Дата документу 28.12.2021 Справа № 336/9770/21
Запорізький апеляційний суд
Єдиний унікальний № 336/9770/21 Головуючий у 1-й інстанції: Боєв Є.С.
Провадження №22-ц/807/4295/21 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
28 грудня 2021 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідача Подліянової Г.С.,
суддів: Гончар М.С.,
Маловічко С.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката, ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 грудня 2021 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольги Леонідівни про повернення безпідставно стягнутих коштів, -
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольги Леонідівни про повернення безпідставно стягнутих коштів.
Свої вимоги мотивував тим, що на підставі виконавчого напису приватного нотаріусу Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимира Вікторовича від 06 серпня 2019 року за № 3570 з нього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» було стягнуто заборгованість у розмірі 80011,45 грн, відповідно до довідки ГУ ДСНС України у Запорізькій області від 18 серпня 2021 року за №740.
Не погодившись із вказаною заборгованістю, позивач оскаржила виконавчий напис нотаріуса, який рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 жовтня 2021 року, яке набрало законної сили 22 листопада 2021 року, був визнаний таким, що не підлягає виконанню.
Позивач зазначив, що на підставі вищезазначеного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольгою Леонідівною було відкрито виконавче провадження 01 жовтня 2019 року за №60185462 і з нього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю жовтня «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» за постановою приватного виконавця від 25 жовтня 2019 року з листопада 2019 року по серпень 2021 року включно з заробітної плати позивача, яку він отримує за основним місцем роботи в ГУ ДНС України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 38625593) було відраховано 77280,96 грн. - основного боргу, 7728,08 грн. - винагороди приватного виконавця та 400 грн. витрати на проведення виконавчих дій.
Посилаючись на те, що виконавчий напис нотаріуса визнаний незаконним, а отже, Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» безпідставно набуто коштів в сумі 77280,96 грні приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольгою Леонідівною безпідставно стягнуті витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 400 грн та витрати основної винагороди приватного виконавця у розмірі 7728,08 грн, позивач просив їх стягнути з відповідачів на його користь та судові витрати у розмірі 908 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 грудня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 відповідно до ч.9 ст.187 ЦПК України, на підставі п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України передано за підсудністю для розгляду до Шевченківського районного суду м. Києва.
Постановляючи таку ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що позов пред'явлений до юридичної особи та приватного нотаріуса, і відповідно до ч.2ст.27 ЦПК України, позов повинен пред'являтися в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Відповідно до відомостей з вказаного реєстру Товариствоз обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» зареєстроване за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд.37-41, яку зазначає і позивач у позові, що є територіальною юрисдикцією Шевченківського районного суду м. Києва.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права просив ухвалу суду скасувати, а справу направити до суду для продовження розгляду.
Обґрунтовуючи свою скаргу, ОСОБА_1 зазначив, що він як позивач має право альтернативної підсудності, що судом першої інстанції було проігноровано.Зокрема, позивач зазначив, що наділений правом звернутися до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, бо має право на вибір між кількома судами, яким підсудна справа, оскільки позови про повернення стягнутого за виконавчим написом нотаріуса, можуть бути пред'явлені як за місцезнаходженням відповідача відповідно до ч.2ст.27 ЦПК України, так і за місцем виконання виконавчого напису в силу вимог п.12 ст.28 ЦПК України. Апелянт проживає в межах територіальної юрисдикції Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, тобто апеляційна скарга на ухвалу суду про передачу справи на розгляд іншого суду (п. 9 ч. 1 ст. 353 ЦПК України) підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України, до суду не надходило.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах апеляційного оскарження, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Відповідно до частини першої, другої та п'ятої статті 263ЦПКУкраїни судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає.
Передаючи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольги Леонідівни про повернення безпідставно стягнутих коштів, до Шевченківського районного суду м. Києва, суд першої інстанції керувався ч.2 ст.27 ЦПК України та дійшов висновку про направлення справи за місцем (адресою) реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» (м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд.37-41).
Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з наступних підстав.
Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 125Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.
Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна.
Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.
Положення про підсудність справ врегульовано у главі 2 розділу I ЦПК України.
Згідно з нормами процесуального закону завданням інституту підсудності є розподіл цивільних справ між судами загальної юрисдикції для більш швидкого і правильного розгляду і вирішення справи, найбільш ефективного захисту прав, свобод та інтересів суб'єктів права.
Дотримання судами процесуальних норм інституту підсудності є вимогою ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
За змістом ч.2 ст.27 ЦПК України, яка носить загальний характер, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Проте, частинами 5 та 12 статті 28 ЦПК України визначено право позивача звернутися до суду з позовом про захист прав споживачів за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору. Позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред'являтися за місцем його виконання.
Закон України «Про захист прав споживачів» регламентує, що споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Згідно з вимогами статті 90 Закону України «Про нотаріат» стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Виконавчим написом є розпорядження нотаріуса про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачі чи повернення майна кредитору, здійснене на документах, які підтверджують зобов'язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії знаходиться факт безспірності відповідальності боржника.
Тому вчинення виконавчого напису - це не вирішення спору між кредитором та боржником, а підтвердження безспірності зобов'язань боржника.
