Справа № 307/2681/15-ц
Іменем України
16 грудня 2021 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача),
суддів: Джуги С.Д. і Фазикош Г.В.,
з участю секретаря Кекерчень М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Тячівського районного суду від 02 лютого 2021 року (у складі судді Бобрушко В.І.) за позовом публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості, -
ПАТ «Універсал Банк» (надалі - Банк) звернувся до суду з позовом у серпні 2015 р.
Після остаточного уточнення позовних вимог у березні 2020 р. (т.3 а.с.222-223) просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором № 041-2008-1476 від 27.05.2008 р. у розмірі 20 863,63 доларів США з яких: 2 250,02 доларів США прострочена заборгованість по кредиту, 9 322,63 доларів США - сума дострокового стягнення кредиту, 8 149,09 доларів США - відсотки, та 1 141,89 доларів США - підвищені відсотки.
На обґрунтування позовних вимог указав, що 27 травня 2008 р. між сторонами було укладено кредитний договір № 041-2008-1476 на споживчі цілі, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику кредит у сумі 13 000 доларів США зі сплатою 13,45 % річних строком до 10.05.2028 р.
Забезпеченням виконання умов цього договору виступила іпотека нерухомого майна, а саме: житловий будинок і земельна ділянка, а також договір поруки.
Банк виконав належним чином узяті на себе зобов'язання згідно з умовами кредитного договору, але позичальник - ні, відтак станом на 28.02.2020 р. сума заборгованості по кредитному договору всього склала 20 863,63 доларів США.
Рішенням Тячівського районного суду від 02 лютого 2021 р. (т.4 а.с.21-71-80) позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Банку 12 781,12 доларів США заборгованості за кредитним договором №041-2008-1476 від 27 травня 2008 р. і 2775,77 грн. у відшкодування судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати це рішення і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Банку. Доводять про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Узагальнені та доречні доводи апеляційної скарги зводяться до такого:
-кредит був наданий із порушеннями порядку, вказаному в ньому;
-у справі відсутній доказ про наявність боргу, відтак немає підставдля задоволення позову;
-за відсутності в матеріалах справи видаткового касового ордеру позичальник гроші з Банку не отримував;
-договір поруки та договір іпотеки було укладено з порушеннями вимог ст. 177 СК України.
Письмового відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Суд дійшов висновку, що надіславши відповідачам вимоги про негайну сплату простроченої заборгованостіза кредитним договором, процентів за користування кредитними коштами та штрафних санкції за порушення виконання зобов'язань, позивач змінив строк виконання кредитних зобов'язань, у зв'язку з чим Банк після звернення до суду 20.08.2015 р.із позовом про дострокове стягнення із відповідачів заборгованості за кредитним договором №041-2008-1476 від 27 травня 2008 р. у розмірі 12781,12 доларів США не мав правових підстав для нарахування процентів за користування кредитом.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, із таких мотивів.
Із матеріалів справи видно, що згідно з кредитним договором №041-2008-1476 від 27 травня 2008 р., укладеним між Банком і ОСОБА_1 , останньому було надано кредит у розмірі 13000 доларів США зі сплатою 13,45% на рік за користування кредитними коштами, а також зі сплатою 30,45% річних за користування коштами понад встановлений строк (підвищена процентна ставка), з кінцевим терміном повернення 10 травня 2028 р.
27 травня 2008 р. між Банком івідповідачами був укладений договір іпотеки, посвідчений та зареєстрований приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Гунда А.М. в реєстрі за №2257, відповідно до умов якого в іпотеку передано житловий будинок АДРЕСА_1 , який належить на праві власності відповідачам, і земельну ділянку, кадастровий номер 2124410100:08:002:0098, площею 0,0741 га, яка знаходиться у АДРЕСА_2 , з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка належить на праві власності відповідачам.
У забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором № 041-2008-1476 від 27 травня 2008 р. було укладено договір поруки №041-2008-1476-Р від 27.05.2008 р.із ОСОБА_2 , яка відповідно до умов п.п.1.1 та п.1.2 п.1 указаного договору зобов'язалася перед Банком відповідати за невиконання ОСОБА_1 всіх його зобов'язань перед кредитором, що випливають із кредитного договору №041-2008-1476 від 27 травня 2008 р., укладеного між Кредитором та Боржником, у повному обсязі, як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Поручитель засвідчує, що йому добре відомо всі умови Основного договору і він погоджується із ними, зокрема: сума Основного договору - 13 000 доларів США, вказана сума Основного договору дорівнює еквіваленту 63050 гривень, за курсом НБУ на день укладення Основного договору.
Також, на умовах реструктуризації Банком було укладено та підписано з відповідачами необхідні зміни до договорів, а саме: додаткова угода до кредитного договору №б/н від 10.06.2009 р., додаткова угода до кредитного договору №б/н від 07.07.2009 р., додаткова угода до договору іпотеки №1 від 07.07.2009 р., додаткова угода до договору поруки від 07.07.2009 р., додаткова угода до кредитного договору №б/н від 10.06.2010 р., додаткова угода до кредитного договору №б/н від 22.06.2010 р., договір від 22.06.2010 р. про розірвання додаткової угоди №1 від 07.07.2009 р. до договору іпотеки, договір від 22.06.2010 р. про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, договір поруки від 22.06.2010 р., додаткова угода № б/н від 25.06.2010 р. до договору поруки №б/н від 22.06.2010 р.
Відповідно до меморіального ордеру від 28 травня 2008 р. за №0412902USD000902 ОСОБА_1 . Банком надано кредитні кошти в сумі 13000 доларів США, що по курсу НБУ становило 63050 грн.
Факт отримання ОСОБА_1 від коштів у сумі 13000 доларів США за кредитним договором №041-2008-1476 від 27 травня 2008 р. підтверджується також заявою ОСОБА_1 на видачу готівки від 28 травня 2008 р. за №041В501081490024 (т.3 а.с.64, 162).
Згідно з розрахунком заборгованості станом на 03.06.2015 р. заборгованість ОСОБА_1 перед Банком становить 12781,12 доларів США, з яких 146,08 доларів США - сума простроченої заборгованості за кредитом, 11426,57 доларів США - сума дострокового стягнення кредиту, 1198,92 доларів США - відсотки, 9,55 доларів США - підвищені відсотки.
Із наведеного розрахунку вбачається, що ОСОБА_1 в період із 28 травня 2008 р. по 10 травня 2015 р. у рахунок погашення боргу за кредитним договором №041-2008-1476 від 27 травня 2008 р. сплачено Банку 11678,62 доларів США.
24 лютого 2015 р. Банком були надіслано вимоги щодо погашення заборгованості за кредитом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про необхідність погашення простроченої кредитної заборгованості за кредитним договором №041-2008-1476 від 27 травня 2008 р.
Відповідно до висновку почеркознавчої експертизи від 6 грудня 2020 р. за №4/385 встановити, чи виконаний підпис в графі «підпис отримувача» від імені ОСОБА_1 в заяві про видачу готівки від 28 травня 2008 року за №041В501081490024 ОСОБА_1 , чи іншою особою, не виявилося можливим.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1055 ЦК України визначена письмова форма укладення кредитного договору.
За вимогами ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання. З
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦПК України, інших актів законодавства.
Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У силу ч.1 ст. 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Згідно з п.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч.2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Дані кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Положення ст. 625 ЦК України, застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в не залежності від наявності вини в його діях. Кредитор реально грошові кошти не отримав. Відтак, встановлені ст. 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до умов кредитного договору у разі невиконання чи неналежного виконання боржником будь-яких зобов'язань, встановлених договором, в тому числі у разі затримання сплати частини кредиту та/або процентів за його користування, щонайменше на один календарний місяць, банк має право вимагати дострокового виконання зобов'язання з повернення кредиту за договором.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції як необґрунтовані.
Так, довід апеляційної скарги стосовно того, що кредит був наданий із порушеннями порядку, вказаному в ньому, не заслуговує на увагу, оскільки в матеріалах справи є достатньо доказів того, що відповідач отримував кредитні кошти та користувався ними, договір про надання кредиту є чинним, відповідач його не оскаржував із підстав порушення порядку його надання.
Довід апеляційної скарги про те, що в справі відсутній доказ про наявність боргу, відтак відсутня підстава для задоволення позову, спростовується матеріалами справи, а саме - розрахунком заборгованості (т.2 а.с.222-225, т.3 а.с.60-64), який позичальником не спростовано, тому це належний і допустимий доказ, що підтверджує наявність заборгованості у відповідача перед Банком.
Колегія суддів відхиляє також довід апелянта про відсутність у матеріалах справи видаткового касового ордеру, що свідчить про те, що позичальник гроші з Банку не отримував, оскільки такий спростовується матеріалами справи, а саме: заявою на видачу готівки № 041B501081490024 від 28 травня 2008 р. і меморіальним ордером № 0412902USD000902 від 28 травня 2008 р. на суму 13 000 доларів США, що еквівалентно 63 050 грн. (т.1 а.с.96). Саме ці документи вказують на отримання відповідачем коштів, окрім того, як установлено судом першої інстанції, відповідач визнав, що до 2015 р. сплачував кредит, це відображено і в розрахунку заборгованості.
Довід апеляційної скарги про те, що договір поруки та договір іпотеки було укладено з порушеннями вимог ст. 177 СК України, не може бути взятий до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки мова в спірних правовідносин іде про стягнення заборгованості, а не звернення стягнення на предмет іпотеки, в якій на момент його укладення проживала, як це стверджують відповідачі, їх малолітня дитина.
Жодних зауважень зі сторони позичальника та поручителя щодо умов договору кредиту та порукипри їх підписані не було. Підписуючи ці договори, позичальник і поручитель повністю погодилися із усіма умовами надання кредитних коштів, у т.ч. і щодо графіку платежів, схемою оплати та кінцевою датою повернення кредиту.
У судовому порядку ці договори не визнавалися недійсними.
Відповідач у суді першої інстанції визнав факт, що він здійснював оплату по кредитному договору до 2015 р.
У справі, яка переглядається установлено, що відповідач частково виконував узяті на себе зобов'язання за кредитним договором щодо погашення заборгованості, кредитний договір не визнаний у встановленому порядку недійсним.
Факт отримання грошових коштів позичальником підтверджено змістом кредитного договору, заявою на отримання готівки, меморіальним ордером івиконанням відповідачем умов кредитного договору по сплаті щомісячних платежів протягом певного часу.
Тобто, Банком до справи додано всі необхідні докази отримання відповідачем кредиту та наявності боргу перед Банком.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що Банк не довів видачу позичальникові грошових коштів, не довів наявності заборгованості позичальника та поручителя, однак вони повністю спростовуються наявними у справі письмовими доказами.
Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги та відповідно до положень ст. 375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, оскільки вважає, що суд першої інстанції ухвалив по суті спору правильне судове рішення.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення. 2.Рішення Тячівського районного суду від 02 лютого 2021 року залишити без змін. 3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. 4.Повне судове рішення складено 24.12.2021 р.
Судді: