Номер провадження: 22-ц/813/5865/21
Номер справи місцевого суду: 521/8089/18
Головуючий у першій інстанції Михайлюк О. А.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
30.12.2021 м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого - Сєвєрової Є.С.,
суддів: Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я.,
за участю секретаря - Чепрас А.І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
відповідач - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан»,
відповідач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Юнівес»,
третя особа - Моторне (транспортне) страхове бюро України,
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Страхове товариство «Мегаполіс»,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 01 серпня 2019 року ускладі судді Михайлюка О.А.,
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан», Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес», за участю третьої особи: Моторне (транспортне) страхове бюро України, про стягнення солідарно 113 653 гривні в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою; витрат на відшкодування вартості послуг автоевакуатора та судових витрат; з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача 10000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 08.02.2018 мало місце зіткнення між автомобілем марки Mitsubishi Lancer Evo, державний номер НОМЕР_1 , яким керував позивач та автомобілем марки Mitsubishi Pagero, державний номер НОМЕР_2 , під управлінням відповідача ОСОБА_2 . Відповідач ОСОБА_2 , рухаючись на автомобілі, не врахувала дорожню обстановку, не вибрала безпечну швидкість руху, не дотрималась безпечної дистанції, в результаті чого допустила зіткнення з належним позивачу автомобілем, який отримав механічні пошкодження. Під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення відповідачем ОСОБА_2 надано відомості про наявність у неї полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, оформленого у відповідача ТДВ «Страхова компанія «Гардіан». Після звернення позивача до страхової компанії отримано відомості про дію раніше укладеного, ніж вказаний вище полісу, а саме полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, оформленого у відповідача ПрАТ «Страхова компанія «Юнівес».
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 18.10.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи ТОВ «СТ «Мегаполіс».
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 01 серпня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким стягнути з ПрАТ «СК «Юнівес» на відшкодування матеріальної шкоди, нанесеної автомобілю Mitsubishi Lancer державний номер НОМЕР_1 грошову суму в розмірі 100000 гривень, в тому числі, на відшкодування витрат позивача на евакуювання автомобілю з місця ДТП до місця зберігання вартістю 700 гривень; стягнути з ОСОБА_2 відшкодування матеріальної шкоди, нанесеної автомобілю Mitsubishi Lancer, державний номер НОМЕР_1 грошову суму в розмірі 14353,31 грн; стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 10000 грн; стягнути з ПрАТ «СК «Юнівес» та з ОСОБА_2 на користь позивача суму сплаченого судового збору; стягнути з ПрАТ «СК «Юнівес» та з ОСОБА_2 на користь позивача суму витрат, пов'язаних з розглядом справи в розмірі 14152 гривень.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвалене рішення не відповідає вимогам, постановленим ЦПК України до змісту та форми судового рішення. Суд вказав, що позовні вимоги про відшкодування шкоди саме в солідарному порядку не підлягають задоволенню. При цьому суд не вирішив питання про будь-яку іншу можливість задоволення позовних вимог іншим чином. Наявність складу вимог про стягнення солідарно не виключає можливості задоволення позовних вимог в іншому порядку.Рішення суду не мотивоване належним чином, оскільки на обґрунтування відмови суд послався на текст Постанови Пленуму Верховного суду України, винесеної на роз'яснення ЦПК України в редакції 1963 року, та на проведений судом аналіз зібраних по справі доказів. Сам аналіз в рішенні не наведено. Таким чином, обґрунтування відмови в задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди фактично відсутнє.Рішення суду не відповідає положенням ст. 265 ЦПК України, оскільки суд питання, передбачені ст. 264 ЦПК України не вирішував.