Оскільки вчинення виконавчого напису нотаріусом є одним з видів позасудового захисту прав кредитора, а безпосередньо виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом, кредитор після вчинення нотаріусом виконавчого напису має право звернутися до органів державної виконавчої служби або до приватного виконавця з метою примусового стягнення заборгованості за кредитом.
При стягненні за виконавчим написом нотаріуса боржник не позбавлений права на захист своїх прав. Стягнення провадиться в рамках виконавчого провадження, яке дозволяє боржнику користуватися правом захисту, в тому числі судового. Предметом позову в таких справах є спір про право, зокрема, позивач заперечує наявність у нього суми заборгованості перед кредитором, а також наявність у кредитора права на отримання суми заборгованості за незаконним виконавчим написом нотаріуса.
Таким чином, позови про визнання виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню, а також повернення стягненого (заборгованість за кредитним договором) за виконавчим написом нотаріуса, стосуються кредитних правовідносин.
У випадку пред'явлення таких позовів споживачем фінансових послуг підлягають застосуванню положення Закону України «Про захист прав споживачів».
А отже, у такому випадку позивач має право на вибір підсудності справи, а саме пред'явлення позову за зареєстрованим місцем проживання.
Крім того, у позивача за вказаними позовами є право пред'явити їх за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса.
Статтею 24 Закону України «Про виконавче провадження» визначено що є місцем виконання виконавчого документу, а саме, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Таким чином, в розумінні ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» місцем виконання виконавчого документу, серед іншого, є місце проживання (перебування) боржника або місцезнаходження його майна.
З матеріалів справи вбачається, що 06 серпня 2019 року приватним нотаріусом приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичембуло видано виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі №3570, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю жовтня «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» заборгованості за кредитним договором № 015-Р/019511 від 30 травня 2011 року у розмірі 80011,45 грн. (а.с.8).
Виконавче провадження ВП №60185462 відкрите 01 жовтня 2019 року, з примусового виконання вказаного виконавчого напису перебувало у провадженні приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольги Леонідівни.
25 жовтня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольгою Леонідівною винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 , який отримує дохід у Головному управлінню державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області, адреса реєстрації: 69002, Запорізька область, м. Запоріжжя, Олександрівський район, вул. Фортечна, буд. 65 (а.с.7).
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 жовтня 2021 року визнано виконавчий напис №3570, вчинений 06.08.2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» заборгованість у розмірі 80011,45 грн таким, що не підлягає виконанню. Дане рішення суду набуло законної сили 22 листопада 2021 року (а.с.10-11).
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» безпідставно набуті кошти в розмірі 77280,96 грн., стягнути з приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольги Леонідівни безпідставно стягнуті витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 400 грн та витрати основної винагороди приватного виконавця у розмірі 7728,08 грн., стягнути з відповідачів витрати судового збору у розмірі 908 грн.
У позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що підсудність даної справи ним визначена з урахуванням того, що він проживає за адресою: в АДРЕСА_1 за місцем проведення виконавчих дій, у зв'язку з чим подається до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.
Згідно з Витягу з реєстру територіальної громади м. Запоріжжя щодо реєстрації місця проживання фізичної особи, ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14).
У постанові приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольги Леонідівни щодо звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника за ВП №60185462 від 25 жовтня 2019 року зазначено адресу ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7).
Тобто місцем виконання виконавчого напису в цій справі є вищезазначене місце проживання боржника ОСОБА_1 , що територіально відноситься до територіальної юрисдикції Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.
Суд першої інстанції, посилаючись на те, що Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», як відповідач по даній справі має юридичну адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , не звернув уваги на те, що ОСОБА_1 в позовній заяві зазначив, що підсудність визначена за місцем виконання виконавчого напису за місцем проживання боржника, тобто відповідно до ч. 12 ст. 28 ЦПК України.
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки предметом позову є повернення стягнутих за виконавчим написом нотаріуса коштів, який за рішенням суду визнаний таким, що не підлягає виконанню, позов був пред'явлений за правилами альтернативної підсудності, тобто за місцем виконання напису - місцем проживання боржника, яке розташоване на території територіальної юрисдикції Шевченківського районного суду міста Запоріжжя, що є правом позивача, тому суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що справа підлягає передачі на розгляд Шевченківському районному суду м. Києва за юридичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс».
Враховуючи викладене, колегія суддів бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно направив справу за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.
Суд наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Європейський суд з прав людини надаючи тлумачення принципу верховенства права в світлістатті Конвенції про захист прав людини іосновоположних свобод зазначав,що формальності не можуть бути підставами для виправдання несправедливості.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було порушено право позивача на вільний доступ до правосуддя та постановлено оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, а тому ухвала суду підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 379ЦПК України з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання відповідно до вимог ЦПК України.
Оскільки розглядається лише процесуальне питання, а не вирішується спір по суті, питання щодо стягнення судового збору за подачу апеляційної скарги на цій стадії не вирішується.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 379, 382-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката, ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 грудня 2021 року - задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 грудня 2021 року у цій справі скасувати, справу направити до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повна постанова складена 28 грудня 2021 року.
Головуючий, суддя Суддя Суддя
Подліянова Г.С. Гончар М.С. Маловічко С.В.