Справа № 369/1684/21
Провадження № 2/369/2941/21
Іменем України
28.12.2021 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Дубас Т.В.,
за участю секретаря Житар А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справі за позовом Акціонерного товариства "Банк Форвард" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
08.02.2021 позивач АТ «Банк Форвард» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в якій просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Договором про надання та використання платіжної картки № НОМЕР_1 в сумі 56 786,61 грн. з яких: заборгованість за договором 52 180,44 грн.; 3% річних - 4 606,17 гривень, а також судового збору у розмірі 2 270 гривень.
Позовну заяву обґрунтовує тим, що 27.12.2011 відповідач звернувся до Банку з підписаною ним Заявою № 94324198, яка в п. 3 містить пропозицію (оферту) про укладення договору про надання та використання платіжної картки. Банк 26.11.2012 акцептував (прийняв) пропозицію (оферту), викладену в Заяві відповідача і уклав з відповідачем Договір про надання та використання платіжної картки № 101902639 (далі - Договір), шляхом відкриття поточного рахунку № НОМЕР_2 та випустив на ім'я відповідача платіжну картку.
Разом з тим, у зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 умов Договору, в останнього станом на 04.02.2021 року виникла заборгованість перед АТ «Банк Форвард» в сумі 56 786,61 гривень, з яких: заборгованість за договором - 52 180,44 гривень; 3% річних - 4 606,17 гривень.
25.01.2018 та 12.10.2020 АТ «Банк Форвард» направило відповідачу Заключний Рахунок-виписку із вимогою погасити заборгованість за Договором в сумі 52 180,44 гривень. Проте, в порушення цих умов Договору заборгованість в сумі 52 180,44 гривень відповідачем погашена не була.
Все вище перераховане і змусило звернутись позивача до суду з даним позовом.
08.02.2021 ухвалою суду було відкрито позовне провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
19 травня 2021 року через канцелярію суду представником відповідача - адвокатом Солдаткіним О.С. було подано відзив на позовну заяву, у якому він просив суд застосувати наслідки пропуску позовної давності до позову Акціонерного товариства «БАНК ФОРВАРД» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості;
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «БАНК ФОРВАРД» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства «БАНК ФОРВАРД» на користь ОСОБА_1 суму сплачених витрат на надання професійної правничої допомоги адвоката у сумі 10 000 (десять тисяч) грн.
Відзив на позовну заяву обґрунтований тим, що 27 грудня 2011 року ОСОБА_1 у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вирішив придбати мобільний телефон «Samsung» GТ-І9100 LК (8517120000) на подарунок своїй дівчині на Новий Рік. Для чого він звернувся до менеджерів «Банку Руський Стандарт» для оформлення споживчого кредиту на купівлю вищевказаного телефону, у зв'язку із чим була підписана заява № 94324198 на видачу кредиту у сумі 4872,08 грн. строком 123 дні.
Вартість мобільного телефону становила 6598,00 грн., з яких 2000,00 грн. відповідач сплатив готівкою, решту суму Банк перерахував безпосередньо на рахунок магазину ТОВ «Технополіс-1».
Повернення кредиту була розбита на 4 платежі по 1 229,00 грн., та останній платіж 1225,21 грн., які відповідач сплатив у повному обсязі та у строки, які були визначені кредитною угодою, але у зв'язку зі спливом значного часу не зберіг у себе взагалі жодних документів, оскільки з того часу пройшло більше 8 років.
Приблизно у грудні 2019 року, під час оформлення купівлі-продажу житлового будинку, ОСОБА_1 від нотаріуса дізнався, що на все його майно накладений арешт приватним виконавцем на підставі виконання виконавчого напису від 30.08.2019 року, за яким АТ «БАНК ФОРВАРД» стягує заборгованість у розмірі 52180,44 грн. за кредитним договором № 94324198 від 28.12.2011 року.
Не погоджуючись із вказаним виконавчим написом, ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва, який 08.04.2020 року виніс рішення у справі №752/1484/20 про визнання виконавчого напису № 1963 таким, що не підлягає виконанню. Вказане рішення набрало законної сили.
У лютому 2021 року АТ «БАНК ФОРВАРД» знову звертається з новим позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 52180,44 грн., посилаючись на те, що був укладений кредитний договір №101902639, який відповідач не укладав, вказану суму грошових коштів від АТ «БАНК ФОРВАРД» не отримував і даний позов ґрунтується на якихось фальшованих доказах.
Як вбачається з копії заяви № 94324198, на ім'я ОСОБА_1 був відкритий рахунок № НОМЕР_3 . Сума кредиту, наданого банком становила 4598 грн., які ОСОБА_1 мав сплатити протягом 4 місяців. Даний кредит ОСОБА_1 був необхідний задля купівлі мобільного телефону, про що вказано в самій заяві. Всі чотири платежі ОСОБА_1 сплатив у встановлений договором строк.
У той же час, позивач надає як доказ заборгованості ОСОБА_1 виписку по особовим рахункам з 26.11.2012 по 04.02.2021 року, з якої вбачається, що рахунком, на який надавався кредит, є рахунок № НОМЕР_2 . Даний рахунок не належав та не належить ОСОБА_1 , він не підписував жодного кредитного договору № 101902639, на основі якого йому було надано кредитний рахунок НОМЕР_2 .
Як вбачається з розрахунку заборгованості, станом на 04.02.2021 року наявний прострочений борг 52 180,44 грн. та прострочені проценти 4606,17 грн. При цьому, згідно з зазначеним розрахунком заборгованості станом на вечір 26.11.2017 року становила 0,00 грн., а 25.12.2017 року нараховано 49077,44 грн. Також, згідно з зазначеним розрахунком заборгованості по відсотках станом на вечір 26.12.2017 року становила 0,00 грн., а 25.01.2018 року нараховано 1231,47 грн. відсотків. Механізм утворення основного боргу та відсотків його прострочення встановити не вдається, оскільки згідно з відомостями виписки по рахунку остання операція датована 26.12.2017 року - кредит на суму 1815,31 грн.
Таким чином, позивачем не надана обґрунтованого розрахунку суми заборгованості та доказів, що кредитний рахунок був відкритий на ім'я ОСОБА_1 .
З врахуванням того, що жодний документ, який надано стороною позивача, окрім Заяви № 94324198, відповідачем не підписано; відсутній кредитний договір, на основі якого ОСОБА_1 було відкрито кредитний рахунок; відсутності документального підтвердження надання кредитних коштів, відсутні будь-які підстави для нарахування заборгованості відповідачу.
За таких обставин та без надання підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг, відсутність у підписаній відповідачем анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Умови надання та обслуговування платіжних карток ПАТ «Банк Руский Стандарт», додаткові умови до умов надання та обслуговування карток ПАТ «Банк Руский Стандарт», додаток №1 до умов програми страхування від нещасних випадків і хвороб не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Таким чином, у АТ «БАНК ФОРВАРД» відсутні правові підстави для здійснення нарахувань та висунення до відповідача вимог про стягнення
заборгованості, процентів, оскільки належних доказів на підтвердження виникнення спірної заборгованості надано не було.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 08.04.2020 року у справі № 752/1484/20 вирішено: позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Форвард», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Разумової Ольги Іванівни, третя особа: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяна Леонідівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 1963, вчинений 30.08.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Разумовою Ольгою Іванівною, яким запропоновано звернути стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард» за період з 28.10.2017 р. по 26.01.2018 р. суму заборгованості за кредитним договором № 94324198 від 28.12.2011 року в загальному розмірі 52180,44 грн., а також плату за вчинення виконавчого напису в сумі 850,00 грн.
Даним рішенням суд встановив, що в ході розгляду справи знайшов своє підтвердження той факт, що відповідач не надав приватному нотаріусу необхідних та достатніх документів, зокрема, які підтверджують безспірність заборгованості.
Так, стороною відповідача в обґрунтування відзиву на позов було надано суду копію заключної вимоги позивачу про погашення суми заборгованості, однак, слід зазначити, що доказів на підтвердження належного відправлення та, відповідно, отримання позивачем заключної вимоги боржнику про погашення заборгованості, відсутні, тоді як боржник вважається належним чином повідомлений про вимогу щодо усунення порушень за кредитним договором в тому разі, коли банком не лише відправлено на адресу такого боржника листа про усунення порушень за кредитним договором, а й доведено факт його вручення адресатові під розписку.
Таким чином, суд зазначив, що належне не направлення та, відповідно, не отримання позивачем вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавили його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги банку.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Отже, позовна давність є строком для пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).
За змістом загальних норм права заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України), при цьому законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності.
Так, остання кредитна операція відбулася 26.12.2017 року, а позов поданий в лютому 2021 року, тобто з пропуском строку позовної давності, про застосування наслідків пропуску якої заявляє відповідач.
У липні 2021 року представником позивача ОСОБА_2 подано до суду відповідь на відзив, у якій вони просили суд позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на те, що ОСОБА_1 , 27.12.2011 року звернувся до ПАТ «Банк Руский Стандарт», правонаступником якого є AT «БАНК ФОРВАРД» з підписаною ним Заявою (офертою) №94324198 для оформлення споживчого кредиту на товар, а саме мобільного телефону, модель та марка якого вказана в п. 4 інформаційного блоку Заяви. Крім цього, дана Заява містить пропозицію (оферту) про укладення договору про надання та використання платіжної картки (п. 3) зі строком відповіді на оферту про кладення Договору про картку вісімнадцять місяців від дати підписання такої Заяви (п.6.2).
Банк 26.11.2012 р. акцептував (прийняв) пропозицію (оферту), викладену в Заяві Клієнта, і уклав з Клієнтом Договір про надання та використання платіжної картки № 101902639, шляхом здійснення дій, які відповідно до п. 4.2. Заяви вважаються акцептом оферти Клієнта, а саме, відкрив Клієнту поточний рахунок № НОМЕР_2 та випустив на ім'я Клієнту платіжну картку.
Відповідно до п. 3 підписаної Клієнтом Заяви, Договір про картку укладений на умовах, викладених в цій Заяві, Тарифах по карткам Банку та Умовах надання та обслуговування платіжних карток Банку (далі - Умови по карткам). Відповідно до п. 8 Заяви, Клієнт розуміє і погоджується з тим, що складовою та невід'ємною частиною Договору про картку є Умови по карткам (діючі Тарифи по карткам Клієнт отримує у день отримання Картки, а також діючі Тарифи та Умови по карткам, розміщені на офіційному сайті Банку в мережі Інтернет, з якими Клієнт може у будь-який час ознайомитись (п.2.12. Умов по Карткам).
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ст. 639 ЦК України). Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Виходячи із зазначеного положення закону, Договір про картку укладений у письмовій формі, оскільки його умови зафіксовані в Заяві, Умовах по карткам та Тарифах.
Відповідно до Умов по карткам (п. 2.5.1), відповідачу передано картку шляхом направлення листом, що містить Картку, за зазначеною Клієнтом адресою. При особистому звернені по телефону до Довідково-інформаційного центру Банку (за умови правильного повідомлення Кодів доступу - цифрових та/або літературних кодів, що дозволяють ідентифікувати Клієнта) Клієнту було активовано Картку та проінформовано про розмір ліміту, що встановлюється на розсуд Банку (п. 2.7 Умов по карткам).
Відповідно до п. 4.1. Умов по карткам, які є невід'ємною частиною Договору про картку заборгованість Клієнта перед Банком за цим договором (далі - Заборгованість) виникає в результаті: надання Банком Клієнту кредиту; нарахування Банком процентів, що належать до сплати Клієнтом за користування кредитом; нарахування Банком плат і комісійних винагород, що належать до сплати Клієнтом; виникнення інших грошових зобов'язань Клієнта перед Банком, визначених Договором про картку (у тому числі Тарифами та/або Умовами по карткам).
Належними та достовірними доказами виникнення заборгованості та факту користування кредитними коштами є виписка по особовим рахункам та розрахунок заборгованості. Банк додатково надає деталізований розрахунок заборгованості (Додаток №1) для підтвердження того, що сума боргу, яка вказана у Заключному рахунку-виписці відповідає усім операціям, внесеним в автоматизовану систему Банку.
Щодо строків позовної давності представник позивача зазначив, що відповідно до п 2.2.2. Умов по карткам, Договір укладається шляхом акцепту Банком пропозиції (оферти) укласти Договір, що міститься в Заяві Клієнта. У цьому випадку Договір вважається укладеним з дати акцепту Банком Заяви (оферти) Клієнта. Акцептом Банком Заяви (оферти) є дії Банку з відкриття Клієнту Рахунку. При цьому Договір буде вважатися укладеним з дати акцепту Банком пропозиції (оферти) Клієнта, незалежно від того, чи було передбачене даним пунктом повідомлення та чи було таке повідомлення відправлене Банком, а якщо таке повідомлення було відправлене Банком - та незалежно від того, чи було таке повідомлення отримане Клієнтом, або, з будь- яких причин, було отримане Клієнтом пізніше вказаного в Заяві строку (якщо в Заяві був обумовлений такий строк).
