Справа № 243/7526/21
Провадження № 2/243/2271/2021
22 грудня 2021 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючий - суддя Фалін І.Ю.
за участю секретаря судового засідання Олещенко Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 13 Слов'янського міськрайонного суду Донецької області в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Статіва О.В. до Слов'янської міської ради, Слов'янської міської військово-цивільної адміністрації, за участю третіх осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку набувальної давності, -
До Слов'янського міськрайонного суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Статіва О.В. до Слов'янської міської ї міської ради про визнання права власності в порядку набувальної давності.
Ухвалою суду від 15.11.2021 за клопотанням представника позивача залучено у якості співвідповідача у справі Слов'янську міську військову-цивільну адміністрацію.
Позов обґрунтовано тим, що 11.11.1950 посвідчений договір забудови та безстрокового користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 . Відповідно до умов договору покійний ОСОБА_4 отримав земельну ділянку для будівництва житлового будинку. Згідно умов забудови будинок будувався з розрахунку, що в ньому будуть мешкати дві родини, ОСОБА_4 з дружиною та донькою, та його повнолітній син ОСОБА_5 з родиною. В 1957 році будівництво будинку було закінчено. Свідоцтво про реєстрацію право власності на будинок видано в 1970 році на підставі рішення виконкому Слов'янської ради народних депутатів №119 від 09.04.1969 року, за померлими вже на той час ОСОБА_4 було зареєстровано право на 7/10 часток домоволодіння, що підтверджується свідоцтвом від 08.10.1970 року, реєстраційний номер НОМЕР_1 , за ОСОБА_5 - зареєстровано право на 3/10 частки домоволодіння, що підтверджується свідоцтвом від 08.10.1970 року реєстраційний номер 11629//33.
В 1961 році помер ОСОБА_4 , останній залишив заповіт, відповідно до якого 4/10 частки домоволодіння заповів своїй дружині ОСОБА_6 та донці ОСОБА_7 .
Свідоцтво про право на спадщину за заповітом було отримано ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в 1970 році.
Після прийняття спадщини ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишилась частка, яка не була охоплена заповітом та право на яку ніхто не оформив. Відповідно станом на дату звернення до суду право власності на 3/10 частки домоволодіння зареєстровано за померлим ОСОБА_4 .
В 1973 році після смерті ОСОБА_6 її донька ОСОБА_7 продала 4/10 часток домоволодіння громадянину ОСОБА_8 , який в 1975 році продав частку гр. ОСОБА_9 , згодом остання продала частку гр. ОСОБА_10 .
В 1982 році був проведений перерахунок ідеальних часток домоволодіння, яке з часом перебудовувалось співвласниками і відповідно до нового перерахунку право особистої власності на домоволодіння АДРЕСА_1 , на підставі рішення Слов'янської міської ради народних депутатів №473/17 від 21.07.1982 року було зареєстровано за померлиv v в 1961 році ОСОБА_4 - 7/25 часток, померлим в 1964 році ОСОБА_5 - 7/25 часток, ОСОБА_9 - 11/25 часток.
30.12.1982 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом після померлого в 1964 році ОСОБА_5 , частка якого становила 7/25 згідно нового перерахунку часток (3/10 відповідно до первинного свідоцтва).
Спадкоємцями після його смерті були дружина ОСОБА_11 , син ОСОБА_12 та донька ОСОБА_13 . Свідоцтва про право на спадщину отримали ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , які були на момент смерті спадкоємця зареєстровані у спірному будинку та постійно у ньому проживали. Спадщину ОСОБА_11 та ОСОБА_12 отримали відповідно по 1/3 частці, що склали 14/75 часток домоволодіння на кожного спадкоємця. На 1/3 частку, що залишилась і мала бути успадкована донькою спадкодавця свідоцтво видано не було. ОСОБА_13 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , після її смерті спадкоємцями були її чоловік та діти, але відповідно інформації, яка міститься в КП «Бюро технічної інвентаризації» станом на 2013 рік право власності на 1/3, що дорівнює 7/75 часток домоволодіння, яку мала успадкувати ОСОБА_14 , так і залишилось зареєстрованим за покійним ОСОБА_5 .
В 1995 році померла ОСОБА_11 , спадкоємцем якої був ОСОБА_12 - покійний чоловік позивачки та за правом представництва діти покійної ОСОБА_13 .
03 березня 1997 року ОСОБА_12 отримав свідоцтва про право на спадщину за законом.
Станом на 2007 рік згідно інформації з реєстру прав власності співвласниками будинку АДРЕСА_1 були померлий ОСОБА_4 7/75 часток, померлий ОСОБА_5 - 7/75часток, покійна ОСОБА_11 - 7/75 часток, покійний чоловік позивачки ОСОБА_12 - 21/75 часток, та два інших співвласника ОСОБА_10 - 7/25 часток та ОСОБА_15 4/25 часток.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік позивачки ОСОБА_12 , частка якого становила 21/75 часток у домоволодіння, після його смерті спадщину прийняла позивачка ОСОБА_16 .
