Справа № 151/658/21
Провадження № 33/801/989/2021
Категорія: 225
Головуючий у суді 1-ї інстанції Токарчук Л. Г.
Доповідач: Стадник І. М.
Іменем України
29 грудня 2021 року м. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Стадник І.М., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чечельницького районного суду Вінницької області від 17 листопада 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 164 КпАП України,
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає по АДРЕСА_1 , -
встановив:
Постановою судді Чечельницького районного суду Вінницької області від 17 листопада 2021 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КпАП України та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн без конфіскації продукції. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 454 грн.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність і необґрунтованість постанови, просить її скасувати, а провадження у справі закрити.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що в протоколі про адміністративне правопорушення не вказано, яку норму спеціального закону порушено, а тільки зазначено статтю КпАП України, не конкретизовано обставини вчинення адміністративного правопорушення, та не відображено таку обов'язкову ознаку правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 164 КпАП України, як систематичність.
ОСОБА_1 до апеляційного суду не з'явилася, в письмовій заяві просила розглядати справу в її відсутність.
Апеляційний суд згідно з вимогами ст. 294 КпАП України переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін з огляду на таке.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Згідно зі ст. 245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, тощо.
При цьому орган (посадова особа) за змістом ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За змістом частин 3, 4 статті 256 КпАП України особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Статтею 280 КпАП України встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №367091 від 02.11.2021 суд першої інстанції встановив, що 02.11.2021, о 09-50 год ОСОБА_1 в с. Білий Камінь, в магазині продукти здійснювала продаж пива «Рогань світле» 0,5 л, «Янтар світле» 0,5 л, «Радомишль» 0,5 л, «Bud» 0,5 л, «Staropramen» 0,5 л. без ліцензії, всупереч вимогам Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 164 КпАП України.
Від підпису протоколу ОСОБА_1 відмовилась, однак зауважень до його змісту не вказала.
До зазначеного протоколу долучено: пояснення ОСОБА_1 про обставини правопорушення від підпису яких остання відмовилась, фото холодильника зі слабоалкогольними напоями, на якому видно цінники на них.
Диспозицією частини 1 статті 164 КпАП України передбачена адміністративна відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Таким чином, об'єктивна сторона вказаного правопорушення полягає у діяльності, що містить ознаки господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності, або здійсненні без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.
Відповідно до статі 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Статтею 42 ГК України передбачено, що підприємництво як вид господарської діяльності - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 2, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 № 3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини в сфері господарської діяльності», під господарською діяльністю слід розуміти діяльність фізичних і юридичних осіб, пов'язану з виробництвом чи реалізацією продукції (товарів), виконанням робіт чи наданням послуг з метою одержання прибутку (комерційна господарська діяльність) або без такої мети (некомерційна господарська діяльність). Підприємницька діяльність є одним із видів господарської діяльності, обов'язкові ознаки якої - безпосередність, систематичність її здійснення з метою отримання прибутку.
Під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.
Таким чином, важливими і обов'язковими ознаками господарської діяльності є її систематичність (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) та її здійснення суб'єктом на власний ризик з метою одержання прибутку.
Отже систематичність є ознакою підприємницької діяльності, а не умовою притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КпАП України як про те стверджує апелянт.
ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 5), а відтак повинна здійснювати свою господарську діяльність відповідно до закону, в тому числі з урахуванням вимог Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».
Відповідно до визначення понять в статті 1 Закону пиво є насиченим діоксидом вуглецю алкогольним напоєм із вмістом спиту етилового від 0,5 відсотка об'ємних одиниць, отриманим під час бродіння охмеленого сусла пивними дріжджами, що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2203.
Відповідно до частини 20 статті 15 Закону роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Асортимент і кількість алкогольних напоїв, які міститься у холодильнику, фото якого додано до матеріалів справи, свідчить про неодноразовий продаж алкогольних напоїв, а наявність цінників на пляшках з напоями свідчить про одержання прибутку від їх продажу.
З пояснень ОСОБА_1 в суді першої інстанції вбачається, що вона не заперечувала ту обставину, що здійснювала систематично продаж алкогольних напоїв без дозвільного документу, а саме ліцензії на провадження такого виду господарської діяльності, помилково вважаючи, що така ліцензія їх не потрібна.
Доводи апелянта про те, що у протоколі не має норм спеціального закону, які вона порушила спростовуються самим змістом протоколу, в якому міститься посилання на профільний закон.
З урахуванням наведеного, а також визнання вини у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що порушення вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею ч. 1 ст. 164 КпАП України, відсутні, а від так постанову Чечельницького районного суду Вінницької області від 17 листопада 2021 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 251, 268, 289, 294 КпАП України, Суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Чечельницького районного суду Вінницької області від 17 листопада 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 164 КпАП України - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І.М .Стадник