іменем України
08 грудня 2021 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 732/1142/20
Головуючий у першій інстанції - Лиманська М.В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/957/21
Чернігівський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Скрипки А.А.
суддів: Онищенко О.І., Харечко Л.К.
секретар: Поклад Д.В.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
третя особа: Чернігівська районна державна адміністрація Чернігівської області
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Городнянського районного суду Чернігівської області у складі судді Лиманської М.В. від 03 березня 2021 року, місце ухвалення рішення м.Городня, дата складання повного тексту рішення - 15 березня 2021 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа: Чернігівська районна державна адміністрація Чернігівської області,
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом до ОСОБА_2 , в якому на підставі статті 164 Сімейного кодексу України, просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вимоги заявленого позову ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 25.06.2012 року було розірвано шлюб між нею та відповідачем. За час шлюбу у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач вказувала, що відповідач тривалий час ухиляється від участі у вихованні дітей, з ними не спілкується, долею синів не цікавиться. Оскільки відповідач не виконує батьківські обов'язки, позивач не бажає, щоб він мав юридичний зв'язок з дітьми. Посилаючись на статтю 164 Сімейного кодексу України, ОСОБА_1 просила позбавити відповідача батьківських прав відносно синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 03.03.2021 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав. При цьому, судом першої інстанції попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання своїх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з покладенням на орган опіки та піклування контролю за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов'язків.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 03.03.2021 року, та ухвалити нове рішення, яким позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно двох неповнолітніх синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Доводи апеляційної скарги вказують, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 03.03.2021 року є необґрунтованим, суд не в повній мірі з'ясував обставини, що мають значення для справи, а також не надав належної оцінки всім доказам по справі, та неправильно застосував норми права при вирішенні даного спору. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції під час розгляду справи встановив, що батько дійсно мало спілкується зі старшим сином, і взагалі не спілкується з молодшим сином, не цікавиться здоров'ям та навчанням дітей, їх особистим життям, а інколи провокує конфлікт між матір'ю і сином. Позивач стверджує, що крім сплати аліментів, відповідач нічого позитивного для дітей не робить. Доводи апеляційної скарги вказують, що факт ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків підтверджено як наявними в матеріалах справи документами, так і показаннями свідків, які не спростовані відповідачем. Апелянт зазначає, що у оскаржуваному рішенні від 03.03.2021 року суд першої інстанції всі ці обставини встановив, але відмовив у задоволенні позову лише з тієї підстави, що позбавлення батьківських прав є крайньою мірою, і що це може спричинити розрив зв'язку між батьком і дітьми. Апелянт стверджує, що зв'язок між батьком і дітьми вже втрачено з вини відповідача.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача - адвокат Чикилевська О.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення у зв'язку із її безпідставністю, та залишити без змін обгрунтоване рішення суду першої інстанції від 03.03.2021 року.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Чикилевська О.В. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення у зв'язку із її безпідставністю, та залишити без змін обгрунтоване рішення суду першої інстанції від 03.03.2021 року.
В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , представник третьої особи - Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області, належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду даної справи, не з'явились. Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового розгляду даної справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження: серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 (а.с.6).
Заочним рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 25.06.2012 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 18.11.2005 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Городнянського районного управління юстиції Чернігівської області, актовий запис №105 (а.с.7).
З довідки №2931 від 22.07.2020 року, виданої Городнянською міською радою, вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та разом з нею зареєстровані її діти: ОСОБА_3 , 2006 року народження, ОСОБА_4 , 2011 року народження. (а.с.8).
Як вбачається із характеристики, виданої депутатом Городнянської міської ради 06.08.2020 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , серед сусідів характеризується позитивно. Проживає разом із цивільним чоловіком ОСОБА_5 , родина дружня, атмосфера в сім'ї здорова. ОСОБА_1 ввічлива, старанна домогосподарка, спиртних напоїв не вживає, сварок із сусідами не чинить. Скарг на неї не надходило, до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувалась. Виховує двох синів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Діти доглянуті, матір любить дітей. Про батька - ОСОБА_2 діти не згадують. Зі слів сусідів, батько до дітей не навідується, окрім аліментів, допомоги не надає. Останній раз його бачили у 2011 році (а.с.9).
Згідно належного перекладу довідки про працевлаштування, ОСОБА_2 працевлаштований у ТОВ ''3D LAB" (Варшава) з 01.11.2019 року на посаді зварювальника (а.с.52). З відгуку підприємства, де працює відповідач, вбачається, що ОСОБА_2 працює на даному підприємстві з осені 2019 року, та як працівник, має позитивну характеристику (а.с.54).
З висновку органу опіки та піклування в особі Городнянської районної державної адміністрації Чернігівської області від 29.09.2020 року №01-32/1501 вбачається, що керуючись п. 2 ст.164 СК України, орган опіки та піклування Городнянської райдержадміністрації вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_6 відносно його дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.100).
Рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 03.03.2021 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав. При цьому, судом першої інстанції попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання своїх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з покладенням на орган опіки та піклування контролю за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов'язків.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що висновок оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 03.03.2021 року про відмову у задоволенні вимог заявленого позову не узгоджується із фактичними обставинами справи та нормами права, які регулюють спірні правовідносини, не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції від 03.03.2021 року, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.
В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції під час розгляду справи встановив, що батько дійсно мало спілкується зі старшим сином, і взагалі не спілкується з молодшим сином, не цікавиться здоров'ям та навчанням дітей, їх особистим життям, а інколи провокує конфлікт між матір'ю і сином. Позивач стверджує, що крім сплати аліментів, відповідач нічого позитивного для дітей не робить. Доводи апеляційної скарги вказують, що факт ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків підтверджено як наявними в матеріалах справи документами, так і показаннями свідків, які не спростовані відповідачем. Апелянт зазначає, що у оскаржуваному рішенні від 03.03.2021 року суд першої інстанції всі ці обставини встановив, але відмовив у задоволенні позову лише з тієї підстави, що позбавлення батьківських прав є крайньою мірою, і що це може спричинити розрив зв'язку між батьком і дітьми. Апелянт стверджує, що зв'язок між батьком і дітьми вже втрачено з вини відповідача.
Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 03.03.2021 року, виходячи із наступного.
Згідно статті 3 (ч.1) Конвенції про права дитини, 20.11.1989 року, (редакція зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), Конвенцію ратифіковано Постановою ВР №789-XII від 27.02.91, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно положень статті 27 Конвенції про права дитини, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до приписів статті 8 Закону України ''Про охорону дитинства'', кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно ч.1 статті 12 Закону України ''Про охорону дитинства'', виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Частина 1 статті 141 Сімейного кодексу України регламентує, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Згідно ч.2 статті 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до п.2 ч.1 статті 164 Сімейного Кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини.
Згідно роз'яснень п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 року ''Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав'', зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
З висновку органу опіки та піклування в особі Городнянської районної державної адміністрації Чернігівської області від 29.09.2020 року №01-32/1501 вбачається, що керуючись п.2 ст.164 СК України, орган опіки та піклування Городнянської райдержадміністрації вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_6 відносно його дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.100).
Відповідно до ч.5, ч.6 статті 19 Сімейного кодексу України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Із наявним у справі висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав суд першої інстанції не погодився з огляду на те, що він є недостатньо обґрунтованим.
При цьому, суд першої інстанції зазначив у оскаржуваному рішенні від 03.03.2021 року, що факт того, що відповідач виділяє кошти на утримання дітей, є підтвердженим документально. Письмовими доказами справи підтверджено, що відповідач проживає та працює за межами України, що, на переконання суду, істотно впливає на можливість батька систематично відвідувати дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Водночас, вказаний факт цілком не позбавляє відповідача вказаної можливості.
Як вбачається із оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 03.03.2021 року, приймаючи до уваги документально підтверджені фактичні обставини справи, пояснення учасників судового розгляду даної справи, показання свідків, норми права, які регламентують спірні правовідносини, суд встановив, що відповідач протягом тривалого часу не в достатній мірі проявляє зацікавленість до навчання синів, підготовки дітей до самостійного життя, необізнаний про стан здоров'я дітей. При цьому, суд першої інстанції прийняв до уваги ті обставини, що неактивна участь відповідача в житті синів спричинена тривалим проживанням ОСОБА_2 на значній від них відстані. Встановивши відсутність свідомого нехтування відповідача своїми батьківськими обов'язками, приймаючи до уваги той факт, що відповідач бажає спілкуватися із синами, а також відсутність інших передбачених частиною першою статті 164 Сімейного кодексу України підстав для позбавлення батьківських прав, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог заявленого позову. За даних обставин, суд першої інстанції вважав за необхідне надати відповідачу можливість реалізувати його право на особисте виховання дітей.
При цьому, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідача ОСОБА_2 необхідно попередити щодо зміни його ставлення до виховання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і покласти на орган опіки та піклування обов'язок здійснювати контроль за виконанням ОСОБА_2 своїх батьківських обов'язків відносно своїх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також суд першої інстанції попередив відповідача, що у разі неналежного виконання ним батьківських обов'язків в подальшому, ОСОБА_2 може бути позбавлений батьківських прав.
Приймаючи до уваги, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні від 03.03.2021 року обґрунтовано дійшов висновку, що позбавлення відповідача батьківських прав є передчасним, і за даних обставин, у задоволенні позовних вимог про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав необхідно відмовити.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що вимоги заявленого позову підтверджено показаннями свідків в судовому засіданні суду першої інстанції, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 03.03.2021 року, виходячи із наступного. Виходячи із положень статті 90 ЦПК України, показання свідка є одним із видів доказів. При цьому, відповідно до ч.1, ч.2, ч.3 статті 89 ЦПК України, яка регламентує оцінку доказів, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до приписів ч.4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В постанові Верховного Суду від 26.12.2018 року у справі №404/6391/16-ц, в постанові Верховного Суду від 06.05.2020 року у справі №641/2867/17-ц Верховним Судом зроблено висновки про те, що позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 Сімейного кодексу України). Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Європейський Суд з прав людини у справі ''Хант проти України'' від 07.12.2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57,58).
Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 03.03.2021 року, ухваленого на підставі норм права, які регламентують спірні правовідносини, та на основі з'ясованих обставин, на які учасники судового розгляду даної справи посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом.
Керуючись статтями: 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 03 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Головуючий: Судді: