Україна
Донецький окружний адміністративний суд
28 грудня 2021 р. Справа№200/2159/21-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, -
26 лютого 2021 року на адресу суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якій просить суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення Комісії з питань підтвердження пільгового стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років від 29 січня 2021 року №2/13;
- визнати незаконним та скасувати рішення Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду №17 від 12 лютого 2021 року про відмову в призначені ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” за Списком №2;.
- зобов'язати Костянтинівсько-Дружківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення мені пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 частини 2 ст. 114 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 26 жовтня 2020 року із зарахуванням до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи з 7 липня 1983 року по 31 грудня 1986 року на посаді “навішувала скла” та з 1 січня 1987 року по 21 серпня 1995 року на посаді “гартувальника скла” в Костянтинівському заводі “Автоскло” та період служби в армії з 16 квітня 1981 року по 18 квітня 1983 року.
В обґрунтування позовних вимог, позивачем зазначено, що 26 жовтня 2020 року та 10 лютого 2021 ним були подані заяви до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Комісії з питань підтвердження пільгового стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років від 29 січня 2021 року №2/13 та рішенням Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 12.02.2021 року №17 було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Додатково Костянтинівсько-Дружківським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду не зараховано до пільгового стажу за Списком №2 період служби в армії з 16 квітня 1981 року по 18 квітня 1983 року.
Позивач вважає рішення про відмову у призначенні пенсії незаконними та такими, що підлягають скасуванню.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 2 березня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 200/2159/21-а та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
У строк, встановлений судом через відділ документообігу та архівної роботи суду відповідачем - 1 надано відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 , в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначив про те, що позивачем було надано пакет документів, який направлено для розгляду на Комісії з питань підтвердження стажу роботи на пільгових умовах при головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області. Рішенням Комісії від 29.01.2021 року №2/13 було відмовлено ОСОБА_1 у підтвердженні періодів роботи на пільгових умовах за списком №2 з 07.07.1983 по 31.12.1996 на посаді навішувача скла, з 01.01.1987 року по 21.08.1995 року на посаді гартівника скла в Костянтинівському заводі «Автоскло» у зв'язку з відсутністю первинних документів, підтверджуючих роботу повний робочий день в шкідливих умовах праці та можливості здійснення перевірки обґрунтованості видачі наданих документів. За таких обставин, рішенням Комісії від 12.02.2021 року №17 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії.
На підставі зазначеного, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
14 березня 2021 року через відділ документообігу та архівної роботи суду відповідачем -2 надано відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 , в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначив про те, що для підтвердження стажу роботи за означені періоди, позивачем на розгляд Комісії були надані довідки про пільговий стаж роботи від 07.03.2006 № 40/12 та про перейменування підприємства від 07.03.2006 № 40/12, зареєстровані однією датою під однаковими номерами. Під такими ж номерами для розгляду на Комісії надавались довідки протягом 2017 - 2020 років по 29 особам. Враховуючи наведене та у зв'язку з тим, що позивач надав довідки, які виписані більш ранньою датою, ніж звернення за підтвердженням пільгового стажу, вказані документи підлягають розгляду та перевірці. Відповідно до листа архівного відділу Виконавчого комітету Костянтинівської міської ради від 06.10.2020 № 05-01-31/429 встановлено, що документи з кадрових питань Костянтинівського заводу «Автоскло» імені К.Т. Бондарева на державне зберігання до архіву не надходили, відомостей про місцезнаходження архіву даного підприємства немає. Таким чином, здійснення перевірки документів, підтверджуючих пільговий стаж роботи заявника, не видається можливим. Просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою суду від 07 квітня 2021 року зупинено провадження в адміністративній справі №200/2159/21-а за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії до набрання законної сили рішення Верховного Суду по справі №360/3611/20.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року поновлено провадження в адміністративній справі 200/2159/21-а за позовною заявою ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року у задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.
Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянином України (паспорт серії НОМЕР_2 виданий 21 листопада 2001 року Костянтинівським МВ УМВС України в Донецькій області), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області від 29.01.2021 року №2/13, відмовлено ОСОБА_1 у підтвердженні періодів роботи на пільгових умовах за списком №2 з 07.07.1983 по 31.12.1996 на посаді навішувача скла, з 01.01.1987 року по 21.08.1995 року на посаді гартівника скла в Костянтинівському заводі «Автоскло» у зв'язку з відсутністю первинних документів, підтверджуючих роботу повний робочий день в шкідливих умовах праці та можливості здійснення перевірки обґрунтованості видачі наданих документів. Заявником не надано документів про результати проведення атестації робочих місць з 21.08.1992 року. Водночас, в трудовій книжці вказано, що пільгове забезпечення за результатами атестації робочих місць (наказ №116 від 25.07.1994) встановлено за рахунок коштів підприємства.
Рішенням Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 12 лютого 2021 року №17 відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно до п.п. 2 частини другої ст. 114 Закону України № 1058 у зв'язку з відсутністю на дату звернення пільгового стажу за списком №2. Рішення про відмову мотивоване тим, що Комісією з питань підтвердження стажу роботи на пільгових умовах при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області від 29.01.2021 року № 2/13 прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у підтвердженні періодів роботи на пільгових умовах за Списком № 2 з 07.07.1983 по 31.12.1986 на посаді навішувача скла, з 01.01.1987 року по 21.08.1995 року на посаді гартівника скла в Костянтинівському заводі «Автоскло». Відповідно до наданих документів, страховий стаж ОСОБА_1 складає 27 років 04 місяці 11 днів, пільговий стаж по Списку № 2 - 0 років 10 місяців 15 днів.
До суду надано копію трудової книжки позивача НОМЕР_3 , в якій наявні записи про трудову діяльність позивача, зокрема (у межах спірних правовідносин) з 07.07.1983 по 31.12.1986 на посаді навішувача скла, з 01.01.1987 року по 21.08.1995 року на посаді гартівника скла в Костянтинівському заводі «Автоскло».
У копії довідки Заводу «Автоскло» ім. К. Т. Бондарева від 07.03.2006 № 40/12, яка уточнює особливий характер роботи або умови праці, потрібні для призначення пільгової пенсії, зазначено, що ОСОБА_1 у періоди з 07.07.1983 по 31.12.1986 працював на посаді навішувача скла (Список 2 розділ ХІХ підрозділ 12 Постанови 1173 від 22.08.1956 року), з 01.01.1987 року по 21.08.1995 року працював на посаді гартівника скла (Список 2 розділ XVIII підрозділ 1 пункт 18-1а Постанови №36 від 16.01.2003).
Також надано копію наказу Української Державної Корпорації промисловості будівельних матеріалів ВО «Автоскло» від 25.07.1994 № 411 щодо атестації робочих місць по умовам праці, зокрема, Список 2 гартівник скла (код 12145).
Позивач не погоджуючись з рішеннями відповідача 1 та відповідача 2 змушений був звернутися до суду.
Позивач оскаржує вищевказані рішенні відповідачів, як такі, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства та порушують його конституційні права.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
У пункті 5 рішення від 11.10.2005 №8-рп/2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
У преамбулі Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Згідно із статтею 2 Закону №1788-XII за цим Законом призначаються трудові пенсії, до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
У силу пункту "б" статті 13 Закону №1788-XII в редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Також частиною першою статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій") /надалі - Закон №1058-IV/ передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
За змістом пункту 2 частини другої цієї статті, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Підпунктом 2 п. 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Відповідно до п. 4.2 і п. 4.3 розділу IV Порядку № 22-1 встановлено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Згідно з п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Суд звертає увагу на те, що довідка Заводу «Автоскло» ім. К.Т.Бондарева від 07.03.2006 № 40/12 відповідає вимогам абзацу другого п. 20 Порядку №637.
Пунктами 1 і 6 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2006 року за № 1231/13105 (далі - Порядок № 18-1), передбачено, що цей Порядок визначає процедуру підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи, зокрема, для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлену для окремої категорії працівників, у разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника.
Основним завданням Комісії є розгляд заяв про підтвердження стажу роботи та прийняття за результатами їх розгляду рішень про підтвердження (відмову в підтвердженні) стажу роботи.
При цьому, суд звертає увагу на те, що вказаний порядок прийнято відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.
З наведеного висновується, що Порядок №18-1 не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки пільговий характер роботи позивача з 07.07.1983 по 31.12.1986 на посаді навішувача скла та з 01.01.1987 року по 21.08.1995 року на посаді гартівника скла в Костянтинівському заводі «Автоскло» підтверджується трудовою книжкою і довідкою від 07.03.2006 № 40/12, в якій наведені всі необхідні відомості, передбачені абзацом другим п. 20 Порядку №637.
При цьому, відсутність можливості здійснення органом Пенсійного фонду України перевірки виданих документів підприємством, яке ліквідоване, не є підставою для не врахування зазначених у цих документів відомостей за відсутності обґрунтованих сумнівів в їх достовірності.
Ризик неможливості здійснення такої перевірки з незалежних від людини причин не може бути покладений на особу, що звернулась за призначенням пенсії, якщо вимоги до форми довідки про заробітну плату були дотримані підприємством, що її видало, а сам факт роботи в цьому підприємстві підтверджений записами у трудовій книжні.
Вимоги до форми довідки підприємством дотримані. Проти вказаної обставини відповідачі у наданих відзивах не заперечували. Факт роботи позивача підтверджується записами у трудовій книжці у спірні періоди, а також підтверджуються наданими довідками від 07.03.2006 року № 40/12.
Між тим записи у трудовій книжці підтверджують характер роботи позивача в спірні періоди, а також підтверджуються наданими довідками від 07.03.2006 року № 40/12.
Суд звертає увагу на те, що надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно лише у випадку відсутності трудової книжки або коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах.
Наведе відповідає висновкам Верховного Суду в постанові від 22.03.2018 у справі №208/235/17(2-а/208/105/17).
Крім того, суд вказує, що позивач не може нести відповідальність за неналежне виконання Костянтинівським заводом «Автоскло» обов'язків щодо передання до архіву на зберігання документів з особового складу (накази, картки особових рахунків, особові справи, відомості про нарахування заробітної плати).
Суд зазначає, що саме на відповідача покладено обов'язок, при призначенні (перерахунку) пенсії позивачу, щодо здійснення перевірки допустимості документів, поданих разом із заявою для перерахунок пенсії, та обґрунтованість видачі таких з метою забезпечення не лише реалізації права особи на призначення та отримання пенсії, а й контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду.
Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 607/14668/16-а.
Суд звертає увагу, що постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб'єкта владних повноважень (часина друга статті 77 КАС України).
Зазначене в сукупності обумовлює покладення обов'язку доказування в пенсійних спорах на пенсійний орган, який у відповідності до принципу офіційного з'ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для прийняття свого рішення та/або вчинення дій (бездіяльності).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 20.02.2018 року у справі №817/149/17, від 29.03.2018 року у справі №813/2758/16 та, відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, є обов'язковим для суду при вирішенні даної справи.
Підсумовуючи наведене, не зарахування спірних періодів роботи до пільгового стажу за наявності необхідних відомостей у трудовій книжці, суперечить нормам чинного законодавства України, в тому числі приписам статті 19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищенаведене, уд вважає, що відповідачами безпідставно не зараховано до пільгового стажу за списком №2 періоди роботи позивача з 07.07.1983 по 31.12.1986 на посаді навішувача скла та з 01.01.1987 року по 21.08.1995 року на посаді гартівника скла в Костянтинівському заводі «Автоскло».
Таким чином, рішення Комісії з питань підтвердження пільгового стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років від 29 січня 2021 року №2/13 та рішення Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду №17 від 12 лютого 2021 року про відмову в призначені позивачу пенсії на пільгових умовах є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 період служби в армії з 16 квітня 1981 року по 18 квітня 1983 року, суд зазначає наступне.
Згідно розрахунку стажу, відповідачем зараховано до страхового стажу позивача період служби в армії з 16.04.1981 року по 18.04.1983 року, при цьому розрахунок стажу не містить доказів того, що означений період зараховано й до пільгового стажу.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ, час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фактом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.
В період з 16.04.1981 року по 18.04.1983 року (проходження позивачем військової служби) діяло "Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій", затверджене Постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 № 590 (надалі - Положення №590).
Пунктом "к" частини 1 пункту 109 вказаного вище Положення передбачено, що крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується також служба в складі Збройних сил СРСР.
При призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій за віком та інвалідності робочим та службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах зі шкідливими умовами праці та в гарячих цехах та на інших роботах зі шкідливими умовами праці (підпункти "а" та "б" пункту 16), та пенсії у зв'язку з втратою годувальника їх сім'ям, а також пенсії за віком робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт "в" пункту 16) періоди, зазначені в підпунктах "к" та "л", дорівнюються за вибором особи, яка звернулась за призначенням пенсії або до роботи, що передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала по закінченню цього періоду.
Як вбачається з трудової книжки позивача НОМЕР_4 (запис №3), останнього звільнено 15.04.1981 року з Костянтинівського заводу «Укрцинк» у зв'язку з призовом до лав Радянської Армії.
При цьому, період роботи позивача з 01.06.1980 року по 15.04.1981 року на Костянтинівському заводі «Укрцинк» зараховано відповідачем до пільгового стажу за списком №2, що підтверджується розрахунком стажу.
Період проходження позивачем строкової військової служби з 16.04.1981 року по 18.04.1983 року підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_5 .
Безпосередньо, після періоду військової служби позивач працював з 07.07.1983 року по 31.12.1986 року на Костянтинівському заводі «Автоскло» на посаді навішувача скла, та як встановлено вище судом, означений період безпідставно не зарахований відповідачем до пільгового стажу за списком №2.
Таким чином, враховуючи, що позивач до служби в Радянській Армії та після служби, працював на посадах, що передбачені списком №2, суд вважає, що відповідач-1 діяв неправомірно не зарахувавши даний період до пільгового стажу позивача.
Крім того, до спірних правовідносин суд застосовує норми матеріального права з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постанові Великої Палати Верховного суду від 03 листопада 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20.
3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148, що доповнив Закон № 1058 розділом XIV-1, який містить п. 2 ч. 2 ст. 114 такого змісту:
«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
За приписами ст. 12 Закону №1788 право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно з п. «б» ст. 13 Закону №1788 в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом № 213, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений п. «б» ст. 13 Закону №1788 вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, чоловікам з 55 років до 60 років.
Відповідно до п. 1 резолютивної частини Рішення КСУ №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14 пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213.
Згідно з п. 3 резолютивної частини Рішення КСУ №1-р/2020 застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788 в редакції до внесення змін Законом №213 для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням №1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону №1788, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (п. 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788 з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для чоловіків після досягнення 55 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788 з урахуванням Рішення КСУ №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058 з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 55 років, тоді як другий у 60 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (п. 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, п. 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788 з урахуванням Рішення КСУ №1-р/2020, а не Закону № 1058.
Велика Палата Верховного Суду відхилила доводи пенсійного органу про те, що відповідно до ст. 5 Закону №1058 дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону; виключно цим Законом визначаються, зокрема: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком. Адже Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що Закон №1788 був прийнятий раніше за Закон № 1058.
Велика Палата Верховного Суду також не погодилась з посиланням пенсійного органу на абзац другий пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058, відповідно до якого положення Закону № 1788 застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом № 2148 мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. На думку пенсійного органу, це положення свідчить про обмеження сфери застосування Закону №1788 відносинами, про які йдеться в цьому пункті. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якби таким був намір законодавця, то він мав би виключити із Закону №1788 всі інші положення, чого зроблено не було.
Враховуючи викладене, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що належним способом захисту позивача є саме:
визнання протиправними та скасування рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області від 29 січня 2021 року №2/13 та рішення Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду №17 від 12 лютого 2021 року про відмову в призначені позивачу пенсії на пільгових умовах;
зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з зарахуванням до пільгового стажу за списком №2 періодів роботи з 7 липня 1983 року по 31 грудня 1986 року на посаді “навішувала скла” та з 1 січня 1987 року по 21 серпня 1995 року на посаді “гартувальника скла” в Костянтинівському заводі “Автоскло” та періоду служби в армії з 16 квітня 1981 року по 18 квітня 1983 року, та з урахуванням висновків, викладених у даному рішенні.
Суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.
Висновки суду, викладені в мотивувальній частині його рішення є в однаковій мірі обов'язковими для врахування суб'єктом владних повноважень при здійсненні своїх повноважень на виконання рішення суду, як і висновки, визначені в резолютивній частині рішення.
Отже, суд зауважує, що при визначенні меж встановлених зобов'язань необхідно враховувати як резолютивну, так і мотивувальну частини судового рішення.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача-1 розглянути повторно заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах саме від 26 жовтня 2020 року, суд відмовляє у її задоволенні з огляду на те, що матеріали справи не містять доказів того, що саме цієї дати позивач звертався до відповідача- 1 з заявою про призначення пенсії. При цьому, рішення відповідача- 1 про відмову у призначенні пенсії від 12 лютого 2021 року №17 містить лише посилання на те, що управлінням розглянуто заяву позивача про призначення пенсії, яку подано 10.02.2021 року.
Ухвалюючи дане судове рішення, суд також керується статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України», суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
При цьому, суд ураховує, що п. 2 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 9 жовтня 2020 року № 925 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» вирішено реорганізувати деякі територіальні органи Пенсійного фонду України в Донецькій та Луганській областях шляхом приєднання до головних управлінь Пенсійного фонду України в Донецькій та Луганській областях за переліком згідно з додатком.
Відповідно до зазначеного Переліку територіальних органів Пенсійного фонду України, які реорганізуються шляхом приєднання Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
У листі Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 04.06.2021 № 0500-26-7/13710 зазначено, що з 01.06.2021 до Головного управління перейшли завдання та функції територіальних управлінь Пенсійного фонду України в Донецькій області в наслідок їх реорганізації шляхом приєднання до Головного управління.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Частиною восьмою статті 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області від 29.01.2021 року №2/13.
Визнати протиправним та скасувати рішення Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду №17 від 12 лютого 2021 року про відмову в призначені ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, 3, м. Слов'янськ, 84100, ЄДРПОУ 13486010) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з зарахуванням до пільгового стажу за списком №2 періодів роботи з 7 липня 1983 року по 31 грудня 1986 року на посаді «навішувача скла» та з 1 січня 1987 року по 21 серпня 1995 року на посаді «гартувальника скла» в Костянтинівському заводі “Автоскло” та періоду служби в армії з 16 квітня 1981 року по 18 квітня 1983 року, з урахуванням висновків, викладених у даному рішенні.
В іншій частині задоволення позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області(пл. Соборна, 3, м. Слов'янськ, 84100, ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного позовного провадження 28 грудня 2021 року. Повний текст рішення виготовлено та підписано 29 грудня 2021 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.С. Зеленов