Справа № 298/154/19
Іменем України
13 грудня 2021 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі
головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.
суддів МАЦУНИЧА М.В., КУШТАНА Б.П.
за участю секретаря ЖГАНИЧ К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу № 298/154/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про визнання права власності на будинок в порядку спадкування та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про визнання права на обов'язкову частку в спадщині, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Великоберезнянського районного суду від 1 червня 2020 року, повний текст якого складено 10 червня 2020 року, головуюча суддя Лютянська М.С., -
встановив:
07.02.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Стужицької сільської ради Великоберезнянського району про визнання права власності на будинок у порядку спадкування мотивуючи таким.
Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері позивача ОСОБА_4 відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно заповіту, посвідченого нотаріально 12.11.2007, позивач є спадкоємцем всього майна після смерті матері. Для оформлення спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину позивач звернувся до нотаріуса, однак, йому було відмовлено в оформленні прав через відсутність правовстановлюючого документа на будинок, через що право власності на будинок не було зареєстроване.
У будинку проживає дружина брата позивача, який помер, ОСОБА_2 , до якої він не має ніяких претензій і не виселятиме.
Позивач має також брата, який проживає в с. Дубриничі та не подавав заяву про прийняття спадщини.
Посилаючись на ці обставини, позивач ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
12.03.2020 ОСОБА_2 пред'явила зустрічний позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та Стужицької сільської ради Великоберезнянського району про визнання обов'язкової частки в спадщині. Зазначала, що головою дворогосподарства будинку АДРЕСА_1 був ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . На день його смерті в будинку проживали:
дружина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;
позивачка за зустрічним позовом (дружина ОСОБА_6 ) - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ;
діти ОСОБА_6 і ОСОБА_2 - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , і ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Отже, ОСОБА_6 був зареєстрований у вищевказаному будинку, був одним із спадкоємців за своїм батьком.
ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_6 помер, на час його смерті з ним проживали і були зареєстровані:
позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_2 як дружина;
діти ОСОБА_7 і ОСОБА_8 ;
мати чоловіка - ОСОБА_4 .
Тож позивачка за зустріним позовом була спадкоємцем після смерті свого чоловіка ОСОБА_6 і прийняла спадщину.
Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 не проживав у спірному будинку на день смерті його матері, що підтверджується доказами. Підстав вважати, що ще хтось, окрім неї, міг стати спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 , немає.
Крім того, позивачка вважає, що вона має обов'язкову частку в спадщині при спадкуванні будинку, оскільки є пенсіонеркою за віком і прийняла спадщину.
Інший відповідач ОСОБА_3 спадщину не прийняв і позов ОСОБА_1 підтримав, чим фактично відмовився від своїх імовірних прав при розподілі спадкового майна.
Таким чином, за обставинами спадкування при спадкуванні за законом позивачу за первісним позовом і позивачці за зустрічним позовом належали б частки по 1/2 кожному в спадковому майні, а обов'язкова частка становить половину від цієї частки позивачки за зустрічним позовом.
Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_2 просила визнати за нею право на обов'язкову частку в спадщині ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усього спадкового майна.
Ухвалою судді Великоберезнянського районного суду від 13.03.2020 зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним, позови об'єднані в одне провадження.
Рішенням Великоберезнянського районного суду від 01.06.2020 у первісному позові відмовлено, зустрічний позов задоволено, визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , право на обов'язкову частку в спадщині ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усього спадкового майна.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та Стужицької сільської ради Великоберезнянського району солідарно на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 840,80 грн.
Відмовляючи в первісному позові та задовольняючи зустрічний, суд першої інстанції виходив, відповідно, з необґрунтованості та недоведеності первісного позову та доведеності зустрічного позову. Суд дійшов висновків, зокрема, про те, що ОСОБА_1 не міг успадкувати майно за заповітом після смерті своєї матері через відсутність правовстановлюючих документів на нерухоме майно. Водночас ОСОБА_2 є спадкоємцем після смерті свого чоловіка ОСОБА_6 , який, своєю чергою, був спадкоємцем після смерті свого батька ОСОБА_5 , а також вона має право на обов'язкову частку в спадщині після смерті свекрухи ОСОБА_4 , тому її вимоги обґрунтовані.
Позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 оскаржив рішення суду як незаконне та необґрунтоване. У скарзі наводить загалом ті самі доводи, якими мотивувався первісний позов.
Окрім цього, зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що після смерті у 1995 році батька позивача та чоловіка відповідачки частку батька успадкували ОСОБА_4 (дружина) і ОСОБА_6 (син). Тому мати фактично мала 3/4 частки в будинку, а ОСОБА_6 - 1/4 частку.
Після смерті у 2014 році ОСОБА_6 його 1/4 частку в будинку успадкували його мати та дружина - по 1/8 частці, таким чином, частка матері склала вже 7/8.
ОСОБА_2 успадкувавши половину частки ОСОБА_6 отримала 1/8 частку в будинку.
Однак, і це не відповідає дійсним обставинам, оскільки право власності на будинок не було зареєстроване, тому він не міг бути об'єктом спадкування, а зважаючи на те, що ОСОБА_4 була останнім головою дворогосподарства, саме за нею і рахувався будинок.
Відповідно до ст. 1241 ч. 1 ЦК України, право на обов'язкову частку в спадщині мають тільки спадкоємці першої черги за законом, яким ОСОБА_2 після смерті свекрухи ОСОБА_4 не є.
Суд першої інстанції прийняв зустрічний позов до спільного розгляду з первісним з порушенням норм процесуального права вже після закінчення підготовчого провадження в справі.
Сторона просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити первісний позов і відмовити в зустрічному позові.
У відзиві на апеляцію позивача за первісним позовом ОСОБА_1 позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_2 вказує на її необґрунтованість, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Сторона підтверджує свою правову позицію в справі, і, крім того, посилається на наявність преюдиційних обставин, якими підтверджується її право на спадщину, що безпідставно повністю заперечується протилежною стороною.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 01.02.2021 залучено Ставненську сільську раду Ужгородського району Закарпатської області до участі в справі як правонаступника Стужицької сільської ради Великоберезнянського району Закарпатської області.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його представника адвоката Колотухи Івана Олексійовича, які апеляцію підтримали, розглянувши справу за правилами ст. 372 ч. 2 ЦПК України за відсутності інших учасників процесу, обговоривши доводи учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
За даними технічного паспорта на садибний (індивідуальний) будинок АДРЕСА_1 , виготовленого станом на 15.02.2018, житловий будинок і належні до нього господарські будівлі та споруди були зведені у 1948 році (а.с. 5-10).
Інформацією з погосподарської книги щодо вказаного дворогосподарства та іншими документами і матеріалами справи (а.с. 14, 34-36, 90, та ін.) підтверджується, що:
у будинку АДРЕСА_1 проживали ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які були батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , і ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 ;
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , і ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уклали шлюб 27.07.1974, у цьому шлюбі народилися ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , і ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Доказів державної реєстрації зведеного в сільській місцевості житлового будинку та/або прав на нього в справі немає.
Згідно з наявними в справі даними, а також відповідно до довідки Стужицької сільської ради від 10.09.2019 № 02-30/188 (а.с. 99) та до встановленого постановою Закарпатського апеляційного суду від 22.01.2019 у справі № 298/312/18 (а.с. 86-89), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 34), на момент його смерті в будинку АДРЕСА_1 . Стужиця проживали:
дружина, яка пережила, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , його дружина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та їхні діти ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , і ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .
У справі немає даних про наявність заповіту, який був би вчинений ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У силу положень ст.ст. 4, 524, 525, 548, ст. 549 ч. 1 п. 1, ч. 2 ЦК Української РСР (1963 р.), спадкоємець, який вступив у фактичне управління або володіння спадковим майном (до складу якого належать і майнові права), визнається таким, що прийняв спадщину, спадщина належить йому з моменту її відкриття, яким визнається день смерті спадкодавця. Відмова від спадщини має правове значення лише в разі вчинення її протягом шести місяців з часу відкриття спадщини (ст. 553 ЦК Української РСР (1963 р.)).
Наведені вище обставини в межах наявних документів, оскільки протилежного не встановлено, дають підстави вважати, що на час смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , його спадкоємці першої черги за законом (ст. 529 ч. 1 ЦК Української РСР (1963 р.)) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , і ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , прийняли спадщину шляхом вступу у фактичне управління або володіння спадковим майном. Даних про відмову цих спадкоємців від спадщини, вчинену встановленим порядком і у визначений законом строк, немає.
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_12 (а.с. 35), згідно з даними погосподарського обліку, а також відповідно до довідок, виданих Стужицькою сільською радою, на момент його смерті в будинку АДРЕСА_1 були зареєстровані та проживали:
мати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
дружина, яка пережила, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та їхні діти:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , і ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (згідно з довідкою Стужицької сільської ради від 10.09.2019 № 02-30/189 - а.с. 97);
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (згідно з довідкою Стужицької сільської ради від 10.09.2019 № 02-30/189 - а.с. 98).
Між текстами довідок Стужицької сільської ради від 10.09.2019 № 02-30/189 щодо осіб, які були зареєстровані та проживали в будинку на момент смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є розбіжність стосовно його доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Крім того, з даних погосподарського обліку вбачається, що прізвище ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , змінилося на « ОСОБА_9 » (без вказівки на дату такої зміни), а в апеляційному суді сторона позивача за первісним позовом стверджувала, що остання вийшла заміж та проживає за межами України, однак, без вказівки на конкретні дати та періоди щодо таких обставин. Утім, попри таку розбіжність щодо однієї особи немає розбіжностей щодо іншої особи - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
У справі немає даних про наявність заповіту, який був би вчинений ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців з часу відкриття спадщини не заявив про відмову від неї, тому зважаючи на те, що до складу спадщини входить усе належне спадкодавцеві на момент його смерті майно та майнові права, а в справі не встановлено протилежне, після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , спадщину прийняли його спадкоємці першої черги за законом, в усякому разі - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (ст.ст. 11, 190, 1216, 1218, 1261, ст. 1268 ч.ч. 3, 5, ст. 1270 ч. 1 ЦК України (2003 р.)). Даних про відмову цих спадкоємців від спадщини, вчинену встановленим порядком і у визначений законом строк (ст. 1273 ч. 1 ЦК України (2003 р.)), немає.
Стосовно обставин, які можуть пов'язуватися зі спадкуванням ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , після смерті свого батька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у справі немає достатніх даних, що, втім, має значення лише в контексті реалізації права на спадкування безпосередньо цим спадкоємцем і в сенсі розподілу часток у спадковому майні між спадкоємцями.
Заповітом, посвідченим державним нотаріусом Великоберезнянської державної нотаріальної контори Гончар Т.М. 12.11.2007 за реєстровим № 2178, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на випадок своєї смерті заповіла все належне їй майно і все те, що належатиме їй на день смерті за законом і на що вона матиме право своєму сину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 (а.с. 11).
21.04.2017 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка проживала в будинку АДРЕСА_1 , померла (а.с. 13, 15). ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , шляхом подачі заяви, посвідченої 18.10.2017 приватним нотаріусом Перечинського районного нотаріального округу Конончук В.М. за реєстровим № 786, що надійшла до приватного нотаріуса Великоберезнянського районного нотаріального округу Гончар Т.М. і зареєстрована 07.11.2017 у спадковій справі № 97/2017, прийняв спадщину після смерті своєї матері (ст. 1268 ч. 1, ст. 1269 ч. 1, ст. 1270 ч. 1 ЦК України (2003 р.)).
Листом від 26.02.2018 № 9/01-16 приватний нотаріус Великоберезнянського районного нотаріального округу Гончар Т.М. надаючи відповідь на запит ОСОБА_1 щодо спадкування після смерті ОСОБА_4 повідомила, що оскільки свідоцтво про право власності на нерухоме майно не було виготовлене та не було зареєстроване в установленому законодавством порядку, та, відповідно, право власності на житловий будинок у ОСОБА_4 не виникло, вона пропонує заявнику вирішити питання щодо встановлення права власності в судовому порядку (а.с. 12).
Право власності набувається відповідно до закону, це право є непорушним і підлягає захисту (ст. 41 Конституції України, ст.ст. 4, 86 ЦК Української РСР (1963 р.), ст.ст. 2, 4, 12, 48, 49, 55 Закону України «Про власність», ст.ст. 316, 317, 319, 321, 328, Глава 29 ЦК України (2003 р.)). За загальним правилом, майно, набуте подружжям під час шлюбу, є його спільною сумісною власністю із презумпцією рівності часток кожного з подружжя у цьому праві в разі поділу майна (ст. 112 ЦК Української РСР (1963 р.), ст. 16 Закону України «Про власність», ст.ст. 22, 28 КШС України, ст.ст. 355, 368, 372 ЦК України (2003 р.), ст.ст. 60, 69, 70 СК України).
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.ст. 4, 524 ЦК Української РСР (1963 р.), ст.ст. 11, 1216, 1218 ЦК України (2003 р.)). За змістом закону щодо права власності та спадкування особа вправі заповідати лише те майно (в тому числі, майнові права), яке належатиме саме їй і на яке саме вона матиме право на момент смерті.
Сторонами в цивільному процесі є позивач - особа, яка вважає, що її цивільне право порушене і яка пред'явила вимогу про захист порушеного права, і відповідач - особа, яку відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу визначає позивач і яка, виходячи із заявленої тим правової позиції, порушує (не визнає, оспорює, заперечує) його право та має відповідати за позовом, у результаті задоволення якого повинна вчинити відповідні дії (утриматися від таких) з метою поновлення прав позивача (ст. 42 ч. 1, ст.ст. 48, 51 ЦПК України).
Спір щодо права на спадкування, щодо спадкової маси тощо (спадковий спір) виникає саме між спадкоємцями, а спір щодо права власності на нерухомість (зокрема, на житловий будинок, правовстановлюючі документи щодо якого відсутні і права на який не зареєстровані встановленим порядком) виникає з особами, законних прав та інтересів він стосується, права яких таким визнанням прав на майно порушуються. Відповідачами у справі за позовом особи, яка вимагає визнання права власності на майно в порядку спадкування, є спадкоємці, які прийняли спадщину, відповідачами в справі за позовом про визнання права власності на нерухомість, в тому числі, таку, права на які наразі не зареєстровані, є вищевказані особи, які мають свої законні права та інтереси в такому спорі. За обставинами справи, вимога про визнання права власності на житловий будинок, правовстановлюючі документи щодо якого відсутні і права на який не зареєстровані встановленим порядком, ґрунтується передусім на спадкуванні майна, тож має місце фактичне поєднання відповідних підстав позову.
Та обставина, що у справі наразі відсутні дані та докази щодо державної реєстрації зведеного в сільській місцевості житлового будинку та/або прав на нього, не впливає власне на підстави, можливість і хід спадкування відповідного майна та майнових прав.
За таких умов, спір щодо права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 безпосередньо стосується законних прав та інтересів ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , і дані про протилежне в справі відсутні. Поза тим, питання щодо визнання права власності на нерухоме майно не може відповідно до закону вирішуватися без участі осіб, які ґрунтуючись на своїх законних правах та інтересах щодо цього майна заперечують визнання такого права, вказують на порушення їхніх прав тощо.
Залежно від дійсних обставин щодо спадкування спір може стосуватися також цивільних прав і обов'язків ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , що в разі підтвердження відповідних прав впливатиме на права і обов'язки інших спадкоємців.
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , як спадкоємець ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який, як убачається з наявних матеріалів, прийняв спадщину, не був залучений до участі в справі. Не була залучена до такої участі щонайменше як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, і ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .
У справі немає даних про реалізацію в будь-який спосіб права на спадкування, зокрема, після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , його сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , який проживає в с. Дубриничі Перечинського (зараз - Ужгородського) району Закарпатської області. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , брав участь в одному судовому засіданні (20.06.2021, а.с. 44-45), в якому розгляд справи був відкладений, і подав суду заяву від 20.06.2021 про те, що позов підтримує, просить його задовольнити та розглядати без його участі (а.с. 46). Цей учасник процесу не брав участі в справі після пред'явлення в тому числі і до нього зустрічного позову, даних про направлення йому матеріалів зустрічного позову в справі немає, свою позицію щодо нього він не висловлював.
Суд першої інстанції не з'ясував обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, не з'ясував і не перевірив обставин стосовно того, яким чином і щодо якого майна відбувалося спадкування за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , не з'ясував питання про коло спадкоємців тощо. Суд залишив поза увагою, що питання про право власності на спірне нерухоме майно не могло вирішуватися без урахування дійсних обставин щодо створення цього майна, руху майнових прав на нього, і, відповідно, без урахування прав і/або наявності чи відсутності конкретних дій осіб, які мають законні права та інтереси щодо спірного майна. Питання про майнові права, заявлені ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , взаємопов'язане із питанням щодо відповідних прав ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , і ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , як спадкоємців ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а також може бути пов'язане з правами ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , в разі встановлення таких.
Ставлячи питання про визнання за ним права власності в порядку спадкування за заповітом на будинок в цілому, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , не врахував дійсного руху майнових прав щодо будинку, що, власне, підтвердив і змістом своєї апеляційної скарги, в якій попри неврахування обставин спадкування відповідної частки в майні дітьми ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та невірне тлумачення самої можливості спадкування визнав по суті спадкування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , після смерті її чоловіка. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , як сторона в спорі заперечує одноосібне право ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , на житловий будинок.
У постанові від 22.01.2019 у справі № 298/312/18 Закарпатський апеляційний суд вже вказував у спадковому спорі щодо цього ж майна на незалучення до його розв'язання учасників спадкових правовідносин, законних майнових прав та інтересів яких цей спір стосується, що не було враховано ані сторонами спору, ані судом першої інстанції.
За приписами ЦПК України, саме сторона у справі повинна доводити обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, і саме відповідачу належить право визнати позов, пред'явити і підтримувати зустрічний позов, укласти мирову угоду тощо (ст. 12 ч. 3, ст.ст. 43, 49, 81, 193, 206, 207 ЦПК України). Отже, докази, які оцінюються в цивільній справі, факти, що на їх підставі встановлюються в порядку цивільного судочинства, за сукупністю яких вирішується питання про право на спадкування та про право власності на нерухомість, ухвалюється судове рішення, мають правове значення, якщо ці дії вчиняються у процесі, участь в якому беруть належні учасники у належному процесуальному статусі. У даному випадку факти, що тягнуть у обох сторін спору зважаючи на їхні правові позиції в справі виникнення відповідних прав (права власності на житловий будинок у цілому в порядку спадкування за заповітом - первісний позов, право на обов'язкову частку в спадщині ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини від усього спадкового майна - зустрічний позов), мають правове значення лише якщо встановлені у справі, у якій є належний відповідач (відповідачі).
Визнання позову має правове значення, якщо зроблене належним відповідачем, суд у разі визнання відповідачем позову лише за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, якщо ж визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд ст. 206 ч.ч. 1, 4 ЦПК України). Зважаючи на обставини справи, зроблена на початковій стадії розгляду справи за відсутності щонайменше одного з належних відповідачів і за відсутності зустрічного позову заява ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , про «підтримання позову» не може братися до уваги як дійсна позиція учасника справи щодо спору за обома позовами в цілому.
Суд першої інстанції в порядку, передбаченому ст. 12 ч. 5 п.п. 1, 3, 4, ст. 51 ч. 1, ст. 53 ч. 1, ст. 189 ч. 1 п.п. 1, 6, ст. 197 ч. 2 п.п. 4, 19, ст. 214 ч. 2 ЦПК України питання про участь у справі інших осіб (особи), прав і обов'язків яких (якої) стосується спір, не обговорив і не мав процесуальних підстав за відсутності всіх належних відповідачів (відповідача) для вирішення спору щодо сторін по суті.
Таке вирішення справи є неправильним у процесуальному розумінні, рішення суду не відповідає вимогам ст.ст. 89, 263-265 ЦПК України, вищенаведені обставини виключали можливість реального вирішення спору через пред'явлення позову не до всіх належних відповідачів, відсутність у справі належного відповідача (відповідачів), без якого (яких) про законність розв'язання спору не йдеться. Питання обґрунтованості обох позовів по суті, їх доведеності, наявності підстав для визнання відповідних прав, інші обставини наразі значення не мають.
Виходячи з викладеного, суд першої інстанції не мав законних підстав для відмови в первісному позові ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , та для задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , і дійшов хибного висновку про можливість вирішення позовів по суті.
Оскільки розгляд справи покладається на суд першої інстанції, а в апеляційному порядку здійснюється перевірка судового рішення, яким закінчено провадження в справі, під час апеляційного розгляду справи суд не вправі за відсутності для того належних підстав змінювати склад відповідачів у справі, розглядати підстави і вимоги позову, які не були предметом розгляду судом першої інстанції, виходити за межі пред'явлених вимог (ст. 13 ч. 1, ст. 23 ч. 1, ст. 55 ч. 1, ст. 184, ст.ст. 351, 352, ст. 367 ч.ч. 1, 6 ЦПК України). Тож на стадії апеляційного провадження викладені обставини не можуть бути змінені, а порушення норм закону не можуть бути усунені чи виправлені.
Відсутність у справі необхідного для вирішення спору відповідача (відповідачів), внаслідок чого має місце прийняття судом рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі, є обов'язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення (ст. 367 ч. 4, ст. 376 ч. 3 п. 4 ЦПК України).
Відтак, на підставі ст. 376 ч. 1 п. 4, ч. 3 п. 4 ЦПК України апеляцію слід задовольнити частково, рішення суду скасувати, в первісному та зустрічному позовах відмовити з наведених вище процесуальних підстав - внаслідок вирішення спору за відсутності належного відповідача (відповідачів).
Керуючись ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п. 4, ч. 3 п. 4, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Великоберезнянського районного суду від 1 червня 2020 року скасувати, у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про визнання права власності на будинок в порядку спадкування та в зустрічному позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про визнання права на обов'язкову частку в спадщині відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 24 грудня 2021 року.
Судді