Справа № 161/8225/20
Провадження № 2/161/901/21
29 грудня 2021 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :
головуючого - судді Філюк Т. М.,
за участі секретаря судового засідання Денисюка І. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення спільної часткової власності на визнання права власності на нерухоме майно, -
25 травня 2020 року позивач ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про припинення спільної часткової власності на визнання права власності на нерухоме майно.
Вимоги позову ОСОБА_4 обґрунтовує тим, що їй та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності на належить житловий будинок АДРЕСА_1 .
Частка ОСОБА_5 становить 90/100, частка ОСОБА_3 становить 10/100. Да складу частки ОСОБА_3 входять приміщення 2-1 площею 6,7 кв.м., 2-2 площею 13,6 кв.м.
ОСОБА_3 впродовж тривалого часу не користується належною їй на праві власності частиною будинку та не доглядає за нею. Внаслідок чого, її частина будинку прийшла в занепад та руйнується, що приводить до руйнування і частини будинку ОСОБА_5 та завдає їй матеріальної шкоди, що стверджується висновком № 296/5 будівельно-технічної експертизи складеним 04.06.2018 року.
Враховуючи що частка відповідача в спільному майні є незначною, розподіл в натурі будинковолодіння з метою обладнання окремих ізольованих квартир не можливий, технічний стан несучих конструктивних елементів частини житлового будинку по АДРЕСА_1 , а саме приміщень:2-1 площею 6,7 кв.м., 2-2 площею 13,6 кв.м. є аварійним, а не несучих- дуже ветхий, що створює аварійно-небезпечну ситуацію для життєдіяльності людей, в наявності обмежене виконання елементами даної частини будинку своїх функцій, фізичний знос цієї частини будівлі становить 65-70%, позивач вважає доцільним припинити право власності відповідача на частку у вищевказаному майні з виплатою їй відповідної компенсації. Наведене зумовлює необхідність звернення до суду з цим позовом.
На підставі наведеного позивач просить припинити право ОСОБА_3 у спільному майні на належну їй 10/100 часток житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Визнати за ОСОБА_5 право власності на 10/1000 частин житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташованого за адресою: : АДРЕСА_1 . Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості належної частки у спільному майні у сумі 64507 (шістдесят чотири тисячі п'ятсот сім) гривень шляхом виплати грошових коштів з депозитного рахунку
Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 липня 2020 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження.
Ухвалою суду від 01 жовтня 2020 року провадження у даній справі було зупинено до залучення у справі правонаступника позивача та ухвалою від 22.04.2021 року провадження в справі було відновлено та залучено до участі в справі правонаступників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
В судове засідання позивачі не з'явились, від їх представника - адвоката Грибан Ж.В. надійшла заява про розгляд справи без її участі.
Відповідач, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилась, про причини неявки суду не повідомила.
Як визначено у частині першій статті 280 Цивільного процесуального кодексу України(далі -ЦПК України), суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, однак не з'явилась в судове засідання, відзиву на позов не подала, суд дійшов висновку про можливість ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та оцінивши представлені в справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1ст.4 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).
Судом встановлено, що позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є спадкоємцями ОСОБА_5 , та відповідачу ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 .
Згідно виписки з матеріалів інвентаризації про розрахунок розміру частки об'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 , правонаступниками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , належить коридор 1-1 пл. 1,8 кв.м., кладова 1-2 пл. 1,5 кв.м., коридор 1-3 пл. 10,8 кв.м., кімната 1-4 пл. 14,2 кв.м., кухня 1-5 пл. 5,8 кв.м., кімната 1-6 пл. 16,8 кв.м., кімната 1-10 пл. 20,4 кв.м., кімната 1-7 пл. 13,0 кв.м., коридор 1-8 пл. 8,6 кв.м., кімната 1-9 пл. 9,7 кв.м., ганок а1, літня кухня-хлів В-1, погріб а2, водопровід Г та становить 90/100 ідеальних часток. ОСОБА_3 належить кухня 2-1 пл. 6,7 кв.м., кімната 2-2 пл. 13,6 кв.м. та становить 10/100 ідеальних часток.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316,317,319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.
За правилом статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
У частинах першій, другій статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
У статті 13 Конституції України закріплено, що власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
Отже, власність не тільки надає переваги, а й покладає певні обов'язки на власників майна. Це конституційне положення гарантує дотримання принципу забезпечення балансу між інтересами власника, суспільства та інших власників і користувачів об'єктами власності. Власність зобов'язує власника використовувати свою власність не тільки у своїх інтересах, а й поважати інтереси інших людей, усього суспільства. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання та гарантує їм рівність перед законом. Порушення прав власника з боку держави, фізичної чи юридичної особи зумовлює настання відповідних правових наслідків.
Особи користуються рівними умовами захисту права власності. Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч ці порушення й не призвели до позбавлення володіння майном, а також вимагати відшкодування завданих цим збитків.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Проте, реалізуючи свої права, власник зобов'язаний не порушувати права, свободи, гідність та охоронювані законом інтереси громадян, суспільства, не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не погіршувати природну якість землі, води, інших об'єктів природи. Під час здійснення своїх прав і виконання обов'язків власник зобов'язаний додержуватись моральних засад суспільства.
Відповідно до ст. 10 ЖК України громадяни зобов'язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержуватися правил користування житловими приміщеннями.
Статтею 151 ЖК України визначено, що громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку при домову територію.
Безгосподарне утримання громадянином належного йому будинку (квартири) тягне за собою наслідки, передбачені Цивільним кодексом України.
Відповідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів, а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
З висновку № 296/5 будівельно-технічної експертизи складеного 04.06.2018 року судовим експертом Серединським О.А. вбачається, що технічний стан несучих конструктивних елементів частини житлового будинку по АДРЕСА_1 , а саме приміщень:2-1 площею 6,7 кв.м., 2-2 площею 13,6 кв.м. є аварійним, а не несучих- дуже ветхий, що створює аварійно-небезпечну ситуацію для життєдіяльності людей, в наявності обмежене виконання елементами даної частини будинку своїх функцій, фізичний знос цієї частини будівлі становить 65-70%.
Судом встановлено, що відповідач не проживає в спірному будинку, не цікавиться його станом, не дотримується вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, пожежної і газової безпеки, санітарних норм і правил, не проводить ремонт, не забезпечує збереження житлових і підсобних приміщень, також не несе витрат по утриманню належного їй майна, та не використовує частину будинку в інших цілях. Крім того, відсутність опалення в даній частині будинку спричинило руйнування підлоги, стін та крівлі.
Також висновком № 296/5 будівельно-технічної експертизи складеного 04.06.2018 року судовим експертом Серединським О.А. встановлено, що розподіл в натурі будинковолодіння АДРЕСА_1 в частках 90/100 до 10/100 частин будинковолодіння (з виділом приміщень кухні 2-1 площею 6,7 кв.м., кімнати 2-2 площею 13,6 кв.м.) з метою обладнання окремих ізольованих квартир не можливий. Ринкова вартість приміщень 2-1 і 2-2 будинку по АДРЕСА_1 (10/100 частин будинковолодіння) становить 67507 гривень.
При встановленні обставин, передбачених пунктами 1-3 ч.1 ст. 365 ЦК України, суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року в справі N 908/1754/17 та встановлені судом обставини справи. Зокрема, суд зазначає, що відповідачу на праві власності належить 10/100 частини домоволодіння, тобто належна відповідачу частка у майні є меншою ніж третина, а тому є незначною. Крім того матеріали справи містять докази того, що припиненням права власності на належну відповідачу частку у майні не буде завдано істотної шкоди інтересам відповідача, а саме частка відповідача в спірній квартирі не може бути виділена в натурі, зокрема, згідно ДБН В.2.2-15:2019 «Будинки і споруди. Житлові будинки» площа, яка приходиться на ідеальну 10/100 частку (20,3 кв.м.) менше мінімальної площі для однокімнатної квартири (28 кв.м.) (п. 5.19) та в порушення п. 3.15 ДБН не містить ванної кімнати (душову), туалет (або суміщений санвузол), передпокою, комору чи вбудованої шафи.
Згідно з частиною 2 статті 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Наявність цієї умови дозволяє створити ефективний механізм охорони прав співвласників, право на частку яких припиняється, щодо гарантованого отримання вартості частки в разі ухвалення судового рішення. Адже на підставі цього рішення не тільки припиняється право, але й набувається право на частку іншим співвласником.
Отже, процедура внесення суми відшкодування вартості частини майна на депозит суду, з одного боку, є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на частку у спільному майні, а з іншого боку, є технічною функцією щодо забезпечення виконання однією стороною у справі своїх зобов'язань перед іншою.
Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Отже, первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість.
Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.
Як вбачається з вищенаведеного, відповідач не зверталась до суду із вимогами про визначення порядку користування житловим приміщенням. Також між сторонами немає домовленостей з цього питання
Як встановлено судом, відповідач у житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , не проживає, тривалий час не навідується та не цікавиться долею належного їй на праві власності майна, не приймає участі у необхідних витратах для підтримання технічного стану будинку, що призводить до його подальшого знищення, така бездіяльність відповідача порушує право інших учасників часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Враховуючи, що частка відповідача у житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , за своїм розміром та вартістю є незначною, виділити належну їй частку у спільному майні в натурі з технічної точки зору неможливо, співвласник не дотримується вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, пожежної і газової безпеки, санітарних норм і правил, не проводить ремонт, не забезпечує збереження житлових і підсобних приміщень, між сторонами відсутня домовленість про спільне володіння і користування житловим будинком, відповідач не проживає та не зареєстрована у зазначеному будинку і має у користуванні інше житло, позивачем ОСОБА_1 внесено на депозитний рахунок суду вартість належної відповідачу частки, а тому слід вважати, що втручання у право відповідача на майно за встановлених вище обставин є виправданим (необхідним) відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відповідає меті дотримання справедливого балансу інтересів обох сторін.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 77, 81, 141, 247, 263, 264, 265, 280-283 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Припинити право власності ОСОБА_3 на 10/100 частин в житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на 10/100 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_6 в користь ОСОБА_3 67507 (шістдесят сім тисяч п'ятсот сім) гривень, які внесені ОСОБА_1 на депозитний рахунку суду, в якості грошової компенсації за припинення права спільної часткової власності на 10/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до обов'язкового негайного виконання.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 );
Позивач: ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідач: ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).
Дата складення повного тексту заочного рішення 30 грудня 2021 року.
Суддя
Луцького міськрайонного суду Т. М. Філюк