Справа № 161/13642/21
Провадження № 2/161/3581/21
29 грудня 2021 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд в складі:
головуючого-судді Філюк Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Денисюка І.В.,
розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Тратнікова Ярослава Вікторовича про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-
28 грудня 2021 року від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Тратнікова Ярослава Вікторовича надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на житловий будинок, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, кадастровий номер 0721885801:01:001:0627, право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_2 , із накладенням заборони вчиняти будь-які дії спрямовані на відчуження цього нерухомого майна.
Вказує, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 грудня 2021 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_2 , а ОСОБА_2 може відчужити дане нерухоме майно, яке є предметом поділу як майно, набуте під час перебування в шлюбі за спільні кошти подружжя. Вважає, що невжиття таких заходів забезпечення позову може призвести в майбутньому до істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, ускладнення ефективного захисту або поновлення порушених прав позивача.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Тобто, однією із причин, в зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення.
З точки зору закону, значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення, у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише уразі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Як роз'яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 № 9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.02.2020 по справі № 381/4019/18, співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Достатньо обґрунтованою для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Про такі обставини свідчить вчинення відповідачами дій відносно предмета спору, які можуть у подальшому утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
Судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відмовляючи в задоволенні заяви представника позивача адвоката Тратнікова Я.В. про забезпечення позову суд враховує, що заявником не надано доказів реальності загрози відчуження відповідачем майна, з приводу якого в суді наявний спір. Фактично доводи заяви про забезпечення позову ґрунтуються на припущеннях заявника та нічим не підтверджені.
Заявником не надано будь-яких належних та переконливих доказів на підтвердження того, що невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ж що відповідач вчиняють активні дії щодо спірного майна з метою його реалізації, приховання чи зміни правового статусу.
Наявність між сторонами спору з приводу нерухомого майна, а також розірвання шлюбу між сторонами, на що покликається представник позивача, самі по собі не можуть свідчити про фактичну можливість відповідача реалізувати дане майно, з приводу якого виник спір.
Заявником не доведено, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, захист яких може стати неможливим без прийняття вищезазначених заходів забезпечення позову та для відновлення цих прав необхідні будуть значні зусилля та витрати.
З наведених мотивів, враховуючи предмет позову та суб'єктний склад спірних правовідносин, обґрунтування позову та заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст.149-153 ЦПК України, суд -
Відмовити в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Тратнікова Ярослава Вікторовича про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного тексту ухвали - 29 грудня 2021 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду Т.М.Філюк