вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"30" грудня 2021 р. м. Київ Справа № 911/3023/21
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ХАВЕСТЕР” (03680, м. Київ, вул. Виборзька, буд. 99)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРЕМІОРІ” (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, 91)
про стягнення 25520,40 грн. вартості неякісного товару, поставленого за договором № 1086 від 24.04.2019 р.
Без виклику представників сторін
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю “ХАВЕСТЕР” (далі - ТОВ “ХАВЕСТЕР”, позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРЕМІОРІ” (далі - ТОВ “ПРЕМІОРІ”, відповідач) про стягнення 25520,40 грн. вартості неякісного товару, поставленого за договором № 1086 від 24.04.2019 р.
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 1086 від 24.04.2019 р., відповідно до умов якого відповідач поставив позивачу товар (сільгоспшини) на суму 510408,00 грн., що підтверджується доданою до позову накладною № 2127 від 28.04.2020 р. Проте, в результаті експлуатації сільгоспшин, позивач виявив дефект в одній з них. За результатами проведеної експертизи, згідно висновку № ТЕ8-2021 від 01.02.2021 р., було встановлено, що дефект є виробничим браком фірми-виробника. Відтак, позивач просить стягнути з відповідача 25520,40 грн. вартості поставленої неякісної сільгоспшини, а також витрати зі сплати судового збору.
Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, а також заявлене позивачем клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, зважаючи на заявлену у даному спорі ціну позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа за поданою Товариством з обмеженою відповідальністю “ХАВЕСТЕР” позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРЕМІОРІ” про стягнення 25520,40 грн. вартості неякісного товару, поставленого за договором № 1086 від 24.04.2019 р., підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою господарського суду Київської області від 25.10.2021 р. було відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику сторін).
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 ГПК України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.
10.11.2021 р. до господарського суду Київської області від ТОВ “ПРЕМІОРІ” надійшов відзив № 3685 від 08.11.2021 р. (вх. № 26029/21 від 10.11.2021 р.), відповідно до якого відповідач зазначав, що між сторонами у справі дійсно існували договірні відносини на підставі укладеного договору № 1086 від 24.04.2019 р., згідно яких продавець продає продукцію згідно специфікацій, оформлених додатковими угодами, а покупець купує дану продукцію на умовах, визначених вищевказаним договором. 16.12.2020 р. на адресу ТОВ «ПРЕМІОРІ» надійшла рекламаційна претензія від позивача стосовно якості шин 800/651132 СМ-101178А8, з датами виготовлення 1120, порядковий номер 23448 та 23015. Листом № 375 від 08.02.2021 р. відповідачем була направлена позивачеві відповідь стосовно вищевказаної претензії про те, що за результатами конструктивного аналізу, фізико-механічних випробувань технічна комісія відповідача надала висновок № 23 від 30.12.2020 р. стосовно того, чи є даний дефект результатом порушення технологічного процесу. Так, технологічною комісією та лабораторією підприємства було здійснено радіальний зріз по місцю дефекта шин 800/651132 СМ-101178А8, з датами виготовлення 1120, порядковий номер 23448 та 23015, проведено конструктивний аналіз і здійснені фізико-механічні випробування та встановлено: 1) відхилення по висоті рисунка протектора - не балюється у зв'язку з експлуатацією шин; 2) завищена товщина під канавкового шару протектора на 1,5 мм вище допуску - не балюється; 3) занижена товщина каркаса по середині бігової доріжки на 0,5 мм вище допуску - 1 бал; 4) занижена товщина брекера по середній біговій доріжки на 0,5 мм вище допуску - 1 бал. На даних шинах мають місце радіальні тріщини по гермошару на внутрішній поверхні каркасу у плечовій зоні (що свідчить про експлуатацію шини з пониженим тиском). З урахуванням викладеного висновком комісії було встановлено, що причиною дефекту «тріщини внутрішні» є експлуатація шини на зниженому тиску, в результаті чого контактний тиск по центру бігової доріжки знизився, а по краях підвищився, що призвело до виникнення надмірних деформацій та напружень в плечовій зоні шини та появі тріщини по гермошару.
Щодо технічного огляду, проведеного ДП «Центр сертифікації шин та гумотехнічних виробів «СЕПРОшинаГТВ», та наданого позивачем висновку № ТЕ8-2021, відповідач відзначав, що для встановлення порушення технології виробництва продукції необхідно провести фізико-механічні випробування, які були проведені лабораторією ТОВ «ПРЕМІОРІ». Відповідач не визнає наданий позивачем висновок та проведення технічного огляду як належну судову експертизу в розумінні ст.ст. 99, 101 ГПК України. Відповідно до адресованого позивачу листа № 1/3 від 16.02.2021 р. ДП «Центр сертифікації шин та гумотехнічних виробів «СЕПРОшинаГТВ» зазначало, що для проведення фізико-механічних випробувань потрібний технічний регламент на виготовлення вищевказаних шин ТОВ «ПРЕМІОРІ», тобто ДП «Центр сертифікації шин та гумотехнічних виробів «СЕПРОшинаГТВ» не в змозі було провести без технічних умов ТОВ «ПРЕМІОРІ» фізико-механічних випробувань та надати відповідний висновок щодо того, чи дійсно даний дефект є результатом порушення технологічного виробництва виготовлення даних шин, чи є результатом порушення правил експлуатації даної продукції. Поряд з цим, позивачем не ставилось питання «Яка причина втрати споживчих властивостей автошини 800/65R32 СМ-101178А8, що виготовлена відповідачем ТОВ «ПРЕМІОРІ», - експлуатаційна (через порушення правил експлуатації) чи виробнича (через порушення технології виготовлення), та не замовлялось проведення фізико-механічних випробувань ДП «Центр сертифікації шин та гумотехнічних виробів «СЕПРОшинаГТВ». У свою чергу, жодних звернень щодо надання технічних умов ДП «Центр сертифікації шин та гумотехнічних виробів «СЕПРОшинаГТВ» на адресу ТОВ «ПРЕМІОРІ» не надходило. З урахуванням зазначеного, відповідач наголошує, що складений за наслідками технічного огляду автошин ДП «Центр сертифікації шин та гумотехнічних виробів «СЕПРОшинаГТВ» висновок № ТЕ8-2021 не є належним доказом та не підтверджує підстав, які призвели до появи дефекту, що, в свою чергу, не дає можливості вважати причиною появи дефекту порушення технології виробництва в процесі виготовлення спірної шини.
Відповіді на відзив або будь-яких інших заперечень чи пояснень по суті спору від позивача, а також інших заяв або клопотань від учасників процесу до матеріалів справи не надійшло.
У відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд
24.04.2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “ПРЕМІОРІ” (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ХАВЕСТЕР” (покупець) було укладено договір № 1086, відповідно до п. 1.1 якого продавець продає продукцію згідно специфікацій, оформлених додатковими угодами, які є невід'ємною частиною договору.
Згідно з п. 2.1 договору кількість продукції вказується в специфікаціях, оформлених додатковими угодами, які є невід'ємною частиною даного договору.
Якість продукції, що поставляється, повинна відповідати нормативній документації, яка вказана в специфікаціях, оформлених додатковими угодами, які є невід'ємною частиною даного договору (п. 2.2 договору).
У відповідності з п. 2.3 договору продавець підтверджує якість і комплектність продукції сертифікатом якості, примірник якого відправляється з продукцією.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що розрахунок за продукцію, що підлягає поставці, здійснюється 100% передоплатою після узгодження замовлення в асортименті та кількості, згідно рахунку продавця, протягом 5 банківських днів, з дати надання рахунку.
Умовами п. 6.1 договору встановлено, що приймання продукції за договором здійснюється відповідно до Інструкцій про порядок приймання продукції за кількістю та якістю П-6 1965 р. та П-7 1966 р., з усіма наступними змінами та доповненнями. Товарно-супроводжувальні документи: сертифікат якості заводу-виробника, товарно-транспортна накладна, накладна на відвантаження готової продукції.
Даний договір діє з дати його підписання обома сторонами по 01.01.2020 р. (п. 12.1 договору.
24.04.2019 р. між ТОВ “ПРЕМІОРІ” та ТОВ “ХАВЕСТЕР” було укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки № 1086 від 24.04.2019 р., за умовами якої постачальник здійснює поставку товару в асортименті, кількості, за цінами та в строки, що передбачені в специфікації № 1.
Згідно даної специфікації № 1 загальна вартість товару, що поставляється, складає 282285,60 грн., найменування товару - сільгоспшини (безкамерні) АШ800/65R32 СМ-101 178А8 в кількості 10 штук.
Також до матеріалів справи додано сертифікат якості № 3529 на шини гумові пневматичні нові для сільгоспмашин - АШ800/65R32 СМ-101 178А8, дата відвантаження - 20.05.2019 р.
Поряд з цим, з позову слідує, що ТОВ “ПРЕМІОРІ” поставило ТОВ “ХАВЕСТЕР” товар, а саме - безкамерні сільгоспшини АШ800/65R32 СМ-101 178А8 у кількості 20 штук загальною вартістю 510408,00 грн., що підтверджується накладною № 2127 від 28.04.2020 р., в якій зазначено «умова продажу - договір продажу № 1086 від 24.04.2019 р.».
Як зазначає позивач, внаслідок експлуатації вищевказаних сільгоспшин, позивач виявив дефект в одній з них, а саме: у шині 800/65R32178А8 СМ-101 виробництва фірми “ROSAVA”, дата виготовлення 1220, серійний номер 23015.
16.12.2020 р. позивачем на адресу відповідача була надіслана рекламація № 1, в якій було зазначено в причинах скарги - тріщини внутрішні по колу; тріщини (підрив шипів).
Окрім того, зазначена шина (серійний номер 23015) була надіслана позивачем на технічну експертизу до Державного підприємства «Центр з сертифікації шин та гумотехнічних виробів «СЕПРОшинаГТВ».
Відповідно до висновку технічної комісії ТОВ “ПРЕМІОРІ” № 23 від 30.12.2020 р., зокрема, щодо покришки 800/65R32 СМ-101 178А8, порядковий номер 23015, було встановлено, що причиною дефекту «тріщини внутрішні» є експлуатація на зниженому тиску, в результаті чого контактний тиск по центру бігової доріжки знизився, а по краях підвищився, що привело до виникнення надмірних деформацій та напружень в плечовій зоні шини та появі тріщин по гермошару.
Водночас, згідно наданого позивачем до справи висновку Державного підприємства «Центр з сертифікації шин та гумотехнічних виробів «СЕПРОшинаГТВ» Фонду державного майна України № ТЕ8-2021 від 01.02.2021 р., Центром з сертифікації “СЕПРОшинаГТВ” була проведена технічна експер тиза шини 800/651132 178А8 СМ-101 виробництва фірми «ROSAVA» (Україна), дата виготовлення 1220, серійний номер 23015. При технічному огляді шини виявлено: початкова ступінь стирання малюнку протектора; по біговій частині сліди деформації грунтозачепів в центральній частині по роз'єму пресформи, що не впливає на експлуатаційні властивості; множинні (6 штук) тріщини, довжиною 40-65 мм, глибиною до 4 мм, по першому шару каркаса з порушенням герметизувального шару. Причиною відмови стали порушення технології виробництва в процесі виготовлення шини. Шина є виробничим браком фірми-виробника.
ТОВ “ПРЕМІОРІ” було надіслано на адресу ТОВ “ХАВЕСТЕР” лист № 375 від 08.02.2021 р., за яким відповідач повністю відхиляв претензію позивача стосовно якості шини 800/651132 178А8 СМ-101, дата виготовлення 1220, порядковий номер 23015, та зазначав, що причиною дефекту «радіальні тріщини по гермошару на внутрішній поверхні каркасу» є порушення правил експлуатації - експлуатація шини з пониженим відносно норми тиском та значним перевантаженням. Також відповідач зазначав, що висновок № ТЕ8-2021 ДП «Центру з сертифікації шин та гумотехнічних виробів «СЕПРОшинаГТВ», який зроблено лише за результатами технічного огляду шини з серійним номером 23015, не є підставою для визнання претензії, оскільки висновок про порушення технології можливий після проведення конструктивного аналізу та фізико-механічних випробувань.
Суд відзначає, що зазначеної вище претензії ТОВ “ХАВЕСТЕР” до ТОВ “ПРЕМІОРІ” матеріали справи не містять.
Як слідує з матеріалів справи, ДП «Центр з сертифікації шин та гумотехнічних виробів «СЕПРОшинаГТВ» надсилало на адресу ТОВ “ХАВЕСТЕР” лист № 1/3 від 16.02.2021 р. щодо проведення технічної експертизи шини 800/651132 178А8 СМ-101, згідно якого зазначалось, що за результатами технічної експертизи шини 800/65R32 178А8 СМ-101 виробництва т.м. «ROSAVA» (Україна), дата виготовлення 1220, серійний номер 23015, методом технічного огляду, було виявлено та встановлено наявність дефектів по факту. На зауваження ТОВ «ПРЕМІОРІ» в листі № 375 від 08.02.2021 р. про те, що висновок про порушення технології можливий після проведення конструк тивного аналізу та фізико-механічних випробувань, ДП «СЕПРОшинаГТВ» відзначало, що на дату розгляду претензії діюча нормативна документація, яка поширюється на пневматичні шини для тракторів, самохідних шасі, тракторних причепів та сільськогосподарських машин, призначених виконувати роботи на сільськогосподарському виробництві - ДСТУ 4140-2002 «Шини пневматичні для тракторів та сільськогосподарських машин» Технічні умови. Згідно з п. 5.2.6 ДСТУ 4140-2002, норми фізико-механічних показників конструкційних матеріалів, а також конструктивно-технологічного аналізування шин установлюють у технологічному регламенті на їх виготовлення. Якщо ТОВ «ПРЕМІОРІ» зможе надати ці норми, то можливий подальший розгляд питання проведення конструктивного аналізу та фізико-механічних випробувань з долученням незалежної акредитованої лабораторії.
Доказів звернення ТОВ “ХАВЕСТЕР” до ТОВ “ПРЕМІОРІ” щодо надання будь-якої технічної документації для проведення конструктивного аналізу та фізико-механічних випробувань матеріали справи не містять.
Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ “ХАВЕСТЕР” посилається на те, що невідповідність продукції встановленим стандартам порушує вимоги щодо якості товару (виявлені недоліки, які не можна усунути) та робить неможливим використання за призначенням поставленої відповідачем шини, що є порушенням умов договору та завдало шкоду позивачеві, який був позбавлений того, на що розраховував, укладаючи договір, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 25520,40 грн. вартості неякісної шини.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у даній справі не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно з приписами ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Приписами статті 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до положень ст. 627 ЦК України, передбачено свободу договору, а також той факт, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Частиною 7 статі 180 Господарського кодексу України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що ТОВ “ПРЕМІОРІ” поставило ТОВ “ХАВЕСТЕР” товар за видатковою накладною № 2127 від 28.04.2020 р. поза межами строку дії договору № 1086 від 24.04.2019 р., укладеного між сторонами, оскільки даний договір згідно з його п. 12.1 діяв лише до 01.01.2020 р., при цьому, автоматична пролонгація умовами вказаного вище договору не передбачена, а будь-яких додаткових угод щодо продовження терміну дії договору до справи не надано.
Поряд з цим, судом враховано, що посилання у накладній від 28.04.2020 р., підписаній обома сторонами, на договір поставки № 1086 від 24.04.2019 р. свідчить про вчинення сторонами юридично значимих дій з продовження строку дії цього договору. Окрім того, відповідач, заперечуючи проти позову, також посилається на здійснення вказаної поставки на підставі договору № 1086 від 24.04.2019 р.
Водночас, надані до матеріалів справи додаткова угода № 1 від 24.04.2019 р., укладена між ТОВ “ПРЕМІОРІ” та ТОВ “ХАВЕСТЕР” до договору поставки № 1086 від 24.04.2019 р., як і специфікація № 1, не стосуються предмету даного спору, оскільки підтверджують поставку іншої кількості товару, на іншу суму і в інший час.
Відповідно до ст. 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам та іншим умовам. Номери та індекси стандартів та технічних умов зазначаються в договорі. Постачальник зобов'язаний засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, якщо інше не вказано в договорі.
Суд констатує, що наданий до матеріалів справи сертифікат якості № 3529 на шини резинові пневматичні нові для сільгоспмашин - АШ800/65R32 СМ-101 178А8 з датою відвантаження - 20.05.2019 р. не може розглядатися в якості доказу у даній справі, оскільки не має відношення до поставки товару за накладною № 2127 від 28.04.2020 р.
Водночас, сертифікату якості на партію товару, в якій позивачу було поставлено спірну шину з серійним номером 23015, до матеріалів справи не надано.
Згідно зі статтею 674 Цивільного кодексу України відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.
За приписами ст. 678 Цивільного кодексу України, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару. Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару.
Статтею 679 ЦК України передбачено, що продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.
Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Поряд з цим, відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Як слідує з матеріалів справи, відповідач заперечує проти позову у повному обсязі та зазначає, що причиною дефекту «тріщини внутрішні» у поставленій відповідачем позивачу шині є неналежна її експлуатація, а висновок ДП «Центр сертифікації шин та гумотехнічних виробів «СЕПРОшинаГТВ» № ТЕ8-2021, зроблений за результатами технічного огляду, не доводить наявності виробничого браку у спірній шині.
За наслідком дослідження матеріалів справи суд констатує, що наданий позивачем в якості доказу поставки відповідачем неякісного товару висновок Державного підприємства «Центр з сертифікації шин та гумотехнічних виробів «СЕПРОшинаГТВ» Фонду державного майна України № ТЕ8-2021 від 01.02.2021 р. за результатами технічної експертизи шини 800/651132 178А8 СМ-101 виробництва фірми «ROSAVA» (Украї на), дата виготовлення 1220, серійний номер 23015, не доводить факту поставки відповідачем товару неналежної якості, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
За змістом ст. 101 ГПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
З наведених норм процесуального закону випливає, що висновок експерта, предметом якого є дослідження обставин, які входять до предмета доказування по справі, може бути наданий на замовлення учасника справи.
Суд відзначає, що вказаний вище висновок Державного підприємства «Центр з сертифікації шин та гумотехнічних виробів «СЕПРОшинаГТВ» Фонду державного майна України № ТЕ8-2021 від 01.02.2021 р. не може бути визнаний належним та допустимим доказом у даній справі з наступних причин.
Так, частиною 6 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов'язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
Згідно з ч. 5 ст. 101 ГПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Разом з тим, у висновку Державного підприємства «Центр з сертифікації шин та гумотехнічних виробів «СЕПРОшинаГТВ» Фонду державного майна України № ТЕ8-2021 від 01.02.2021 р. не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та про те, що висновок підготовлено для подання до суду.
Відповідно до ст. 77 ГПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Водночас, згідно з приписами ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судову експертизу»).
Частинами 1-3 ст. 10 того ж Закону встановлено, що судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань. Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності. До проведення судових експертиз (обстежень і досліджень), крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.
Суд відзначає ту обставину, що до матеріалів справи не надано жодних доказів на підтвердження тієї обставини, що експерт Державного підприємства «Центр з сертифікації шин та гумотехнічних виробів «СЕПРОшинаГТВ» Фонду державного майна України - Чорний В.М., яким підписано висновок № ТЕ8-2021 від 01.02.2021 р., відповідає наведеним вище вимогам, встановленим законодавством для судового експерта.
Поряд з цим, суд вважає за необхідне відзначити, що відповідно до ч. 8 ст. 269 Господарського кодексу України позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред'явлені лише при умові встановлення у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.
Суд відзначає ту обставину, що пунктом 9 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю № П-7, застосування якої сторони обумовили у згаданому вище п. 6.1 договору № 1086 від 24.04.2019 р., встановлено порядок оформлення факту виявлення прихованих недоліків поставленої продукції, зокрема, у вигляді складання акту про приховані недоліки. Проте, акту про приховані недоліки, складеного в порядку, передбаченому Інструкцією № П-7, до матеріалів справи позивачем не надано.
З матеріалів справи слідує, що відповідач передав, а позивач прийняв товар, що підтверджується накладною № 2127 від 28.04.2020 р., яку підписано сторонами без зауважень. Інформація про виявлення недоліків товару надійшла до відповідача 16.12.2020 р., тобто через вісім місяців експлуатації, після поставки та прийняття без зауважень товару покупцем, а також без складання акту про приховані недоліки.
Таким чином, у цьому випадку презюмується, що продавець передав товар належної якості і, виходячи з того, що недоліки товару виявлено покупцем після його отримання, тягар доказування того, що такі недоліки виникли до його передачі, покладається саме на покупця - позивача.
Водночас, для ствердження того, що спірний товар має приховані недоліки необхідним є, по-перше, здійснення звичайної для даного виду продукції перевірки, а, по-друге, їх виявлення під час використання (зберігання) та доведення цього факту належними та допустимими доказами.
Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.04.2020 р. у справі № 904/8794/17.
Суд констатує ту обставину, що, окрім висновку ДП «Центр з сертифікації шин та гумотехнічних виробів «СЕПРОшинаГТВ», який оцінюється критично та відхиляється судом, жодних інших доказів на підтвердження поставки відповідачем позивачеві неякісної сільгоспшини до матеріалів справи не надано.
Таким чином, оскільки позивачем не доведено належними і допустимими доказами тієї обставини, що недоліки товару виникли до його прийняття або з причин, які існували до цього моменту, підстави для висновку про те, що спірна шина АШ800/65R32 178А8 СМ-101, дата виготовлення 1220, серійний номер 23015, містила приховані недоліки, які є браком виробника, є відсутніми.
Враховуючи вищенаведене, оцінивши всі надані до справи докази, документи та пояснення сторін в їх сукупності, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, суд дійшов висновку, що позивачем належними засобами доказування не доведено підстав та обставин, якими він обґрунтовує заявлені вимоги.
Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю “ХАВЕСТЕР” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРЕМІОРІ” про стягнення 25520,40 грн. вартості неякісного товару, поставленого за договором № 1086 від 24.04.2019 р., з огляду на недоведеність, необґрунтованість та безпідставність позовних вимог.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Решта долучених до матеріалів справи доказів та наданих сторонами пояснень була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.
Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “ХАВЕСТЕР” (03680, м. Київ, вул. Виборзька, буд. 99) до Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРЕМІОРІ” (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, 91) про стягнення 25520,40 грн. вартості неякісного товару, поставленого за договором № 1086 від 24.04.2019 р., відмовити повністю.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складене 30.12.2021 р.
Суддя В.М. Бабкіна