22-ц/804/3290/21
265/3263/21
28 грудня 2021 року місто Маріуполь
справа 265/3263/21
провадження № 22-ц/804/3290/21
Донецький апеляційний суд у складі:
судді-доповідача Пономарьової О.М.,
суддів Зайцевої С.А., Лопатіної М.Ю.,
секретар судового засідання Грішко С.В.,
сторони:
позивач - Комунальне комерційне підприємство «Маріупольтепломережа»,
відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області у складі судді Копилової Л.В. від 21 жовтня 2021 року, повний текст рішення складено 29 жовтня 2021 року,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В травні 2021 року Комунальне комерційне підприємство «Маріупольтепломережа» (далі - ККП «Маріупольтепломережа») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за користування послугами з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Позовна заява мотивована тим, що відповідачі є власниками квартири АДРЕСА_1 та є споживачами теплової енергії і гарячого водопостачання відповідно до особового рахунку № НОМЕР_1 .
Опалювальна площа квартири складає 59,90 кв. м.
У зв'язку з тим, що відповідачі оплату за користування тепловою енергією та гарячим водопостачанням вносять не в повному обсязі, утворилася заборгованість, розмір якої за період з 01 січня 2014 року по 01 квітня 2021 року становить 56 582,71 гривень.
Протягом вказаного періоду відповідачі користувалися послугами позивача, а нарахування за споживання ними теплової енергії та гарячого водопостачання проводилося відповідно до встановлених тарифів.
Щомісячно при отриманні квитанцій відповідачі повідомлялись про наявність заборгованості та необхідність її сплати, однак до теперішнього часу заборгованість не сплачена.
Позивач просив суд стягнути з відповідачів у дольовому порядку по ? з кожного заборгованість за користування тепловою енергією в сумі 56 582,71 гривень за період з 01 квітня 2014 року по 01 квітня 2021 року, 3% річних в сумі 4 226,59 гривень, інфляційні втрати в сумі 11 333,92 гривень, а також судовий збір в розмірі 2 270 гривні.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 21 жовтня 2021 року позов ККП «Маріупольтепломережа» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за користування послугами з централізованого опалення та гарячого водопостачання задоволено частково.
Стягнуто у дольовому порядку в рівних частках по ? із ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ККП «Маріупольтепломережа» заборгованість за користування послугами з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01 травня 2018 року по 01 квітня 2021 року в загальній сумі 33 790 грн 20 коп. по 8 447 грн 55 коп. з кожного, суму 3% річних в загальному розмірі 2 530 грн 08 коп. по 632 грн 52 коп. з кожного та інфляційні втрати в загальній сумі 5 745 грн 13 коп. по 1 436 грн 28 коп. з кожного.
Стягнуто в рівних частках із ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ККП «Маріупольтепломережа» судовий збір в розмірі 1 323 грн 40 коп.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що споживачі послуг зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувались ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати отриманих послуг.
За клопотанням відповідачів суд застосував до спірних правовідносин строк позовної давності та стягнув заборгованість за період з 01 травня 2018 року по 01 квітня 2021 року.
Суд взяв до уваги, що відповідачами построчено виконання зобов'язання по сплаті за послуги, що є підставою для стягнення на користь позивача інфляційних втрат та трьох відсотків річних від простроченої суми.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
25 листопада 2021 року відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що у відповідачів повністю відсутня заборгованість перед позивачем.
Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження розміру заборгованості, а виконані розрахунки позивача не можуть бути такими доказами.
Оплата позивачу за надані послуги здійснена на підставі рішення Донецького апеляційного суду за період з грудня 2011 року по листопад 2013 року.
Таку сплату не можна вважати, як дії щодо прийняття умов споживання наданих позивачем послуг.
Жодного укладеного договору між сторонами у справі не існує.
З травня 1998 року відповідач звертався до позивача з пропозицією укласти договір, однак позивач відмовляв йому в цьому по 2011 рік.
З листопада 2011 року по липень 2021 року позивачем не надавалися на розгляд будь-які договори, акти перевірок, звірок, тощо.
Послугами гарячого водопостачання за зазначеною адресою проживання відповідачі не користуються з моменту вселення з 1998 року, оскільки в їх квартирі встановлений електричний нагрівач накопичувального типу.
ККП «Маріупольтепломережа» зловживає своїм монопольним становищем, робить неможливим відповідачам самим обирати постачальника послуг або відмовитися від надання таких.
Доводи інших учасників справи
16 грудня 2021 року позивач направив до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, оскільки судом під час ухвалення рішення по справі дотримано норми матеріального та процесуального права, з'ясовані всі обставини, що мають значення по справі.
Рух справи у суді апеляційної інстанції
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 грудня 2021 року визначений склад суду: Пономарьова О.М. (суддя-доповідач), Зайцева С.А., Лопатіна М.Ю.
Ухвалою апеляційного суду від 06 грудня 2021 року у справі відкрито апеляційне провадження.
Ухвалою апеляційного суду від 13 грудня 2021 року у справі закінчено проведення підготовчих дій та призначено справу до розгляду за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням учасників справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_4 є власниками квартири АДРЕСА_1 та є споживачами послуг, які надавалися позивачем відповідно до особового рахунку № НОМЕР_1 з 01 січня 2014 року по 01 квітня 2021 року.
На підтвердження своїх позовних вимог позивачем додано до позовної заяви довідку (особовий рахунок № НОМЕР_1 ), відповідного до якого відповідачі зареєстровані і проживають у квартирі АДРЕСА_1 ; рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 39 від 30 січня 2019 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання та на послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за категоріями споживачів; постанову від 28 грудня 2017 року №1536 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про внесення змін до постанови від 31 березня 2015 року №1171» та роздруківки заборгованості по наданим послугам по особовому рахунку НОМЕР_1 .
Згідно з розшифровки особового рахунку № НОМЕР_1 заборгованість відповідачів за користування наданими позивачем послугами централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01 січня 2014 року по 01 квітня 2021 року становить 56 582,71 гривень.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Відповідно до частини першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В судове засідання апеляційної інстанції представник позивача не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про що свідчить заява від 28 грудня 2021 року про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника позивача у відпустці.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний суд вважає, що клопотання про перенесення розгляду справи на більш пізній термін не підлягає задоволенню, оскільки таке клопотання заявляється вдруге, участь представника позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції не є обов'язковою, його позиція викладена у відзиві на апеляційну скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_1 , який за довіреністю представляє інтереси відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та який підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходив апеляційний суд, та застосовані норми права
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з положень ст. 257 ЦК України та врахував розрахунок заборгованості відповідачів за користування наданими послугами.
Апеляційний суд вважає такі висновки суду правильними з урахуванням наступного.
Відповідно до частини першої статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у редакції чинній на час виникнення заборгованості, споживач зобов'язаний оплачувати спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (частини четверта статті 544 ЦК України).
Аналіз наведених норм права дає підстави зробити висновок, що кожен співвласник зобов'язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна. Співвласник, який виконав солідарний обов'язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги регрес).
Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.
Згідно з роздруківкою особового рахунку за особовим рахунком № НОМЕР_2 , наданого ККП «Маріупольтепломережа», заборгованість за користування тепловою енергією за адресою: АДРЕСА_2 (пільга відсутня, опалювана площа 59,9 кв. м), за період з січня 2014 року по квітень 2021 року становить 56 582 грн 71 коп. (а.с.6-7).
Правильність нарахувань заборгованості з наданих відповідачам послуг з опалення та гарячого водопостачання підтверджується рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області №39 від 30 січня 2019 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання та на послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за категоріями споживачів ККП «Маріупольтепломережа», а також Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб'єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг» №146 від 17 жовтня 2014 року та №1171 від 31 березня 2015 року, до яких були внесені зміни постановами №1729 від 11 червня 2015 року, №1101 від 09 червня 2016 року та №1536 від 28 грудня 2017 року.
Відповідно до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг визначено календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2017 року) послуга з постачання гарячої води надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання гарячої води, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно із ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2017 року) дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Враховуючи, що позивач надає послуги з теплопостачання та підігріву води за адресою: АДРЕСА_2 відповідачам, які там зареєстровані та у яких виникла заборгованість за весь період користування послугами, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідачів на користь ККП «Маріупольтепломережа» заборгованості за послуги теплопостачання з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за прострочення боргу в межах строку позовної давності.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення суми інфляційних втрат на суму заборгованості за житлово-комунальні послуги з централізованого опалення у розмірі 33 790 грн 20 коп., суми 3% річних в загальному розмірі 2 530 грн 08 коп., та інфляційні втрати в загальній сумі 5 745 грн 13 коп., відповідно до яких судом в рішенні наведений належний розрахунок.
Суд першої інстанції зробив обгрунтований висновок, що відповідачами належними та допустимими доказами не доведено відсутність заборгованості перед відповідачем за спожиті послуги, і дійшов підставного висновку, що на момент пред'явлення позову у відповідачів існує заборгованість, та вірно застосував трирічний строк позовної давності до спірних правовідносин за заявою відповідачів.
Враховуючи встановлені у справі обставини, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову ККП «Маріупольтепломережа» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за користування послугами з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів розміру заборгованості, наданих позивачем послуг, відсутність договірних відносин з позивачем апеляційний суд вважає безпідставними.
Суд встановив і це не спростовано відповідачами, що останні є власниками квартири АДРЕСА_1 , де всі вони зареєстровані.
Позивач здійснює постачання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за зазначеною адресою. Будинок 13 є багатоповерховим, опалення до квартири відповідачів здійснюється від транзитних трубопроводів житлового будинку і є невід'ємною частиною системи опалення вказаного будинку, а відповідачі є споживачами послуг позивача.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» на оплату наданої комунальної послуги виконавцем або визначеною власником (співвласником) іншою особою щомісяця формуються рахунки, які надаються споживачу на паперовому носії та містять інформацію відповідно до законодавства, зокрема найменування та платіжні реквізити виконавця комунальної послуги, адресна інформація, найменування або прізвище, ім'я та по батькові споживача, період, за який здійснюється нарахування, загальну суму до сплати, обсяг спожитої теплової енергії за поточний період, показання відповідних вузлів, діючі ціни та тарифи на комунальні послуги, стан розрахунків споживачем за спожиту комунальну послугу, у тому числі заборгованість з оплати послуг у разі її наявності тощо.
Позивач щомісяця надавав відповідачам рахунки на оплату наданої послуги, проте відповідачі не надали доказів того, що за спірний період не отримували такі розрахунки, або що вони не згодні з розрахунками за надані послуги, які зазначені у квитанціях, що зверталися за роз'ясненнями щодо нарахувань, щодо показань будинкового приладу обліку теплової енергії.
Доказів на спростування розрахунків (нарахувань), що надані у розшифровці особового рахунку, яка є додатком до позовної заяви, або своїх розрахунків відповідачами суду не надано.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності укладеного договору про надання послуг не спростовують правильності висновків суду.
Споживач повинен дотримуватись вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг та зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором або законом строки.
Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, що діяв до 01 травня 2019 року, споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 7 та ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року, індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що основним обов'язком споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією.
Аналіз наведених норм закону дає підстави вважати, що на законодавчому рівні не визначено, що ініціатором укладання договору про надання послуг з теплопостачання із споживачем є саме виконавець, а тому обов'язок укладення договору лежить на обох учасниках цивільно-правових відносин з надання та отримання послуг з теплопостачання.
У зв'язку із фактичним отриманням відповідачами теплової енергії, що не заперечувалось ними в суді, між позивачем та відповідачами склалися договірні відносини, які породили цивільні права та обов'язки, а саме позивач виробляє та надає споживачам послуги з теплопостачання, а споживачі ними користуються, у зв'язку з чим мають здійснювати оплату наданих послуг.
Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживачів від оплати послуг у повному обсязі. Відсутність укладеного договору з позивачем не позбавляє відповідачів від обов'язку оплачувати надані ним послуги.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2019 року у справі № 210/5796/16-ц дійшов висновку, що хоча відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуги надаються виключно на договірних засадах, стаття 20 цього ж Закону передбачає, що споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Тому у випадку фактичного користування житлово-комунальними послугами відсутність укладеного договору не звільняє споживача від обов'язку оплачувати такі послуги за тарифами для населення, встановленими виконавчим комітетом органу місцевого самоврядування.
Водночас споживач для звільнення від оплати за житлово-комунальні послуги повинен не лише не мати відповідного договору та фактично ними не користуватися, а відмовитися в установленому порядку від отримання, про що відомості в матеріалах справи відсутні.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачі не користуються послугами гарячого водопостачання у зв'язку з встановленням електричного нагрівача накопичувального типу не є підставою для звільнення від оплати за надані послуги, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2017 року № 633 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630», в разі відсутності у виконавця показань квартирних приладів обліку в розрахунковий період, оплата за послуги гарячого водопостачання нараховується за нормативами (норма) споживання (до моменту отримання фактичних показань), про що відповідачі повідомлялись позивачем.
З відзиву позивача вбачається, що показання лічильника відповідачами не надавались, що унеможливлює зробити перерахунок за послуги гарячого водопостачання, а тому оплата за послуги з гарячого водопостачання нараховувалась відповідно до чинного тарифу за 1 кум. м і встановлених нормативів відповідно до рішення Маріупольської міської ради від 15 жовтня 2014 року № 385 «Про затвердження норм витрат гарячої води» з розрахунку 3,06 куб. м на 1 людину.
Інші доводи апеляційної скарги є аналогічними доводам, викладеним у відзиві на позовну заяву, були предметом дослідження в судовому засіданні та не спростовують обгрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і процесуальному сенсах.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Рішення суду першої інстанції відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до частини 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до помилкового судового рішення. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду апеляційної інстанції не надано.
При вирішенні даної справи судом першої інстанції правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції та вважає, що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність рішення суду, висновки суду здійсненні з дотриманням норм матеріального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до положень частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга - без задоволення, питання про розподіл судових витрат апеляційний суд не вирішує.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 21 жовтня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст. 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено 29 грудня 2021 року.
Суддя-доповідач О.М. Пономарьова
Судді С.А. Зайцева
М.Ю. Лопатіна