Номер провадження: 22-ц/813/5797/21
Номер справи місцевого суду: 522/5505/19
Головуючий у першій інстанції Драніков С. М.
Доповідач Гірняк Л. А.
28.12.2021 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Одеського апеляційного суду в складі:
Головуючого- Гірняк Л.А.
Суддів- Комлевої О.С., Цюри Т.В.,
За участю секретаря- Ющак А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні м.Одеси цивільну справу за апеляційною скаргою Державного реєстратору Комунального підприємства «Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради» на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 26.04.2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратору Комунального підприємства «Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради»Шушулкова Максима Дмитровича
- про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про припинення обтяження (зняття арешту) земельної ділянки, -
В квітня 2019 року до Біляївського районного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державного реєстратору КП «Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради» Шушулкова Максима Дмитровича в якій просив суд:
-визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради» Шушулкова Максима Дмитровича від 08.02.2019 року про припинення обтяження (зняття арешту) земельної ділянки площею 5,67 гектарів, яка розташована на території Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області, масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 (кадастровий номер №5121084200:01:002:0029).
Одночасно з цим позивач подав заяву про забезпечення позовних вимог в якій просив забезпечити позов шляхом заборони державним реєстраторам Комунального підприємства «Центр державної реєстрації Хлібордарської селищної ради», а також будь - яким іншим суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень здійснювати будь - які реєстраційні дії, що стосуються земельної ділянки площею 5,67 гектарів, яка розташована на території Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області, масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 (кадастровий номер 5121084200:01:02:0029) посилаючись на те, що незабезпеченя позову може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду.
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 26.04.2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задоволено.
Заборонено державним реєстраторам Комунального підприємства «Центр державної реєстрації Хлібодарської Селищної ради», а також будь - яким іншим субєктам державної реєстрації здійснювати будь - які реєстраційні дії, що стосуються земельної ділянки площею 5,67 гектарів, яка розташована на території Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області, масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 (кадастровий номер 5121084200:01:002:0029).
21.05.2019 року Державний реєстратор КП «Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради» Шулуков М.Д. не погодившись із вищезазначеною ухвалою суду, звернувся до суду з апеляційною скаргою та, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинами справи, просив її скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Колегія суддів зазначає, що до суду апеляційної інстанції в зазначений день і час: 23.09.2021 року, на 11.00 год. учасники справи не з'явились, будучи належним чином повідомленими про час і місце судового засідання.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
В силу частини 2 ст.372 ЦПК України судова колегія вважає можливим розглянути справу за їх відсутністю.
При цьому зазначає, що відповідно до ч. 5 ст.ст. 268 ЦПК України, в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
У зв'язку з цим, та на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З цих підстав, датою складення цього судового рішення є 28.12.2021 року.
АРГУМЕНТИ (ДОВОДИ)СТОРІН
Заявник в апеляційній скарзі зазначає, що на розгляді Одеського апеляційного суду, знаходиться вищезазначена цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратору Комунального підприємства «Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради»,ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про припинення обтяження (зняття арешту) земельної ділянки.Зазначає, що суд не розмежував яким чином ймовірне рішення суду про задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про припинення обтяження (зняття арешту) земельної ділянки впливатиме на права та обов'язки позивача.
Більше того, 25.07.2018 року від вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення прийнято відмову та провадження закрито.
Арешт на земельну ділянку було застосовано саме в рамках позову, від якого ОСОБА_1 відмовився.
