяви про забезпечення позову та її подання (2000 грн.), складання заяви/клопотань процесуального характеру по справі, в тому числі для отримання ухвали суду, винесеної за результатами розгляду заяви про забезпечення позову; для зупинення вчинення виконавчих дій, в тому числі заяв до ДП «Сетам» (2200 грн.).
Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, згідно якої заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
Так, у рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Стягнення витрат за послуги, зазначені в п. 3 протоколу та акту, буде суперечити принципу розподілу таких витрат, оскільки суд не може оцінити їх реальний розмір та доцільність, так як відсутній повний перелік документів, які фактично були складені адвокатом та їх зміст.
Крім того, згідно додатку № 1 до Договору № 06/2021 вартість послуги за складання заяви про забезпечення позову та її подання становить 700 грн. Суд вважає значно завищеною вартість вказаної послуги в сумі 2000 грн., виходячи з незначної складності судової справи.
До того ж, адвокатом в жодному з наданих документів не зазначено кількість часу, витраченого на кожну послуги.
Таким чином, суд вважає, що обґрунтований розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу складає 4000 грн.
Крім того, на підставі ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сплачений нею при зверненні до суду судовий збір у розмірі 1362 грн.: 908 грн. - за подання позовної заяви; 454 грн. - за подання заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», наказом Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» № 296/5 від 22.02.2012 року, постановою Кабінету міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 133, 137, 138, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 274-279 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форт», треті особи: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Фесик Марія Олексіївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 25 березня 2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Тарасом Володимировичем (м. Івано-Франківськ, вул. Коновальця Євгена, 433, кім. 28-29), зареєстрований в реєстрі за № 4980, про звернення стягнення з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форт» (м. Київ, площа Солом'янська, 2, код ЄДРПОУ 42725156) заборгованості за Кредитним договором № 122/П/21/2007-840 від 13 липня 2007 року в сумі 195 630,98 грн. та плати за вчинення виконавчого напису 1500 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форт» (м. Київ, площа Солом'янська, 2, код ЄДРПОУ 42725156) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 грн., а також судовий збір у розмірі 1362 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: