79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"30" грудня 2021 р. Справа №914/1777/21
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Орищин Г.В.
суддів Галушко Н.А.
Желіка М.Б.
розглянув у письмовому провадженні без виклику сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
на рішення Господарського суду Львівської області від 02.09.2021 (повний текст рішення складено 13.09.2021, суддя Гоменюк З.П.)
у справі № 914/1777/21
за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ
до відповідача Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго», м. Стрий Львівської області
про стягнення 3434,36 грн
03.06.2021 до Господарського суду Львівської області звернулося Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі - АТ НАК «Нафтогаз України») із позовом до Комунального підприємства (надалі - КП) «Стрийтеплоенерго» про стягнення 285,39 грн пені, 23,79 грн трьох процентів річних та 3128,18 грн збитків.
Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу (з врахуванням додаткових угод до нього), а саме, порушенням строку оплати вартості поставленого природного газу, у зв'язку з чим позивач нарахував відповідачу вищезазначені суми пені та трьох процентів річних (на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України). Водночас, зважаючи на те, що у березні 2019 року відповідач спожив обсяг газу, який був менший, ніж погоджений сторонами, позивач нарахував відповідачу збитки на загальну суму 3125,18 грн (на підставі пунктів 3.13, 5.7 договору та пункту 1 Розділу IV Правил постачання природного газу).
Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.09.2021 позов у даній справі задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 285,39 грн пені, 23,79 грн 3% річних та 204,36 грн судового збору, а в задоволенні решти позову - відмовлено.
Ухвалюючи рішення, місцевий господарський суд виходив з наступного:
1) з матеріалів справи вбачається, що за природний газ, поставлений позивачем відповідачу в період з 01.10.2018 до 30.04.2019, відповідач розраховувався з простроченням, у зв'язку з чим позивач, з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу за договором, нарахував відповідачу відповідні суми пені та 3% річних. Перевіривши розрахунок вказаних сум, суд першої інстанції дійшов висновку про його правильність, у зв'язку з чим зазначив, що позовні вимоги про стягнення пені та 3% річних обґрунтовані і підлягають задоволенню;
2) стосовно позовної вимоги про стягнення збитків, суд зазначив, що з матеріалів справи випливає, що у березні 2019 року відповідач спожив 14340 кубічних метрів газу, а, отже, використав менший обсяг газу, аніж замовляв (28000 кубічних метрів). У договорі постачання природного газу сторони узгодили порядок визначення розміру збитків, які повинен відшкодувати відповідач у випадку відхилення фактичного використання газу від замовлених ним обсягів більше, ніж на 5%. Разом з тим, суд наголосив на тому, що погодження сторонами в договорі порядку визначення розміру збитків не нівелює обов'язку кредитора довести повний склад цивільного правопорушення як підстави для застосування такої форми майнової відповідності, як відшкодування збитків. У зв'язку з цим кредитор повинен був довести: 1) протиправність поведінки (порушення умов договору); 2) наявність збитку; 3) причинний зв'язок; 4) вину. Ні в заявах по суті справи, ні в ході судового засідання позивач не обґрунтував, якого саме виду збитків він зазнав (реальних чи упущеної вигоди). Оскільки матеріали справи не містять доказів того, що позивач зазнав збитків, вказане свідчить про відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, що є підставою для відмови в задоволенні вимог про стягнення 3125,18 грн збитків.
Позивач, не погодившись з вказаним судовим рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3125,18 грн збитків, подав апеляційну скаргу, у якій послався на те, що вирішуючи спір, місцевий господарський суд не з'ясував обставин, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, у зв'язку з чим просив рішення у цій частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким задоволити позов у цій частині та стягнути з відповідача 3125,18 грн збитків.
У своїй апеляційній скарзі позивач послався на наступне:
1) відносини у сфері використання природного газу регулюються Законом України «Про ринок природного газу», а також Правилами постачання природного газу. Останні, зокрема, визначають перелік дій, які наносять збитки суб'єктам ринку природного газу іншими суб'єктами ринку та затверджують порядок розрахунку та відшкодування таких збитків (розділ VI Правил). При цьому, Правила постачання природного газу є спеціальним актом, що діє в окремій сфері господарювання, у зв'язку з чим вони мають пріоритет у нормозастосуванні перед нормами Цивільного та Господарського кодексів України. Отже, незалежно від того, що загальні правила відшкодування збитків викладені в положеннях Цивільного та Господарського кодексів України, порядок відшкодування збитків, завданих суб'єктам ринку природного у правовідносинах між постачальниками та споживачами природного газу імперативно регулюється розділом VI Правил постачання природного газу, застосування яких є обов'язковим до даного виду правовідносин;
2) матеріали справи підтверджують те, що у березні 2019 року відповідач на підставі укладеного між сторонами договору спожив природного газу менше, ніж погоджено позивачем та відповідачем у договорі, у зв'язку із чим, відповідно до положень підпункту 1 пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, у нього виник обов'язок відшкодувати позивачу завдані збитки. При цьому, в діях відповідача, в контексті спірних правовідносин, наявний повний склад цивільного правопорушення, а саме, протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина відповідача у заподіянні збитків;
3) у даній справі протиправна поведінка відповідача виявилась у тому, що за наявності укладеного між сторонами договору та погодженого обсягу природного газу, відповідач не вчиняв жодних дій щодо коригування замовлених обсягів природного газу, як це передбачено в п. 2.4 договору. Збитки позивача у даній справі полягають у тому, що у березні 2019 відповідач на підставі укладеного між сторонами договору, спожив природного газу менше, ніж було погоджено сторонами. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками також виявився у тому, що останній не вчиняв жодних дій щодо коригування замовлених обсягів природного газу, як це передбачено в п. 2.4 договору. Щодо вини відповідача у заподіянні збитків, то відповідач не спростував належними засобами доказування презумпцію своєї вини у порушенні обумовленого договором зобов'язання.
Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи та вимоги апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Стосовно доводів скаржника зазначив наступне:
1) відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 25.03.2021 у справі №910/4608/20, право на стягнення збитків із споживача не звільняє постачальника (позивача) від обов'язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку передбаченому ГПК України;
2) у даній справі позивач не обґрунтував заявлену до стягнення суму як саме суму збитків, не надав до матеріалів справи жодних належних і допустимих доказів на підтвердження факту збитків (реальних чи упущеної вигоди), спричинених недобором/перебором відповідачем природного газу у березні 2019 року, а лише обмежився посиланням, що розрахунок збитків відповідає умовам договору. Окрім цього, передбачений у договорі порядок розрахунку збитків, за відсутності факту реально понесених збитків, не є підставою для розрахунку та стягнення збитків. З огляду на це, позовні вимоги в частині стягнення збитків не підлягають задоволенню у зв'язку із недоведеністю;
3) заборгованість, яка у відповідача існувала перед позивачем на підставі договору №6474/18-КП-21, є повністю погашена (фактично мали місце навіть переплати), про що свідчить лист №01/1264 від 12 червня 2019 року, що додатково свідчить про те, що доводи позивача про заподіяння йому збитків, є нераціональним та таким, що суперечить фактичним обставинам справи;
4) дії відповідача, які він вчиняв у спірних правовідносинах, свідчать про здійснення ним всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання (самостійне коригування спожитих обсягів, підписання актів приймання-передачі фактично спожитого природного газу та повна оплата його вартості). Вказане, в свою чергу, свідчить про відсутність вини відповідача.
Додатково у своєму відзиві на апеляційну скаргу відповідач навів попередній (орієнтовний) розмір своїх судових витрат під час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції, а саме, 6000 грн витрат на професійну правничу допомогу та заявив про те, що відповідні докази в підтвердження цих витрат, відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України, будуть подані до суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 02.11.2021 було відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою та, враховуючи ціну позову, постановлено здійснити її розгляд без виклику сторін на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, з огляду на наступне:
05.10.2018 між АТ НАК “Нафтогаз України” (постачальник) та КП “Стрийтеплоенерго” (споживач) було укладено договір № 6447/18-КП-21 постачання природного газу, відповідно до якого постачальник зобов'язався постачати природний газ споживачу у період з 01.10.2018 до 17.10.2018.
Сторонами було укладено 7 додаткових угод до договору постачання природного газу, а саме, № 1 від 23.10.2018, № 2 від 29.10.2018, № 3 від 02.11.2018, № 4 від 29.11.2018, № 5 від 20.03.2019, № 6 від 25.03.2019, № 7 від 24.04.2019.
На підставі укладених між сторонами додаткових угод, строк дії договору неодноразово продовжувався і востаннє був продовжений до 30.04.2019 включно (п.11.1 додаткової угоди № 4). Крім того, на підставі додаткової угоди № 4, договір викладено в новій редакції.
Відповідно пунктів 1.1, 1.2 договору, постачальник зобов'язався поставити споживачу природний газ, а споживач зобов'язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору; природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Згідно з пунктом 2.1 договору (додаткова угода № 4), постачальник передає споживачу в період з 01.10.2018 по 30.04.2019 (включно) замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 212 001 кубічних метрів, в тому числі по місяцях, зокрема: жовтень 2018 - 2001 кубічних метрів; листопад 2018 - 40 тисяч кубічних метрів; грудень 2018 - 40 тисяч кубічних метрів; січень 2019 - 40 тисяч кубічних метрів; лютий 2019 - 40 тисяч кубічних метрів; березень 2019 - 40 тисяч кубічних метрів; квітень 2019 - 10 тисяч кубічних метрів.
Положеннями договору (додаткова угода № 4) передбачено, що споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в п.2.1 цього договору повністю покривають потреби споживача у відповідних розрахункових періодах для потреб, визначених п.1.2. цього договору. Споживач самостійно визначає обсяги, зазначені у п.2.1 цього договору і несе відповідальність за правильність їх визначення (пункт 2.2).
Перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися за ініціативою споживача шляхом підписання додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду (в даному випадку й надалі по тексту договору - газовий місяць в значенні Кодексу ГРС). Для цього споживач зобов'язаний надати постачальнику не пізніше ніж за три робочі дні до кінця місяця постачання газу два екземпляри належним чином оформленої додаткової угоди. Споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно надавати додаткові угоди на коригування замовлених обсягів за цим договором (пункт 2.4).
Допускається відхилення обсягу використання природного газу від замовленого обсягу протягом відповідного розрахункового періоду в розмірі +/- 5% від зазначеного у п.2.1. обсягу без підписання додаткової угоди (пункт 2.5).
Додатковою угодою № 5 від 20.03.2019 сторони погодили, що постачальник зобов'язаний передати споживачу природний газ у обсязі 148974 кубічних метрів, в тому числі по місяцях: жовтень 2018 - 2001 кубічних метрів; листопад 2018 - 18266 кубічних метрів; грудень 2018 - 32530 кубічних метрів; січень 2019 - 38444 кубічних метрів; лютий 2019 - 25233 кубічних метрів; березень 2019 - 28 тисяч кубічних метрів; квітень 2019 - 4500 кубічних метрів.
Уклавши додаткову угоду № 7 від 24.04.2019, сторони виклали п. 2.1 договору у редакції, відповідно до якої постачальник передає споживачу у квітні 2019 року (включно) замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 7400 кубічних метрів.
Пунктом 3.8 договору (додаткова угода № 4) визначено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
На виконання зобов'язань за договором, позивач в період з 01.10.2018 до 30.04.2019 поставив, а відповідач прийняв природний газ в кількості 138164 кубічних метрів на загальну суму 1037841,67 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу за період з жовтня 2018 року до квітня 2019 року включно. Зокрема, із вказаних актів вбачається, що у березні 2019 року відповідач прийняв 14340 кубічних метрів природного газу.
Пунктом 3.11 договору (додаткова угода № 4) передбачено, що споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі природного газу за розрахунковий місяць свідчить про повне виконання постачальником своїх зобов'язань за цим договором в частині постачання природного газу у відповідному розрахунковому періоді.
Наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі природного газу за вказаний період підписані та скріплені печатками уповноважених представників сторін у справі.
Відповідно п.5.1 договору (додаткова угода № 4) оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Згідно з пунктом 7.2 договору (додаткова угода № 4), у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1., 5.6. цього договору, він зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
З наявних матеріалів справи вбачається, що за поставлений природний газ відповідач розраховувався з допущенням прострочень внесення оплат, у зв'язку з чим позивач, з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу за договором (з врахуванням додаткових угод), нарахував пеню на загальну суму 285,39 грн та 23,79 грн 3% річних.
Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача вказаних сум на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України не оскаржується в апеляційній скарзі. У зв'язку з цим, відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України, у вказаній частині рішення суду першої інстанції не підлягає перевірці в апеляційному порядку.
Водночас, в контексті положень ч.3 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції зазначає, що при вивченні обставин даної справи, ним не було встановлено порушень норм процесуального права, або неправильне застосування норм матеріального права, які би могли бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача 285,39 грн пені та 23,79 грн 3% річних.
Пунктом 6.2. договору (додаткова угода № 4) сторони погодили, що споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки, розраховані відповідно до п.3.13 цього договору.
Пунктом 3.13 договору встановлено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше, ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п.2.1 договору), споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному п.5.7. договору.
Відповідач в березні 2019 року фактично спожив природний газ в обсязі 14340 кубічних метрів, тобто, меншому на 13660 кубічних метрів, ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 договору (28000 кубічних метрів).
У зв'язку з цим позивач направив на адресу відповідача акт-претензію вих. № 26-928-19 від 16.05.2019, у якій вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі п.3.13 та 5.7 договору та п.1 розділу VI Правил в розмірі 3125,18 грн за різницю між замовленим в березні 2019 обсягом природного газу (28000 кубічних метрів) та фактичним обсягом використаного відповідачем в березні 2019 природного газу за договором (14340 кубічних метрів).
У зв'язку із тим, що відповідач не сплатив вказаної суми коштів, позивач звернувся із позовною заявою про стягнення вказаної суми коштів в судовому порядку.
За приписом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно зі статтею 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (стаття 623 ЦК України).
Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 ГК України).
Згідно зі статтями 2, 12 Закону України "Про ринок природного газу" правову основу ринку природного газу становлять Конституція України, цей Закон, закони України "Про трубопровідний транспорт", “Про природні монополії”, “Про нафту і газ”, “Про енергозбереження”, “Про угоди про розподіл продукції", Про захист економічної конкуренції", Про газ (метан) вугільних родовищ", Про охорону навколишнього природного середовища", міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства України. Договір постачання повинен містити такі істотні умови як порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання.
За змістом розділу VІ Правил постачання природного газу, відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках:
1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період;
2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою.
У договорі постачання між постачальником та споживачем, що не є побутовим, може встановлюватись допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу, в межах якої не здійснюються заходи, визначені пунктом 1 цього розділу.
За результатами виявлених порушень представником постачальника складається акт-претензія, який оформлюється з урахуванням таких вимог: 1) форма акта-претензії є довільною; 2) при порушенні, зазначеному в підпункті 3 пункту 1 цього розділу, акт-претензія складається представниками постачальника після пред'явлення ними відповідних посвідчень у присутності уповноваженого представника споживача (власника або наймача) і скріплюється їхніми підписами. У разі відмови споживача від підписання акта-претензії про це зазначається в акті-претензії. Акт-претензія щодо відмови споживача у доступі до території об'єкта споживача вважається дійсним, якщо його підписали представник постачальника та одна незаінтересована особа за умови посвідчення їх осіб або три представники постачальника. У разі відмови споживача від підписання акта-претензії про це робиться відмітка в обох примірниках цього акта, і другий його примірник надсилається споживачеві реєстрованим поштовим відправленням.
Акт-претензія, у якому зазначаються підстави та розмір нарахованих збитків, складається в двох примірниках, один з яких надсилається (надається) споживачу (з позначкою про вручення), а споживач зобов'язаний протягом двадцяти робочих днів з моменту його отримання відшкодувати постачальнику завдані збитки або написати мотивовану відмову від їх повного або часткового відшкодування. У випадку нереагування у встановлений строк на акт-претензію або невідшкодування завданих збитків постачальник має право звернутись до суду.
Виходячи із змісту пункту 6 частини п'ятої статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" договір постачання повинен містити істотні умови, зокрема, щодо порядку відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання.
В умовах договору сторонами передбачено обсяги газу, які є плановими та можуть змінюватись. Як було зазначено вище, сторони домовились про те, що допускається зменшення або перевищення місячних обсягів споживання природного газу, встановлених у даному договорі в розмірі до 5 (п'яти) відсотків.
Підпунктом 1 пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу передбачено, що відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється, зокрема, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.
Відповідно до пункту 2 розділу VI цих Правил, у договорі постачання між постачальником та споживачем, що не є побутовим, може встановлюватись допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу, в межах якої не здійснюються заходи, визначені пунктом 1 цього розділу.
Враховуючи положення пункту 1 розділу VI Правил, а також те, що договором передбачено обсяги природного газу та встановлена допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу, позивач має право вимагати від споживача відшкодування збитків, у разі підтвердження факту, що за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем).
При цьому, визначальним є те, що пункт 1 пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу передбачає можливість щодо відшкодування збитків споживачем. Проте наявність такого права не вказує на можливість автоматичного/безумовного стягнення суми у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період у разі, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу.
Судова колегія вважає, що право на стягнення збитків із споживача (передбачене пунктом 1 пункту 1 розділу VI Правил) не звільняє постачальника (позивача) від обов'язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. До того ж, суд звертає увагу на те, що пунктом 1 пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу передбачено лише максимально допустимий розмір, а саме розмір, що не є більшим подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.
Враховуючи приписи частини 2 статті 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Оцінивши надані позивачем докази відповідно до вимог статті 86 ГПК України судова колегія вважає, що право постачальника вимагати на підставі Правил постачання природного газу та договору від споживача відшкодування збитків за недовикористання останнім замовленого об'єму природного газу не звільняє позивача від тягаря доказування понесених збитків.
Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд з'ясовує правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому у випадку невиконання договору чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
При цьому на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Отже, скаржник повинен довести перед судом своє твердження щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Натомість вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Таким чином, право на стягнення збитків із споживача (передбачене пунктом 1 пункту 1 розділу VI Правил) не звільняє постачальника (позивача) від обов'язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку передбаченому ГПК України, а пункт 3.13 договору та підпункт 2 пункту 1 розділу VI Правил хоча й передбачають можливість відшкодування збитків споживачем, проте наявність такого права не вказує на можливість автоматичного/безумовного стягнення зазначених сум збитків.
Аналогічні висновки з приводу застосування норм ЦК України, ГК України, ГПК України та розділу VI Правил постачання природного газу викладені у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у справі №904/6992/20 від 21.09.2021.
З врахуванням наведеного, суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку, що право постачальника вимагати на підставі Правил та договору від споживача відшкодування збитків за недовикористання або наднормове використання останнім замовленого об'єму природного газу не звільняє позивача від тягаря доказування понесених збитків. Встановивши, що позивачем не надано доказів на підтвердження реальності понесення останнім збитків та не доведено втрат, спричинених відхиленням відповідачем від обумовлених обсягів спожитого природного газу, суд обґрунтовано дійшов висновку щодо необхідності відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення збитків.
Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що позивач не довів усіх елементів, які необхідні для стягнення збитків, у зв'язку з чим немає підстав вважати, що в ході розгляду справи суд першої інстанції неправильно застосував статті 9, 11, 611, 627 ЦК України та Закону України "Про ринок природного газу".
Так, суд наголошує на тому, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які би підтверджували реальність понесення АТ "НАК "Нафтогаз України" певних витрат, зменшення вартості його майна, тощо, у результаті споживання відповідачем газу у меншому обсязі, ніж це було обумовлено у договорі. Тобто, суд апеляційної інстанції повністю погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що позивач не обґрунтував, якого саме виду збитків він зазнав (реальних збитків чи упущеної вигоди).
Також суд звертає увагу на те, що розкриваючи склад цивільного правопорушення в діях відповідача, позивач однією і тією самою обставиною обґрунтовує як протиправність поведінки відповідача, так і причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками (а саме, що відповідач не вчиняв жодних дій щодо коригування замовлених обсягів природного газу, як це передбачено в п. 2.4 договору). Вказане є неприпустимим, оскільки зазначені елементи складу цивільного правопорушення є окремими та самостійними і позивач зобов'язаний довести кожен з них.
Крім того, на думку суду, незрозумілим є трактування позивача, яке він вклав у зміст «збитків» як елемента складу цивільного правопорушення, здійснивши лише констатацію того факту, що у березні 2019 відповідач, на підставі укладеного між сторонами договору, спожив природного газу менше, ніж було погоджено. Із вказаним твердженням суд погоджується і, більше того, цей факт не заперечується відповідачем. Однак, із вказаного факту не випливає тієї обставини, що позивач поніс будь-які збитки через відповідне порушення відповідачем умов договору.
Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, як такого, що ухвалено відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 129, 269, 271, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
Відмовити в задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».
Рішення Господарського суду Львівської області від 02.09.2021 у справі №914/1777/21 залишити без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя Г.В. Орищин
суддя Н.А. Галушко
суддя М.Б. Желік