29 грудня 2021 року м. Київ № 320/3837/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Київській області
про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі також - відповідач, ГУ ДПС у Київській області), в якому просив суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.12.2019 № Ф-282433-50/11633.
Позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 обгрунтував протиправністю сформованої контролюючим органом вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.12.2019 № Ф-282433-50/11633 (далі також - Вимога), якою позивачу визначено до сплати суму боргу по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі також - єдиний внесок, ЄСВ) у розмірі 245 383,23 грн. Позивач вважає, що підставою для виставлення оспорюваної Вимоги став акт від 05.08.2019 № 722/10-36-13-03/ НОМЕР_1 , що у свою чергу був складений за результатами проведення контролюючим органом документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018. На переконання позивача висновки акта перевірки щодо заниження ним суми чистого оподатковуваного доходу за перевірчємий період, та відповідно доходу, з якого відраховувався єдиний внесок, є документально необґрунтованими. Натомість база нарахування ЄСВ була визначена ФОП ОСОБА_1 у відповідності до норм Закону України № 2464, на підставі наявних у нього первинних документів, а задекларовані у періоди 2016 - 2018 років суми ЄСВ сплачувалися позивачем своєчасно та повністю.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №320/3837/20 за вказаним позовом та цю справу було призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з проведенням судогово засідання.
Від Головного управління ДПС у Київській області через канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву, де представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої заперечення Головне управління мотивувало тим, що у зв'язку із виникненням станом на 30.11.2019 за даними інтегрованої картки патника єдиного внеску (позивача) суми заборгованості, сформовано оспорювану вимогу від 03.12.2019 № Ф-282433-50/11633 на суму 245 383,23 грн. Вказана вимога була надіслана рекомендованим листом про вручення на поштову адресу позивача та отримано останнім особисто 12.02.2020.
Як зазначив відповідач, заборгованість по ЄСВ виникла у позивача за наслідком проведеної документальної виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2016 по 31.12.2018, результати якої оформлено актом від 05.08.2019 № 722/10-36-13-03/ НОМЕР_1 . На підставі вказаного акта контролюючим органом відповідно до вимог Закону України № 2464 були прийняті та надіслані платнику (позивачу) вимога про сплату боргу (недоїмки) від 19.09.2019 № Ф-0001373304 на суму єдиного внеску 212 772,28 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донанархування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.09.2019 №0001363304. ФОП ОСОБА_1 оскаржив вказану вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.09.2019 № Ф-0001373304 до Київського окружного адміністративного суду, шляхом подання відповідної позовної заяви. Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 №320/535/20, що залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністравного суду від 14.05.2020, адміністративний позов було повернуто ФОП ОСОБА_1 разом із доданими до нього документами. Поряд з цим рішення про застосування штрафних санкцій від 19.09.2019 №0001363304 платником в судовому порядку не оскаржувалося. З огляду на наведені обставини представник відповідача послався на те, що суми ЄСВ, визначені позивачу до сплати у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 19.09.2019 №Ф-0001373304 та рішенні про застосування штрафних санкцій від 19.09.2019 №0001363304, набули статусу узгоджених.
Додатково відповідач висловив свою позицію про те, що ФОП ОСОБА_1 пропустив строк зверненя до суду із цим позовом.
У подальшому суд ухвалою від 21.02.2020 зупинив провадження у цій справі до набрання законної сили рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі 3320/1395/20 за позовом ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
18.02.2021 суд відповідною ухвалою поновив провадження у справі № 320/3837/20.
У зв'язку з неявкою у призначене на 11.03.2021 судове засідання обох сторін та з огляду обставини подання представником позивача через канцелярію суду заяви від 11.03.2021 про розгляд справи за його відсутності, та відсутності зі сторони представника відповідача заперечень проти розгляду справи в порядку письмового провадження (що зафіксовано у письмовій заяві від 11.03.2021, вх. № 9208/21) суд, керуючись нормами ч. 3 ст. 194, ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
03.12.2019 ГУ ДПС у Київській області сформувало на адресу ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-282433-50/11633, відповідно до якої станом на 30.11.2019 за позивачем обліковується заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску у сумі 245 383,23 грн. (з них недоїмка - 212 104,65 грн., штрафні санкції - 33 278,58 грн.).
Не погоджуючись із правомірністю вказаної вимоги від 03.12.2019 позивач оскаржив її до Державної податкової служби україни, шляхом подання скарги. За результатами розгляду такої скарги платника по суті ДПС України прийняла рішення від 19.03.2020 № 10130/6/99-00-08-01-01-06, яким відмовило у задоволенні скарги, а оспорювану вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.12.2019 №Ф-282433-50/11633 - залишило без змін.
Вважаючи вказану вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною та такою, що підлягає скасуванню, ФОП ОСОБА_1 у травні 2020 року звернувся із цим позовом до Київського окружного адміністративного суду.
Надаючи правову оцінку доводам відповідача про допущення позивачем пропуску строку звернення до адміністративного суду із цим позовом, суд дійшо висновків про наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).
Поряд з цим, абз. 1 і 2 ч. 4 ст. 122 КАС України передбачає, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI), як зазначено в його преамбулі, є нормативно-правовим актом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Згідно з абз. 4 - 6 ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.
Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку (абз. 8, 9 ч. 4 ст. 25 Закону №2464-VI).
Аналізуючи зміст наведених норм Кодексу та Закону №2464-VI суд дійшов висновку, що Закон № 2464-VI не визначає порядок судового оскарження єдиного внеску після застосування платником процедури адміністративного оскарження такої вимоги, та відповідно не передбачає застосування обмежувального (присічного) строку в 10 днів для оскарження до суду вимоги про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску в зазначеному випадку.
Таким чином, платник єдиного соціального внеску для захисту своїх прав і законних інтересів має право на звернення до суду з позовом про оскарження вимоги у межах гарантованого процесуальним законом строку, встановленого ч. 4 ст. 122 КАС України, а не ст. 25 Закону №2464-VI.
У даному випадку суд встановив, що позивач звернувся із цим позовом до Київського окружного адміністративного суду після застосування процедури адміністративного оскарження вимоги ро сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску та у межах визначених ч. 4 ст. 122 КАС України тримісячного строку звернення до суду.
Аналогічний висновок суду щодо строку звернення до суду з позовом про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску за наслідками застосування платником процедури досудового оскарження сформував Верховний Суд у своїх постановах від 05.03.2021 у справі №640/9172/20, від 25.02.2021 у справі №580/3469/19.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 цього Закону, платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
ЄСВ встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної бази нарахування ЄСВ (ч. 5 ст. 8 Закону № 2464-VI).
Фізічні особи-підприємці на загальній системі оподаткування зобов'язані сплачувати ЄСВ, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується ЄСВ (абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VI).
У контексті з наведеними нормами Закону №2464-VI суд також враховує зміст п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України, відповідно до якого базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПК України, згідно з яким чистим оподатковуваним доходом є різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
У силу норм ч. 2 і 3 ст. 9 Закону обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів , бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Згідно з ч. 11 ст. 9 Закону України № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
За змістом норм ч. 2 - 4 ст. 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Так, за змістом положень абз. 2 п. 2 розд. VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.15 №449 (в останній чинній редакціїна момент виникнення спірних правовідносин), що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07.05.15 за №508/26953 (далі - Інструкція №449), у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
За змістом п. 3 розд. VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки. Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Під частковим зменшенням суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованості зі сплати фінансових санкцій) для цілей цього пункту вважається зменшення загальної суми боргу (недоїмки) з єдиного внеску, яка включає нараховані та несплачені суми єдиного внеску (фінансових санкцій) за останній календарний місяць, в якому відбулось таке зменшення.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
Дослідивши поданий представником відповідача витяг з інтегрованої картки платника єдиного внеску (позивача) за 2019 - 2020 роки, суд встановив, що оспорювана Вимога від 03.12.2019 була сформована в порядку абз. 3 і 4 п. 3 розд. VI Інструкції № 449, тобто у зв'язку з наявністю облікованих в інтегрованій картці платника (позивача) станом на кінець місяця листопад 2019 року сум недоїмки зі сплати єдиного вннеску в розмірі 212 104,65 грн. та штрафних санкцій у розмірі 33 278,58 грн., які попередньо були визначені Головним управлінням ДПС у Київській області згідно вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.09.2019 № Ф-0001373304 та рішення про застосування штрафних санкцій за донанархування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.09.2019 №0001363304.
У свою чергу вимога від 19.09.2019 № Ф-0001373304 та рішення про застосування штрафних санкцій від 19.09.2019 №0001363304 були сформовані (прийнятті) ГУ ДПС у Київській області на підставі акта від 05.08.2019 №722/10-36-13-03/3321301910 «Про результати документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за період діяльності з 01.01.2016 по 31.12.2018 року».
Як вбачається зі змісту наведених пояснень відповідача та не заперечуються позивачем, вказана вимога від 19.09.2019 №Ф-0001373304 та рішення про застосування штрафних санкцій від 19.09.2019 №0001363304 в досудовому та/або судовому порядку скасовані не були, та нарізі є чинними. Також вимога від 19.09.2019 № Ф-0001373304 не була відкликана органом ДПС у порядку, встановленому п. 6 розд. VI Інструкції № 449.
А саме відповідно до п. 6 розд. VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо:
сума боргу (недоїмки), зазначена у вимозі, погашається платником, органами державної виконавчої служби або органами Казначейства - у день, протягом якого відбулося таке погашення суми боргу (недоїмки) в повному обсязі;
орган доходів і зборів скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу (недоїмки) внаслідок її узгодження або оскарження - з дня прийняття органом доходів і зборів рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми боргу (недоїмки);
вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується судом - у день набрання судовим рішенням законної сили;
борг (недоїмка) списується у випадках, передбачених статтею 25 Закону, в порядку, визначеному пунктами 9 - 11 цього розділу, - у день прийняття органом доходів і зборів рішення про списання боргу (недоїмки) відповідно до частини сьомої статті 25 Закону;
є рішення суду на стягнення відповідних сум боргу (недоїмки), що зазначені у вимозі, - у день надходження виконавчих документів до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства.
Таким чином, враховуючи наведене у сукупності суд погоджується із правовою позицією відповідача щодо наявності у ГУ ДПС у Київській області достатніх правових підстав для формування та виставлення на адресу позивача вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.12.2019 № Ф-282433-50/11633.
При цьому, надаючи оцінку посиланню позивача на результати розгляду по суті Київським окружним адміністративним судом справи №320/1395/20 за позовом ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих також на підставі акта перевірки від 05.08.2019 №722/10-36-13-03/ НОМЕР_1 , суд виходив з наступного.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 у справі №320/1395/20, що набрало законної сили з 12.01.2021, задоволено позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 , а саме: скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 19.09.2019 за №№0001383304, 0001343304, 0001393304 і №0001353304 (в т.ч. щодо визначеної контролюючим органом до сплати платнику суми податку з доходів фізичних осіб).
У контексті з наведеним суд зазначає, що оскільки вимога від 19.09.2019 № Ф-0001373304 та рішення про застосування штрафних санкцій від 19.09.2019 №0001363304 не були скасовані у судовому порядку та/або відкликані контролюючим органом, то сама по собі обставина скасування у судовому порядку перелічених податкових повідомлень-рішень не є достатньою підставою для автоматичного скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.12.2019 № Ф-282433-50/11633.
Водночас суд не вбачає правових підстав для виходу за межі позовних вимог та надання правової оцінки правомірності вимозі від 19.09.2019 № Ф-0001373304 та рішенню про застосування штрафних санкцій від 19.09.2019 № 0001363304, оскільки попередньо суддею Київського окружного адміністративного суду у своїй ухвалі від 17.02.2020 № 320/535/20 (що залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2020) встановлено, що ФОП ОСОБА_1 пропустив строк звернення до суду в частині оскарження вказаних вимоги та рішення.
В частині 2 ст. 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з нормами ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 і 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Беручи до уваги зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що ФОП ОСОБА_1 за результатом розгляду судом цієї справи по суті відмовлено у задоволенні позовних вимог, то підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 132, 139, 242 - 246, 250, 255, 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Панова Г. В.