Дата документу 28.12.2021 Справа № 333/6930/21
Запорізький апеляційний суд
Єдиний унікальний № 333/6930/21 Головуючий у 1-й інстанції: Ярошенко А.Г.
Провадження №22-ц/807/4018/21 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
28 грудня 2021 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідача Подліянової Г.С.,
суддів: Гончар М.С.,
Маловічко С.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката, ОСОБА_2 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів, -
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів, відповідно до якої просить зменшити розмір аліментів, які були стягнуті з нього заочним рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 16.01.2017 р. на користь ОСОБА_4 на утримання сина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/4 частки від усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на 1/6 частку з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця до досягнення дитиною повноліття. Також, зменшити розмір аліментів, які були стягнуті з нього судовим наказом Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 22.04.2021 р. на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 1/4 частки від усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на 1/6 частку з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця до досягнення дитиною повноліття. Позивач посилається на зміну матеріального становища, на те, що на час видання судового наказу від 22 квітня 2021 року не було враховано, що позивач сплачує аліменти на утримання сина від першого шлюбу, а спір мав бути вирішеним у позовному провадженні з залученням заінтересованих осіб.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06 жовтня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу разом з усіма доданими до неї документами.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , представник, адвокат Мосіна Ольга Вікторівна , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд дав оцінку фактам, які не були предметом судового розгляду та не можуть оцінюватися судом на стадії відкриття провадження. Своєчасне оскарження заочного рішення так і скасування наказу, є правом, а не обов'язком позивача по вказаній справі. Вважає, що сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд. Позивач своєчасно не скористався правом на перегляд заочного рішення та скасування наказу, що у свою чергу не позбавляє його права на звернення до суду з цим позовом, який є передбаченим законом способом захисту прав позивача. Висновки суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про зменшення розміру аліментів які стягуються з нього на утримання ним двох неповнолітніх дітей не пов'язані між собою підставою виникнення є помилковими. Навпаки, ним об'єднано в одне провадження позовні вимоги до різних відповідачів щодо зменшення розміру аліментів, які стягуються з апелянта, тобто позовні вимоги що випливають з одних правовідносин, спрямовані на досягнення однієї мети, та розгляд позовних вимог пов'язаний з поданими ним доказами. Упередженим вважає висновок суду про те, що спільний розгляд об'єднаних позивачем вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить й затягне вирішення спору.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, тобто апеляційна скарга на ухвалу суду про передачу справи на розгляд іншого суду (п. 9 ч. 1 ст. 353 ЦПК України) підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України, до суду не надходило.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Відповідно до частини першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає.
Повертаючи позов про зменшення розміру аліментів, які утримуються з позивача на користь відповідача ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_5 та на користь відповідача ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_6 , суд першої інстанції виходив з того, що вказані позовні вимоги не пов'язані між собою ні підставою виникнення, ані поданими доказами. Крім того, аліменти, про зменшення розміру яких просить позивач, призначені по різних судових рішеннях, одне з яких ухвалене на підставі судового рішення інше на підставі судового наказу, і спільний розгляд об'єднаних позивачем вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить і затягне вирішення спору.
З таким висновком суду першої інстанції не можна погодитись виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що заочним рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 16 січня 2017 року задоволено вимоги ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Заочне рішення суду набуло законної сили 27 січня 2017 року ( а.с. 23-25).
Комунарським районним судом м. Запоріжжя від 22 квітня 2021 року було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця. ( а.с. 25).
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Повертаючи позов про зменшення розміру аліментів, суд першої інстанції виходив з того, що вказані позовні вимоги не пов'язані між собою ні підставою виникнення, ані поданими доказами.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 170 ЦПК України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Пунктом 4 частини першої статті 161 ЦПК України передбачено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
У разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз'яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження (частина третя статті 171 ЦПК України).
Частиною сьомою статті 170 ЦПК України також передбачено, що у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.
Частиною восьмою статті 170 ЦПК України передбачено, що у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.
Таким чином, законом встановлено спеціальний механізм видачі судового наказу, його скасування та оскарження.
Зазначені норми процесуального законодавства з одного боку спрямовані на пришвидшення розгляду питань щодо матеріального забезпечення дітей, а з іншого боку за наявності між батьками спору про розмір аліментів та підстави їх стягнення, забезпечення змагальності сторін у порядку позовного провадження задля забезпечення прав усіх учасників цих правовідносин, у тому числі відповідача і його інших дітей та сім'ї.
Як роз'яснено у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
З наведеного вбачається, що особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, може звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, змінився сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище чи стан здоров'я одержувача аліментів, виключно після ухвалення рішення про стягнення аліментів.
З огляду на це, апеляційний суд погоджується з доводами апелянта про те, що разі незгоди боржника із відповідним судовим наказом, він наділений правом на звернення із позовом про зменшення розміру аліментів, в порядку та на умовах, визначених ЦПК України. Іншого шляху перегляду розміру аліментів визначених судовим наказом законом не передбачено.
Відповідно до п.2 ч.4 ст.185 ЦПК України заява повертається, коли порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу).
Згідно з частинами 1 ст.188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Позовні вимоги ОСОБА_1 до двох відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів утримуваних на синів ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пов'язані між собою підставою для позову та доказами - це двоє неповнолітніх дітей та матеріальний стан позивача.
Висновок суду щодо того, що спільний розгляд таких позовних вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав та взаємовідносин сторін та суттєво утруднить й затягне розгляд справи, тому що аліменти на утримання двох дітей визначалися різними судовими рішеннями є формальним та не може стати підставою для повернення позову.
Суд наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Європейський суд з прав людини надаючи тлумачення принципу верховенства права в статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначав,що формальності не можуть бути підставами для виправдання несправедливості.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було порушено право позивача на вільний доступ до правосуддя та постановлено оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, а тому ухвала суду підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 379ЦПК України з направленням матеріалу до суду першої інстанції для продовження розгляду .
Оскільки розглядається лише процесуальне питання, а не вирішується спір по суті, питання щодо стягнення судового збору за подачу апеляційних скарг на цій стадії не вирішується.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката, ОСОБА_2 - задовольнити.
Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06 жовтня 2021 року у цій справі скасувати, і направити справу для продовження розгляду до Комунарського районного суду м. Запоріжжя.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повна постанова складена 28 грудня 2021 року.
Головуючий, суддя Суддя Суддя
Подліянова Г.С. Гончар М.С. Маловічко С.В.