18.11.2020 року співвласниця ОСОБА_10 (яка володіла частою 11/25 з урахуванням частки її доньки ОСОБА_15 ) подарувала належну їй частку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Позивачка вважає, що з урахуванням того, що вона з родиною мешкає та зареєстрована в будинку з 1973 року, фактично користується усім будинком за виключенням частки, яка належала не членам родини і становила окрему квартиру, вона має право заявити вимоги про визнання за нею право власності за давністю володіння на частки право власності на які зареєстровані за покійними ОСОБА_4 - 7/75 часток, який помер в 1961 році, ОСОБА_5 7/75 часток, який помер в 1964 році, ОСОБА_11 - 7/75 часток, яка померла в 1995 році.
З огляду на вище наведене позивачка вважає, що спадкоємці, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_11 , які мали оформити свої права на спадкове майно, але фактично цього не зробили, вчинили дії, , які в розумінні ст.347 ЦК України, свідчать про відмову від права власності на майно. Враховуючи добросовісність заволодіння та подальше відкрите та безперервне володіння спірним майном протягом понад 30-ти років позивачка наполягає на тому, що наведені нею підстави є достатніми для визнання за нею права власності на 21/75 часток будинку АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці Слов'янської міської ради.
В судове засідання позивач та його представник не з'явилися, але надали заяву про розгляд справи за їх відсутності, позов підтримують в повному обсязі.
Представник відповідачів - Слов'янської міської ради та Слов'янської міської військово - цивільної адміністрації в судове засідання не з'явився, від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, питання вирішення спору по суті залишено на розсуд суду.
Треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в не з'явилися, надали заяву, в якій зазначили, що не заперечують проти задоволення позовних вимог.
Дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що 11 листопада 1950 року між ОСОБА_4 та житловим управлінням виконкому Слов'янської міської ради депутатів трудящих укладено договір забудови та безстрокового користування земельною ділянкою, відповідно до якого ОСОБА_4 повинен був побудувати житловий будинок. План розміщення будинку на земельній ділянки по АДРЕСА_1 , затверджений 04.11.1950.
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 .
Відповідно до рішення виконкому Слов'янської ради народних депутатів трудящих від 09.04.1969 року за померлими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 оформлено право власності на будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 . На підтвердження права власності 08.10.1970 року видані свідоцтва на право особистої власності на будівлі на ім'я ОСОБА_4 на 7/10 часток, на ім'я ОСОБА_5 на 3/10 часток, які були зареєстровані в реєстрі №11629/33.
15 грудня 1970 року право власності на 4/10 часток будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності за заповітом після смерті ОСОБА_4 набули його дружина ОСОБА_6 та донька ОСОБА_7 . Свідоцтво про право власності за заповітом було зареєстровано в реєстрі за №8488,
Таким чином, залишилась не успадкованою 1/3 частка, яка не була охоплена заповітом і право на яку жоден зі спадкоємців не оформив. Після смерті ОСОБА_6 право власності на 4/10 часток було зареєстровано за її донькою ОСОБА_7 .
Згідно довідки Бюро технічної інвентаризації №1403 від 17.07.1972 року права власності на будинок АДРЕСА_1 було зареєстровано за покійним ОСОБА_4 - 3/10 частки, покійним ОСОБА_5 3/10 частки, ОСОБА_7 4/10 частки.
30 грудня 1980 року право власності на 28/75 часток будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, після смерті ОСОБА_5 набули його дружина ОСОБА_11 - 14/75 часток, та син ОСОБА_12 - 14/75 часток. Свідоцтво було зареєстровано в реєстрі за №815/82.
Згідно матеріалів спадкової справи, яка надійшла з Першої Слов'янської державної нотаріальної контори на запит суду, після смерті ОСОБА_5 за заявою його дружини та сина була заведена спадкова справа №815/82. З матеріалів спадкової справи вбачається, що спадщина на 1/3 частку залишилась відкритою, тому що на день смерті спадкодавця в будинку проживав ще один спадкоємець ОСОБА_14 , яка свідоцтво про право на спадкове майно не отримала.
ОСОБА_14 , яка до державної реєстрації шлюбу мала прізвище ОСОБА_17 , що підтверджується витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу №00021258942 від 23.10.2018 року, померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується повторним свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_4 . Після її смерті спадкова справа не заводилась, що підтверджується відповіддю Першої державної нотаріальної контори.
ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується повторним свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_5 . Після її смерті відкрилась спадщина, яка складалась з 7/75 часток будинку АДРЕСА_1 . З заявою до Першої Слов'янської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_12 . ОСОБА_12 в заяві про прийняття спадщини зазначав інформацію про осіб, які за правом представництва також є спадкоємцями, а саме повнолітніх дітей покійної ОСОБА_14 .
За прийняттям спадщини жоден зі спадкоємців за правом представництва не звернувся. Той факт, що спадкоємці не прийняли спадщину підтверджується витягом з реєстру прав власності №16660802 від 14.11.2007 року, відповідно до якого співвласниками будинку АДРЕСА_1 були ОСОБА_15 та ОСОБА_10 , яким належало 11/25 часток особи, що придбали частку, яка належала ОСОБА_7 спадкоємиці покійного ОСОБА_4 , покійна ОСОБА_11 - 7/75 часток, покійний ОСОБА_4 -7/75 часток, покійний ОСОБА_5 - 7/25 часток та ОСОБА_12 21/75 частки.
Згідно повторного свідоцтва про смерть серія НОМЕР_6 ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі за №1-6 цілу частку майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_12 , та складалось з 21/75 частки будинку АДРЕСА_1 успадкувала його дружина - позивачка ОСОБА_16 .
ОСОБА_16 зареєструвала своє право на спадкове майно, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №18229250 від 25.03.2008 року.
Згідно довідки КП «Бюро технічної інвентаризації» №2454-18/0.45/01 від 17.08.2018 року право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 станом на 2013 рік було зареєстроване на позивачкою - 21/75 часток, за померлою в 1995 році ОСОБА_11 7/75 часток, за померлим в 1964 році ОСОБА_5 - 7/75 часток, за померлим в 1961 році ОСОБА_4 , 11/75 часток були зареєстровані за ОСОБА_18 та ОСОБА_15
18 листопада 2020 року 11/75 часток, що належали ОСОБА_18 та ОСОБА_15 , перейшли у власність третіх осіб: ОСОБА_3 6/25 часток та ОСОБА_2 5/25 часток, що підтверджується договором дарування посвідченим приватним нотаріусом Панченко А.В. та реєстрованим в реєстрі за номером 4023.
Позивач ОСОБА_16 у позовній заяві зазначила, що при спадкуванні часток у будинку АДРЕСА_1 починаючі з 1970 року після кожного спадкодавця залишались частки, право на які ніхто зі спадкоємців належним чином не оформив в наслідок, чого ці частки і досі зареєстровані за покійними. Позивачка та її родина мешкають у спірному будинку вже майже тридцять років. Спадкоємці, які за законом мали право на спірні частки в будинку про своє право не заявили у встановленому законі порядку, документи на право власності не оформили, в будинку не зареєстровані, що підтверджується довідкою про склад родини від 19.07.2019 року.
Відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суд враховує:
- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;
- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;
- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування, набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).
Відповідно до п. 6 листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-150/0/4-13 від 28.01.2013 «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав», для набуття права власності на нерухоме майно, перебігу строку набувальної давності недостатньо. Умови набувальної давності підтверджуються судовим рішенням. Давнісний володілець повинен довести факти добросовісності, відкритості, безперервності і тривалості свого володіння.
Володілець за давністю є незаконним володільцем, про що зазначено в ч.1 ст. 344 ЦК України (особа заволоділа чужим майном). Право власності на стороні володільця за давністю виникає поза волею та незалежно від волі колишнього власника. При цьому добросовісне володіння означає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіє річчю незаконно, обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю не давали найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна.
Згідно п.9 Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.
Згідно п.14 зазначеної постанови, виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю. Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Визнаючи поняття «умови набуття права власності на чужі речі», Верховний Суд в постанові від 04.07.2018 року по справі № 201/12550/16-ц, визначив, що: «Набуття права власності на чужі речі можливе лише за наявності наступних умов: законний об'єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (строк володіння). Тобто, набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх вказаних умов у сукупності.»
Верховний Суд в постанові від 6.09.2018 року по справі № 205/1178/16-ц, прийшов до висновку, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна, тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Крім того, позивач, як володілець майна, повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Згідно ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Враховуючи викладене, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об'єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, застосовуючи відповідні норми матеріального права, забезпечуючи права людини і основоположні свободи сторін, враховуючи принципи справедливості та неупередженості, суд дійшов до висновку про те, що позивачка фактично володіє спірним майном понад тридцять років поспіль, та в подальшому має намір володіти, користуватися та розпоряджатися вищевказаним нерухомим майном, однак на теперішній час оформити право власності у позасудовому порядку не має можливості, оскільки титульні власники майна померли, відповідач заперечень проти задоволення позову не заявив, треті особи проти задоволення позову не заперечували, тому суд вважає за необхідне визнати за позивачем право власності на нерухоме майно за набувальною давністю.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 78, 81, 89, 141, 229, 235, 259, 263, 264, 265, 268, 355, 356 ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Статіва О.В. до Слов'янської міської ради, Слов'янської міської військово-цивільної адміністрації, за участю третіх осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку набувальної давності - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОККП НОМЕР_7 , в порядку набувальної давності право власності на 21/75 частку будинку АДРЕСА_1 з відповідною часткою господарських будівель та споруд загальною площею 137,5 кв. м., житловою площею 78.6 кв. м., який складається з житлового будинку літера А-1., сараю літера - Б, погрібу літера - В, водопроводу, паркану №5, колодязя АДРЕСА_1 на земельній ділянці Слов'янської міської ради.
Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення складено та підписано у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.
Повний текст рішення виготовлений 30 грудня 2021 року.
Суддя І.Ю. Фалін