Справа №760/13397/21
2/760/7985/21
30 грудня 2021 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Калініченко О.Б.
при секретарі Мельник Ю.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Єфіменко Денис Олегович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
24.05.2021 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Фінанс Інновація», треті особи: приватний нотаріус КМНО Баршацький І.В., приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Єфіменко Д.О., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
З позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом КМНО Баршацьким І.В. 26.06.2020 року, зареєстрований за № 7017, на кредитному договорі № 191118-10228-4 від 18.11.2019 року, на підставі якого приватним виконавцем Єфіменко Д.О. було відкрито виконавче провадження № 62462781.
Позивач оспорює факт укладання договору з відповідачем, пояснюючи, що на ньому взагалі відсутні підписи сторін, та заперечує отримання за ним грошових коштів.
Вважає, що виконавчий напис вчинено із порушенням норм чинного законодавства, оскільки нотаріусом не перевірено безспірність заборгованості та вчинено виконавчий напис на наданому кредитному договорі, який нотаріально не посвідчений. До того ж, відповідачем не було направлено вимоги про можливе стягнення заборгованості. На підставі викладеного просить задовольнити позов.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 31.05.2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 31.05.2021 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 31.05.2021 року задоволено заяву позивач про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
В ухвалі про відкриття провадження у справі учасникам справи було визначено строк на подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень та пояснень.
27.07.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача просить відмовити в задоволення позову та встановити при розгляді справи на підставі первинних підтверджуючих документів суму заборгованості позивача.
Зазначає, що відповідно до укладеного електронного договору № 191118-10228-4 від 18.11.2019 року між сторонами позивач отримав кредит у розмірі 3000 грн. строком на 30 днів шляхом переказу на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «Ощадбанк», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,3 % від суми кредиту за кожен день користування та 3,5 % від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення кредиту.
Кредитний договір був підписаний позивачем шляхом введення одноразового ідентифікатора в особистому кабінеті на веб-сайті відповідача в мережі Інтернет, після чого були відправлені кредитні кошти.
Крім цього, позивачем було пролонговано договір шляхом сплати комісії у розмірі 250 грн.
Позивач не повернув своєчасно відповідачу суму кредиту та нараховані відсотки, що має відображення у розрахунку заборгованості.
У зв'язку з цим, відповідач подав до приватного нотаріуса заяву про вчинення виконавчого напису на стягнення заборгованості з позивача.
Станом на 21.07.2021 року заборгованість за договором становить 18 243 грн. та складається з: 3000 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 14 043 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1200 грн. - заборгованість по витратам за вчинення виконавчого напису. Станом на 24.04.2020 року нарахування процентів позивачу було зупинено та зафіксовано розмір заборгованості.
Таким чином, вважає, що були всі обґрунтовані підстави на звернення стягнення на грошові кошти позивача шляхом вчинення виконавчого напису на кредитному договорі.
Надані додатки до відзиву підтверджують, на думку відповідача, безспірність суми заборгованості за вказаним договором та законність дій щодо стягнення заборгованості на підставі оскаржуваного виконавчого напису приватного нотаріуса, що позивачем не спростовано.
Треті особи пояснення щодо позову в порядку, передбаченому ст. 181 ЦПК України, не подавали.
Так як розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, сторони у судове засідання не викликалися. Суд вважає за можливе розглянути справу за матеріалами наявними у справі.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 26.06.2020 року приватним нотаріусом КМНО Баршацьким І.В. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 7017, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінанс інновація» заборгованості за Договором № 191118-10228-4 від 18.11.2019 року, укладеним між сторонами, за період з 18.11.2019 року по 17.06.2020 року в сумі 17 043 грн., а також плати за вчинення виконавчого напису в розмірі 1200 грн.
Позивач вважає вказаний виконавчий напис незаконним та таким, що не підлягає виконанню, оскільки він був вчинений з порушенням вимог законодавства.
Згідно положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 18 цього Кодексу встановлено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Як вбачається з положень ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню.
Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 88 цього Закону (у редакції, чинній на день вчинення оскаржуваного виконавчого напису) нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Аналогічні положення містяться також в главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5.
Згідно з п.п. 3.2 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.
У 2014 році дійсно до вказаного Переліку були внесені зміни, затверджені постановою КМУ від 26.11.2014 року № 662, якими, зокрема, доповнено перелік новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Так, документом, за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, є кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Разом з тим, в справі № 826/20084/14 постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року визнано незаконною та нечинною постанову КМУ № 662 від 26.11.2014 року, зокрема, в частині, наведеній вище.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін.
За положеннями п. 10.2 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Рішення суб'єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.
Спірний виконавчий напис був вчинений приватним нотаріусом 26.06.2020 року, тобто на момент коли вже були скасовані внесені постановою КМУ від 26.11.2014 року № 662 зміни та діяла редакція Переліку, яка передбачає вчинення виконавчого напису на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.
Відповідно до п.п. 3.5. п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Оспорюваний виконавчий напис стосується стягнення з позивача заборгованості за договором № 191118-10228-4 від 18.11.2019 року. У позовній заяві позивач посилається на те, що жодних договорів з відповідачем вона не укладала та коштів не отримувала, зазначений договір не містить її підпису, тобто факт наявності кредитних відносин нею оспорюються. Однак предметом позову є оспорювання виконавчого напису з підстав порушення нотаріусом вимог закону, а не самого договору. Досліджувати питання визнання договору недійсним чи неукладеним при розгляді справи про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не вправі, оскільки це виходить за межі заявлених вимог та не стосується предмету спору
В матеріалах справи містяться надані сторонами копії вказаного договору, укладеного між ТОВ «ФК «Фінанс інновація» та ОСОБА_1 , з яких вбачається, що договір не є нотаріально посвідченим.
Приватний нотаріус КМНО Баршацький І.В. вимоги ухвали суду від 31.05.2021 року щодо надання копії матеріалів нотаріальної справи не виконав.
Таким чином, вбачається, що приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис з порушенням вимог чинного законодавства.
Крім того, слід зазначити, що питання визначення судами безспірності суми заборгованості під час розгляду справ про оскарження законності вчинення нотаріусом виконавчого напису, досліджене судом вищої інстанції (постанова від 05.07.2017 року по справі № 754/9711/14-ц; від 23.01.2018 року по справі № 310/9293/15; від 18.07.2018 року по справі № 486/388/16-ц; від 06.06.2019 року № 750/1627/18).
Так, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Так, у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 року у справі № 6-887цс17 вказано, що законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлює суд відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Тобто, підсумовуючи викладене, під час розгляду справ такої категорії суд перевіряє право стягувача на вчинення вказаної дії, повноваження щодо вчинення нотаріальних дій нотаріуса та встановлює той факт, чи дійсно розмір заборгованості, що підлягає стягненню, у тому числі розмір процентів, неустойки (штрафу, пені), якщо такі належать до стягнення, відповідає сумі, вказаній у виконавчому документі, та залежно від встановленого ухвалює рішення про відмову чи задоволення позову.
З матеріалів справи вбачається, що за укладеним між сторонами договором, останньому позивачу надані грошові кошти в розмірі 3000 грн. Сторони погодили проценту ставку за користування кредитом - 1,3 % від суми кредиту за кожний день користування кредиту у межах встановленого строку, а також підвищену ставку у випадку порушення строків повернення кредиту - 3,5 % від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожен день користування кредитом понад встановлений строк. Строк надання кредиту та строк дії договору становить 30 днів. Строк надання кредиту може бути продовжений.
18.12.2019 року позивачем було здійснено пролонгацію кредитного договору, шляхом сплати комісії у розмірі 250 грн., на 7 календарних днів, тобто до 25.12.2019 року.
Сума заборгованості за виконавчим написом визначена за період з 18.11.2019 року по 17.06.2020 року та становить 17 043 грн., що складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту - 3000 грн.; простроченої заборгованості по несплаті відсотків за користування кредитом - 14 043 грн.
Згідно наданого відповідачем розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування відсотків здійснювалося до 23.04.2020 року.
Разом з тим, за висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року (справа № 444/9519/12) право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У цій же постанові зазначено, що у разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.
Слід також зазначити, що питання наявності та/або відсутності заборгованості та конкретної її суми позивача перед відповідачем за таким кредитним договором може бути предметом окремого судового розгляду.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, оскільки приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис з порушенням вимог чинного законодавства та не є безспірною заборгованість, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінанс інновація».
З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню.
На підставі ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сплачений нею при зверненні до суду судовий збір у розмірі 1362 грн.: 908 грн. - за подання позовної заяви; 454 грн. - за подання заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», наказом Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» № 296/5 від 22.02.2012 року, постановою Кабінету міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 133, 137, 138, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 274-279 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Єфіменко Денис Олегович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 26 червня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем (м. Київ, вул. Рейтарська/пров. Георгіївський, 6-3, літ. А), зареєстрований в реєстрі за № 7017, про звернення стягнення з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс інновація» (м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, 4, оф. 520, код ЄДРПОУ 41146462) заборгованості за договором № 191118-10228-4 від 18 листопада 2019 року в сумі 17 043 грн., а також плати за вчинення виконавчого напису - в розмірі 1200 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс інновація» (м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, 4, оф. 520, код ЄДРПОУ 41146462) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1362 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: