Справа № 307/2710/19
Закарпатський апеляційний суд
28.12.2021 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі :
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретарки судових засідань ОСОБА_4 ,
та учасників судового провадження - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву адвоката ОСОБА_5 про відвід суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , та заявлений суддею ОСОБА_3 самовідвід у провадженні за клопотанням захисника обвинуваченого ОСОБА_6 , - адвоката ОСОБА_5 , про направлення обвинувального акту щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 307 КК України до Рахівського районного суду Закарпатської області,
До Закарпатського апеляційного суду 06 грудня 2021 року надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 , - адвоката ОСОБА_5 , щодо вирішення питання про направлення обвинувального акту щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 307 КК України до Рахівського районного суду Закарпатської області.
У клопотанні вказується на те, що в провадженні Тячівського районного суду Закарпатської області знаходиться кримінальне провадження відносно громадянина Румунії ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, відносно громадянина України ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України та відносно громадянина України ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України. Захисником ОСОБА_5 у судовому засіданні Тячівського районного суду Закарпатської області 02.11.2021 було заявлено клопотання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого (до Рахівського районного суду Закарпатської області за місцем нібито вчинення вищевказаних кримінальних проваджень). У клопотанні вказано, що всі учасники судового розгляду, в тому числі прокурор, вказане клопотання підтримали. Окрім того, адвокат ОСОБА_5 зазначає, що суд протокольною ухвалою (журналом судового засідання) надав захиснику можливість звернутись до Закарпатського апеляційного суду, в порядку ч. 2 ст. 34 КПК України, з відповідним клопотанням та констатував, що вказане питання відноситься до компетенції Закарпатського апеляційного суду.
До початку розгляду клопотання адвокат ОСОБА_5 подав заяву про відвід суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , в якій посилається на те, що у цьому кримінальному провадженні 03.06.2019 суддя ОСОБА_1 брав участь у розгляді апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 06.05.2018, у результаті якого залишено без задоволення апеляційну скаргу щодо продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою, а суддя ОСОБА_2 09.07.2019 брав участь у розгляді апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 27.05.2019, в результаті якого залишено без задоволення апеляційну скаргу щодо продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 . Тому, на думку адвоката, судді ОСОБА_2 та ОСОБА_1 позбавлені можливості розглядати клопотання адвоката ОСОБА_5 про направлення обвинувального акту щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 307 КК України до Рахівського районного суду Закарпатської області.
Суддя ОСОБА_3 заявив самовідвід, пославшись на те, що у складі колегії суддів 03.06.2019 брав участь у розгляді апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 06.05.2018 про продовження підозрюваному ОСОБА_6 строку тримання під вартою, якою залишено без задоволення апеляційну скаргу.
Заслухавши доповідь судді про суть заяв про відвід та самовідвід, думку адвоката ОСОБА_5 , який підтримав подану ним заяву про відвід суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а також заявлений суддею ОСОБА_3 самовідвід, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів доходить до такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція), кожна людина має право при визначенні її громадянських прав і обов'язків або будь-якого обвинувачення проти неї на справедливий і відкритий розгляд його справи належним і безстороннім судом, встановленим законом.
Зазначена міжнародна-правова норма, у тому числі й ст. 53 Конвенції, гарантує кожній людині справедливий розгляд її справи незалежним і безстороннім судом.
Україна 17.07.1997 ратифікувала зазначену Конвенцію і Протоколи 1, 2, 4, 7, 11 відповідним Законом № 474/97-ВР, визнавши її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини, які стосуються тлумачення та застосування норм Конвенції.
Відповідно до положень ст. ст. 8, 9 Конституції України та ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004 № 1906-ІУ в Україні визнається і діє принцип верховенства права; чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Щодо безсторонності суду, Європейський суд з прав людини висуває дві вимоги: по-перше, бути суб'єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи, по-друге, бути об'єктивно безстороннім - тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності.
Положення Конвенції щодо права особи на справедливий суд знайшли відображення у ст. 21 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України слідчий, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших підстав, які викликають сумнів у його неупередженості.
Згідно з ч. 1 ст. 76 КПК України суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, крім випадків перегляду ним в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, яка була постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Європейський суд з прав людини зазначає у рішеннях «Делкурт проти Бельгії», «Пєрсак проти Бельгії» і «Де Куббер проти Бельгії», що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід.
Пункт 5 постанови Пленуму Верховного суду України №8 від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади» передбачає, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумніви в об'єктивності та неупередженості судді.
Відповідно до положень Кодексу суддівської етики, які містять обмеження, пов'язані з дотриманням етичних норм у поведінці судді, з огляду на припис п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006, яким визначено, що суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупереджене рішення, колегія суддів доходить висновку про те, що факт участі у цьому кримінальному провадженні суддів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . 03.06.2019 у розгляді апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 06.05.2018, в результаті якого залишено без задоволення апеляційну скаргу на судове рішення про продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою, а суддя ОСОБА_2 09.07.2019 у розгляді апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 27.05.2019, в результаті якого залишено без задоволення апеляційну скаргу на судове рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 , - створює умови в стороннього спостерігача для сумнівів щодо безсторонності суддів, зокрема об'єктивності та неупередженості, під час розгляду цього кримінального провадженні по суті, а також відповідно до ч. 1 ст. 76 КПК України виключає їхню участь у розгляді клопотання адвоката ОСОБА_5 про направлення обвинувального акту щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 307 КК України до Рахівського районного суду Закарпатської області.
Тому, колегія суддів доходить висновку про те, що з метою уникнення виникнення в кого-небудь будь-яких сумнівів щодо неупередженості та об'єктивності суддів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під час розгляду цього провадження, задля дотримання приписів ст.. 76 КПК України, заява адвоката ОСОБА_5 про відвід суддів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також заявлений суддею ОСОБА_3 самовідвід підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 75, 76, 80, 376 КПК України, апеляційний суд
Заяву адвоката ОСОБА_5 про відвід суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та заявлений суддею ОСОБА_3 самовідвід задовольнити.
Матеріали судового провадження за клопотанням захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_5 , про направлення обвинувального акту щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 307 КК України до Рахівського районного суду Закарпатської області - передати на повторний автоматизований розподіл для заміни колегії суддів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Ухвала скарженню не підлягає.
Судді: