Справа №760/318/21
2/760/4335/21
30 грудня 2021 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Калініченко О.Б.
при секретарі Мельник Ю.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», третя особа приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
04.01.2021 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «Кредитні ініціативи», третя особа приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
З позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Личуком Т.В. 22.10.2020 року, зареєстрований за № 4703, на кредитному договорі № 01012673966 від 11.07.2008 року, на підставі якого приватним виконавцем Фесик М.О. було відкрито виконавче провадження № 63707812.
Вважає, що виконавчий напис вчинено із порушенням норм чинного законодавства, оскільки заборгованість не є безспірною та вчинення виконавчих написів на кредитних договорах, що не посвідчені нотаріально, є незаконним. До того ж, жодних документів про заміну кредитора позивач не отримував, а з дня виникнення права вимоги за кредитним договором минуло більше 3 років.
На підставі викладеного просить задовольнити позов.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 21.01.2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
В ухвалі про відкриття провадження у справі учасникам справи було визначено строк на подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень та пояснень.
11.06.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача просить відмовити в задоволення позову, так як не погоджується з позицією позивача, що на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису нотаріусом заборгованість не була безспірною, оскільки відповідачем було подано всі визначені чинним законодавством документи.
Пояснює, що нарахування стягувачем заборгованості за комісією та процентами здійснено в порядку чинного законодавства, шляхом реалізації права, передбаченого ст. 1048 ЦК України та передбачених Договором умов, який не припинив своєї чинності у зв'язку із не виконанням позивачем прийнятих на себе зобов'язань.
У зв'язку з не виконанням зобов'язань, утворенням заборгованості, її непогашення, продовженням дії договору, з метою встановлення порушеного права та інтересу відповідач звернувся до приватного нотаріуса за вчиненням виконавчого напису.
Також зазначає, що станом на день вчинення оскаржуваного виконавчого напису постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року, на яку посилається позивач, не була належним чином виконана та розділ Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, яким регламентується вчинення виконавчих написів нотаріусів на кредитних договорах, які не були нотаріально посвідчені, не був належним чином скасований.
Тому на день вчинення виконавчого напису зазначений розділ був чинний та відповідно кредитори у кредитних відносинах мали право вчиняти виконавчі написи нотаріусів на кредитних договорах, які не були нотаріально посвідчені, а, отже, оспорюваний виконавчий напис вчинено відповідно до чинних норм законодавства.
Третя особа пояснення щодо позову в порядку, передбаченому ст. 181 ЦПК України, не подавала.
Так як розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, сторони у судове засідання не викликалися. Суд вважає за можливе розглянути справу за матеріалами наявними у справі.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 22.10.2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 4703, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованості за кредитним договором № 01012673966 від 11.07.2008 року, укладеним між ТОВ «ПростоФінанс» та ОСОБА_1 , за період з 01.07.2017 року по 01.07.2020 року та плати за вчинення цього виконавчого напису в загальні сумі 76 849,91 грн.
З спірного виконавчого напису вбачається, що правонаступником всіх прав та обов'язків ТОВ «Простофінанс» за вказаним договором є ТОВ «Кредитні ініціативи» на підставі Договору факторингу від 18.05.2012 року.
Позивач вважає вказаний виконавчий напис незаконним та таким, що не підлягає виконанню, оскільки він був вчинений з порушенням вимог законодавства.
Згідно положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 18 цього Кодексу встановлено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Як вбачається з положень ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню.
Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 88 цього Закону (у редакції, чинній на день вчинення оскаржуваного виконавчого напису) нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Аналогічні положення містяться також в главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5.
Згідно з п.п. 3.2 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.
У 2014 році дійсно до вказаного Переліку були внесені зміни, затверджені постановою КМУ від 26.11.2014 року № 662, якими, зокрема, доповнено перелік новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Так, документом, за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, є кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Разом з тим, в справі № 826/20084/14 постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року визнано незаконною та нечинною постанову КМУ № 662 від 26.11.2014 року, зокрема, в частині, наведеній вище.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін.
За положеннями п. 10.2 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Рішення суб'єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.
Спірний виконавчий напис був вчинений приватним нотаріусом 22.10.2020 року, тобто на момент коли вже були скасовані внесені постановою КМУ від 26.11.2014 року № 662 зміни та діяла редакція Переліку, яка передбачає вчинення виконавчого напису на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.
Відповідно до п.п. 3.5. п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Оспорюваний виконавчий напис стосується стягнення з позивача заборгованості за кредитним договором № 01012673966 від 11.07.2008 року.
В матеріалах справи міститься надана стороною позивача копія вказаного договору, укладеного між ТОВ «ПростоФінанс» та ОСОБА_1 , з якої вбачається, що договір не є нотаріально посвідченим.
Доводи сторони відповідача про те, що постанова КМУ від 26.11.2014 року № 662 не скасована та є чинною, не є обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження при розгляді справи.
Приватний нотаріус Личук Т.В. жодних пояснень суду не надав.
Таким чином, вбачається, що приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис з порушенням вимог чинного законодавства.
Крім того, слід зазначити, що питання визначення судами безспірності суми заборгованості під час розгляду справ про оскарження законності вчинення нотаріусом виконавчого напису, досліджене судом вищої інстанції (постанова від 05.07.2017 року по справі № 754/9711/14-ц; від 23.01.2018 року по справі № 310/9293/15; від 18.07.2018 року по справі № 486/388/16-ц; від 06.06.2019 року № 750/1627/18).
Так, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Так, у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 року у справі № 6-887цс17 вказано, що законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлює суд відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Тобто, підсумовуючи викладене, під час розгляду справ такої категорії суд перевіряє право стягувача на вчинення вказаної дії, повноваження щодо вчинення нотаріальних дій нотаріуса та встановлює той факт, чи дійсно розмір заборгованості, що підлягає стягненню, у тому числі розмір процентів, неустойки (штрафу, пені), якщо такі належать до стягнення, відповідає сумі, вказаній у виконавчому документі, та залежно від встановленого ухвалює рішення про відмову чи задоволення позову.
З матеріалів справи вбачається, що за укладеним кредитним договором позивачу надано кредит у сумі 54 990 грн. з терміном погашення до 10.07.2013 року. Сторони погодили проценту ставку за користування кредитними коштами - 10 % річних від не погашеної суми кредиту, разову комісію за надання кредиту - 2 % від початкової суми кредиту, сплату щомісячно комісії за управління кредитом - 0,2 % від початкової суми кредиту. За умовами договору розмір процентної ставки може бути змінено.
Сума заборгованості за виконавчим написом визначена за період з 01.07.2017 року по 01.07.2020 року та становить 76 849,91 грн., що складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту - 30 911,90 грн.; простроченої заборгованості за комісією та процентами - 44 086,93 грн., строкової заборгованості за комісією та процентами - 351,08 грн., суми плати за вчинення виконавчого напису - 1500 грн.
Згідно наданого відповідачем розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування відсотків здійснювалося до 15.07.2020 року.
Разом з тим, за висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року (справа № 444/9519/12) право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У цій же постанові зазначено, що у разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.
Слід також зазначити, що питання наявності та/або відсутності заборгованості та конкретної її суми позивача перед відповідачем за таким кредитним договором може бути предметом окремого судового розгляду.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, оскільки приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис з порушенням вимог чинного законодавства та не є безспірною заборгованість, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи».
З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню.
На підставі ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сплачений ним при зверненні до суду судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Керуючись ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», наказом Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» № 296/5 від 22.02.2012 року, постановою Кабінету міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 133, 137, 138, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 274-279 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», третя особа приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 22 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Тарасом Володимировичем ( АДРЕСА_1 ), зареєстрований в реєстрі за № 4703, про звернення стягнення з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 21, код ЄДРПОУ 35326253) заборгованості за Кредитним договором № 01012673966 від 11 липня 2008 року та плати за вчинення виконавчого напису в загальній сумі 76 849 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 21, код ЄДРПОУ 35326253) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: