14 грудня 2021 року м. Київ № 320/9104/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання Повх І.С.,
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - Куделя В.В.,
від відповідача - не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Медвинської сільської ради Білоцерківського району Київської області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Медвинської сільської ради Білоцерківського району Київської області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області від 12 травня 2021 року №220 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Медвинської сільської ради»;
- зобов'язати Медвинську сільську раду Білоцерківського району Київської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в межах села Коряківка Богуславського (Білоцерківського) району Київської області орієнтовною площею 2 га.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що звернувся до відповідача з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства. Однак, відповідач рішенням 13 сесії восьмого скликання Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області від 12.05.2021 № 220 самостійно зменшив розмір земельної ділянки, яку позивач мав намір набути у власність з 2,00 га до 0,20 га. Позивач вважає рішення відповідача таким, що суперечить нормам чинного законодавства і порушує його права.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання. Також суд витребував докази по справі від відповідача та запропонував останньому подати до суду відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав та подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 з тих підстав, що 12.05.2021 року 13 сесією Медвинської сільської ради VIII скликання прийнято рішення № 220 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Медвинської сільської ради» яким за рекомендацією постійної комісії з питань земельних відносин, природокористування, екології, будівництва, архітектури, охорони пам'яток, історичного середовища та благоустрою, надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо введення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства у розмірі 0,2 га. На думку відповідача для задоволення сільськогосподарських потреб на вирощування городини цілком достатньо 0,2 га земельної ділянки, при цьому жодний нормативно-правовий акт не зобов'язує органи місцевого самоврядування надавати земельну ділянку саме у розмірі 2,0 га, а в Земельному кодексі України зазначено «не більше 2 га». Відповідач посилався на ту обставину, що вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 379/656/16-а.
Відтак, відповідач вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими тому, що права позивача на безоплатне отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не порушувались.
Позивач не погоджуючись з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив про те, що ані в протоколі № 4 від 07.05.2021р, ані в спірному рішенні відповідача від 12.05.2021 року №220 не зазначено жодної підстави, яка зумовила його прийняття, і яким, по суті, відмовлено позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства саме у розмірі 2 га.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суд від 21.09.2021 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 21.10.2021.
Судове засідання призначене у справі на 21.10.2021 знято з розгляду у зв'язку з перебуванням головуючого судді Панової Г.В. на лікарняному. Наступне судове засідання призначене у справі на 15.1.2021 року .
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.11.2021 суд ухвалив відкласти розгляд справи на 14.12.2021.
В судове засідання, призначене у справі на 14.12.2021 з'явилися позивач та уповноважений представник позивача, які підтримали позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві та просили позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.
Водночас, судом встановлено, що матеріали справи містять клопотання Медвинської сільської ради Білоцерківського району Київської області про розгляд справи без участі відповідача також останній заперечував щодо позову повністю, просив відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши позивача та його представника, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Святошинським РУ ГУ МВС України в місті Києві 16.09.2003.
24.03.2021 ОСОБА_1 звернувся до Сільського голови Медвинської сільської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, у якому просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в межах села Коряківка Богуславського (Білоцерківського) району Київської області орієнтованою площею 2,00 гектара.
Додатками до вказаної заяви позивачем зазначено: копію паспорта, копія ідентифікаційного коду та графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
Заява ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність від 24.03.2021 зареєстроване відділом надання адміністративних послуг виконавчого комітету Медвинської сільської ради Білоцерківського району Київської області 24.03.2021 за вх.№ 306/02-45.
Листом від 22.04.2021 Медвинська сільська рада повідомила позивача про те, що його заява була передана на розгляд постійної комісії з питань земельних відносин, природокористування, екології, будівництва, архітектури, охорони пам'яток, історичного середовища та благоустрою та за результатами розгляду комісії буде передана на розгляд сесії для прийняття рішення.
Відповідно до протоколу № від 07.05.2021 засідання постійної комісії з питань земельних відносин, природокористування, екології, будівництва, архітектури, охорони пам'яток, історичного середовища та благоустрою у пункті 7.2 відображено відомості щодо вирішення питання рекомендувати надати дозвіл громадянам на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства у розмірі 0,20 га, серед яких зазначено клопотання ОСОБА_1 від 24.03.2021 3 306/02-45.
Рішенням Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області від 12.05.2021 № 220 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Медвинської сільської ради» надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,20 га для ведення особистого селянського господарства на території Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області в межах населеного пункту.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, зокрема із розміром земельної ділянки на яку надано дозвіл на розробку проекту землеустрою позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами суд виходить з такого.
Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з положеннями статті 5 Земельного кодексу України земельне законодавство базується на таких принципах: а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; г) забезпечення раціонального використання та охорони земель; ґ) забезпечення гарантій прав на землю; д) пріоритету вимог екологічної безпеки.
Статтею 12 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать: 1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; 2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Відповідно до статті 116 Земельного Кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина 2 вказаної статті).
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина 3 вказаної статті).
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (частина 4 вказаної статті).
У статті 121 Земельного кодексу України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Отже, громадянин України вправі на підставі закону отримати безоплатно земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею не більше 2,00 га із земель державної або комунальної власності.
Згідно із частиною 6 статті 118 Земельного Кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (абзац перший частини 7 статті 118).
Згідно із частиною 9 статті 118 Земельного Кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відповідно до положень частини 7 статті 118 Земельного Кодексу України Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Системний аналіз наведених правових положень дає підстави для висновку, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17.
Відповідно до частини 1 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
Частиною 5 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» регламентовано, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Отже клопотання зацікавленої особи в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки має бути розглянуте саме представницьким органом місцевого самоврядування на планерному засіданні ради у місячний строк.
Частиною другою статті 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 гектара було отримано Медвинською сільською радою 24.03.2021.
У порушення приписів частини 6 статті 118 Земельного кодексу України, позивач звернувся із зазначеною заявою не до Медвинської сільської ради (представницького органу місцевого самоврядування), а до сільського голови Медвинської сільської ради (головної посадової особи територіальної громади), проте приймаючи до уваги факт отримання відповідачем клопотання позивача, що підтверджується наявністю на клопотанні відбитку штампу реєстрації саме відділом надання адміністративних послуг виконавчого комітету Медвинської сільської ради Білоцерківського району Київської області, у відповідача виник обов'язок розглянути заяву позивача.
Водночас, як зазначив відповідач у відзиві на позов за рекомендацією постійної комісії з питань земельних відносин, природокористування, екології, будівництва, архітектури, охорони пам'яток, історичного середовища та благоустрою, надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо введення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства у розмірі 0,2 га.
Суд зазначає, що заяву ОСОБА_1 зареєстровано 24.03.2021, а рішення № 220 за результатами розгляду вказаної заяви прийнято Медвинською сільською радою 12.05.2021.
Так, згідно з частиною 1 статті 47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» попередній розгляд і підготовка питань, які належать до відання ради, здійснюють постійні комісії ради, що обираються з числа її депутатів. В силу частини 3 статті 47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», міський голова не може бути обраним до складу постійних комісій.
Однак, всупереч приписам частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України, якою передбачено, що орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні, Медвинська сільська рада не розглянула клопотання позивача у місячний строк, а розглянула клопотання позивача поза межами місячного строку встановленого статтею 118 Земельного кодексу України.
Суд зазначає, що спірним рішенням Медвинської сільської ради № 220 від 12.05.2021 надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,20 га для ведення особистого селянського господарства на території Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області в межах населеного пункту.
При цьому, позивачем оскаржується до суду вказане рішення з підстав необґрунтованості та неправомірності зменшення розміру земельної ділянки яку мав намір набути у приватну власність для ведення особистого селянського господарства позивач з 2 га до 0,20 га.
Суд зазначає, що Земельним кодексом України визначено порядок розгляду даної категорії питань, та зазначається, що відповідний орган місцевого самоврядування розглянувши питання про надання земельної ділянки для особистого селянського господарства надає дозвіл на розроблення проекту землеустрою, або мотивовану відмову.
Отже розгляд заяви позивача може завершитись її задоволенням, або вмотивованою відмовою у ненаданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.
Зі змісту заяви позивача від 24.03.2021 вбачається, що позивач просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га.
Так, відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Тобто у своїй заяві позивач вказав площу земельної ділянки, яку він бажає отримати у власність із земель комунальної власності, в межах норм безоплатної приватизації встановлених Земельним кодексом, а саме 2,0 га.
При цьому, суд зазначає, що оскаржуване рішення відповідача не містять обґрунтувань причин, з яких неможливо задовольнити заяву позивача у повному обсязі та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку площею 2,0 га.
Відтак суд вважає, що позивачем виконано усі необхідні умови для отримання безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності, а саме подано відповідну заяву, інші документи, зазначено площу земельної ділянки в межах дозволених норм безоплатної приватизації, натомість позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку площею 0,20 га, що менше бажаної земельної ділянки, яку просив надати ОСОБА_1 .
Таким чином, спірним рішенням відповідач безпідставно та в односторонньому порядку зменшив площу бажаної земельної ділянки, на отримання якої позивач подав заяву, отже суд вважає спірне рішення таким, що прийнято необґрунтовано та без з'ясування усіх обставин справи, у зв'язку із чим підлягає скасуванню.
На думку суду, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконано та не доведено правомірність та законність своїх дій при розгляді заяви позивача.
У спірних правовідносинах відповідач не розглянув заяву позивача у встановленому порядку. Отже, відповідачем при розгляді заяви позивача не надана її оцінка на предмет відповідності вимогам ст. 118 Земельного кодексу України, тому вказана заява підлягає розгляду повноважним органом на відповідність вимогам закону, а суд на цьому етапі позбавлений процесуальної можливості приймати рішення за умови не перевірки, не надання оцінки та не встановлення певних обставин суб'єктом владних повноважень з цього питання.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області від 12 травня 2021 року №220 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Медвинської сільської ради».
Щодо вимоги позивача про зобов'язання Медвинської сільської ради Білоцерківського району Київської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в межах села Коряківка Богуславського (Білоцерківського) району Київської області орієнтовною площею 2 га, суд зазначає наступне.
Суд зазначає, що відповідно до приписів Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.
З огляду на зазначене та враховуючи те, що прийняття рішення відповідачем у спірних правовідносинах ґрунтуються на дискреційних повноваженнях, суд дійшов висновку, що вказана вимога позивача є обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.
Відповідно до правил частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як було встановлено судом під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн, що підтверджується відомостями квитанції № 1062971245 від 25.07.2021.
Відтак враховуючи задоволення позову суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплаченої суми судового збору в розмірі 908 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області від 12 травня 2021 року №220 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Медвинської сільської ради».
3. Зобов'язати Медвинську сільську раду Білоцерківського району Київської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в межах села Коряківка Богуславського (Білоцерківського) району Київської області орієнтовною площею 2 га.
4. Стягнути з Медвинської сільської ради (код ЄДРПОУ 04363343; місцезнаходження: 09751, Київська обл., Білоцерківський р-н, село Медвин, вул.Шевченка, будинок 1) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Панова Г. В.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 24 грудня 2021 р.