Зазначає, що позивач не має до цієї земельної ділянки жодного відношення, не зазначено які саме його права порушені. Обраний позивачем спосіб забезпечення позову не є співмірним з предметом спору.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 26.04.2019 року, посилаючись на те, що підставою для звернення до суду з відповідним позовом (разом із заявою про забезпечення позову) стало порушення державним реєстратором винесення рішення без жодної необхідної для цього правової підстави. Жодних доказів, які б свідчили про правомірність вчинених ним дій та законність прийнятого рішення, відповідачем надано не було. Вважає, що зазначені обставини можуть свідчити про особисту зацікавленість державного реєстратора Шушулкова М.Д. стосовно земельної ділянки, щодо якої ним і вчинено реєстраційні дії, що є неприпустимим, згідно з вимогами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Матеріалами справи встановлено, що ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 03.07.2019 року було постановлено ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову, якою було накладено арешт на земельну ділянку (кадастровий номер 5121084200:01:002:029) що знаходиться за адресою: Одеська область, Біляївський район, Нерубайська сільська рада, масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 . Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 08.02.2019 року заходи забезпечення позову було скасовано, а саме було знято арешт з вищевказаної земельної ділянки. Ухвала Київського районного суду м. Одеси про скасування заходів забезпечення позову не набрала законної сили. Тому позивач звернувся до суду в вказаним позовом, посилаючись на те, що державним реєстратором було не законно скасовано арешт з земельної ділянки.
Постановою Одеського апеляційного суду від 16.10.2019 року апеляційну скаргу Державного реєстратора Комунального підприємства «Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради» Шушулкова Максима Дмитровича - задоволено частково. Ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 26 квітня 2019 - скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 26 квітня 2019 року.
Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.01.2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного суду від 16.10.2019 року скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції для розгляду апеляційної скарги Державного реєстратора Комунального підприємства «Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради» Шушулкова Максима Дмитровича по суті.
Заслухавши суддю-доповідача, сторони по справі, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про припинення обтяження (зняття арешту) земельної ділянки, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття вказаних заходів може в подальшому утруднити виконання рішення суду або зробити його неможливим.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів
Положеннями ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. ч. 1, 5-7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Відповідно до ч. 5 ст. 153 ЦПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
З аналізу статей 150-153 ЦПК України можна дійти висновку, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.
Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Як роз'яснено в п. 1, п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року № 9, єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18.
Як вбачається з виділених матеріалів цивільної справи, предметом спору є визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про припинення обтяження (зняття арешту) земельної ділянки, яка розташована на території Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області, масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 (кадастровий номер №5121084200:01:002:0029).
Позивачем оспорюється рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради» Шушулкова Максима Дмитровича від 08.02.2019 року про припинення обтяження (зняття арешту) земельної ділянки площею 5,67 гектарів.
Апеляційний суд зазначає, що перелік видів забезпечення позову передбачений статтею 150 ЦПК України, у якій, зокрема, визначено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Частиною десятою статті 150 ЦПК України визначено заборону вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Колегія суддів приходить до висновку, що висновок суду першої інстанції про задоволення заяви про забезпечення позову є помилковим, оскільки предметом спору є визнання незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради» Шушулкова Максима Дмитровича від 08.02.2019 року, а заявлені вимоги є неспівмірними заявленому засобу забезпечення позову та можливим наслідкам його застосування.
Враховуючи те, що спір стосується майна, власником якого є інша особа по справі, та до якого не заявлені позовні вимоги, районний суд дійшов помилкового висновку, про забезпечення позову, оскільки невжиття заходів забезпечення позову не вплине на його виконання.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене та у відповідності до ст.. 376 ЦПК України, апеляційну скаргу слід задовольнити, Біляївського районного суду Одеської області від 26.04.2019 року - скасувати та прийняти постанову про відмову в заяві ОСОБА_1 про забезпечення позову.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.
367,368,374,376,381,382,384,389,390ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Державного реєстратору Комунального підприємства «Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради» - задовольнити.
Ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 26.04.2019 року - скасувати.
В заяві ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам Комунального підприємства «Центр державної реєстрації Хлібордарської селищної ради», а також будь - яким іншим суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень здійснювати будь - які реєстраційні дії, що стосуються земельної ділянки площею 5,67 гектарів, яка розташована на території Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області, масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 (кадастровий номер 5121084200:01:02:0029) - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Повний текс постанови складено 28.12.2021 року.
Головуючий суддя - Л.А. Гірняк
Судді О.С.Комлева
Т.В. Цюра