Відповідно до ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ПрАТ «СК «Юнівес» мала обов'язок: відшкодування шкоди, нанесеної застрахованим автомобілем майну потерпілої особи, з можливим правом вимог подальшого відшкодування в порядку регресу або іншим чином. Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, згідно полісу, складає 100000 гривень. Факт настання страхового випадку ніким не оспорюється, він зафіксований правоохоронними органами. Відповідач, як особа, винна в ДТП, притягнута до адміністративної відповідальності, а її цивільна відповідальність застрахована у ПрАТ «СК «Юнівес». З урахуванням обставин справи, відсутні підстави для звільнення ПрАТ «СК «Юнівес» від відповідальності за вимогами. Таке звільнення страхової компанії від відповідальності суперечило б суті інституту страхування відповідальності. ПрАТ «СК «Юнівес» було зобов'язано направити представника для огляду пошкодженого автомобіля і лише за умови неможливості такого огляду - звернутися до ТДВ «СК «Гардіан»», отримати необхідні відомості та виконати свої обов'язки за законом. Згідно наданого до матеріалів та дослідженого судом Звіту №33/18 про оцінку колісного транспортного засобу, шкода, нанесена майну позивача під час ДТП, склала 113653 гривень 31 копійок. До суду не надійшло жодних заперечень або спростувань на виготовлений Звіт жодного з учасників справи. Інших обґрунтованих розрахунків розміру нанесеної матеріальної шкоди суду не надано. З урахуванням викладеного, на думку апелянта з відповідача ПрАТ «СК «Юнівес» підлягає стягненню відшкодування шкоди майну позивача 100000 гривень, в рамках ліміту згідно Полісу та вартості послуг автоевакуатора, в розмірі 700 гривень. Залишок відшкодування шкоди, в розмірі 13653 гривень 31 копійок, підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 та в тому числі може бути відшкодований ТДВ «СТ «Мегаполіс»» на підставі договору страхування цивільної відповідальності власника ТЗ від 28.11.2017. З урахуванням складності та строку розгляду справи, поведінки учасників розгляду справи, суд мав прийти до висновку, що розмір витрат, вказаний в розрахунку від 13.06.2019 суттєво перевищує розмір витрат, вказаний позивачем в попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат, доданому до позову. Тому, на думку апелянта, можливо, з урахуванням приписів ч. 3 ст. 141 ЦПК України, стягнути розмір витрат, пов'язаних з розглядом справи, з відповідачів ПрАТ «СК «Юнівес» та ОСОБА_2 , в розмірі 14152 гривень.
26.11.2019 від ПрАТ «Юнівес» надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання 14.12.2021 не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Повідомлення про вручення судової повістки про виклик до суду, яке надсилалося на адресу місця реєстрації повернулося до суду з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою», отже відповідач вважається повідомленим належним чином про розгляд справи (Постанова від 15.09.2021 № 488/4572/19 Верховний Суд. Касаційний цивільний суд).
Інші відповідачі та треті особи в судове засідання 14.12.2021 не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не завили.
Представник позивача 14.12.2021 в судовому засіданні надав пояснення та судом було оголошено перерву до 14.12.02021 о 17:30.
Після оголошення перерви сторони в судове засідання не з'явилися.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 30.12.2021.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що правові норми закріплені ст. ст. 1166, 1187, 1194 ЦК України та ст. ст. 9, 22-28, 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачають солідарної відповідальності страховика і винної особи та лише з таких підстав дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, та вважав, що вимоги про відшкодування моральної шкоди також не знайшли свого підтвердження.
Проте рішення суду не відповідає вимогам законності та обґрунтованості з огляду на таке.
Матеріали справи свідчать, що 08.02.2018 сталася ДТП автомобілів марки Mitsubishi Lancer Evo, державний номер НОМЕР_1 , яким керував позивач, та автомобілем марки Mitsubishi Pagero, державний номер НОМЕР_2 під управлінням відповідача ОСОБА_2 . Відповідач ОСОБА_2 , рухаючись на автомобілі, не врахувала дорожню обстановку, не вибрала безпечну швидкість руху, не дотрималась безпечної дистанції, в результаті чого допустила зіткнення з належним позивачу автомобілем, який отримав механічні пошкодження.
Постановою Приморського районного суду міста Одеси від 05.04.2018 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено адміністративне стягнення.
Вбачається, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення було надано пояснення, в яких ОСОБА_2 надала відомості про наявність у неї полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, оформленого у ТДВ «СК «Гардіан».
09.02.2018 ОСОБА_1 звернувся з повідомленням до ТДВ «СК «Гардіан» про страховий випадок.
27.02.2018 здійснено огляд транспортного засобу позивача в присутності представника ТДВ «СК «Гардіан», позивача, ОСОБА_2 на огляд не з'являлася.
27.03.2018 проведено повторний огляд транспортного засобу позивача в присутності представника ТДВ «СК «Гардіан», позивача, ОСОБА_2 на огляд не з'являлася.
26.03.2018 на адресу позивача ТДВ «СК «Гардіан» направило листа про те, що транспортний засіб Mitsubishi Pagero, державний номер НОМЕР_2 на момент ДТП, тобто 08.02.2018 був одночасно застрахований за двома полісами, договір між ОСОБА_2 та ПрАТ «Страхова компанія «Юнівес» укладено раніше ніж договір між ОСОБА_2 та ТДВ «СК «Гардіан» (20.01.2018), тому останній є нікчемним.
Вбачається, що згідно з полісом №АМ0215672 від 12.07.2017 цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Юнівес» строком дії до 12.03.2018.
Відповідно до звіту №33/18 від 03.04.2018, вартість матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля Mitsubishi Lancer Evo, державний номер НОМЕР_1 , в результаті пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді становить 113 653,31 грн.
11.04.2018 ОСОБА_1 звернувся з заявою до ПрАТ «Страхова компанія «Юнівес» про страховий випадок.
03.07.2018 на адресу позивача ПрАТ «Страхова компанія «Юнівес» направило листа про відмову у відшкодуванні завданих збитків.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 989 ЦК України страхувальник зобов'язаний при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об'єкта, який страхується.
Аналогічні положення містяться в пункті 17.3. статті 17 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об'єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18 квітня 2018 року в справі N910/24068/16 вказано, що "чинним законодавством передбачено, що страхувальник вправі укладати декілька договорів страхування одного об'єкта з різними страховиками. В разі наявності на момент укладення договору страхування іншого чинного договору страхування того ж самого об'єкта від тих саме ризиків, страхувальник зобов'язаний повідомити про це страховика. Невиконання такого обов'язку тягне за собою нікчемність нового договору страхування".
Тлумачення пункту 3 частини першої статті 989 ЦК України свідчить, що переддоговірний обов'язок страхувальника надати страховику достовірні відомості про об'єкти страхування і фактори ризику є проявом найвищої добросовісності (доктрина uberrima fides) і пов'язаний з ризиковим характером договору страхування. По суті страховику потрібна інформація для оцінки страхового ризику. Нікчемність другого договору страхування пов'язується із невиконанням переддоговірного обов'язку, який має суттєве значення для виконання майбутнього договору страхування. Цивільне законодавство не містить вказівки про те, який стандарт розкриття інформації майбутнім страхувальником має бути застосований. З урахуванням принципів цивільного права, слід зробити висновок, що для розкриття інформації майбутнім страхувальником потрібно застосувати конструкцію "розумного повідомлення про ризик", тобто, майбутній страхувальник повинен надати інформацію, яку він знає або повинен знати щодо об'єкта, який страхується.
Як зазначено вище, цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Mitsubishi Pagero, державний номер НОМЕР_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «Юнівес» на підставі страхового полісу NАМ/0215672 - 13.03.2017, а у ТДВ «СК «Гардіан» на підставі страхового полісу NАМ/1104192 - 08.02.2018.
Доказів того, що страхувальник при укладенні 08.02.2018 страхового полісу NАМ/1104192 повідомив ТДВ «СК «Гардіан» про те, що його автомобіль вже застраховано 13.03.2017 на підставі страхового полісу NАМ/0215672, матеріали справи не містять.
Отже, на момент дорожньо-транспортної пригоди діяв страховий поліс ПрАТ «Страхова компанія «Юнівес», тому саме з вказаного страховика підлягає стягненню страхове відшкодування.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Ліміт відповідальності за страховим полісом ПрАТ «Страхова компанія «Юнівес» становить 100 000 грн., франшиза-нуль, що не заперечується страховиком.
За звітом №33/18 від 03.04.2018, вартість матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля Mitsubishi Lancer Evo, державний номер НОМЕР_1 , в результаті пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді становить 113 653,31 грн.
Учасники процесу не спростували вказаний розмір майнової шкоди та не довели, що шкода позивачу була завдана в іншому розмірі. Та обставина, що ОСОБА_2 надала невірні відомості щодо страховика не можуть ставитися в провину позивача та не є підставою для відмови в задоволенні позову. ОСОБА_1 за наданими відомостями вчасно звернувся до страховика, про якого вказала ОСОБА_2 та який був присутнім при огляді пошкодженого транспортного засобу, в свою чергу, ОСОБА_2 про дату огляду автомобіля також повідомлялася, однак не з'являлася.
З урахуванням вищевикладеного, на користь позивача з ПрАТ «Страхова компанія «Юнівес» підлягає стягненню матеріальна шкода у межах ліміту відповідальності в розмірі 100 000 грн.
Вбачається з матеріалів справи, що між ОСОБА_2 та ТДВ «Мегаполіс» укладено договір страхування цивільної відповідальності власника ТЗ від 28.11.2017 за умовами якого виплата страхового відшкодування здійснюється лише у випадку, якщо сума заподіяної шкоди, що належить до відшкодування, перевищує ліміти відповідальності встановлені ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відповідно до п.8.1 вказаного договору розмір страхової суми становить 600 000 грн.
Отже, відповідальність щодо відшкодування позивачу суми різниці між фактичним розміром понесених витрат та розміром ліміту відповідальності лежить на ТДВ «Мегаполіс», який залучений до участі у даній справі в якості третьої особи, у зв'язку з чим в задоволенні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди у розмірі 13 653,31 грн. та 700 грн. витрат на евакуатор слід відмовити.
Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року N4 (Постанова), передбачено, що моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3)в інших випадках, встановлених законом.
Згідно з роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України N 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", моральна шкода може полягати у порушені права власності, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Під моральною шкодою законодавець розуміє втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі.
Пунктом 5 цієї Постанови визначено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, з'ясувати наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача та вини останнього в її заподіянні. З'ясувати чим підтверджується факт заподіяння шкоди, чи фізичних страждань, якими обставинами чи діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій формі позивач оцінює заподіяну шкоду, з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Пункт 9 Постанови вказує на те, що при визначенні судом розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
При визначенні розміру моральної шкоди суд апеляційної інстанції враховує, що сам факт пошкодження майна особи спричиняє для неї певні душевні переживання та певні незручності та з врахуванням принципу пропорційності та справедливості вважає, що вимоги в частині відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню та з ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода в розмірі 5000 грн.
На підтвердження витрат на послуги адвоката позивачем було надано акт виконаних робіт від 13.06.2019 на підставі договору про надання правової допомоги від 09.02.2018 відповідно до яких вартість наданих позивачу послуг на професійну правничу допомогу склала 14 152 грн. Разом із тим, враховуючи необхідність дотримання принципу співмірності витрат, заперечення відповідачів, такі підлягають стягненню з ОСОБА_2 в розмірі 5000 грн. та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» в розмірі 5000 грн.
Отже, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, судом не було надано жодної оцінки обставинам справи, доводи про те, що зазначення про солідарний обов'язок можуть бути підставою для відмови в позові є очевидним порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення даної справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення серед іншого є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення заявлених позовних вимог з мотивів та підстав, викладених вище.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 01 серпня 2019 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 100 000 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складений 30.12.2021.
Головуючий:
Судді: