Дата документу 28.12.2021 Справа № 311/4676/21
Запорізький апеляційний суд
Єдиний унікальний № 311/4676/21 Головуючий у 1-й інстанції: Нікандорова С.О.
Провадження №22-ц/807/4121/21 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
28 грудня 2021 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідача Подліянової Г.С.,
суддів: Гончар М.С.,
Маловічко С.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Василівського районного суду Запорізької області від 15 листопада 2021 року про відмову задоволені заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей, -
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
Свої вимоги мотивував тим, що від спільного шлюбу з ОСОБА_2 у них народилось двоє дітей - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти проживають разом із ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Він працює, але цих коштів недостатньо для утримання дітей. Ніякої допомоги на дітей ОСОБА_2 не надає, інших аліментних зобов'язань не має і як мати зобов'язана приймати участь у забезпечені виховання та матеріального утримувати своїх неповнолітніх дітей.
На підставі вищевикладеного, просить суд видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 , на його користь аліменти на утримання дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частки з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з стягувати від дня пред'явлення заяви до суду і до досягнення дітьми повноліття.
Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 15 листопада 2021 року у задоволені заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей, відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив ухвалу Василівського районного суду Запорізької області від 15 листопада 2021 року скасувати та видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на його користь аліментів на утримання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частки з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з стягувати від дня пред'явлення заяви до суду і до досягнення дітьми повноліття.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що заява про видачу судового наказу відповідала вимогам статті 163 ЦПК україни, а тому суд першої інстанції не обґрунтовано відмовив у видачі судового наказу.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, тобто апеляційна скарга на ухвалу суду про передачу справи на розгляд іншого суду (п. 9 ч. 1 ст. 353 ЦПК України) підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України, до суду не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Відповідно до частини першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає.
Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив із того, що заявник ОСОБА_1 та боржник ОСОБА_2 , які є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані та проживають за однією адресою, що унеможливлює встановлення права батька на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів в межах наказного провадження, таке право може бути встановлене лише в порядку позовного провадження.
Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з наступних підстав.
Статею 10ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 5 ст. 183 СК України передбачено право батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Вимоги до форми і змісту заяви про видачу судового наказу встановлені статтею 163 ЦПК України, а саме, заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником.
У заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява;2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; 3) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
До заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості;4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Стаття 165 ЦПК України передбачає, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: заява подана з порушенням вимог ст. 163 ЦПК України, заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; заявлено вимогу, яка не відповідає ст. 161 цього кодексу; наявні обставини, передбачені ч. 1 ст. 186 цього кодексу; з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою; судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав передбачених п.п. 3-6 ч. 1 цієї статті; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; заяву подано з порушенням правил підсудності.
Звертаючись до суду, ОСОБА_1 просив видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 , на його користь аліменти на утримання дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частки з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з стягувати від дня пред'явлення заяви до суду і до досягнення дітьми повноліття.
Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції послався на порушення вимог статті 163 ЦПК України.
Стаття 165 ЦПК України має вичерпний перелік підстав для відмови у видачі судового наказу.
Проте, ані стаття 163 ЦПК України, ані стаття 165 ЦПК України не містять положень щодо розгляду обґрунтованості заявлених стягувачем вимог по суті при видачі судового наказу, на які посилається суд першої інстанції.
Окрім того, у пункті 7 статті 168 ЦПК України закріплено, що у судовому наказі зазначається, повідомлення про те, що під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.
Проживання батьків малолітніх дітей, на утримання яких заявлено вимоги про стягнення аліментів, за однією адресою не свідчить про відсутність у одного із батьків, який звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу, права на стягнення такого утримання.
Натомість у подальшому, після видачі судового наказу, боржник у заяві про скасування судового наказу може зазначити про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача (п.5 ч.3 ст.170, ч.3 ст.171 ЦПК України), що є передбаченою процесуальним законом підставою для скасування судового наказу.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу дійшов передчасного висновку про відмову у видачі судового наказу.
Суд наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Європейський суд з прав людини надаючи тлумачення принципу верховенства права в світлістатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначав,що формальності не можуть бути підставами для виправдання несправедливості.
Враховуючи, що ухвалення судового рішення за заявою про видачу судового наказу, на даному етапі процесу, перебуває поза межами повноважень суду апеляційної інстанції, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню шляхом скасування ухвали Василівського районного суду Запорізької області від 15 листопада 2021 року та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції згідно вимог п. 4 ч. 1ст. 379 ЦПК України.
Оскільки розглядається лише процесуальне питання, а не вирішується спір по суті, питання щодо стягнення судового збору за подачу апеляційних скарг на цій стадії не вирішується.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 379, 382-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Василівського районного суду Запорізької області від 15 листопада 2021 року- задовольнити частково.
Ухвалу Василівського районного суду Запорізької області від 15 листопада 2021 року у цій скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повна постанова складена 28 грудня 2021 року.
Головуючий, суддя Суддя Суддя
Подліянова Г.С. Гончар М.С. Маловічко С.В.