Згідно з п 2.20 Умов по карткам Договір діє до повного погашення Заборгованості Клієнтом на підставі виставленого Клієнту Банком Заключного Рахунку-виписки (у випадку її виставлення Банком), або припиняє свою дію у випадку припинення трудових правовідносин між Клієнтом і Компанією, але не раніше повного виконання Клієнтом своїх зобов'язань перед Банком, якщо інше не передбачено даними Умовами (погашення Заборгованості Клієнтом добровільно, без виставлення Банком Клієнту Заключного Рахунку-виписки, дію Договору не припиняє, якщо інше не передбачено даними Умовами)
Відповідно до п. 8.16 Умов по карткам, Банк має право на власний розсуд визначити момент витребування Кредиту та у будь-який момент часу вимагати від Клієнта погашення заборгованості в повному обсязі шляхом формування й направлення Клієнту Заключного Рахунку-виписки - документу, що містить вимогу Банку до Клієнта про повне погашення Клієнтом всієї заборгованості за Договором про картку (п. 1.15 Умов по карткам). Сума, вказана в Заключному Рахунку-виписці, є повною сумою Заборгованості на дату його виставлення Клієнту (п. 4.19. Умов по карткам). Погашення Заборгованості на підставі виставленого Банком Клієнту Заключного Рахунку-виписки проводиться шляхом розміщення Клієнтом на Рахунку грошових коштів в обсязі, достатньому для погашення Заборгованості (п. 4.21. Умов по карткам).
Згідно наданої Заключної вимоги Банк скористався своїм правом дострокової вимоги погашення кредиту. Відповідно до Вимоги, боржник мав сплатити заборгованість до 25.02.2018 року. Отже, перебіг позовної давності починається з 26.02.2018 року. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).
Отже, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем дати оплати отриманої Клієнтом Заключної вимоги, згідно строків, встановлених Умовами.
Щодо правничої допомоги зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має з'ясувати склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Витрати на правову допомогу, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад, копіювання документів).
Зазначені витрати мають бути співмірними зі складністю справи.
Категорія справ, про стягнення заборгованості не є складними, а тому виняткових та глибоких знань в сфері права не вимагають.
Тому вважають, що вимога про стягнення з Банку витрат на правову не має доводів співмірності понесених витрат на правову допомогу.
Представник позивача звертає увагу на той факт, що Відповідач не відмовився від Договору про надання та використання платіжної картки №101902639 від 26.11.2012р., а більше того, користувався кредитними коштами з власної ініціативи, що підтверджується виписками які містяться в матеріалах справи.
05 серпня 2021 року представником відповідача до суду надіслано заперечення на відповідь на відзив, які обґрунтовані тим, що У своєму відзиві відповідач зауважив, що позивач надав як доказ заборгованості ОСОБА_1 виписку по особовим рахункам з 26.11.2012 по 04.02.2021 року, з якої вбачається, що рахунком, на який надавався кредит, є рахунок № НОМЕР_2 .
Даний рахунок не належав та не належить ОСОБА_1 , він не підписував жодного кредитного договору № 101902639, на основі якого йому було надано кредитний рахунок НОМЕР_2 .
У відповіді на відзив позивач знову посилається на те, що відповідачу було надано кредитний рахунок № НОМЕР_2 на основі кредитного договору № 101902639, при тому не надаючи суду копію чи оригінал кредитного договору № 101902639, що додатково свідчить про незаконність та необґрунтованість заявленого позову.
Позивачем до відповіді на відзив долучено розрахунок заборгованості угоди № 101902639 від 26.11.2012 року. Відповідач повторно наголошує, що він не підписував жодного, кредитного договору № 101902639, на основі якого йому було надано кредитний рахунок НОМЕР_2 .
Позивач не обґрунтував причин, через які він не подав докази, долучені до відповіді на відзив, разом із позовною заявою, відповідно, суд не може брати їх до уваги при ухваленні судового рішення.
Таким чином, позивачем не надана обґрунтованого розрахунку суми заборгованості та доказів, що кредитний рахунок був відкритий на ім'я ОСОБА_1 .
Таким чином, у АТ «БАНК ФОРВАРД» відсутні правові підстави для здійснення нарахувань та висунення до відповідача вимог про стягнення заборгованості, процентів, оскільки належних доказів на підтвердження виникнення спірної заборгованості надано не було.
Так, остання кредитна операція відбулася 26.12.2017 року, а позов поданий в лютому 2021 року, тобто з пропуском строку позовної давності, про застосування наслідків пропуску якої заявляє відповідач.
Таким чином, аргументи позивача щодо розрахунку позовної давності з
26.02.2021 року є протиправними, оскільки про порушення своїх прав банк дізнався ще в 2017 році.
Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що заявлений відповідачем розмір понесених ним процесуальних витрат, є неспівмірним із предметом та ціною позову.
Тому на підставі вищевказаного просив суд застосувати наслідки пропуску позовної давності до позову Акціонерного товариства «БАНК ФОРВАРД» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості;
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «БАНК ФОРВАРД» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства «БАНК ФОРВАРД» на користь ОСОБА_1 суму сплачених витрат на надання професійної правничої допомоги адвоката у сумі 10 000 (десять тисяч) грн.
У судове засідання представник позивача не з'явився, до суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник в судове засідання не з'явились, до суду надійшла заява про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги не визнали, просили відмовити у їх задоволенні.
Дослідивши і проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 27.12.2011 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «Банк Руский Стандарт», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард», із підписаною Заявою № 94324198, яка в п.3 містить пропозицію (оферту) про укладення договору про надання та використання платіжної картки, що підтверджується заявою від 27.12.2011 № 94324198 та статутом АТ «Банк Форвард» відповідно.
26.11.2012 АТ «Банк Форвард» акцептував (прийняв) пропозицію (оферту), викладену в Заяві відповідача і уклав з відповідачем Договір про надання та використання платіжної картки № 101902639 (далі - Договір), шляхом відкриття поточного рахунку № НОМЕР_2 та випустив на ім'я відповідача платіжну картку.
Укладений між сторонами договір складається із Заяви, Тарифів по картках Банку та Умов надання та обслуговування платіжних карток Банку.
Позивач зазначив, що свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а відповідач всупереч договірним зобов'язанням, в установлені терміни не повернув належні грошові суми, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка підтверджується наданими розрахунками.
Так, розмір заборгованості відповідача перед позивачем станом 04.02.2021 року складає 56 786,61 гривень, з яких: заборгованість за договором - 52 180,44 гривень; 3% річних - 4 606,17 гривень.
Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.
Згідно з ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, яка у своїй постанові від 03.07.2019 року у справі №342/180/17-ц (провадження №14-131цс19), банк має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Як вбачається з матеріалів справи банком на адресу відповідача було направлено заключну вимогу, відповідно до якої, боржник мав сплатити заборгованість до 25.02.2018 року. Отже, перебіг позовної давності починається з 26.02.2018 року, а отже банком не пропущено строків позовної давності.
З приводу витрат на правову допомогу судом встановлені наступні обставини та встановлені їм правовідносини.
Представник відповідача - адвокат Солдаткін О.С. 19.05.2021 року у своєму відзиві на позовну заяву просив суд стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Представник позивача у своїй відповіді на відзив просив суд у задоволенні заяви про стягнення витрат на оплату правничої допомоги у зв'язку з їх не обґрунтованістю і не співмірністю, просив відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу у розмірі 18800 грн.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі ст. 133 цього Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
При визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Згідно з пунктом 4 частини першоїстатті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачено) відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четвертастатті 137 ЦПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ятастатті 137 ЦПК України).
Обов'язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті137ЦПК України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін та інших обставин.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до ч. 1ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Проте відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються - на відповідача;
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У зв'язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
При цьому, з огляду на низку тверджень позивачів щодо спору, що не стали предметом аналізу, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 631, 634, 638, ЦК України,-
Позов Акціонерного товариства "Банк Форвард" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Акціонерного товариства "Банк Форвард" заборгованість за Договором про надання та використання платіжної картки № НОМЕР_1 в сумі 56 786,61 грн., з яких: заборгованість за договором 52 180,44 грн.; 3% річних - 4 606,17 гривень.
Стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Акціонерного товариства "Банк Форвард" судовий збір у розмірі 2 270 гривень.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Акціонерне товариство "Банк Форвард", адреса: 01032 м. Київ, вул. Саксаганського, 105, ЄДРПОУ 34186061.
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Суддя Т.В. Дубас